Рішення

від 13.11.2020 по справі 620/3795/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/3795/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-13199/14-20-сг від 07.09.2020 щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області вчинити необхідні дії з метою відновлення права ОСОБА_1 шляхом прийняття наказу організаційно-розпорядчого характеру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 гектара в межах земельного масиву з кадастровими номерами 7425581900:08:000:5267; 7425581900:08:000:5290; 7425581900:08:000:5291, 7425581900:08:000:5293 розташованого в Чернігівській області, Чернігівського району, Хмільницька сільська об`єднана територіальна громада, Довжицький старостинський округ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Незважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, визначені законом, оскарженим наказом йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з таких підстав: бажана до відведення земельна ділянка згідно наявної інформації входить до масиву, який включений до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. Позивач вважає, що вказаний наказ є протиправним, оскільки зазначена відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не міститься в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Щодо посилання в оскарженому наказі на ст. 136 Земельного кодексу України, позивач зазначив, що бажана для відведення земельна ділянка не виставлена на торги та не включена до переліку земельних ділянок, право на які виставлені на земельні торги, а отже підстав для відмови у задоволенні його клопотання не існує.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. від 15.09.2020 позивачу відмовлено в забезпеченні позову.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову та зазначив, що оскарженим наказом відмовлено у наданні дозволу у зв`язку з тим, що бажана до відведення земельна ділянка згідно наявної інформації входить до масиву, який включений до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. Відповідно до ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з клопотанням про одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, із земель Хмільницької сільської об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області.

03.08.2020 року відповідач направив на адресу позивача лист № М-10535/0-384/0/94-20 від 02.07.2020 про розгляд заяви, в якому повідомлено про відсутність правових підстав в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка виставляється на земельні торги. Також даним листом відповідач повідомив, що наказ про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки буде надано пізніше.

В зв`язку з неодноразовими зверненнями до відповідача та зрештою на гарячу лінію Держгеокадастру, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області наказом від 07.09.2020 №25-13199/14-20-сг відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з таких підстав: бажана земельна ділянка, розміщена в межах земельного масиву з кадастровим номером 7425581900:08:000:5267, який на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 2/99-20-т від 30.06.2020 включений до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги.

Вважаючи оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області протиправним, позивач звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

У свою чергу правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовані Земельним кодексом України від 25.01.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому пунктом а частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Із системного аналізу вказаних вище норм законодавства вбачається, що підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначена в наказі від 07.09.2020 №25-13199/14-20-сг, не передбачена ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Суд наголошує, що в оскарженому наказі відповідачем не зазначено, на підставі якого рішення та згідно якої інформації бажана земельна ділянка входить до масиву, який включено до переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги.

Натомість, відповідно до ст. 136 Земельного кодексу України не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування земельні ділянки, які включені до переліку земельних ділянок, які уже виставлені на земельні торги.

Інформації стосовно проведення торгів відносно земельної ділянки на території Хмільницької сільської об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області площею 2,0 га, представником відповідача надано не було.

Згідно з ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що станом на день розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області було вчинено передбачені ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України дії стосовно спірної земельної ділянки і її вже було включено до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги.

Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

У спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку. Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивача не надана його оцінка на предмет відповідності вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, тому вказана заява підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. У цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17.

Враховуючи викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправним наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-13199/14-20-сг від 07.09.2020 щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Зважаючи на те, що відповідачем було прийнято рішення про відмову позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.06.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Хмільницької сільської об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

А відтак позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області вчинити необхідні дії з метою відновлення права ОСОБА_1 шляхом прийняття наказу організаційно-розпорядчого характеру про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 гектара в межах земельного масиву з кадастровими номерами 7425581900:08:000:5267; 7425581900:08:000:5290; 7425581900:08:000:5291, 7425581900:08:000:5293 розташованого в Чернігівській області, Чернігівського району, Хмільницька сільська об`єднана територіальна громада, Довжицький старостинський округ, задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області суму судового збору в розмірі 420,40 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-13199/14-20-сг від 07.09.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (пр. Миру, буд. 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.06.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Хмільницької сільської об`єднаної територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (пр. Миру, буд. 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2020 року.

Суддя О.Є. Ткаченко