Рішення

від 13.11.2020 по справі 160/10673/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2020 року Справа № 160/10673/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Ольгине" до Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

07.09.2020 року Селянське (фермерське) господарство "Ольгине" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому, з урахуванням уточненого позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яке було винесено щодо податкової накладної Селянського (фермерського) господарства «Ольгине» за № 2 від 27.11.2017 року на загальну суму 182 599,78 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 30 433,30 грн. комісією Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Селянського (фермерського) господарства «Ольгине» (код ЄДРПОУ 31933378, 51150, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Почино-Софіївка) від 27.11.2017 року № 2 на загальну суму 182 599,78 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 30 433,30 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її отримання податковим органом - 28.11.2017 року.

Також позивач у своїй позовній заяві просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що станом на дату звернення до суду, податкова накладна № 2 від 27.11.2017 року Головним управлінням ДПС України в Дніпропетровській області не зареєстрована, рішення про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надходило. Позивач вважає дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо зупинення реєстрації податкової накладної та не надіслання позивачу рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН незаконними, а тому податкова накладна № 2 від 27.11.2017 року повинна бути зареєстрована Державною податковою службою України виходячи з наступного. Враховуючи відсутність підстав для зупинки реєстрації податкової накладної № 2 від 27.11.2017 року, відсутність конкретного критерію ступеня ризику у квитанції про зупинення в реєстрації податкової накладної, надісланої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області позивачу, а також вказівка в ній на пропозицію надання пояснень та копій документів, достатніх для прийняття рішення, позивач був позбавлений права надати змістовне пояснення із вичерпний переліком документів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, та надання б яких сприяло реєстрації податкової накладної Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. Також, позивач був позбавлений права оскаржити рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 27.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних через не надіслання йому відповідачами даного рішення. Отже, позиція Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо зупинення реєстрації податкової накладної № 2 від 27.11.2017 року, без зазначення конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, є не обґрунтованою та незаконною, а отже дана податкова накладна повинна бути зареєстрована у встановленому законом порядку, тим більше що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних а ні Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, а ні Державною податковою службою України так і не було направлене позивачу. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 28 жовтня 2020 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

11.11.2020 від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву податковий орган зазначив, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, яке було винесено щодо ПН СФГ Ольгине за №2 від 27.11.2017 року не може бути предметом розгляду по даній справі, так як позивач не звертався до Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з поясненням та копіями документів щодо розблокування податкової накладної від 27.11.2017 року №2, а отже рішення про відмову в реєстрації не приймалось. Враховуючи викладене, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Селянське (фермерське) господарство Ольгине 30 квітня 2002 року було зареєстровано, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1 206 120 0000 000432 та з 04 лютого 2009 року є платником податку на додану вартість.

Основними видами господарської діяльності СФГ Ольгине згідно з КВЕД є:

- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11);

- допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД 01.61) після урожайна діяльність (КВЕД 01.63) вирощування інших однорічних і дворічних культур (КВЕД 01.19);

- оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21).

Для реалізації зібраного врожаю кукурудзи позивачем 27 листопада 2017 року було укладено з покупцем ПП Меридіан Плюс (ЄДРПОУ 38106770, ІПН 381067704089) Договір поставки № 27/11.

На виконання Договору поставки № 27/11 від 27.11.2017 року позивачем було виписано покупцеві рахунок-фактура № 2 від 27.11.2017 року на загальну суму 182 599,78 грн. в т.ч, ПДВ 30 433,30 грн., згідно якої відбулась поставка товару на склад покупця.

Покупець на виконання своїх зобов`язань за вказаним договором 29.11.2017 року згідно платіжного доручення № 1867 перерахував на рахунок продавця кошти за кукурудзу в сумі 100 000.00 грн.

Залишок суми платежу - 82 599,78 грн. було перераховано 30.11.2017 року відповідно до платіжного доручення № 1874.

Позивачем 27.11.2017 року було виписано податкову накладну за № 2 на загальну суму 182 599,78 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 30 433,30 грн. щодо продажу кукурудзи (код УКТ ЗЕД 1005 ) в кількості 46,45 т. по ціні 3 275,92 грн. без ПДВ покупцю ПП Меридіан Плюс .

Квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.11.2017 року в ЄРПН зареєстровано за № 9251368634 реєстрація податкової накладної від 27.11.2017 року порядковий номер № 2 на загальну суму з ПДВ 182 599,78 грн. зупинена.

За результатами обробки відповідач в квитанції зазначив: Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ, реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 1005. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п. п. 201.16.1 п. 201.16. ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

28.07.2020 року позивачем було надіслано Головному управлінню ДПС України в Дніпропетровській області повідомлення щодо надання пояснення, та копії документів, у кількості 14 додатків, щодо податкових накладних розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Квитанцією № 2 було повідомлено, що документ не прийнято, виявлені помилки: повідомлення від 28.07.2020 року № 3 щодо надання пояснення та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних не прийнято до розгляду: ПН/РК від 27.11.2017 року № 2 - Порушено вимоги п. 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, а саме дата складання ПН/РК від 27.11.2017 № 2 більше 365 днів.

Станом на дату звернення позивача до суду, податкова накладна № 2 від 27.11.2017 року Головним управлінням ДПС України в Дніпропетровській області не зареєстрована.

Відповідно до пп. "а" п.185.1ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п.187.1ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п.74.2 ст.74 Податкового кодексу України (який був чинний на момент подання податкової накладної), в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п.74.3 ст.74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010 року (надалі - Порядок №1246 в редакції, чинній на момент подання податкової накладної), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 (в редакції, на момент зупинення ДФС України реєстрації податкової накладної), за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).

Аналогічні норми містить п.201.16ст.201 Податкового кодексу України(в редакції, чинній на момент подання накладної та її зупинення), згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту74.2 статті74 цьогоКодексу.

Згідно з п.п. 201.16.1. п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент подання накладної та її зупинення), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом сформовано висновок стосовно поданої позивачем податкової накладної про відповідність її критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (надалі - Наказ №567).

Проте, контролюючим органом порушено вимоги норми п.п. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ним не зазначено у квитанції конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

ДФС України у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладнної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

В той час як, норми п.п. 201.16.1. п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України зобов`язують контролюючий орган зазначити конкретний вид критерію.

Норми пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 (в редакції чинній на момент подання податкової накладної та її зупинення) містить у собі визначення трьох різних критеріїв. Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами215.3.1та 215.3.2 пункту215.3статті215розділуVI Податкового кодексу України(далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі; 3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Враховуючи вказане вище, контролюючий орган був зобов`язаний чітко вказати у квитанції на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Зазначення контролюючим органом у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 (в редакції, чинній на момент подання податкової накладної та її зупинення), вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567(далі - критерії): 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; 2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Тому, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 жовтня 2018 року (справа №822/1817/18), від 04 грудня 2018 року (справа №821/1173/17).

Крім того, відповідно до змісту квитанцій про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної встановлено, що відповідачем запропоновано Селянському (фермерському) господарству Ольгине надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Вказане вище свідчить про те, що суб`єктом владних повноважень, в порушення вимог п.п. 201.16.1 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, не вказано конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (п. 6 Критеріїв містить визначення різних критеріїв), а також конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (п. 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Крім того, відповідно до п.п. 201.16.2 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент зупинення реєстрацій податкової накладної), письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.п. 201.16.3 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент зупинення реєстрації податкової накладної), письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 Податкового кодексу України.

Абзацом 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації №190 від 29.03.2017 року (надалі - Постанова №190, яка була чинна на момент подання накладної) встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після зупинення реєстрації податкової накладної, платник податків має право подати протягом 365 днів письмові пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Після чого комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, дані обставини (щодо строку подання письмових пояснень) не впливають на зміст здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Судом встановлено, що господарські операції, за результатом яких позивачем сформовано вказані вище податкові накладні, носять реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та оформленими належними чином первинно-бухгалтерськими документами (договором про перевезення вантажів, договорами оренди транспортного засобу, актами надання послуг, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками

Факт зупинення реєстрації податкової накладної у ЄРПН не спростовує, ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна. Правочин, вчинений між позивачем, Селянським (фермерським) господарством Ольгине та ПП Меридіан Плюс не визнано у судовому порядку нечинним, доказів протилежного суду не надано, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Державної податкової служби України щодо не прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної від 27.11.2017 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стосовно позовних вимог щодо зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.11.2017 рокуу №2, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з п. 4 ч. 2ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За умови, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Крім того, відповідно до п.п. 19, 20 Порядку № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, нормами Податкового кодексу Українита Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та можливості зазначення дати її реєстрації.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно дост. 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставіЗакону України N 475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

Відповідно дост. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), п.п. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У спірних правовідносинах, прийняття рішення про задоволення позовної вимоги стосовно зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 27.11.2017 № 2, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, слід зазначити, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Суд вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не прийняття органом податкового контролю рішення про реєстрацію вказаної вище податкової накладної та зобо`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну від 27.11.2017 № 2.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Ольгине" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2020 року між адвокатом Ямковим Віктором Феофановичем (надалі - адвокат) та Селянським (фермерським) господарством Ольгине (надалі- клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги.

1.1. Відповідно до п.1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені цим договором.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.1, 4.2, 4.3 договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих дорученьк Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

Розмір гонорару адвоката за цим договором вказується в додаткових угодах до цього

договору, які є його невід`ємною частиною.

За прийняття доручення, згідно цього договору до виконання, клієнт виплачує

адвокату аванс, який складає 100 (сто) відсотків суми гонорару, зазначеній в додатковій угоді

(угодах) до цього Договору, в день підписання цього договору.

Відповідно до додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №08/08-20 від 18.08.2020 року, яку укладено між адвокатом і клієнтом 18.08.2020 року, розмір гонорару за надання правової допомоги, а саме: розмір гонорару за надання правової допомоги (представництво) в суді першої інстанції - представництво в Дніпропетровському окружному адміністративному суді щодо визнання протиправним та скасування рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної від 27.11.2017 року №2 та зобов`язання ДФС України зареєструвати податкову накладну становить 8000,00 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу домопогу надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Ямковим В.Ф. та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 27.08.2020 року, згідно з яким адвокат ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 08/08-20 від 18 серпня 2020 року надається правова допомога СФГ Ольгине (надалі клієнт) в наступному обсязі: надання юридичної консультації, аналіз та збір доказів, складання та подання до суду позовної заяви про зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 27.11.2017 року за № 2, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Враховуючи складність спірних правовідносин та об`єм роботи, яку потрібно виконати адвокату, загальна вартість послуг, які будуть надані за договором становить 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. з яких:

250 (двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. - вартість консультації;

750 (сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. - вартість послуг, щодо аналізу та збору доказів;

5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. - вартість послуг зі складання та подання до суду позовної заяви про зобов`язання зареєструвати податкову накладну від 27.11.2017 року за №2;

2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. - вартість послуг, щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Також, в матеріалах справи міститься: посвідчення адвоката Ямкового Віктора Феофановича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2554 від 25.06.2012 року, а також ордер на надання правничої (правової) допомоги Селянському (фермерському) господарству Ольгине .

При цьому суд зазначає, що клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем до суду не подавалось.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач всупереч положенням статті 134 КАС України не надав, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), які б свідчили про фактично понесені витрати на правничу допомогу, суд вважає дані витрати документально непідтвердженими та недоведеними. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи документу, що свідчить про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у суду відсутня змога встановити дійсний розрахунок понесених позивачем вказаних витрат, тому підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України пропорційно.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 77, 90, 139, 193, 241-246, 250, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби України щодо не прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної від 27.11.2017 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Селянського (фермерського) господарства «Ольгине» (код ЄДРПОУ 31933378, 51150, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Почино-Софіївка) від 31.08.2017 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її отримання податковим органом - 28.11.2017 року.

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства «Ольгине» (код ЄДРПОУ 31933378, 51150, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Почино-Софіївка) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 43145015).

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства «Ольгине» (код ЄДРПОУ 31933378, 51150, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Почино-Софіївка) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна