Постанова

від 27.10.2020 по справі 160/11750/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11750/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 р. (суддя Прудник С.В) в адміністративній справі № 160/11750/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Стальсервіс" звернулось до суду із позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення прийняті 04.11.2019 Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області: №000558502, яким донараховано податку на додану вартість на суму 3313 грн., №000555502, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати земельного податку на суму 140297,62 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70148,82 грн., №000549502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 93424 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23356 грн.

В обґрунтування позову вказувалось на помилковість висновків Акту податкової перевірки щодо відсутності реального виконання господарських договорів, оскільки вони спростовані первинними документами; неврахування контролюючим органом обставини допущеної механічної помилки в індивідуальному податковому номері контрагента (постачальника), яка терміново була виправлена позивачем самостійно, що не позбавляє права на врахування сум податку на додану вартість залишку від`ємного значення; помилковість висновків контролючого органу щодо неправильного розрахунку позивачем земельного податку, який визначався на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами загального позовного провадження, позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 000549502 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 21 353 грн. та застосованих штрафних санкцій у сумі 5338,31 грн., всього у розмірі 26 692 грн.; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №000558502 та № 000555502. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

Рішення суду першої інстанції оскаржено сторонами в апеляційному порядку.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в тій частині, якою йому відмовлено у задоволенні позову. Зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності реального виконання господарських договорів з ТОВ Велагро та ТОВ ММК , які ґрунтуються на обставинах, встановлених в межах розгляду кримінальних справ щодо осіб, які здійснювали фіктивну підприємницьку діяльність. Разом з цим, докази наявності судових рішень з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів у період укладання договорів із позивачем матеріали справи не містять, тому податкове повідомлення-рішення № 000549502 підлягає скасуванню повністю.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в тій частині, якою позовні вимоги задоволено. Вказує на те, що наявна податкова інформація свідчить про відсутність можливості реально виконати умови договору, укладеного позивачем із ТОВ ТС Трейдинг , яке з 2018 року не звітує взагалі. Листом від 15.08.2019 директор ТОВ ТС Трейдинг ОСОБА_1 повідомив, що це підприємство було зареєстровано без його відома та наміру здійснювати господарську діяльність. Висновок суду першої інстанції щодо повноти декларування податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню також спростовується зведеними даними щодо задекларованих платником податків та встановлених у ході перевірки сум податкових зобов`язань, податкового кредиту, податку на додану вартість за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, що наведено у додатку 13 до акту перевірки. Також позивачем занижено задекларовані показники податку на землю внаслідок заниження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується витягами із технічної документації, отриманої контролюючим органом у 2019 році за 2016 та 2017 роки.

У судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги та доводи своїх апеляційних скарг.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини:

09 вересня 2019 р. фахівцям відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ НВП Стальсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства з 01.04.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено Акт №80/04-36-05-02/31646329. На підставі Акту перевірки відповідачем 04.11.2019 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №000558502 (Форма В4 ) по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3313 грн.; №000555502 (Форма Р ) по земельному податку з юридичних осіб на суму податкового зобов`язання 140 297,62 грн. та штрафні санкції 70 148,82 грн.; №000549502 (Форма Р ) по податку на прибуток приватних підприємств на суму податкового зобов`язання 93 424 грн. та штрафні санкції 23 356 грн.

Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції частково погодився із висновками податкової перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000558502, яким донараховано податок на додану вартість на суму 3313 грн.

За результатами перевірки відомостей про результаті опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС контролюючим органом виявлено відхилення в сумі 3313 грн., що свідчить про порушення ТОВ НВП Стальсервіс п. 198.6 ст. 199 Податкового кодексу України, наслідком чого є завищення ПДВ у складі податкового кредиту у суми 3313 грн., у т.ч. за жовтень 2018 року.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредит) суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд першої інстанції не погодився із висновком, викладеним в Акті перевірки, оскільки податкові накладні №7 від 22.10.2018, №4 від 01.10.2018, №171002 від 17.02.2018, №10 від 26.10.2018 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в установлені строки, тому позивачем на законних підставах включив їх до податкової декларації за жовтень 2018 року. Позивач не заперечує обставину того, що при заповненні декларації в додатку №5 до податкової декларації з ПДВ, розділ II Податковий кредит , Таблиця 2, в строці з/п№1, №113, була допущена механічна помилка в індивідуальному податковому номері контрагента (постачальника). При виявлені помилки було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Відповідачем в апеляційній скарзі жодних доводів на спростування цього висновку суду першої інстанції не наведено.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 000555502, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати земельного податку на суму 140297,62 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 70148,82 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стало отримання контролюючим органом у 2019 році витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0.3720 га (кадастровий номер 1210100000:09:098:0016), відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.01.2016 складає 1 1029757,94 грн., станом на 01.01.2017 - 1 1691543,42 грн. відповідно.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки за приписами пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Користувач земельної ділянки, як зазначив суд першої інстанції, лише використовує відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначену у Витягу на момент складання податкової звітності та не може нести відповідальність за правильність її обчислення.

Колегія суддів вважає такий висновок законним та обґрунтованим, оскільки позивач визначав грошове зобов`язання зі сплати земельного податку на підставі витягів з технічної документації, отриманої ним у 2016 та 2017 роках. Витяги, що отримані контролюючим органом у 2019 році, на думку колегії суддів, не підлягають застосуванню до спірних періодів.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000549502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 93424 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23356 грн.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 000549502 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 21 353 грн. та застосованих штрафних санкцій у сумі 5338,31 грн., всього у розмірі 26 692 грн.

Під час податкової перевірки контролюючим органом досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ ТС Трейдінг , ТОВ Велагро , ТОВ ММК . Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п.134.1.1 н.134.1 ст.134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 93 424 грн. Такий висновок ґрунтується на проведеному аналізі податкової інформації, а також обставинах, встановлених судовими рішеннями за результатами розгляду кримінальних прав, що, за твердженням відповідача, свідчить про відсутність реального виконання умов господарських договорів.

Відповідно до .п.134.1.1 н.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Суд першої інстанції дослідив первинні документи, які складені на виконання умов договору постановки №ДПМ 00071/16 від 06.04.2016, укладеного із ТОВ ТС Трейдінг , та дійшов висновку про безпідставність твердження відповідача про відсутність реального виконання його умов.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на дві обставини: пояснення директора ОСОБА_1 та неподання ТОВ ТС Трейдінг з 2018 року звітів.

Колегія суддів зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Письмові пояснення особи не є належним та допустимим доказом в розумінні положень статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач, у свою чергу, не ініціював перед судом питання допиту ОСОБА_1 у судовому засіданні в якості свідка. Доводи про неподання ТОВ ТС Трейдінг звітності на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення, які допускаються іншим платником податків. Крім того, саме на органи ДПС України покладені функції по здійсненню контролю за дотриманням платниками податків вимог законодавства у сфері податків, зборів, обов`язкових платежів.

Щодо господарських операцій з ТОВ ММК .

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, врахувавши, у тому числі, обставини, встановлені судовими рішеннями у кримінальних справах.

Так, вироком Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2017, який набрав законної сили 04.11.2017 по справі №758/8351/17, провадження №1-КП/758/549/17, затверджено укладену 20.06.2017 угоду про визнання винуватості між ОСОБА_2 та прокурором Київської місцевої прокуратури №7 м. Києва Бабошиною Ю.В. Визнано винним ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України і призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Вироком суду, зокрема встановлено, що ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність та виконувати обов`язки директора підприємства, підробив документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, за відсутності засобів для її ведення, з метою використання товариства для прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Договір поставки товару №ДПМ 00274/1 укладено між позивачем та ТОВ ММК 17.09.2015, документи на його виконання датовані 2016-2017 роками, тобто в період, в якому ТОВ ММК діяло поза межами правового поля. Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності нарахування позивачу оскаржуваного ним по операціям з ТОВ ММК податкового зобов`язання, яке визначено у податковому повідомленні-рішенні від 04.11.2019 № 000549502 на загальну суму 32 067 грн., з яких 25 654 грн. - за основним зобов`язанням та 6 413,49 грн. - за штрафними санкціями.

Щодо господарських операцій з ТОВ Велагро .

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 06.02.2018, який набрав законної сили 13.03.2018 по справі №310/24/18, провадження №1-кп/310/224/18, затверджено угоду від 29.12.17 року про визнання винуватості між прокурором Керімовим Е.І. та обвинуваченим ОСОБА_4 , якого визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаче ного ч.1 ст.205 КК України, за яким призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень. Вироком суду, зокрема встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів з метою отримання грошової винагороди, за домовленістю з невстановленою особою, придбав з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ Велагро , яке не мало на балансі основних та оборотних фондів (активів), власних або орендованих виробничих потужностей, складських приміщень автотранспорту, тобто не мало господарських можливостей здійснювати власну статутну діяльність та її не здійснювало.

За таких обставин, суд дійшов першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що первинні документи виписані від імені ТОВ Веларго , не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності у таких документах всіх формальних реквізитів, що передбаченні чинним законодавством України.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" та Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 р. в адміністративній справі № 160/11750/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 27 жовтня 2020 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий