Постанова

від 25.09.2020 по справі 372/4159/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/4159/18

головуючий у суді І інстанції Тиханський О.Б.

провадження № 22-ц/824/3334/2020

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк К.О .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року

у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання недійсним рішень та витребування земельних ділянок із незаконного володіння, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , -

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство (далі по тексту ДП Київське лісове господарство ) до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області (далі по тексту Першотравенськасільська рада), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про визнання недійсним рішень та витребування на користь держави в особі ДП Київське лісове господарство із незаконного володіння ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельних ділянок.

У лютому 2019 року перший заступник прокурора Київської області (далі по тексту прокурор)звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Київське лісове господарство до Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання недійсним рішень та витребування земельних ділянок із незаконного володіння.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2019 року розгляд вказаних цивільних справ об`єднано в одне провадження.

Позовні заяви мотивовані тим, що рішеннями Першотравенської сільської ради, якими були затверджені проекти землеустрою та передано у власність громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Першотравенської сільської ради порушені вимоги земельного законодавства при виділенні громадянам земельних ділянок, оскільки земельні ділянки, надані у власність громадянам вказаними рішеннями, відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство .

На підтвердження позовних вимог, прокурор посилається на пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, відповідно до якого до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування та пункт 1.1 Інструкції Про порядок створення і розмноження лісових карт , затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, відповідно до якого планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

За інформацією ДП Київське лісове господарство від 13 червня 2018 року спірні земельні ділянки загальною площею 8,6889 га розташовані на землях лісогосподарського призначення кварталу 3, 4 Обухівського лісництва згідно з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років та становлять єдиний масив лісових насаджень.

Факт віднесення спірних ділянок до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, в тому числі проектами організації та розвитку лісового господарства виробничої частини Державного лісогосподарського об`єднання Київліс та ДП Київське лісове господарство , таксаційними описами, планами лісонасаджень, протоколами лісовпорядних нарад.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 18 червня 2018 № 354 земельні ділянки, надані у власність громадянам рішеннями Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року № 830, № 831, №№ 833-837-840, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство і накладаються на виділи 1, 3, 4, 6, 7, 11 кварталу 3 вказаного лісництва.

Вищевказані рішення Першотравенської сільської ради прийнято поза межами компетенції, оскільки спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду, у зв`язку з чим набуття права власності на вищевказані земельні ділянки зазначеними громадянами для ведення особистого селянського господарства, а у подальшому і зміна їх цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд відбулась із порушенням вимог земельного і лісового господарства.

Рішення органів державної влади в межах компетенції про зміну цільового призначення лісогосподарських земель не приймалось, відповідні проекти не затверджувались.

Враховуючи те, що оспорюваними рішеннями порушені інтереси держави, а також те, що з державної власності протиправно вибули земельні ділянки лісового фонду, прокурорзазначає про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави. Оскільки земельні ділянки вибули із власності держави поза її волею, то вони мають бути витребувані із чужого незаконного володіння.

Порушення 3-х річного строку позовної давності для визнання недійсними вищезазначених рішень органу місцевого самоврядування пропущено з поважних причин, а саме тому, що про необхідність захисту та інтересів держави йому стало відомо лише у 2017-2018 році за результатами системного аналізу інформацій різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства(далі по тексту управління лісового та мисливського господарства), ДП Київське лісове господарство , ВО Укрдержліспроект , Головного управління держгеокадастру у Київській області, що підтверджують незаконне відведення у власність земель лісогосподарського призначення. Крім того, штучними перешкодами для своєчасного звернення була велика кількість подібних до спірного випадку аналогічних рішень сільських рад, які підлягали вивченню.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався прокурор та позивачі як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, при цьому заперечення відповідачів загалом ґрунтуються на законі та письмових доказах, та дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі за недоведеністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати стягнути з відповідачів на рахунок прокуратури Київської області.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Вказував, що за інформацією ВО Укрдержліспроект від 18 червня 2018 року, від 15 листопада 2018 року і долучених до неї графічних матеріалів, спірні земельні ділянки накладаються на землі 3 і 4 кварталу Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років, на підтвердження чого надано докази, які є належними та допустимими. Інформація надана ВО Укрдержліспроект відповідає даним планово-картографічних матеріалів і Проектам організації та розвитку лісового господарства лісовпорядкування 1993, 2003 та 2004 років, долучених з листом ДП Київське лісове господарство від 13 червня 2018 року. Також зазначив, з вересня 2019 року згідно із даними Державного земельного кадастру спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство . Посилався на неправильне застосування судом першої інстанції судової практики Європейського суду з прав людини.

Представник Першотравневської сільської ради та третіх осіб - адвокат Ковпак І.Ю. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, де просила залишити апеляційну скаргу прокурора Київської області без задоволення, а рішення суду без змін.

Інші учасники повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції в судове засідання не з`явилися.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі Шульга проти України , № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20 січня 2011 року у справі Мусієнко проти України , № 26976/06).

Зважаючи на вимоги частин 9, 11 статті 128, частини 5 статті 130, статті 131, частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія апеляційного суду визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2010 року рішеннями Першотравенської сільської ради затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 10-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Першотравенської сільської ради.

На підставі вказаних рішень Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року рішеннями державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровані права власності на земельні ділянки:

- ОСОБА_2 з кадастровим номером 3223186600:02:020:0009 площею 0,9015 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 18258319;

- ОСОБА_1 з кадастровим номером 3223186600:02:020:0006 площею 0,8999 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 18251033;

- ОСОБА_5 з кадастровим номером 3223186600:02:020:0015 площею 0,9 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 18251292;

- ОСОБА_4 з кадастровим номером 3223186600:02:020:0019 площею 0,9 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 18270058;

- ОСОБА_3 з кадастровим номером 3223186600:02:020:0017 площею 0,8999 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 18261354;

- ОСОБА_12 з кадастровим номером 3223186600:02:019:0052 площею 0,9897 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 18221635;

- ОСОБА_13 з кадастровим номером 3223186600:02:019:0052 площею 0,9897 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 .

У подальшому ОСОБА_13 відчужила цю земельну ділянку на підставі договору дарування від 25 квітня 2014 року № 461 на користь ОСОБА_8 та відповідно до рішення державного реєстратора Реєстраційної служби від Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області за нею зареєстроване право власності на цю земельну ділянку. Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 14 лютого 2015 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_8 змінила прізвище на

ОСОБА_8. - ОСОБА_9 з кадастровим номером 3223186600:02:021:0134 площею 0,9325 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № 18268594;

- ОСОБА_10 з кадастровим номером 3223186600:02:021:0131 площею 0,9325 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_4 . У подальшому ОСОБА_10 відчужила вказану земельну ділянку на підставі договору дарування від 17 квітня 2014 року № 426 на користь ОСОБА_9 та відповідно до рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень приватного нотаріуса обухівського районного нотаріального округу Київської області від 17 квітня 2014 року за останнім зареєстровано право власності;

- ОСОБА_11 з кадастровим номером 3223186600:02:021:0132 площею 0,98325 га та отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно № НОМЕР_5 . У подальшому ОСОБА_11 відчужив вказану земельну ділянку на підставі договору дарування від 17 квітня 2014 року № 422 на користь ОСОБА_9 та відповідно до рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень приватного нотаріуса обухівського районного нотаріального округу Київської області від 17 квітня 2014 року за останнім зареєстровано право власності.

Рішеннями Першотравенської сільської ради від 19 червня 2014 року затверджені проекти землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та третіх осіб ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у селі Перше Травня громадянам з ведення особистого селянського господарства на будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

28 липня 2014 року реєстраційною службою Обухівського міжрайонного управління юстиції Київської області до Реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні зміни щодо цільового призначення земельних ділянок.

Після зміни цільового призначення земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:02:020:0016 поділено на дві ділянки з кадастровими номерами 3223186600:02:020:0020 і 3223186600:02:020:0021 та відчужено ОСОБА_12 на підставі договорів купівлі-продажу від 05 листопада 2014 року № 4087, № 4082 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу від 05 листопада 2014 року зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186600:02:020:0020 (площею 0,2002 га) за ОСОБА_7 та 3223186600:02:020:0021 (площею 0,2002 га) за ОСОБА_6 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено фактичних обставин на які прокурор посилався в обґрунтування заявлених вимог, зокрема, що спірні земельні ділянки на час їх передачі у власність належали до земель лісового фонду.

Колегія апеляційного суду погодилась з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у 2010 року ТОВ Кадастр Гео розробило Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування (впорядкування існуючого землекористування) Державному підприємству Київське лісове господарство для ведення лісового господарства в адміністративних межах Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області.

Підставою для розробки даного проекту став лист ДП Київське лісове господарство № 02-149 від 24 березня 2010 року, яким підприємство просило ТОВ Кадастр Гео провести інвентаризацію земель лісогосподарського призначення і встановити межі земельних ділянок для внесення їх в автоматизовану систему ведення державного земельного кадастру, а також прийняття рішень на розробку технічних документацій із землеустрою по виготовленню державних актів на право постійного користування земельними ділянками за рахунок земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, межа земельної ділянки - це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 363/4473/16-ц.

До даного клопотання ДП Київське лісове господарство № 02-149 від 24 березня 2010 року також був доданий Планшет № 3.

За змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

На даному Планшеті № 3 відображені та пронумеровані всі земельні ділянки, які знаходились у користуванні ДП Київське лісове господарство . Крім даних ділянок, на Планшеті № 3 відображена земельна ділянка, яка у подальшому була розподілена на 7 ділянок та виділена у власність громадянам - відповідачам.

Враховуючи, що дана ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення, а лише межує з ними, та не позначена реєстраційним номером, колегія апеляційного суду вважає, що зазначене є доказом того, що спірні земельні ділянки були розташовані поза межами земель лісогосподарського призначення, а також враховує, що конфігурація земельних ділянок лісогосподарського призначення, зазначена у Планшеті № 3, суперечить конфігурації цих ділянок, відображеній в інших картографічних матеріалах, наданих позивачем в якості доказів.

24 березня 2010 року представниками ДП Київське лісове господарство , Обухівської РДА, Першотравенської сільської ради, ТОВ Кадастр Гео та суміжних землекористувачів був складений Акт про встановлення в натурі меж земельних ділянок та меж обмежень на використання земельних ділянок та передачу на зберігання межових знаків, згідно якого площа ділянок ДП Київське лісове господарство складає 448,3695 га.

З матеріалів справи вбачається, що на момент розроблення проекту землеустрою ДП Київське лісове господарство у 2010 році, останнє погоджувало та не заперечувало, що спірні земельні ділянки не належать до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно довідки ДП Київське лісове господарство від 04 серпня 2010 року № 159 згідно з матеріалів лісовпорядкування 2003 року в межах Першотравенської сільської ради у постійному користуванні Обухівського лісництва рахуються землі загальною площею 448,4 га. Дана площа зазначена також в Умовах відведення земельної ділянки від 13 вересня 2010 року № 05?02/3185, виданих Управлінням Держкомзему в Обухівському районі.

Розпорядженням № 11-27-16224 від 31 серпня 2010 року Київська обласна державна адміністрація надала Дозвіл на розроблення Проекту землеустрою ДП Київське лісове господарство , в т.ч. на території Першотравенської сільської ради - площею 448,4 га.

У даному проекті також наявні картографічні матеріали, якими визначені межі земель, які знаходяться у постійному користуванні ДП Київське лісове господарство , та на думку суду апеляційної інстанції підтверджують те, що земельні ділянки громадян - відповідачів були розташовані не в межах земель лісогосподарського призначення, а в межах інших земель Першотравенської сільської ради, а саме:

Планшет № 3 ДП Київське лісове господарство ;

схема розміщення земельних ділянок ДП Київське лісове господарство на території Першотравенської сільської ради;

викопіювання з Проекту формування земель Першотравенської сільської ради, підписане представниками Управління Держкомзему в Обухівському районі, Головним архітектором району та головою Першотравенської сільської ради;

викопіювання з чергового кадастрового плану нанесення меж суміжних власників та землекористувачів на території Першотравенської та Нещерівської сільських рад;

зведений План ділянок ДП Київське лісове господарство ;

кадастровий план земельної ділянки ДП Київське лісове господарство № 3223186600:02:013:0079;

схема планової основи, розроблена ТОВ Кадастр Гео ;

план меж зон обтяжень та обмежень земельних ділянок ДП Київське лісове господарство .

Проект землеустрою був погоджений висновками Управління Держкомзему в Обухівському районі, відділом містобудування та архітектури Обухівської РДА, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державною санітарно-епідеміологічною службою, Управлінням культури і туризму Київської ОДА, Київським обласним Управлінням лісового та мисливського господарства. У всіх висновках зазначена загальна площа земель 448,3695 га.

Розпорядженням Київської ОДА № 1533 від 27 грудня 2011 року було затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП Київське лісове господарство та надані у постійне користування земельні ділянки на території Першотравенської сільської ради.

На підставі якого 28 листопада 2013 року Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного Управління юстиції Київської області зареєстроване право постійного користування земельними ділянками ДП Київське лісове господарство загальною площею 448,3695 га.

Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції, що площа зареєстрованих земельних ділянок лісогосподарського призначення, що знаходиться у користуванні ДП Київське лісове господарство співпадає з їх площею на момент виділення земельних ділянок громадянам - відповідачам, що свідчить про те, що спірні ділянки виділені не за рахунок земель лісогосподарського призначення. У випадку задоволення позовних вимог площа земель лісогосподарського призначення може стати більшою ніж на момент виділення земельних ділянок, що є доказом необґрунтованості позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, під час розгляду справи судом апеляційної справи, затверджена компетентними органами площа права постійного користування ДП Київське лісове господарство у розмірі 448,3695 га не була спростована позивачем належними та допустимими доказами.

У 2013 році були видані державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками ДП Київське лісове господарство .

Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного Управління юстиції Київської області зареєстроване право постійного користування земельними ділянками ДП Київське лісове господарство .

Доказів про те, що розпорядження Київської ОДА № 1533 від 27 грудня 2011 року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Київське лісове господарство загальною площею 448,3695 га визнане недійсним чи скасоване в судовому порядку в матеріалах справи відсутні. Не заявлені такі вимоги і в межах цієї справи.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, що містяться у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Київське лісове господарство , в тому числі Планшет № 3 наданий ДП Київське лісове господарство , спростовують інформацію викладену у листі ДП Київське лісове господарство № 02-02/471 від 13 червня 2018 року про ненадання підприємством погодження на вилучення земельних ділянок.

Відтак, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги докази, що підтверджують категорію спірних земельних ділянок, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, що містяться у Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП Київське лісове господарство загальною площею 448,3695 га, який був розроблений та затверджений у порядку статті 123 ЗК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

А також, колегія апеляційного суду вважає, що після одержання ДП Київське лісове господарство у 2013 році державних актів на право постійного користування земельними ділянками та державної реєстрації такого права,

планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2003 та 2014 років, в тому числі проекти організації та розвитку лісового господарства виробничої частини Державного лісогосподарського об`єднання Київліс та ДП Київське лісове господарство , таксаційні описи, плани лісонасаджень, протоколи лісовпорядних нарад, інформація Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 18 червня 2018 № 354 та інформація ДП Київське лісове господарство від 13 червня 2018 року,

- не є документами, які відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджують право постійного користування ДП Київське лісове господарство на спірні земельні лісові ділянки у розмірі зазначеному у позовній заяві та факт їх віднесення до земель лісогосподарського призначення.

Щодо визнання недійсними рішень, слід зазначити наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 ЗК України, тут і далі у редакції, чинній на час прийняття спірних рішень сільською радою, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини 1, 2 статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина 1 статті 116 ЗК України).

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (абз. 2 частини 7 статті 118 ЗК України).

Згідно з частини 1 статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Статтею 55 ЗК України передбачено, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, прокурор посилався на лист ДП Київське лісове господарство від 13.06.2018 року № 02-02/471 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186600:02:020:0009, 3223186600:02:020:0019, 3223186600:02:020:0016, 3223186600:02:020:0020, 3223186600:02:020:0006, 3223186600:02:020:0015, 3223186600:02:020:0021, 3223186600:02:020:0017, 3223186600:02:019:0052 загальною площею 5,8914 га розташовані на землях лісогосподарського призначення кварталу 3 Обухівського лісництва згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років та становлять єдиний масив лісових насаджень. Погодження на вилучення вказаних лісових ділянок підприємство не надавало. За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 18 червня 2018 року № 354 земельні ділянки, надані у власність 7 громадянам рішеннями Першотравенської сільської ради від 12 жовтня 2010 року №№ 830, 831, 833?837 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років відносяться до лісів Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство і накладаються на виділи 1, 3, 4, 6, 7, 11 кварталу 3 вказаного лісництва.

Поряд з цим, за погодженими Держгеокадастром України проектами землеустрою, із доданими експлікаціями земельних ділянок, абрисами, актами і планами встановлення межових знаків, щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам цільове призначення переданих земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.03), що розташовані на території с. Перше Травня в межах Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської.

Матеріалами справи підтверджується, що громадяни, яким первісно надано у власність земельні ділянки звернулися до відповідного органу з клопотаннями про отримання земельної ділянки в межах безоплатної приватизації у порядку та на підставі частини шостої статті 118 ЗК України. Тобто, право власності на спірні земельні ділянки відповідачами набуто в порядку та на підставах, визначених зазначеними вище правовими нормами.

У матеріалах справи наявний Проект землеустрою щодо встановлення і зміни меж Першотравенської сільської ради і села Перше Травня Обухівського району Київської області, розроблений в 2004 році ДП Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою .

У матеріалах справи наявний Акт польового обстеження і погодження межі с. Перше Травня в межах території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області від 14 травня 2004 року, складений та посвідчений представником ДП Київський інститут землеустрою , представником сільської ради, представником районного відділу земельних ресурсів, представником відділу містобудування та архітектури, начальником Обухівської регіональної - екологічної інспекції, Головного державного санітарного лікаря району.

У матеріалах справи наявні графічні матеріали до проекту формування межі с. Перше Травня, підписані та погоджені головами Першотравенської, Нещерівської, Копачівської, Старобезрадичівської, Маловільшанської сільських рад та Обухівської міської ради.

Відповідно до висновків Управління Держкомзему в Обухівському районі земельні ділянки, намічені до передачі у власність громадянам - відповідачам, розташовані в межах Першотравенської сільської ради та рахуються як землі, не надані у власність або постійного користування в межах населеного пункту.

Управлінням Держкомзему в Обухівському районі, Головним архітектором району та головою Першотравенської сільської ради було погоджене викопіювання з Проекту формування земель Першотравенської сільської ради, згідно якого земельні ділянки, намічені до передачі у власність громадянам - відповідачам, розташовані за межами земель лісогосподарського призначення.

Такі обставини підтверджуються доданими до проектів землеустрою відповідачів картографічними даними, експлікаціями і абрисами земельних ділянок.

ДСЛП Київлісозахист були складені акти обстеження земельних ділянок, намічених до передачі у власність громадянам - відповідачам, підписані головою сільради, землевпорядником, представником ДСЛП Київлісозахист та власниками, відповідно до яких землі рахуються згідно державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі, не надані у власність або користування (номер рядка 96), зелені насадження загального користування (номер стовпця 56).

За довідками Управління Держкомзему в Обухівському районі земельні ділянки, намічені до передачі у власність громадянам - відповідачам, рахувались згідно з державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі, не надані у власність або користування (номер рядка 96), зелені насадження загального користування (номер стовпця 56).

Факт обліку заявлених в позові земельних ділянок за даними державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту (номер рядка 96), представники прокуратури в суді апеляційної інстанції не заперечували.

При цьому, до суду не надано доказів визнання незаконним та (або) зміни державного обліку цільового призначення спірних земель.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача, що державна статистична звітність (форма 6-зем) не відповідає критеріям допустимості та достовірності, оскільки остання є документом, який включається до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) під час його розроблення землевпорядною організацією.

Державна статистична звітність (форма 6-зем) - це певна частина вихідних даних для розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Так, в основу державної статистичної звітності (форма 6-зем) покладено інформацію щодо класифікації земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30 грудня 2015 року № 337, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 133/28263 Про затвердження форм адміністративної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем) та Інструкції щодо їх заповнення , затверджено форми адміністративної звітності з кількісного обліку земель та зобов`язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити до 01 липня 2016 року перенесення даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) до передбаченої цим наказом звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем), забезпечити починаючи з 01 липня 2016 року кількісний облік земель відповідно до затверджених цим наказом форм адміністративної звітності.

Таким чином, державна статистична звітність (форма 6-зем) діяла до 01 липня 2016 року, тобто на момент відведення спірних земельних ділянок та передачу їх у власність відповідачам, вказана довідка була чинною.

Оскільки державна статистична звітність (форма 6-зем) Управління Держкомзему в Обухівському районі є складовими проектної документації станом на час їх видання, а інформація, яка міститься в них, стосується класифікації земельної ділянки, а саме: як землі, не надані у власність або користування (номер рядка 96), зелені насадження загального користування (номер стовпця 56), тому земельні ділянки відведені у власність відповідачам не належали до земель лісового фонду.

Окрім того, колегія апеляційного суду відхиляє доводи позивача з приводу накладення спірних земельних ділянок на землі лісогосподарського фонду відповідно до відкритих даних Публічної кадастрової карти, оскільки відповідно до інформації з Публічної кадастрової карти, земельна ділянка з кадастровим номером 3223186600:02:013:0079, яка належить до державної власності з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг для ведення лісового господарства та перебуває у користуванні ДП Київське лісове господарство , відповідно до матеріалів цієї справи, межує зі спірними земельними ділянками, які мають відмінні кадастрові номери та відрізняються за цільовим призначенням.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що прокурор не довів належними та безспірними доказами, що на момент винесення оскаржуваних рішень Першотравенської сільської ради, у ДП Київське лісове господарство виникло право постійного користування земельними ділянками, відповідно до вимог статей 125, 126 ЗК України, оскільки із наданих до суду документів, а саме Планшету № 3, наданим ДП Київське лісове господарство у 2010 році для розроблення проекту землеустрою, спірні земельні ділянки не відносяться до земель лісового фонду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурором не доведено належність до земель лісового фонду заявлених в позовній заяві земельних ділянок.

При оцінці доказів, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що оскаржувані рішення сільської ради приймались з урахуванням державної статистичної звітності (форма 6-зем) як землі, не надані у власність або користування (номер рядка 96), зелені насадження загального користування (номер стовпця 56).

Встановлені обставини свідчать, що на час прийняття оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування і на час розгляду справи судом, спірні земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення і, відповідно, перебували та перебувають на державному обліку Управління Держкомзему в Обухівському районі як землі сільськогосподарського призначення. З огляду на вищезазначене, не відповідають фактичним обставинам справи доводи позивача про протиправну зміну органом місцевого самоврядування цільового призначення спірних земельних ділянок.

Щодо витребування спірних земельних ділянок, то слід зазначити таке.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтею 387 ЦК України. Так, згідно з частини 1 цієї статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Крім того, згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі East/WestAllianceLimited проти України від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Встановивши, що на момент відведення у 2014 році для ведення особистого селянського господарства і на час розгляду справи судом спірні земельні ділянки належали до земель сільськогосподарського призначення і перебували на обліку уповноваженого державного органу - Держгеокадастру України саме як землі сільськогосподарського призначення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок із володіння законних власників.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Посилання суду першої інстанції пропуск прокурором позовної давності, колегія суддів визнала правомірним, проте зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд відмовив у позові за його безпідставністю, а не за пропуском строку позовної давності, з чим апеляційний суд погоджується.

З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат, слід зазначити наступне.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Отже, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів судові витрати.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Прокурора Київської області залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 12 листопада 2020 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді В.М. Волошина

Т.А. Слюсар