Постанова

від 12.11.2020 по справі 2а-3662/11/1270

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 2а-3662/11/1270

адміністративне провадження № К/9901/39066/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі судді Коршикова С.К. від 07 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гаврищук Т.Г., суддів Білак С.В., Сухарька М.Г. від 29 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганскшахтострой до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю Луганскшахтострой (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000332310/0, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2010 року у розмірі 192105,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 48026,00 грн.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю Техкомплект - Н7 (далі - ТОВ Техкомплект - Н7 , контрагент) у грудні 2010 року.

Товариство не погодилось із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 28 березня 2011 року №040/23/37057801, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2011 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року №0000332310/0.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в порушення вимог пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач до початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не отримав наказу про призначення такої та повідомлення про дату її початку та місце здійснення, був позбавлений можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до вчинення заходу податкового контролю та надання відповідних пояснень, а тому, як наслідок, прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення визнав протиправними.

Крім того, застосувавши приписи підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (положення якого були чинними на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №168/97-ВР), статей 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та його ТОВ Техкомплект - Н7 щодо поставки останнім обладнання та матеріалів виробничого призначення й використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджується документально, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. Також суд виходив з того, що обов`язок, закріплений абзацом другим пункту 44.6 статті 44 ПК України, відповідачем не виконано й при розгляді заперечень на акт перевірки не враховано наданих позивачем документів на підтвердження показників, відображених у податковій звітності, й, як наслідок, не надано оцінки правомірності формування платником податкової вигоди.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В касаційній скарзі зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про дотримання Товариством передбачених законодавством умов для формування податкового кредиту, посилаючись на неподання платником податку під час перевірки документів на підтвердження показників, відображених у податковій звітності за наслідками операцій із ТОВ Техкомплект - Н7 , а також отриману за результатами здійснення податкового контролю контрагента інформацію, яка свідчить про неможливість реального здійснення ним фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому законодавством.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 вересня 2011 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську та витребувано зазначену справу з Луганського окружного адміністративного суду.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року за ініціативою суду касаційної інстанції частково відновлено втрачене провадження в цій адміністративній справі.

За результатами вивчення частково відновленого втраченого провадження, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку про неможливість розгляду касаційної скарги з огляду на недостатність зібраних матеріалів і ухвалою від 16 березня 2016 року закрила касаційне провадження на підставі частини третьої статті 279 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Верховний Суд постановою від 13 березня 2018 року за наслідками розгляду заяви Луганської об`єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління ДФС у Луганській області про перегляд згаданої ухвали суду касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року скасував, а справу передав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для подальшого провадження за касаційною скаргою.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних рішень норм матеріального права та дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Інспекцією у приміщенні контролюючого органу проведена перевірка з питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Техкомплект - Н7 за грудень 2010 року, результати якої оформлено актом від 28 березня 2011 року №040/23/37057801, яким зафіксовано порушення позивачем положень пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, що призвело до завищення податкового кредиту та, як наслідок, заниження суми ПДВ у грудні 2010 року на 192105,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновків про формування Товариством податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ Техкомплект - Н7 без дотримання відповідних законодавчих підстав, посилаючись на те, що платником податку під час перевірки не були надані документи на підтвердження показників, відображених у податковій звітності за наслідками таких операцій, а наявна податкова інформація свідчить про неможливість виконання контрагентом зобов`язань внаслідок відсутності у нього необхідних для цього матеріальних й трудових ресурсів.

На підставі висновків акту перевірки та результатів розгляду заперечень на нього відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є предметом розгляду у цій справі.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, відповідно до статті 62 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє орган державної податкової служби можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків та виконанню ним обов`язку по наданню посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

У справі, яка розглядається, суди встановили відсутність доказів належного повідомлення позивача про здійснення позапланового заходу податкового контролю, адже наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було отримано Товариством після закінчення такої. Ці обставини суди визнали такими, що мають наслідком протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, прийнятого за результатами перевірки.

При цьому судами правильно зауважено, що ненадання платником податків після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом такої, на чому власне і ґрунтується позиція Інспекції про непідтвердження Товариством показників, відображених у податковій звітності з ПДВ за наслідками операцій із ТОВ Техкомплект - Н7 , було зумовлено саме позбавленням його можливості реалізації свого права на ознайомлення із наказом про призначення перевірки до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів.

Наявними ж в матеріалах справи доказами, як установили суди у ході розгляду справи, підтверджується здійснення у грудні 2010 року операцій між позивачем та його контрагентом щодо поставки останнім товарно-матеріальних цінностей й використання придбаного товару у межах господарської діяльності Товариства, що є визначеною Законом №168/97-ВР підставою для формування податкового кредиту за результатами таких відносин.

Також судом першої інстанції було викликано до суду та допитано як свідка директора ТОВ Техкомплект - Н7 ОСОБА_1 , яка підтвердила здійснення господарських операцій у грудні 2010 року з Товариством, пояснивши, що підприємство займається посередницькою діяльністю на ринку гірничої продукції та не має потреби у значних матеріальних та трудових ресурсах, поставка товару згідно укладених договорів здійснювалась шляхом самовивозу його позивачем зі складів постачальників ТОВ Техкомплект - Н7 .

Таким чином Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення й задоволення позовних вимог, а тому прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують та ґрунтуються лише на обставинах відсутності об`єктів оподаткування внаслідок непідтвердження в ході проведеної перевірки здійснення господарських операцій. Однак такі мотиви відповідача не свідчать про правомірність проведеної перевірки та зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статей 341, 343 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2011 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник В.П. Юрченко В.В. Хохуляк