Постанова

від 11.11.2020 по справі 314/3622/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.11.2020 Справа № 314/3622/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/3622/19 Головуючий у 1 інстанції: Кофанов А.В.

Провадження № 22-ц/807/997/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування ,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_4 . Після її смерті залишилося спадкове майно, до складу якого увійшли: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,51 га, розташована під зазначеним житловим будинком; земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 6,2647 га, розташована на території Новогупалівської сільської ради; грошовий вклад в Ощадному банку України. Вказувала, що вона є спадкоємцем померлої як її дочка згідно заповіту та постійно проживала зі спадкодавцем на момент її смерті (без реєстрації). У зв`язку із неможливістю оформити право власності у нотаріальному порядку вона звернулася до суду із зазначеними вимогами.

Посилаючись на вказані обставини, просила визнати за собою в порядку спадкування після померлої матері ОСОБА_4 право власності на житловий будинок із земельною ділянкою під ним в с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області, земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Новогупалівської сільської ради та грошовий вклад в Ощадному банку України.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після померлої ОСОБА_4 право власності на:

житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається із: житлового будинку літ."А" з верандою літ."а"; літньої кухні літ."Д"; сараю літ."Б"; гаражу літ."В"; погребу літ."пг"; вбиральні літ."Ж"; паркану № 1;

земельну ділянку площею 0,51 га, розташовану в с. Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, що належала померлій ОСОБА_4 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП № 04-5016029 від 01.08.1996 року;

земельну ділянку із кадастровим номером 2321585600:03:001:0078, площею 6,2647 га, розташовану на території Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_4 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 024173 від 03.07.2006 року;

грошовий вклад на рахунку № НОМЕР_1 у філії 7858/0147 Шевченківського відділення (Вільнянський район Запорізької області) Ощадного банку СРСР.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 як особа, що не приймала участі у справі, на підставі ст. 352 ЦПК України подавапеляційну скаргу , в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що позивач ОСОБА_2 є його сестрою по матері, але батьки у них різні. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого залишилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 , та він фактично вступив у спадщину, оскільки проживав в цьому будинку разом з батьком, але оформити спадщину не міг, так як на час смерті батька був неповнолітнім. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла їх з позивачем матір - ОСОБА_4 , після якої також відкрилась спадщина, зокрема, на частину вказаного будинку. Між тим, рішенням суду визнано право власності на весь будинок за ОСОБА_2 , чим позбавлено його права власності на належну в порядку спадкування після смерті батька частину будинку. Проте його не було залучено як спадкоємця у справу в якості відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника адвоката Пузіна Д.М., які наполягали на закритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 , адвоката апелянта ОСОБА_1 - Кравченка В.А., який просив задовольнити скаргу, витребувавши за клопотанням представника апелянта чисельні докази та надавши їх належну оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у цій справі слід закрити з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зважаючи на те, що апелянт ОСОБА_1 не був учасником справи, але наголошував на порушеному праві щодо спадкування частки будинку, на який в цілому визнано право власності за ОСОБА_2 оскаржуваним рішенням, колегія за клопотання його представника ОСОБА_6 витребувала низку документів, зокрема,

щодо спірного будинку.

Так, апелянт наголошував на тому, що спірний будинок є спільним майном подружжя його батьків: матері ОСОБА_7 та батька ОСОБА_5 у рівних частках. Тому після смерті батька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина на Ѕ частку будинку, яку у рівних частка по 1/6 успадкували він, матір ОСОБА_8 та його сестра ОСОБА_9 .. Відтак, ОСОБА_2 не могла успадкувати після смерті матері весь будинок, у якому 1/6 частка належить йому.

За матеріалами справи неможливо було встановити, чи є будинок АДРЕСА_2 , про який йдеться в апеляційній скарзі, та будинок АДРЕСА_1 , який успадкувала ОСОБА_2 , один і тим самим, а також який статус мав будинок, на частку якого претендує апелянт, на час смерті його батька - ОСОБА_5 .

З наявних матеріалів справи, поданих апелянтом документів та відповідей на чисельні запити апеляційного суду з`ясовано наступне.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ( а.с. 42).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер ( а.с. 43), та на час його смерті ОСОБА_1 виповнилось 15 років і він проживав разом з батьками.

ОСОБА_8 уклала новий шлюб, змінивши прізвище на ОСОБА_10 . Від цього шлюбу була народжена позивач у справі ОСОБА_11

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_12 , склавши за життя заповіт від 16.07.2016р., яким заповідала все належне їй майно ОСОБА_2 .

Серед спадкового майна, на яке оскаржуваним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2019р., визнано право власності за позивачем ОСОБА_2 , мається житловий будинок АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що це той самий будинок, 1/6 частина якого має належати йому в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , адресу якого зазначає: АДРЕСА_3 . Але будь-яких правовстановлюючих документів про належність будинку батьку не надає.

Апеляційним судом було витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та Вільнянською державною нотаріальною конторою Запорізької області надано спадкову справу № 77/2020, яку заведено 03 березня 2020р. за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини, поданою 03.03.2020р. ( а.с. 81).

Раніше спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась, але апелянта на час його смерті був неповнолітнім.

Згідно довідки № 146 від 02.03.2020р. Новогупалівської сільради, на день смерті ОСОБА_5 з ним у будинку АДРЕСА_2 були зареєстровані: дружина - ОСОБА_8 , син - ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_9 ( а.с. 93). Заповіт у сільській раді ОСОБА_5 не складав та не посвідчував.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_2 та її адвокат Пузін

Д.М. вказували, що померлий ОСОБА_5 не володів на праві власності спірним будинком, а право власності на весь будинок було оформлено його дружиною ОСОБА_7 вже після його смерті.

Дійсно, у матеріалах справи є наявним Витяг ОП ЗМБТІ про зареєстроване право приватної одноосібної власності ОСОБА_12 на будинок АДРЕСА_1 згідно з рішенням виконкому Новогупалівської ради від 06.04.2011р. ( а.с. 103-104).

Згідно з інформацією за № 02.01.25/401 від 07.09.2020р., наданою Новогупалівською сільрадою, відповідно до записів в погосподарських книгах сільської ради маються наступні відомості: у 1980-1981рр. будинок, у якому проживала сім`я померлого ОСОБА_5 враховувався за № 77; у 1983-1985рр. цей будинок вказувався без номера; у 1985-1990рр. номер будинку значиться 82.

Рішенням виконкому сільської ради № 50 від 10.03.1992р. з метою упорядкування нумерації жилих будинків, розташованих на території сільської ради, проведена їх пере- нумерація, тому житловому будинку, в якому проживала на цей час сім`я ОСОБА_4 , який значився за адресою: АДРЕСА_3 ( а.с. 144).

Тобто вказаною інформацією було підтверджено, що будинок АДРЕСА_3 - це один і той же будинок, але перенумерований.

Між тим, залишився нез`ясованим статус цього будинку на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 , у зв`язку з чим було витребувано таку інформацію від Новогупалівської сільської ради.

З відповіді Новогупалівської сільської ради № 02.01.-25/463 від 19.10.2020р. слідує, що відповідно до запису в погосподарській книзі за 1980-1981рр. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 працювали в колгоспі Родіна , тому складали суспільну групу домогосподарства - двір колгоспника.

Сільською радою ОСОБА_5 не оформлювалось право власності на жилий будинок. Але після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 головою колгоспного двору стала його дружина ОСОБА_8 , яка в подальшому на підставі рішення виконкому Новогупалівської сільської ради № 17 від 09 березня 2011р. отримала свідоцтво про право власності на будинок № НОМЕР_2 (новий номер АДРЕСА_1 .

Інформація стосовно забудови або придбання житлового будинку сім`єю ОСОБА_13 - відсутня.

Таким чином, зібраними в ході апеляційного розгляду справи доказами встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_3 станом на час смерті спадкодавця ОСОБА_5 мав статус колгоспного двору.

Колегія зазначає, що нині чинне законодавство не містить визначення поняття колгоспний двір .

З прийняттям Закону України Про власність від 07.02.1991 , який втратив чинність 20.06.2007 року, колгоспний двір припинив своє існування, а з Цивільного Кодексу України вилучено статті, що встановлювали його статус (Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII , який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Він міг складатися і з однієї особи.

Головою колгоспного двору був його засновник, як правило глава сім`ї, члени - всі особи, котрі спільно проживали, вели господарство і перебували у сімейно-родинному зв`язку (подружжя, їхні батьки, діти, дід, баба, онуки та ін.), особи котрі тимчасово були відсутніми, перебували на дійсній військовій службі, виїхали на навчання чи займали виборчу посаду. Громадяни - члени родини колгоспника, які не були членами колгоспу, вчителі та інші, а також громадяни, які не перебували в родинних зв`язках, але спільно вели підсобне господарство колгоспного двору, також користувалися правами колгоспного двору.

У разі смерті одного з членів колгоспного двору, спадщина на спільне майно господарства за наявності інших його членів, не відкривалася. Це було можливим лише після смерті останнього члена двору.

Оскільки дружина померлого ОСОБА_5 була членом колгоспного двору, та після смерті чоловіка стала головою цього колгоспного двору, то спадщина на майно колгоспного двору, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_3 не відривалась.

Таким чином, вказаний будинок не міг бути об`єктом спадкування після смерті ОСОБА_5 , та апелянт ОСОБА_1 в такому разі не може претендувати на його частку в порядку спадкування після смерті батька.

У такому випадку права ОСОБА_8 оскаржуваним у цій справі рішенням не порушуються.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після його відкриття за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи та інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи не вирішувались.

Зважаючи на вище наведені обставини, колегія вважає, що апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 , права та інтереси якого не порушуються оскаржуваним рішенням, а тому у відповідності до п. 3 ч. 1 статті 362 ЦПК України апеляційне провадження за його апеляційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 352, 362 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2019 року у цій справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складений 12 листопада 2020 року.

Головуючий:

Судді: