Рішення

від 10.11.2020 по справі 459/2406/20

ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 459/2406/20

Провадження № 2/459/1108/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

за участю секретаря судового засідання Піскляк Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червоноград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноградської міської ради Львівської області про визнання права власності на гараж,-

в с т а н о в и в:

07.09.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Червоноградської міської ради Львівської області, яким просить визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 ,загальною площею 23,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що він являється власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим №4611800000:01:002:0094 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №199325085 від 07.02.2020 року, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Червоноградської міської ради Львівської області. На вказаній земельній ділянці побудований цегляний гараж № НОМЕР_1 , який він використовує для зберігання особистого автотранспорту з 1984 року. Будучи власником зазначеної вище земельної ділянки для будівництва і обслуговування індивідуального гаражу він звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Червоноградської міської ради з наміром зареєструвати своє право власності на будівлю гаражу, однак йому пояснили, що вказаний гараж самочинно побудований, так як перед початком будівництва не було одержано технічної документації на право будівництва та не отримано дозвіл на початок будівництва та роз`яснено право звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво. З посиланням на норми матеріального права, технічний висновок №25 від 13.03.2020 року про відповідність збудованого гаражу вимогам надійності і безпечної експлуатації та можливість подальшої експлуатації такого, висновок від 16.03.2020 року про відповідність збудованого об`єкта державним будівельним нормам і правилам, відсутність застережень постійнодіючої узгоджувальної комісії по плануванню і забудові населених пунктів при виконкомі Червоноградської міської ради відповідно до витягу з протоколу № 4 від 29.04.2020 року щодо легалізації гаражу, просить визнати за ним право власності на такий в судовому порядку.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 08.09.2020 року позов залишено без руху та надано строк для сплати судового збору.

Після усунення недоліків, ухвалою від 25.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

15.10.2020 року на адресу суду надійшли заяви позивача про розгляд справи у його відсутності та відповідача про вирішення спору у відсутності представника відповідача.

Ухвалою від 16.10.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 10.11.2020 року ніхто не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи від учасників не надходило, а тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що такий не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права (постанова ВП ВС від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради народних депутатів Львівської області № 338 від 20.09.1984 року було дозволено ОСОБА_1 , як особі котра має в користуванні автомобіль марки Москвич , купити цегляний гараж № НОМЕР_2 , який знаходить в районі ремонтно-механічного заводу (а.с.5).

Рішенням Червоноградської міської ради № 1539 від 23.01.2020 року затверджено ряд проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в т.ч. земельної ділянки площею 0,0026 га, кадастровий № 4611800000:01:002:0094 за адресою АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів та передачу у власність такої ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №199325085 від 07.02.2020 року, виданого державним реєстратором прав на нерухоме майно Червоноградської міської ради Львівської області (а.с.6,7).

Крім цього, 01.07.2019 року КП ЛОР Червоноградське міське бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-9) без визначення року побудови такого.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний витяг з протоколу № 4 від 29.04.2020 року засідання постійно діючої узгоджувальної комісії по плануванню та забудові населених пунктів при виконавчому комітеті Червоноградської міської ради, з якого вбачається, що комісія не має застережень щодо визнання права власності на гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 та інформує, що прийняття в експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна визначено чинним містобудівним законодавством (а.с.15).

Окрім цього, в своєму клопотанні від 12.10.2020 року за вих. № 3/22-9288/1-3, адресованому суду, відповідач вказує, що Червоноградська міська рада не оспорює та не порушує прав позивача на гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 та підтримує висновок комісії, викладений в протоколі № 4 від 29.04.2020 року (а.с.46).

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з того, що відповідач жодним чином не заперечує та не оспорює право власності позивача, а тому підстав для застосування ст.392 ЦК України до спірних правовідносин і визнання права власності в судовому порядку на об`єкт нерухомого майна суд не вбачає. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Окрім того, суд вважає необхідним вказати, що в даному випадку має місце пред`явлення позову про визнання права власності на нерухоме майно, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно. Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і даний позов заявлений формально не для визнання, а для набуття права власності, то задоволений він бути не може.

В зв`язку з цим, суд вважає необхідним вказати, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до ст.2 закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч.4 ст.3 зазначеного закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності законом Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (3.08.2004) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

В матеріалах справи наявне рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради народних депутатів Львівської області № 338 від 20.09.1984 року, яким було дозволено ОСОБА_1 , як особі котра має в користуванні автомобіль марки Москвич , купити цегляний гараж № НОМЕР_2 , який знаходить в районі ремонтно-механічного заводу (а.с.5). З цього слідує висновок, що спірний гараж не може бути віднесений до об`єктів самочинного будівництва, критерії якого встановлені ст.376 ЦК України.

Відтак, відповідно до ч.1 ст.58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з чч.1 та 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До введення в дію 5.08.1992 року постанови Кабінету Міністрів Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення від 5.08.92 №449 (втратила чинність), закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 5.08.1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23.02.2016 №8.4-35//18/1).

Відповідно до п. 6,7 Постанови КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 р. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.

П. 42 Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

Матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача до відповідного суб`єкту з заявами про реєстрацію права власності на спірний гараж, відмови в проведенні державної реєстрації права, а відтак посилання позивача на відсутність позасудового способу захисту його права не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.

Судові витрати слід залишити за позивачем відповідно до до ч.1, п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд ,-

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Червоноградської міської ради Львівської області про визнання права власності на гараж відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Червоноградська міська рада Львівської області (80100, Львівська область м. Червоноград, пр.Шевченка, 19).

Повний текст рішення виготовлено 10.11.2020 року.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська