Рішення

від 10.11.2020 по справі 524/3869/19

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/3869/19

Провадження №2/524/226/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - представника позивача АТ Полтаваобленерго Бобровського С.С., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника третьої особи ОСББ № 53 Давидової Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом АТ Полтаваобленерго (в особі Кременчуцької філії) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті вартості за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року АТ Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті вартості за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення.

На обґрунтування позову позивач вказував, що відповідач зареєстрований в АТ Полтаваобленерго як споживач послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

14 червня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за № 811908/25868 (далі - Договір).

Позивач надає відповідачеві послуги із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в повному обсязі у відповідності до якісних показників згідно вимог нормативно-технічних документів, а відповідач, у свою чергу, зобов`язаний щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця розрахуватися з позивачем за спожиті послуги з теплопостачання.

Відповідач всупереч п. 18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води водовідведення , затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 р. за № 630, не виконує обов`язки та не оплачує своєчасно і у повному обсязі вартість наданих позивачем послуг.

Станом на 15 травня 2019 року відповідач має заборгованість по оплаті вартості за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення в період з січня 2014 року по квітень 2019 року у розмірі - 30 918,70 грн.

Крім того, внаслідок несвоєчасної оплати за надані послуги, станом на 01 травня 2019 року, інфляційні втрати складають - 2 913,82 грн. За порушення строків виконання зобов`язання відповідачу також нараховано 3% річних у розмірі - 824,97 грн.

Раніше, ухвалою від 25 червня 2018 року позивачу було відмовлено у видачі судового наказу.

Позивач просив стягнути з відповідача борг по оплаті вартості за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення в розмірі - 30 8918,70 грн., а також суму встановленого індексу інфляції - 2 913,82 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі - 824,97 грн. та у повернення сплаченого судового збору - 1921 грн.

Ухвалою суду від 19 червня 2019 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, залучено учасників справи, призначено судове засідання (т. 1 а.с. 24).

09 липня 2019 року до суду від позивачу надійшла заява про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 28). Позивач в уточненні просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення в період з січня 2014 року по квітень 2019 року у розмірі - 29 870,58 грн., індекс інфляції у розмірі - 2 913,82 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі - 824,97 грн. та сплачений судовий збір у розмірі - 1921 грн.

09 вересня 2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строку позовної давності (т. 1 а.с. 44-45), заява із клопотанням та запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 47-48), від якого представник відповідача відмовився і клопотання про відмову від підтримання вказаного клопотання було прийнято згідно ухвали суду 19 вересня 2019 року занесеної до протоколу судового засідання (т. 1 а.с. 95), клопотання по поновлення строку на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву, про залучення третьої особи, про витребування доказу та про допит свідка (т. 1 а.с. 49-51).

Цього дня, 09 вересня 2019 року, від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 52-59).

Вказував, що не згоден із сумою заборгованості, яка зазначена у первісній позовній та в уточненій позовних заявах. Сам договір № 811908/25868 від 14 червня 2016 року не був підписаний відповідачем, а був підписаний його сестрою ОСОБА_3 , а отже договір не є укладеним. Згідно технічного паспорту на квартиру загальна площа квартири становить 51,9 кв.м. Квартира обладнана балконом площею 0,9 кв.м., тобто опалювальна площа становить 51 кв.м. До березня 2016 року саме ця площа була зазначена в документах в ОСББ № 53. У березні 2016 року ОСББ № 53 безпідставно збільшив опалювальну площу до 57 кв.м. і подало ці відомості до КП НВФ ВАС , яке подає ці дані в банківські установи для сплати. Це збільшення площі ОСББ № 53 відбулося безпідставно, самовільно, за рахунок площі прибудованої до квартири веранди, яка на даний час не введена в експлуатацію. Веранда прибудована замість балкону і не опалюється. Відповідач визнає свою заборгованість перед позивачем на суму - 21 546,20 грн. за період з листопада 2016 року по березень 2019 року, тобто в межах строку позовної давності.

Просив суд задовольнити позов частково у розмірі - 21 546,20 грн. за основним боргом. Щодо суми інфляційних та 3% річних не визначився.

17 вересня 2019 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 102-108).

Поданий відповідачем відзив є аналогічним до раніше поданому відзиву його представника ОСОБА_2

07 жовтня 2019 року до суду від АТ Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії було подано відповідь на відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 116-118).

Позивач вказував, що не погоджується із позицією представника відповідача щодо обґрунтування заперечень проти позовних вимог. Звернули увагу, що відсутність укладеного письмового договору із відповідачем про надання послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води не звільняє власника квартири від сплати послуг із теплопостачання. Стосовно зміни опалювальної площі квартири відповідача зазначили, що згідно пояснень представника відповідача та відповіді КП НВФ ВАС , копія якої додана до відзиву, коригування опалювальної площі квартири відповідача було здійснено на підставі Відомості змін по особовим рахункам ОСББ № 53 . Крім того, згідно технічного паспорту на квартиру, копія якого додана до відзиву на позовну заяву, загальна площа квартири становить 61,0 кв.м. Додані до відзиву фото прибудованої веранди не спростовують відсутність опалення в ній. Заперечували щодо стягнення із позивача суми за надання правничої допомоги у розмірі 1120 грн.

07 жовтня 2010 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано заперечення на відповідь на відзив (т. 1 а.с. 124-130).

Ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року було залучено до участі у справі третіми особами: КП Науково-виробнича фірма ВАС та ОСББ № 53, викликано для допиту свідків (т. 1 а.с. 158).

05 листопада 2019 року та 14 листопада 2019 року до суду від представника відповідача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів та допиту свідків (т. 1 а.с. 163-165, 198-200).

18 листопада 2019 року до суду від АТ Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії було подано письмові пояснення на заперечення на відзив (т. 1 а.с.204-206) та письмові пояснення щодо розрахунків відповідача (т. 1 а.с. 221-222).

26 грудня 2019 року представником позивача АТ Полтаваобленерго Корцовою Л.О. було подано письмові пояснення щодо запропонованих відповідачем розрахунку боргу, де вказано про те, що якщо брати до уваги розмір опалювальної площі у 51 кв.м. та межі строку позовної давності за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року сума боргу становить 23005,72 грн (т.1 а.с.221-244).

04 лютого 2020 року до суду від представника відповідача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подані письмові пояснення щодо розрахунків за теплову енергію та клопотання про призначення судово-будівельної експертизи (т. 2 а.с.2-8).

Ухвалою суду від 05 лютого 2020 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено. (т 2 а.с. 25).

17 березня 2020 року до суду від експерта ОСОБА_4 було надіслано висновок судової будівельно-технічної експертизи (т. 2 а.с. 32-50).

Ухвалою суду від 18 березня 2020 року було поновлено провадження у справі (т. 2 а.с. 52).

27 квітня 2020 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи висновків спеціаліста-економіста (судового експерта з економічних питань) ОСОБА_5 та висновок згаданого спеціаліста (т. 2 а.с.73-84).

14 липня 2020 року до суду від АТ Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії було подано письмові докази по справі (т. 2 а.с. 113-150).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 поданий та уточнений позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені у ньому. Відмовився від заявлення клопотання про призначення та проведення судової технічної експертизи щодо перевірки квартири належної відповідачеві на наявність у прибудованій веранді теплоносіїв (батарей централізованого опалення). Вказав, що обчислення розмірів оплати наданих послуг споживачам позивача здійснює КП НВФ ВАС на підставі договору укладеного між позивачем та цим підприємством. Крім того, зазначив, що у березні та квітні 2017 року нарахування вартості спожитої теплової енергії до будинку, де знаходиться квартира відповідача, здійснювалося за нормативними тарифами, оскільки тепловий лічильник не був в експлуатації.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов визнали частково, посилаючись на поданий відзив на позовну заяву, висновок судової будівельно-технічної експертизи та висновки спеціаліста-економіста. Пояснили, що договір із позивачем особисто відповідач не підписував. Із 2016 року у квартирі відповідача проживає його сестра ОСОБА_3 . Збільшення розміру опалювальної площі відповідача відбулося із врахуванням пристроєної веранди і таке збільшення відбулося самовільно представниками ОСББ № 53 шляхом передачі відомостей по збільшенню площі до КП НВФ ВАС .

У судовому засіданні 10 листопада 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 визнав позов частково в частині розміру боргу виходячи із розміру опалювальної площі у 51 кв.м. та межах строку позовної давності за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року, що складає 23005,72 грн. Крім того, ОСОБА_2 визнав позов в частині поставлених вимог позивачем та обчислених позивачем суми встановленого індексу інфляції - 2 913,82 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі - 824,97 грн., відмовившись від заявлення клопотання щодо надання окремого обчислення розмірів інфляції та 3% річних по даним, які слугували для визначення розміру боргу у 23005,72 грн та призначення з цього питання судової економічної експертизи, погодившись, що економічне дослідження спеціаліста-економіста є неповним, містить неточності щодо обчислення розміру боргу, інфляційних втрат та 3% річних по нарахуванням за березень та квітень місяці 2017 року. Просив всі судові витрати понесені сторонами визначати з врахуванням пропорційності задоволення позовних вимог, при цьому не наполягав на стягненні витрат по оплаті вартості висновку спеціаліста-економіста взагалі.

Представник третьої особи - ОСББ № 53 ОСОБА_7 свого відношення до позову не висловила. Пояснила, що є головою ОСББ № 53 з жовтня 2018 року. Особисто вона відомості щодо збільшеної площі не передавала, за інших, хто був до неї головою ОСББ № 53, не знає. Протоколів загальних зборів до 2018 року немає.

Представник третьої особи - КП Науково-виробнича фірма ВАС у судове засідання повторно не прибув, керівництво якого було повідомлено належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Свого представника у судове засідання не направили.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, представника третьої особи, покази свідків, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що відповідачу ОСОБА_1 належить на праві власності на підставі договору дарування квартири, укладеного 10 грудня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Прокопом Д.О., квартира АДРЕСА_2 загальною площею 51,9 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м. (т. 1 а.с. 67-68).

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у належній йому на праві власності квартири та періодично в ній проживає, що постає з пояснень відповідача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 .

Особовий рахунок по квартирі щодо обліку всіх житлово-комунальних послуг відкрито на ім`я відповідача.

У Кременчуцькій філії АТ Полтаваобленерго відповідач зареєстрований як споживач послуг із теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого водопостачання гарячої води за адресою вказаної квартири: АДРЕСА_1 з особовим рахунком № НОМЕР_2 .

Згідно Закону України Про житлово - комунальні послуги , позивач АТ Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії зобов`язувався надавати відповідачу, як споживачеві, вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, підігріву води, а споживач зобов`язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

У відповідності до п. 18 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції станом на день розгляду справи) споживач, якому надаються послуги з теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання та опалення повинен не пізніше не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідач всупереч вимогам п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги не своєчасно та не в повному обсязі оплачує вартість наданих послуг.

Раніше, позивач вже звертався до Автозаводського районного суду м. Кременчука із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги із централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2014 року по 31.03.2018 року, індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 червня 2018 року ПАТ Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії було відмовлено у видачі судового наказу та роз`яснено право на звернення до суду в порядку позовного провадження (т. 1 а.с. 13).

За уточненим розрахунком позивача (т. 1 а.с. 28-29), станом на 08 липня 2019 року, борг відповідача по оплаті вартості наданих позивачем послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за період з січня 2014 року по квітень 2019 року становить - 29 870,58 грн., сума встановленого індексу інфляції - 2 913,82 грн., 3 % річних від простроченої суми - 824,97 грн.

Дану суму позивач і просив стягнути з відповідача. Станом на день розгляду справи вказані розміри боргу та похідних обчислень відповідачем позивачеві не було сплачено.

До матеріалів справи позивачем було додано договір № 811908/25868 від 14 червня 2016 року, укладений між ПАТ Полтаваобленерго в особі Кременчуцької філії та ОСОБА_1 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даного Договору, опалювальна площа житлового приміщення (квартири) вказана у 57 кв.м. (т. 1 а.с. 11-12).

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявили про те, що відповідачем особисто даний договір із позивачем не укладався, а він був підписаний сестрою позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , котра була допитана у судовому засіданні як свідок та яка підтвердила вказані обставини.

Зважаючи на таке, суд зазначає, що навіть якщо сторони перебувають у фактичних договірних відносинах з приводу надання відповідних житлово-комунальних послуг, то відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07 липня 2020 року під час розгляду справи за № 712/8916/17.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Водночас, відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_9 , свідок ОСОБА_3 не заперечували факт користування житлово - комунальними послугами, які надаються до будинку, де міститься квартира відповідача, у тому числі тими, що надаються позивачем. Отже, вказаними особами не заперечував факт перебування відповідача як споживача послуг у фактичних договірних (зобов`язальних) відносинах із позивачем.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності (т. 1 а.с. 44-46). Натомість, сам позивач наполягав на перериванні строку позовної давності внаслідок звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

Щодо переривання перебігу позовної давності суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом 30 травня 2019 року та заявив вимогу про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, станом на 08 липня 2019 року (після уточнення позовних вимог), а також індексу інфляції та 3% річних за період заборгованості з січня 2014 року по квітень 2019 року включно (згідно з наданим розрахунком), вважаючи, що позовна давність стосовно оплати за постачання теплової енергії, яку відповідач не вносив, починаючи з січня 2014 року, перервалася поданням заяви про видачу судового наказу.

Однак таке не відповідає дійсності.

Так, наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

Як було встановлено судом, до звернення із позовом, позивач 08 травня 2017 року подав до суду заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за період з 01 січня 2014 року до 31 березня 2018 року.

Однак, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 червня 2018 року у видачі судового наказу заявнику було відмовлено (справа № 524/3364/18).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 вказала, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 640/2704/16-ц і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2018 року у справі № 903/509/17). Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

Щодо нарахування послуг із централізованого опалення на опалювальну площу квартири відповідача, розмір якої обліковується на особовому рахунку відповідача у 57 кв.м. суд зазначає неступне.

Згідно із договором дарування квартири від 10 грудня 2011 року відповідач ОСОБА_8 набув у власність квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 51,9 кв.м., житловою площею 28,5 кв.м. (т. 1 а.с. 67).

За технічним паспортом на квартиру, станом на 20 жовтня 2011 року, загальна площа квартири становила - 51,9 кв.м. (т. 1 а.с. 70).

У матеріалах справи наявна копія договору про надання послуг з централізованого опалення, підігріву води б/н, укладеного між позивачем та ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 7-72), відповідно до якого опалювальна площа квартири АДРЕСА_2 становить - 50,9 кв.м.

За технічним паспортом на квартиру, станом на 02 травня 2019 року, загальна площа квартири становить - 61,0 кв.м. (т. 1 а.с. 74).

Із наданих пояснень відповідача постає, що ним було зроблено прибудову до квартири площею 10 кв.м., однак дана прибудова не була введена в експлуатацію.

Із відповіді КП Науково-виробничої фірми Впровадження автоматизованих систем (далі - КП НВФ ВАС) від 05.09.2019 року за № 67 постає, що ними було зроблено коригування площі на підставі наданих відомостей змін по особовим рахункам ОСББ № 53 і площа квартири АДРЕСА_2 була змінена на 57 кв.м. (т. 1 а.с. 91).

Із доданої до відповіді Відомості змін по особовим рахункам по ОСББ № 53 за лютий та березень 2016 року постає, що загальна площа квартири відповідача була збільшена із 50,9 кв.м. до 57,0 кв.м. (т. 1 а.с. 92-94).

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона була головою ОСББ № 53 з кінця 2012 року до серпня 2017 року, а після неї головою ОСББ був ОСОБА_11 . У 2016 році були проведені загальні збори членів ОСББ щодо надання для звірки і коригування площ. У фірму ВАС тоді передавалися розміри загальних площ квартир. Такий розмір площі квартири був переданий і щодо квартири ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що вона є сестрою відповідача і періодично проживала у його квартирі. Виясняла причини збільшення розміру площі опалення, про збільшення такої площі її ніхто не повідомляв.

Під час судового розгляду справи судом була призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза, за результатами якої складено висновок експерта Маківського М.В. від 18 лютого 2020 року за № 15-20 (т. 2 а.с. 33-36).

Із висновку судового експерта постає, що загальна площа приміщень квартири АДРЕСА_2 , станом у період часу з січня 2014 року по теперішній час становить - 61,0 кв.м. Житлова площа приміщень цієї квартири у цей же період становить - 28,5 кв.м. Загальна опалювальна площа приміщень цієї квартири за період часу з січня 2014 року по теперішній час включно становить - 51,0 кв.м.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи вказаний висновок експерта у сукупності та взаємозв`язку з іншими дослідженими доказами у справі, суд визнає останній достатньо обґрунтованим.

Позивачем та третіми особами в особі їх керівництва та представників не були подані належні і допустимі докази щодо правомірності визначення опалювальної площі квартири відповідача у 57 кв.м. та спростування доводів відповідача і висновків судової будівельно-технічної експертизи щодо того, що опалювальна площа квартира внаслідок здійснення прибудови до квартири веранди не збільшилася.

Суд вважає, що відповідачу неправомірно було збільшено опалювальну площу із 51,0 кв.м. до 57,0 кв.м. у 2016 році та, відповідно, неправомірно здійснювалося нарахування йому оплати вартості послуг із централізованого опалення теплової енергії на опалювальну площу у - 57,0 кв.м., замість - 51,0 кв.м., починаючи з листопада 2016 року (т. 1 а.с. 6).

Щодо заборгованості відповідача за надані позивачем послуги, її розмір, стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України Про теплопостачання встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У відповідності до ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну і теплову енергію й ін. послуги) визначається за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , (далі - Закон) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене можна зробити висновок, що вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими, разом з тим з їх розміром суд не може погодитись через наступне: вимоги про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг, що знаходяться поза межами позовної давності, не можуть бути задоволені в зв`язку з відповідною заявою відповідача та відсутності підстав для застосування положень ст. 264 ЦК України.

Статтею 257 цього Кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поданням заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не перериває позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17).

Отже, суд розглядає позовні вимоги позивача в межах позовної давності, тобто з 30 травня 2016 року, оскільки позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 30 травня 2019 року і з урахуванням опалювальної площі квартири у - 51,0 кв.м.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції, що була чинною впродовж періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість).

Як було встановлено судом, відповідач не в повному обсязі сплачував позивачу за надані послуги, маючи заборгованість по сплаті, починаючи із січня 2014 року.

З огляду на те, що у позивача з відповідачем є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.

Оскільки, подання позивачем 08 травня 2018 року заяви про видачу судового наказу не перервало загальної позовної давності, остання не спливла до тих щомісячних платежів, від моменту прострочення яких до дня звернення до суду з позовом не минуло 3 роки.

За розрахунком позивача у травні 2016 року, у межах позовної давності, борг у відповідача відсутній (т. 1 а.с. 6). Такий борг у нього виникає із листопада 2016 року і саме з цього місяця нарахування за опалення було зроблено відповідачу позивачем на опалювальну площу у - 57 кв.м.

Згідно з уточненим розрахунком позивача (т. 1 а.с. 28-29), станом на 08 липня 2019 року, борг відповідача по оплаті вартості наданих позивачем послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за період з січня 2014 року по квітень 2019 року становить - 29 870,58 грн., сума встановленого індексу інфляції - 2 913,82 грн., 3 % річних від простроченої суми - 824,97 грн. Дану суму позивач і просив стягнути з відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 було надано суду висновок спеціаліста - економіста Ліхтіної Л.Р. від 13 квітня 2020 року за № 4 (т. 2 а.с. 82-84), згідно якого чітко постає, що документально не підтверджуються дані Розрахунку заборгованості позивача, викладені у письмових поясненнях щодо розрахунку відповідача (т. 2 а.с. 221-222, 241-242). За період нарахування з листопада 2016 року по квітень 2019 року з урахуванням даних ВАС та висновку судової будівельно-економічної експертизи № 15-20 містяться розбіжності по періодам нарахування, застосованим тарифам та сумам оплати.

За висновком економіста розмір заборгованості відповідача за період із листопада 2016 року по квітень 2019 року становить - 21 419,80 грн.

Однак, з пояснень представника позивача ОСОБА_6 , письмових пояснень представника позивача ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 221) та письмових пояснень економіста ОСОБА_5 , які надійшли до суду 10 листопада 2020 року (т. 2 а.с. 207) постає, що у висновку спеціаліста - економіста ОСОБА_5 не було враховано обставини обліку вартості наданих послуг з централізованого постачання за нормативно встановленими тарифами як з приладами обліку, так і без них, оскільки у березні та квітні місяцях 2017 року будинковий лічильник у будинку, де наявна квартира відповідач, не перебував в експлуатації внаслідок технічної несправності, що сторони не заперечували у судовому засіданні. За вказані місяці 2017 року економістом не була врахована вартість наданих послуг з різницею у 1585,92 грн.

Отже, з врахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що борг відповідача по оплаті вартості за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року включно, тобто в межах строку позовної давності та з врахуванням розміру опалювальної площі квартири у 51 кв.м., становить - 23005,72 грн., яку визнав у судовому засіданні представник відповідача та яка підлягає стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач вказав, що, окрім повернення боргу за надані ним послуги, відповідач має сплатити позивачу 3% річних і інфляційні втрати та надав розрахунок, згідно з яким нарахував три проценти річних і інфляційні втрати за період прострочення з січня 2014 року по квітень 2019 року включно.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановлено судом, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.

За висновком спеціаліста - економіста Ліхтіної Л.Р. від 13 квітня 2020 року розмір інфляційних втрат складає - 2388,05 грн., 3% річних від простроченої суми складає - 657,28 грн. Всього розмір заборгованості відповідача перед позивачем за даним висновком складає - 24 465,13 грн. (заборгованість 21 419,80 + втрати від інфляції 2388,05 грн. + 657,28 грн. як 3% річних).

Оцінюючи такий висновок від 13 квітня 2020 року № 4, наданий на замовлення ОСОБА_1 , суд вважає його неповним, оскільки ОСОБА_5 не були враховані обставини обчислення вартості послуг за березень та квітень місяці 2017 року, де не було враховано 1585,92 грн.

При цьому, суд враховує, що судовому засіданні 10 листопада 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 визнав позов частково в частині розміру боргу виходячи із розміру опалювальної площі у 51 кв.м. та межах строку позовної давності за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року, що складає 23005,72 грн. Крім того, ОСОБА_2 визнав позов в частині поставлених вимог позивачем та обчислених позивачем суми встановленого індексу інфляції - 2 913,82 грн., 3 % річних від простроченої суми в розмірі - 824,97 грн., відмовившись від заявлення клопотання щодо надання окремого обчислення розмірів інфляції та 3% річних по даним, які слугували для визначення розміру боргу у 23005,72 грн та призначення з цього питання судової економічної експертизи, погодившись, що економічне дослідження спеціаліста-економіста є неповним, містить неточності щодо обчислення розміру боргу, інфляційних втрат та 3% річних по нарахуванням за березень та квітень місяці 2017 року.

Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем та його представником не надано суду належні і допустимі докази на спростування розмірів запропонованих позивачем щодо інфляційних обчислень боргу та 3%, враховуючи факт відмови щодо надання розрахунків, заявлення клопотання щодо призначення судової економічної експертизи і фактичного визнання позову щодо таких вимог позивача.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа Серявін та інші проти України , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по оплаті вартості за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року включно в розмірі - 23005,72 грн.; - суму встановленого індексу інфляції -2913,82 грн.; - 3 % річних від простроченої суми - 824,97 грн.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

За положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До останніх відносяться, витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

У матеріалах справи наявні підтвердження того, що відповідачем були понесені судові витрати у вигляді оплати вартості за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 1200 грн. (т. 2 а.с. 78) та оплати вартості висновків спеціаліста - економіста у розмірі - 1600 грн. (т. 2 а.с. 77). Крім того, відповідачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 4000 грн. (т. 1 а.с. 63-64).

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом було задоволено позовні вимоги позивача на 80 % ((23005,72грн+2913,82грн.+824,97грн) : (29870,58грн.+2913,82грн.+824,97грн.)). З урахуванням цього, слід стягнути з відповідача на користь позивача кошти у повернення сплаченого судового збору - 1536,08 грн. (1921х0,80%).

З позивача на користь відповідача необхідно стягнути кошти у повернення сплачених судових витрат: - за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі - 240 грн. (1200грн.-(1200грн.х0,80)), - на професійну правничу допомогу у розмірі - 800 грн. (4000 грн. - (4000грн. х 0,80)).

Суд враховує, що відповідач та його представник не наполягали у судовому засіданні щодо стягнення коштів з позивача пропорційно задоволених позовних вимог у повернення 20% вартості здійсненої оплати вартості висновків спеціаліста - економіста у розмірі 1600 грн.

Сторони, треті особи, їх представники не заявляли вимоги щодо наявності фактів оплати інших судових витрат.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 258, 264, 265, 273, 279, 280, 281, 282, 283, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов АТ Полтаваобленерго (в особі Кременчуцької філії) - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ Полтаваобленерго : - заборгованість по оплаті вартості за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року включно в розмірі - 23005,72 грн.; - суму встановленого індексу інфляції - 2913,82 грн.; - 3 % річних від простроченої суми - 824,97 грн. та кошти у повернення сплаченого судового збору - 1536,08 грн.

Відмовити АТ Полтаваобленерго у задоволенні позову в решті вимог.

Стягнути з АТ Полтаваобленерго на користь ОСОБА_1 кошти у повернення сплачених судових витрат: - за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі - 240 грн., - на професійну правничу допомогу у розмірі - 800 грн.

Позивач: Акціонерне товариство Полтаваобленерго : м. Полтава, вул. Ст. Поділ, буд. № 5, Кременчуцька філія: Полтавська обл., м. Кременчук, проспект Свободи, буд. № 8, код ЄДРПОУ: 00131819

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи:

-ОСББ № 53, код ЄДРПОУ: 23549912, місце знаходження: м. Кременчук, провулок Героїв Бресту, буд. № 89;

-КП Науково-виробнича фірма Впровадження автоматизованих систем , код ЄДРПОУ: 13963600, місце знаходження: м. Кременчук, Набережна Лейтенанта Дніпрова, буд. № 80 кв. № 6.

Повне рішення виготовлено 13 листопада 2020 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: