Рішення

від 12.11.2020 по справі 500/2372/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2372/20

13 листопада 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області, в якому просить: визнати дії Управління соціального захисту населення Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити виплату одноразової грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком в повній сумі за 2017-2019 роки протиправними; зобов`язати Управління соціального захисту населення Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області здійснити ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком в повній сумі за 2017-2019 роки відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за виключенням отриманої суми.

Ухвалою суду від 03.09.2020 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення, до 10 (десяти) днів з моменту вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року позовну заяву в частині позовних вимог визнати протиправними дії та зобов`язати здійснити виплату одноразової грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком в повній сумі за 2017-2018 роки відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за виключенням отриманої суми, повернуто позивачеві.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року прийняти позовну заяву в частині позовних вимог визнати протиправними дії та зобов`язати здійснити виплату одноразової грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком в повній сумі за 2019 рік відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за виключенням отриманої суми, до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У зв`язку з перебуванням, головуючого судді на лікарняному, розгляд справи продовжено за межами строків передбачених ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має статус учасника бойових дій. В 2019 році ОСОБА_1 отримав 1295,00 грн. щорічної грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій. Вважаючи розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій невірним, звернувся до відповідача із заявою про перерахунок. Проте, відповідачем відмовлено у здійснені перерахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій позивача за 2019 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відзиву на позов, відповідач, у встановлений судом строк в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

Розглянувши у відповідності до вимог ст.263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримав статус учасника бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни учасників бойових дій з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 07.07.2016 року управлінням штабу військової частини НОМЕР_2 (а.с.8).

Позивач 10.08.2020 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Збаразької районної державної адміністрації із запитом на інформацію в якому просив надати роз`яснення виникнення в нього права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та причини невиплати цієї допомоги у встановленому законом розмірі (а.с.9-10).

Листом Управління праці та соціального захисту населення Збаразької районної державної адміністрації від 11.08.2020 року №01-37/1475 позивачу повідомлено, зокрема, що відповідно до чинної постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 року №237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено у 2019 році виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у сумі 1295,00 грн., яка ОСОБА_1 проведена (а.с.11-12).

Не погодившись із такими діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Вказана редакція ч.5 ст.12 викладена п.20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VI.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення ст.67 розділу І, п.2-4, 6-8, 10-18, пп.7 п.19, п.20-22, 24-34, пп.1-6, 8-12 п.35, п.36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та п.3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VI.

Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Законом України від 28.12.2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015 року, розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено п.26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 року №237 "Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено 2019 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення).

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1295 гривень.

З матеріалів справи видно, що позивачу виплачено разову грошову допомогу до 05 травня, передбачену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у 2019 році в сумі 1295,00 грн., тобто у розмірі, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 року №237.

Проте, на думку позивача, виплата щорічної разової допомоги, як учаснику бойових дій у 2019 році має бути виплачена йому відповідачем у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, як це передбачено ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 1-11/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень ст.1, ч.1, 2, 3 ст.95, ч.2 ст.96, п.2, 3, 6 ст.116, ч.2 ст.124, ч.1 ст.129 Конституції України, п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного кодексу України, п.2 ч.1 ст.9 КАС України в системному зв`язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Аналогічні правовідносини були предметом розгляду у Європейському суді з прав людини. В ухвалі від 03.06.2014 року (справа "Серебрянський проти України", заява №54704/10) Європейський суд з прав людини дійшов висновку (п.36 ухвали), що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня перемоги у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком не становила "законні сподівання" у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України (йдеться про рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008), чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.

На час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.

З приводу цього, суд звертає увагу на те, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади України Верховної Ради України.

Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року у справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.

Зважаючи на те, що Закон України від 28.12.2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше ніж Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у даному випадку, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 05 травня, слід враховувати саме норми Закону України від 28.12.2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у сукупності із Законом України від 28.12.2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.03.2018 року у справі №348/2100/16-а, від 19.06.2018 року у справі № 459/2783/17, від 22.08.2018 року у справі №550/1131/17, від 13.06.2019 року у справі №564/189/17.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцевих та Перехідних положень" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетних фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відтак до 27.02.2020 року положення Закону України від 28.12.2014 року №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", яким розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено п.26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та постанови Кабінету Міністрів України, які прийняті на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а отже вони підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 05 травня у 2019 році.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно, з урахуванням вимог, визначених ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України, виплатив позивачу грошову допомогу до 5 травня у 2019 році у розмірі 1295,00 грн., у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання протиправним та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області (47301, Тернопільська область, Збаразький район, місто Збараж, вулиця Незалежності, будинок 8, код ЄДРПОУ 03195665).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 листопада 2020 року.

Головуючий суддяМандзій О.П.