Рішення

від 12.11.2020 по справі 640/22757/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Київ № 640/22757/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "Лівобережжя" доДержавної архітектурно-будівельної інспекції України провизнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РБК "Лівобережжя" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, 8-А, ідентифікаційний код 21476818) (надалі - позивач, Товариство або ТОВ "РБК "Лівобережжя") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912) (надалі - відповідач або ДАБІ), в якому, просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18.04.2019 № 22-Л про анулювання ліцензії ТОВ "РБК "Лівобережжя" № 2013048041 від 28.02.2018 на провадження господарської діяльності та поновити дію ліцензії № 2013048041 від 28.02.2018.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок здійснення перевірки за наслідком якої складено акт відмови позивача від проведення перевірки, що став підставою для протиправного анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "Лівобережжя".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 640/22757/19 у порядку письмового провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання; витребувано у відповідача належним чином завірені копії документів, що підтверджують направлення та отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "РБК "Лівобережжя" повідомлення про проведення перевірки посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за результатами якої складено акт від 15.04.2019 б/н "Про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування".

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, оскільки при проведенні перевірки встановлено факт відсутності позивача (уповноваженої особи) протягом першого дня перевірки за його місцезнаходженням, що вважається відмовою ліцензіата у проведенні перевірки. Також ДАБІ зазначає, що позивача було належним чином повідомлено про проведення перевірки відповідно до рекомендованого листа з повідомленням про вручення за № 0113329735981.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що повідомлення про проведення перевірки Товариство не отримувало. Про здійснення відповідачем фотофіксації в Акті перевірки не зазначено. Також позивач вказує, що додані до позовної заяви документи належним чином засвідчені і є належними доказами по справі.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що ДАБІ направляло позивачу повідомлення про проведення перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 0113329735981, однак вказаний лист повернувся у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Також відповідач вказує, що посадові особи ДАБІ під час проведення перевірки мали право проводити як відео- так і фотофіксацію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2020 витребувано у Державної архітектурно-будівельної інспекції України оригінал поштового конверта з повідомленням про вручення поштового відправлення (ідентифікатор поштового відправлення № 0113329735981).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2020 повторно витребувано у Державної архітектурно-будівельної інспекції України оригінал поштового конверта з повідомленням про вручення поштового відправлення (ідентифікатор поштового відправлення № 0113329735981).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ "РБК "Лівобережжя" видано ліцензію від 28.02.2018 за реєстраційним номером № 2013048041 (надалі - Ліцензія) на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом насідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками.

Згідно відомостей сайту ДАБІ 20.08.2019 позивачу стало відомо про запис, щодо анулювання 18.04.2019 Ліцензії.

З метою перевірки інформації щодо анулювання ліцензії відповідачу було направлено адвокатський запит від 22.08.2019 № 985/2208/19.

Листом від 29.08.2019 № 40-402-16/6490-19 відповідач повідомив позивача про те, що ДАБІ було проведено планову перевірку на підставі наказу від 27.11.2018 № 1494 "Про затвердження річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) ДАБІ України за діяльністю суб`єктів господарювання на 2019 рік".

За результатами проведеного заходу контролю, відповідачем було прийнято рішення щодо анулювання Ліцензії, з підстави, передбаченої абз. 12 п. 21 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1396 (із змінами) - відмова ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.

Разом із відповіддю на адвокатський запит Відповідачем було надано копію Акту від 15.04.2019 № б/н, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми чи значними наслідками, а також Акт від 15.04.2019 № б/н про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України зі скаргою від 24.09.2019 Вих. № 1042/2409/19.

За результатами розгляду скарги, Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України, листом від 30.09.2019 № 7677/0/20-19 було повідомлено про відсутність правових підстав для розгляду скарги позивача, оскільки така скарга подана з пропущенням строків на оскарження.

Враховуючи викладене, вважаючи дії відповідача щодо анулювання Ліцензії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються, зокрема, законами України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XІV (далі - Закон № 687-XІV), "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII), Порядком ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1396 (далі - Порядок № 1396) (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 10 Закону № 687-XІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно з ч 1 ст. 41 Закону № 3038-VІ державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до п.п. 6 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань відповідно до законодавства здійснює ліцензування видів господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 7 Закону № 222-VIII визначено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає такий види господарської діяльності як будівництво об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність".

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 17 Закону № 687-XІV господарська діяльність, пов`язана із створенням об`єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Порядок ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку № 1396 встановлено, що ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - орган ліцензування).

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1396 орган ліцензування має право:

анулювати видану ліцензію;

зупинити дію ліцензії;

прийняти рішення про усунення суб`єктом будівельної діяльності порушень, пов`язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності.

Судом встановлено, що відповідачем 15.04.2019 було складено за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми чи значними наслідками (далі - Акт перевірки), а також Акт від 15.04.2019 № б/н про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування (далі - Акт про відмову у проведенні перевірки) .

Згідно з Актом перевірки, розділу 1 Загальні вимоги, посадовими особами відповідача встановлено, що:

- керівник, його заступник або інша уповноважена особа під час проведення органом ліцензування в установленому законодавством порядку перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов суб`єктом господарювання не забезпечено;

- посадові особи органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов суб`єктом господарювання не допущені;

- документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникли під час перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов суб`єктом господарювання не надані.

Пунктом 8 частини другої статті 16 Закону № 222-VIII передбачено, що підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається не допуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Тобто, відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки, ненадання документів ліцензіатом, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню розцінюється як не допуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки, що є підставою для складання акту про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.

Разом з цим, частиною першою статті 4 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до інформації наявної в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ТОВ "РБК "Лівобережжя" - 04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, буд. 8А.

Судом встановлено, що під час проведення посадовими особами відповідача перевірки позивача, здійснювалася фотофіксація про що зазначено і в Акті перевірки.

Матеріалами фотофіксації встановлено відсутність ТОВ "РБК "Лівобережжя" за адресою: м. Київ, вул. О. Терьохіна, буд. 8А, а також за адресою місцезнаходження офісного приміщення, вказаного у відомостях про суб`єкта господарювання - вул. Колекторна, 3, м. Київ, про що зазначено і в Акті про відмову у проведення перевірки.

Разом з тим, позивач у позовній заяві акцентував увагу на тому, що відповідачем не дотримано вимоги законів N 877-V та N 222-VIII в частині належного повідомлення про здійснення планового заходу.

Так, згідно із частиною 4 статті 5 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Положеннями частини 12 статті 19 Закону № 222-VIII визначено, що з метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування планової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв`язку.

Відповідно до частини 14 статті 19 Закону № 222-VIII акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки. В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено письмове повідомлення суб`єкта господарювання - ТОВ "РБК "Лівобережжя", про проведення планового заходу, шляхом надіслання позивачу повідомлення від 18.03.2019 №10/26-9/1803/08 про проведення планової перевірки щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, шляхом надіслання такого повідомлення рекомендованим листом, за адресою: вул. Олексія Терьохіна, буд. 8-А, м. Київ, 04080, що підтверджується копією конверта та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113329735981.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства, суд зазначає, що на ДАБІ покладено обов`язок письмово повідомити суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи Повідомлення про проведення планової перевірки щодо додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками № 10/26-9/1803/08 датоване 18.03.2019.

Відповідно до Акту перевірки строк проведення заходу державного нагляду (контролю) - з 09.04.2019 по 15.04.2019.

З ксерокопії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113329735981 вбачається, що дата його подання 18.03.2019; адреса направлення: 04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, буд. 8А.

Як зазначалося вище, відповідно до інформації наявної в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження ТОВ "РБК "Лівобережжя" - 04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, буд. 8А.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином виконав обов`язок, передбачений статтею 5 Закону № 877-V та статтею 19 Закону № 222-VIII, щодо повідомлення позивача про проведення перевірки.

Разом з тим, позивачем не забезпечено отримання поштової кореспонденції посадовими особами чи уповноваженими особами ТОВ "РБК "Лівобережжя" за адресою місцезнаходження Товариства, яке зазначене у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, у Законах № 877-V та № 222-VIII відсутня вимога щодо отримання контролюючим органом повідомлення від суб`єкта господарювання про отримання повідомлення про початок проведення планового заходу державного нагляду (контролю).

Враховуючи наведене суд вважає, що перевірка позивача призначена та проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18.04.2019 № 22-Л про анулювання ліцензії ТОВ "РБК "Лівобережжя" № 2013048041 від 28.02.2018 на провадження господарської діяльності та поновити дію ліцензії № 2013048041 від 28.02.2018 задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РБК "Лівобережжя" - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко