Постанова

від 09.11.2020 по справі 547/841/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/841/19 Номер провадження 22-ц/814/2008/20Головуючий у 1-й інстанції Харченко В.Ф. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар: Ачкасова О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 : Семенівська державна нотаріальна контора, про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У березні 2020 року змінив позовні вимоги, обгрунтувавши їх наступними обставинами. Позивачеві на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до даних погосподарського обліку Погребняківської сільської ради в користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 0,35 га, у тому числі під будівлями, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,12 га, під ріллею - 0,23 га. У 2019 році позивач звернувся до Погребняківської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для передачі у приватну власність присадибної ділянки. Під час вирішення цього питання на сесії було встановлено, що частина земельної ділянки вже приватизована ОСОБА_3 та виготовлено державний акт серія ПЛ № 051418, але при складанні акту про встановлення меж ділянки ОСОБА_3 в натурі, позивача було вказано, як користувача суміжної земельної ділянки та межі не погоджувались, про що свідчить відсутність підпису позивача на вказаному акті. Відповідно до протоколу № 7 виїзду земельної комісії та акту земельної комісії органу місцевого самоврядування від 12.06.2019 року обстежено земельну ділянку, яка була приватизована ОСОБА_3 та встановлено візуально, що його земельна ділянка проходить нерівно, з виступом на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 та вирішено винести дане питання на сесію сільської ради із запрошенням сторін. Рішенням сесії Погребняківської сільської ради ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у приватну власність. Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2019 № 533/6-19 позивача було повідомлено, що у відповідності до ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються спори щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності фізичних осіб; рекомендовано звернутися до суду. Відповідно до рішення Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області № 25 від 23.11.1995 встановлено, що ОСОБА_3 дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,55 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 не надавався, хоча саме це рішення стало підставою для виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,55 га на ім`я ОСОБА_3 . За відсутності рішення про надання земельної ділянки державний акт про право власності на неї підлягає скасуванню. ОСОБА_3 помер, спадкоємцем після його смерті на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.06.2010 № 1064, є його син ОСОБА_2 .

Набуваючи у власність житловий будинок позивач набув садибу, тобто і будинок і земельну ділянку, а, відтак, до позивача перейшло право користування земельною ділянкою 0,35 га, у т.ч. 0,12 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, а також і 0,23 га ріллі.

У разі видання органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, одним із способів захисту прав є визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.

У позові ОСОБА_1 остаточно просив скасувати державний акт серія ІІІ-ПЛ № 051418, виданий 16.11.1996 на ім`я ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства площею 0,55 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 02.06.2010 № 1064 на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства площею 0,55 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , видане на ім`я ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 , вважає рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не спростовано того факту, що про незаконність виготовлення державного акту на ім`я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку позивач дізнався під час підготовчого судового засідання у справі, ознайомившись із рішенням виконавчого комітету Погребняківської сільради від 23.11.1995 року, а про порушення свого права на приватизацію присадибної ділянки позивач дізнався тільки у 2019 році, отримавши рішення сесії Погребняківської сільради, яким йому було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою. А тому вважає висновки суду щодо пропуску строку позовної давності для звернення із позовом такими, що не відповідають обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Грущенко С.Г. просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року без задоволення, а рішення без змін. Представник відповідача зазначає, що право власності на земельну ділянку надавалося ОСОБА_3 законно на підставі рішення Погребняківської сільської ради від 23.11.1995 року, окрім того, оформлення такого права відбулося ще до виникнення права власності у ОСОБА_1 на житловий будинок. Також з акту погодження меж земельних ділянок від 21.10.1996 року, на які посилається позивач, значиться його підпис без будь-яких зауважень, тобто він був обізнаний про оформлення ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку та пропустив строк для звернення із позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено і вбачається з матеріалів справи, що відповідно до рішення про державну реєстрацію КП "Лубенське МБТІ" від 26.11.2010 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , є власність позивача ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 25.11.2010 (а.с. 8).

Згідно протоколу № 7 року виїзду земельної комісії Погребняківської сільської ради від 12.06.2019 внесено відомості про те, що зі слів заявника ОСОБА_1 межі його земельної ділянки порушено земельною ділянкою, яку використовує ОСОБА_2 . Візуально межа проходить нерівно (з відступом на земельну ділянку ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ), в сусідніх землекористувачів межа візуально проходить рівно. Вирішено запросити на сесію ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для вирішення даного конфлікту (а.с. 12).

13.06.2019 року Погребняківська сільська рада рішенням від 13.06.2019, розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у приватну власність, рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до суду (а.с. 11).

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області листом від 29.07.2019 повідомило позивача, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 знаходиться у приватній власності; стосовно можливої підробки підписів у акті встановлення меж земельної ділянки запропоновано звернутися до правоохоронних органів; стосовно вирішення земельного спору - до суду (а.с. 13).

Згідно п. 4 протоколу № 11 від 23.11.1995 року засідання виконавчого комітету Погребняківської сільської ради народних депутатів Семенівського району Полтавської області від постійного жителя с.Погребняки ОСОБА_2 (батько відповідача) надійшла заява про виділення землі, площею 0,60 га, яка розташована біля садиби, яку він прийняв у спадщину від померлої ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 . (т.1 а.с. 155).

За результатами розгляду заяв громадян прийнято наступні рішення: ОСОБА_2 передано 0,60 га (при садибі, спадщина) по АДРЕСА_1 (п. 26 рішення); у п. 27 рішення зазначено, що про передання ОСОБА_2 0,60 га - утримались до наведення межі між садибами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Згідно п. 36 рішення про передання ОСОБА_1 0,37 га - утримались до наведення прямої межової лінії між садибами ОСОБА_8 , ОСОБА_7 . (т.1 а.с. 156).

Згідно акту встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_3 від 21.10.1996 року, складеного на виконання рішення виконавчого комітету Погребняківської сільської ради від 23.11.1995, встановлено в натурі межі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства загальною площею 0,55 га; встановлено 11 межових знаків згідно доданого плану; відсутні зауваження осіб, які його підписали - ОСОБА_9 (землевпорядник), В.М. Невкритий (голова сільради), ОСОБА_10 (землевпорядник), ОСОБА_11 (суміжний землекористувач), ОСОБА_3 (спадкодавець), ОСОБА_12 (суміжний землекористувач), ОСОБА_13 (суміжний землекористувач), а також ОСОБА_1 (позивач у справі) (а.с. 220-223). При цьому, суміжними землекористувачами вказано ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 . Позивач ОСОБА_1 також проставив підпис у цьому акті.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-ПЛ № 051418 від 15.11.1996 ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Погребняківської сільської ради народних депутатів від 23.11.1995 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,55 га: для обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,07 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,48 га (а.с. 52).

Вказаний акт не вказує, що позивач ОСОБА_1 був суміжним землекористувачем, а, відтак, доводи про необхідність узгодження з ним меж земельної ділянки ОСОБА_3 спростовано змістом вказаного документа.

У 2009 році ОСОБА_3 помер (т.1 а.с. 44). Спадщину прийняв відповідач ОСОБА_2 (т.1 а.с. 55, 56).

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Нормами ст. 12 ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказів, які б свідчили про наявність у позивача будь-яких прав користування, володіння, розпорядження тощо можливою частиною земельної ділянки ОСОБА_3 23.11.1995 і 16.11.1996, а після видачі спірного свідоцтва про право на спадщину - також частиною земельної ділянки, яку успадкував відповідач ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Книга погосподарського обліку ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 вказує на земельну ділянку 0,35 га, але не надано доказів щодо її меж, розміру, конфігурації і рішення про надання у користування чи власність (а.с. 10).

За відсутності згаданих доказів про те, що позивачу надавалось право користування земельною ділянкою, недоведеності порушення відповідачем меж земельних ділянок, підтвердження факту підписання ОСОБА_1 акту про узгодження меж у 1996 році, виходячи з принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведенність вимог позивача та відмовив у задоволенні позову.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 також із підстав пропущення ним строку позовної давності для звернення до суду, оскільки про порушення його прав, як суміжного користувача він дізнався у 1996 році, при встановленні меж земельних ділянок у відповідному акті від 21.10.1996 року, застереженого також і його підписом.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина пе статті 261 ЦК України.

За змістом статей 256 , 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Суд першої неправильно застосував до спірних правовідносин положення про сплив строку позовної давності , у зв`язку із чим рішення суду підлягає зміні шляхом виключенням із мотивувальної частини висновки про пропуск строку позовної давності, як підставу відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.1 ч.1 ст. 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково .

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року -змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 23 липня 2020 року висновки про пропуск строку позовної давності.

В іншій частині рішення залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов