Рішення

від 13.11.2020 по справі 544/1176/20

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1176/20

№ пров. 2/544/409/2020

Номер рядка звіту 67

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 листопада 2020 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання - Пірогова В.Г.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федосєєвої Т.Ю. (діє на підставі ордеру серія КВ № 473109 від 14.10.2020 та свідоцтва),

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковтуна М.В. (діє на підставі ордеру серія ПТ № 202896 від 16.10.2020 та свідоцтва),

представника третьої особи, без самостійних вимог Служби у справах дітей Пирятинської районної державної адміністрації - Запорожець Т.В. (діє на підставі довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду на вул. Ярмаркова, 17 у порядку загального позовного повадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: служба у справах дітей Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області (далі Пирятинська РДА Полтавської області), служба у справах дітей Раївської сільської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області, служби у справах дітей Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області (далі Лисянська РДА Черкаської області) про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,

у с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

17.09.2020 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: служба у справах дітей Пирятинської РДА Полтавської області, служба у справах дітей Раївської сільської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 13 грудня 2014 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 . На підставі рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 15 листопада 2019 року шлюб між сторонами було розірвано. Неповнолітній ОСОБА_3 залишився проживати разом з позивачкою.

У січні 2020 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина Андрія разом з ним. 06 квітня 2020 року за клопотанням представника ОСОБА_2 , ухвалою суду позовну заяву про визначення місця проживання дитини було залишено без розгляду. 08 квітня 2020 року рішенням № 394 Раївської сільської ради Виконавчого комітету було затверджено висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю - ОСОБА_1 . Остання ніколи не перешкоджала ОСОБА_2 спілкуватися з сином та виконувати інші обов`язки. ОСОБА_1 не заперечувала проти зустрічі ОСОБА_3 з сином та проведення часу без її участі. Але ОСОБА_2 скористався цим та всупереч вимогам закону самочинно без згоди ОСОБА_6 змінив місце проживання дитини, способом його викрадення. у добровільному порядку не повернув дитину матері. 30.08.2020 року ОСОБА_1 з заявою звернулася до Пирятинського відділення поліції Гребінківського відділу Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі Пирятинського ВП Гребінківського ВП ГУ НП в Полтавській області) про те, що мій колишній чоловік ОСОБА_2 не дає побачитися з дитиною та не повертає матері. Заяву було внесено до ЄО № 3150. В зв`язку з вищевикладеними обставинами позивач вимушена звернутися до суду та захистити свої права з підстав, передбачених ст. 162 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Доводи особи яка подала відзив на позовну заяву

12.10.2020 до суду надійшов відзив (заперечення) на позовну заяву від ОСОБА_2 . У відзиві відповідач зазначив, що 22 листопада 2019 року без відома та згоди, позивач, забрала сина з дитячого садка Червона Шапочка , та вивезла дитину з місця проживання не надавши жодної інформації про майбутню адресу та умови проживання малолітнього Андрія . В зв`язку з вищевикладеними обставинами в січні 2020 року ОСОБА_2 вимушений був звернутись до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дитини та захистити свої права з підстав передбачених ст. 162 СК України. У зв`язку з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , розгляд справи був перенесений на невизначений термін, тому ОСОБА_2 прийняв рішення про подання заяви про залишення позову без розгляду. Позивач вказує, що ніколи не перешкоджала відповідачу спілкуватися з сином та виконувати інші обов`язки по відношенню до спільного сина; не заперечувала проти зустрічі з сином та проведення часу без її участі. Вказане спростовується тим, що 22 листопада 2019 по кінець грудня 2019, позивач, кілька разів давала поговорити з сином по телефону. Була домовленість з позивачем взяти сина на новорічно-різдвяні свята, пізніше позивач відмовилась передавати дитину ОСОБА_2 та не давала йому спілкуватись з сином по телефону, тим самим не даючи виконувати свої права та обов`язки як батька. Щоб забезпечити виконання прав та обов`язків відносно сина, ОСОБА_3 , 28.05.2020 року відповідачем була надіслана заява голові Раївської сільської ради ОСОБА_7 про сприяння в можливості бачитись з сином. 01.07.2020 року отримав відповідь, що позивач більше не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та виїхала за місцем своєї реєстрації, де так і не з`явилась, тим самим знову змінила місце проживання дитини не повідомивши відповідача. Перед тим як передати сина колишній дружині, відповідач попросив останню надати документи про майбутню адресу та майбутні умови приживання дитини, щоб звернутись до служби у справах дітей Пирятинської РДА про встановлення графіка побачень з сином, згідно ст. 158 СК України. Проте, прохання відповідача позивачем було проігнороване. Рахує, що дитина не може бути повернута, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінились так, що повернення суперечить її інтересам", у зв`язку з чим відповідач прийняв рішення не передавати сина позивачу, так як невідома де буде проживати їх спільний син та умови у яких буде проживати дитина.

Пояснення учасників справи у судових засіданнях

Позивач у судовому засіданні вимоги викладені у позові підтримала у повному обсязі з підстав викладених в останньому. Додатково надала поясненна, що з відповідачем проживали у зареєстрованому шлюбі, після розлучення вона з дитиною виїхала з м. Пирятин у Дніпропетровську області де офіційно зареєструвала шлюб з Опалеником . Після переїзду на інше місце проживання позивач домовилася з відповідачем, що він буде бачиться та спілкуватися з сином. У м. Пирятин вона привезла дитину на прохання відповідача у липні місяці 2020 року, на тиждень, потім позивач попросив залишити сина іще на тиждень, щоб звозити його на море. Коли позивач приїхала щоб забрати дитину то відповідач їй його не віддав, навіть не дав побачитись. Позивач звернулась у поліцію з відповідною заявою, її у неї прийняли проте дитину їй не повернули. Позивач зареєстрована у м. Пирятин Полтавської області, проживала у Дніпропетровській області, потім переїхала у Ватутіно, зараз проживає у Черкаській області, це третє місце її проживання. Коли відповідач звернувся з позовом до суду щодо визначення місця проживання дитини, було вирішено, яке рішення прийме суд з тим із батьків і буде проживати син, але відповідач забрав позовну заяву. Позивач звернулася до селищної ради з заявою щоб орган опіки та піклування визначив місце проживання дитини разом з нею. Було обстежено умови їхнього проживання і дитину залишено проживати з нею у Дніпропетровській області так як зазначено у рішення виконавчого комітету. Гаврилюк до дитини не приїжджав. У зв`язку з певними обставинами вона разом з дитиною переїхала у Ватутіно, де проживала близько 2 місяців, за місцем проживання у службу щодо визначення місця проживання сина не зверталася. Коли змінювала місце проживання то повідомляла про це відповідача. У Черкаську область переїхала сама, коли син знаходився у м. Пирятин. Зараз вона проживає з новим чоловіком, з червня місця, планує укласти з ним шлюб.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги викладені її довірителем у позові підтримала. Доповнила пояснення позивача наступним. Коли позивач розірвала шлюб з відповідачем, вона переїхала проживати у Дніпропетровську області, там зареєструвала шлюб з іншим чоловіком, але останній помер і тому вона змушена була змінити місце свого проживання знову, ось чому місце проживання позивача часто змінювалося. На даний час позивач має намір укласти шлюб з іншим чоловіком, позивач покращила умови проживання дитини, тепер у сина буде окрема кімната. Зараз сину 4 роки, тому він не може висловити власну думку з ким хоче проживати. На даний час є рішення Раївської сільської ради, яким визначено місце проживання дитини разом з матір`ю і його потрібно виконувати, якщо відповідач не згоден з ним то спір потрібно вирішувати законним шляхом, а не викрадати дитину. На звернення позивача до поліції їй відповіли, що це цивільні правовідносини. Відповідальність за дитину несе мати і тому, якщо з нею щось станеться, коли вона проживатиме з відповідачем, то відповідальність за це нестиме матір. За рішення органу опіки та піклування місцем проживання позивача разом з дитиною є АДРЕСА_1 .

Відповідач у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Пояснив, що позов не визнає, на це у нього є багато причин, позивач розповідає про ситуацію, як вона її бачить. Коли позивач переїхала проживати у Дніпропетровську область дитину відповідачу вона не давала, чоловік позивача погрожував йому, у зв`язку з чим відповідач звертався у поліцію з відповідними заявами. Потім звернувся із позовом до суду, але потім його забрав, оскільки розпочався карантин і уважав що розгляд справи затягнеться і він не скоро побачить сина. Коли у сім`ї позивача сталася трагедія, вона привезла сина у м. Пирятин до своєї матері і дала дитину відповідачу, до цього він вісім місяців із сином не спілкувався. Відповідач подавав заяву до органу опіки та піклування Раївської сільської ради щодо встановлення годин спілкування з дитиною, на засідання його не викликали, через місяць надали відповідь, що не можуть працювати з цією особою, оскільки вона відсутня не території селищної ради. У зв`язку зі смертю чоловіка, позивачка виїхала, куди саме йому не було відомо. Коли позивач змінювала місце проживання дитини, вона його не повідомляла, про це він дізнавався через її родичів та спільних знайомих. Дитину віддавати він не хоче, тому, що вважає, що сину буде краще проживати з ним у будинку його батьків, зазначив, що він має постійне місце роботи, дитина забезпечена усім необхідним. Про рішення Раївської селищної ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю дізнався з позову ОСОБА_1 . Ніякого рішення він не порушував, а має такі ж права як і позивач знати де, з ким та у яких умовах проживатиме його син.

Представник позивача у судовому засідання доповнив пояснення свого довірителя наступним змістом. Вважає заявлений позов необґрунтованим, безпідставним, невірно обраним способом захисту, та лише тиском на відповідача, який не ґрунтується на жодній правовій нормі. Відповідач дитину не викрадав, як стверджує позивач, тобто не вчиняв ніякого правопорушення. Шлюб між сторонами було розірвано, але відповідно закону батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Жодним рішення місце проживання сина сторін не встановлено, твердження позивача, що висновком органу опіки та піклування затверджено рішенням селищної ради не витримує жодної критики. Рішення постановляло ся на вимогу суду по цивільній справі, яка на той час знаходилася у провадженні щодо визначення місця проживання дитини, подане відповідачем ОСОБА_2 , а якщо і занадто, то втратило свою силу, оскільки ним було встановлено, що дитина проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , тобто чітко визначено місце проживання дитини. Висновок Органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер, у разі, якщо він не виконується то особа повинна звернутися з позовом у суд про визначення місця проживання дитини. Такого позову на даний час не має, тобто батьки мають рівні права та обов`язки щодо своєї дитини, чим і скористався відповідач, що дитини знаходиться у нього. Викрадення не було, позивач сама привезла дитину відповідачу і вона це розуміє, і підтвердила це сама. Заяву падала у поліцію про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 не дає бачитися з дитиною. Представник позивача намагається звинуватити відповідача, що відбувається затягування справи, тому вони знімають своє клопотання про допит третьої особи Лиснянської сільської ради і просять розглянути справу за наявними у матеріалах справи доказами. Додав, що у наданому позивачем акті обстеження зазначено, що він плановий і це не є виконанням ухвали суду. Відповідач діє виключно у інтересах сина, який забезпечений усім необхідним. Акт обстеження умов проживання позивача за теперішнім місцем її проживання також не дає вичерпної відповіді, щодо забезпечення умов проживання дитина, оскільки у ньому не зазначено кому належить дана квартира, не зазначено які витрати позивач несе на утримання дитини, тобто не надано підтвердження, що дитині буде надано рівноцінні умови для розвитку, які надаються відповідачем. Правової підстави визначення місця проживання дитини на даний час не існує, щодо рішення на яке посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, воно не є чинним. У даному випадку воно не може виконуватися ні позивачем ні відповідачем, оскільки позивач за визначеним місцем проживання не проживає та існують обставини за якими ні вона ні дитина проживати там не можуть, оскільки у них відсутні родинні відносини із особами, що є власником житла не має. Місце проживання визначається рішенням суду. Вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки для відібрання дитини підстав немає.

Представник третьої особи без самостійних вимог, служби у справах дітей Пирятинської РДА пояснила, що у своїй роботі орган опіки та піклування щодо участі у справах, що стосуються захисту сімейних прав та інтересів керується ст. 19 СК України, у якій зазначено, що особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. Тобто орган опіки і піклування надає висновок, а коли виникає спір між батьками то вони звертаються до суду. Як зазначалось у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 звертався до суду з відповідним позовом про визначення місця проживання дитини. На момент коли справа розглядалася у суді, орган опіки та піклування Раївської сільської ради не мав права не видавати окреме рішення про місце проживання дитини, це рішення про яке говорить позивач, було видано на ухвалу суду, як і висновок затверджений даним рішенням. Тобто даний висновок надавався суду для вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини. Вважає, що на даний час не має жодних спорів щодо місця проживання дитини, позов відповідача було залишено без розгляду і тому дане рішення не має жодних правових підстав. Вважає, що даний позов задоволенню не підлягає, а посилання позивачем на рішення селищної ради не може бути підставою заявленою у позові, оскільки стосується цивільної справи, яка на даний час залишена без розгляду.

Процесуальні дії та рішення у справі

17 вересня 2020 року до суду надійшла позовна заява з додатками від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: служба у справах дітей Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, служба у справах дітей Раївської сільської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (а.с. 1-15).

Ухвалою суду від 18 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду (а.с. 18).

12 жовтня 2020 року до суду надійшло заперечення (відзив) на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 з додатками (а.с. 27-39).

Ухвалою суду 15 жовтня 2020 року залучено третю особу без самостійних вимог Службу у справах дітей Лисянської РДА Черкаської області (а.с. 57-58).

Фактичні обставини справи встановлені судом та зміст спірних правовідносин

З 13 грудня 2014 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 19.07.2016 (а.с. 7). Батьком у свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_1 .

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області 15.11.2019 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 8-9).

10.02.2020 стягнуто з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина Андрія , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.02.2020 і до досягнення дитиною повноліття, про що свідчить копія судового наказу (а.с. 10).

Відповідно до довідки виданої Раївською сільською радою Синельниківського району Дніпропетровської області від 03.02.2020 ОСОБА_1 разом із малолітнім сином Андрієм та цивільним чоловіком ОСОБА_11 проживали без реєстрації у АДРЕСА_1 (а.с. 11).

У січня 2020 року відповідач ОСОБА_2 подав до Пирятинського районного суду Полтавської області позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, про що свідчить ухвала від 16.01.2020 про відкриття провадження у справі (а.с. 12).

06 квітня 2020 року ухвалою суду, за клопотанням представника ОСОБА_2 вказаний вище позов по цивільній справі № 544/46/20 залишено без розгляду (а.с. 13).

Рішенням виконавчого комітету Раївської сільської ради від 08.04.2020 затверджено Висновок щодо визначення місця проживання малолітнього Андрія разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 14).

28 травня 2020 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до голови Раївської сільської ради із заявою, з проханням постановити рішення яким зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 (а.с. 35).

25 червня 2020 року відповідач на подану заяву від виконавчого комітету Раївської сільської ради отримав відповідь про те, що родина громадянки ОСОБА_1. виїхала за місцем свого проживання, у зв`язку з чим здійснити подальшу роботу з останньою не мають можливості (а.с. 36).

30 серпня 2020 ОСОБА_1 звернулася до Пирятинського ВП із письмовою заявою про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 не дає побачитися з дитиною, про що свідчить Талон-повідомлення (а.с. 15).

Відповідно до Акту про фактичне місце проживання громадянки ОСОБА_1 на території Раївської сільської ради в АДРЕСА_1 від 23.09.2020, остання у період з 15.06.2020 по 23.09.2020 за вказаною адресою не проживає (а.с. 24-25).

Відповідно до наданої позивачем ОСОБА_1 копії паспорта, місце проживання останньої зареєстроване по АДРЕСА_2 (а.с. 6).

Відповідно довідок складеної виконавчим комітетом Лисянської селищної ради Черкаської області від 16.10.2020 позивач ОСОБА_6 проживає без реєстрації по АДРЕСА_3 (а.с. 74).

Згідно з Актом обстеження умов проживання № 61 від 27.10.2020 складеного Лисянською РДА позивач ОСОБА_1 проживає за вказаною вище адресою зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_12 (а.с. 71).

Згідно з Актом обстеження умов проживання від 01.10.2020 складеного службою у справах дітей Пирятинської районної державної адміністрації, встановлено, що малолітній Андрій тимчасово проживає разом із батьком ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 (а.с. 55).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду судам роз`яснено, що суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 3, ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Так, за змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (2016 року), передбачав, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України в редакції, чинній на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно зі статтею 160 СК України, місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою батьків, якщо дитина не досягла 10 років. Якщо згоди досягнути не вдалося, в такому випадку спір між батьками вирішують орган опіки чи піклування або суд.

Позовну заяву про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав може подати до суду: один з батьків; орган опіки та піклування; прокурор; опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад.

Справи про відібрання дітей повинні розглядатися за участі органу опіки та піклування, що прямо передбачено у частині 4 статті 19 Сімейного кодексу України

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Як встановлено в судовому засіданні з показів позивача, в останньої у шлюбі з відповідачем у 2016 році народився син Андрій . У листопаді 2019 року шлюб між сторонами розірвано. В цьому ж місяці позивач ОСОБА_1 виїхала разом із малолітнім сином на постійне місце проживання (без реєстрації) до с. Веселе Синельниківського району Дніпропетровської області. Де в подальшому зареєструвала шлюб з ОСОБА_11 та вели спільне господарство у придбаному за згодою будинку.

Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу, як було встановлено з його пояснень, бажаючи спілкуватися з сином Андрієм , був позбавлений можливості знати про умови та місце проживання малолітнього, після того як позивач забравши його з дитячого садка, вивезла до іншого місця проживання без його повідомлення. Дізнавшись у рідних позивачки про місце її проживання з малолітнім сином у с. Веселе Синельніківського району Дніпропетровської області вирішив звернутися до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дитини з ним, чим захистити свої права з підстав передбачених ст. 162 СК України.

Відповідно до ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Проте, у зв`язку з тим, що було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ОСОБА_2 вирішив залишите без розгляду позов, оскільки у зв`язку з пандемією термін розгляду позову затягнувся б та звернутися із заявою до Раївської селищної ради про винесення рішення, яким зобов`язати колишню дружину Гаврилюк (Опанасенко) Т.Р. не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Після того, як сталася трагедія у родині Опалеників , помер чоловік позивачки, остання вимушена була змінити разом із сином місце проживання, виїхавши до с. Ватутіно, а пізніше вже без дитини до смт. Лисянка Черкаської області.

Позивач ОСОБА_1 була впевнена в тому, що рішення яким було затверджено Висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю та яке вона мала на руках, є ніщо інакше як постановлене на її заяву.

Однак, у судовому засіданні було спростовано доводи позивача поясненнями представника третьої особи та дослідженими матеріалами справи, що рішення виконавчого комітету Раївської сільської ради Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 № 394 від 08.04.2020, яке начебто порушим відповідач ОСОБА_2 не може бути взято до уваги судом, так як прийняте на увалу Пирятинського районного суду у межах цивільної справи № 544/46/20 (пров. № 2/544/151/2020) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Рішення по вказаній справі не прийнято, так як за клопотанням ОСОБА_2 позов залишено без розгляду.

Доводи позивача також спростовуються абзацом другим самого Висновку органу опіки і піклування.

Відповідно до ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Порядок вирішення спору органом опіки та піклування конкретизований у пункті 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою КМУ № 866 від 24.09.2008 р., та передбачає подання відповідної заяви службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання. Крім цього, представники служби у справах дітей повинні звернутися до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Твердження позивача та її представника, що рішення прийнято 08 квітня 2020 року після того як було 06 квітня 2020 року постановлено ухвалу Пирятинським районним судом про залишення позову без розгляду, не заслуговує на увагу, оскільки ухвала на момент затвердження висновку рішенням не набрала законної сили.

Враховуючи норми ст. 19 СК України, заява, подана позивачем ОСОБА_1 про визаначення місця проживання малолітнього Андрія з нею, не могла бути розглянута органом опіки та піклування оскільки мав місце судовий спір.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Правові підстави для прийняття рішення судом про відібрання дитини від батьків або одного з них визначені пунктами 2-5 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, про що зазначено у частині 1 статті 170 Сімейного кодексу України.

Висновки за результатами розгляду справи та щодо розподілу судових витрат

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, вислухавши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що місце проживання дитини було визначено судом або органом опіки і піклування, спір про визначення місця проживання дитини між батьками не був вирішений, а тому вимога про відібрання дитини є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані зі сплатою судового збору позивачу відшкодуванню не підлягають.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 19, 141, 160, 161, 162, 170 Сімейного Кодексу України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст. 12 Закону України Про охорону дитинства , ст.ст. 4, 12, 81, 141, 142, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: служба у справах дітей Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, служба у справах дітей Раївської сільської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області, служби у справах дітей Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Повний текст рішення складено 13 листопада 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована м. Пирятин, Полтавська область, мешканка АДРЕСА_5 , паспорт ID-картка № НОМЕР_2 виданий органом № 5335 від 27.03.2020, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та мешканець АДРЕСА_4 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 10.12.2003 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Третя особа, без самостійних вимог: Служба у справах дітей Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, юридична адреса м. Пирятин Пирятинського району Полтавської області, вул. Соборна, 42, код ЄДРПОУ 04057497.

Третя особа, без самостійних вимог: Служба у справах дітей Раївської сільської об`єднаної територіальної громади Дніпропетровської області, юридична адреса вул. Центральна, 36 с. Раївка, Синельниківського району, Дніпропетровської області.

Третя особа, без самостійних вимог: Служба у справах дітей Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області, юридична адреса пл. Миру, 27, смт. Лисянка, Черкаської області.

Суддя Ю.О. Ощинська