Постанова

від 12.11.2020 по справі 160/5082/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/5082/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року (суддя Коренев А.О.) у справі № 160/5082/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промальянсбуд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

ТОВ «Промальянсбуд» звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.03.2020 № 0025235130, яке винесено на підставі Акту перевірки від 15.01.2020 № 4534/10/04-36-51-30/42783349.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

21 липня 2019 року до суду першої інстанції надійшло клопотання ТОВ «Промальянсбуд» про винесення додаткового рішення, яким заявник просить вирішити питання розподілу судових витрат у справі, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, стягнувши на користь підприємства з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати в розмірі 15000,00 грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року клопотання представника позивача задоволено частково та стягнуто на користь ТОВ «Промальянсбуд» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з наданням останньому правничої допомоги адвокатом, з огляду на надані позивачем докази, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем документально підтверджено сплату ним гонорару за договором про надання правової допомоги у сумі 5000,00 грн. За таких підстав, з урахуванням критерію розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих позивачу, як клієнту, послуг правничої допомоги, судом зроблено висновок про необхідність стягнення на користь позивача витрат в розмірі 5000,00 грн. із заявлених до відшкодування 15000,00 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на

порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відшкодована судом сума витрат у розмірі 5000,00 грн. є значно завищеною, не є співмірною понесеним витратам та не відповідає принципу розумності.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.2020 між ТОВ «Промальянсбуд» та Адвокатським об`єднанням «Легарт» укладено договір про надання правової допомоги № 27/20. Згідно ордеру серії АЕ № 1022384 від 07.05.2020 року професійна правова допомога надається підприємству адвокатом Якубук Мариною Володимирівною.

Відповідно до пункту 3.1 даного Договору розмір гонорару (винагороди) адвокатського об`єднання складає 15000,00 грн.

Згідно звіту про виконання роботу за Договором про надання правової допомоги № 27/20 від 04.05.2020 року на виконання умов договору АО «Легарт» надало позивачу правову допомогу у період з 04.05.2020 по 20.07.2020 в усній та письмовій формах. Час витрачений на надання послуг - 7 годин.

Згідно платіжного доручення № 149 від 10.06.2020 року ТОВ «Промальянсбуд» за договором № 27/20 оплачено гонорар АО «Легарт» у розмірі 5000,00 грн.

Отже наданими представником позивача доказами підтверджено надання останньому АО «Легарт» в особі адвоката Якубук М.В. професійної правничої допомоги.

Згідно поданого клопотання представником позивача заявлені до відшкодування витрати на суму 15000,00 грн.

Оцінивши долучені до матеріалів справи представником позивача докази, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування вартості послуг саме у заявленій позивачем сумі, оскільки згідно платіжного доручення № 149 від 10.06.2020 року підприємством оплачено гонорар у розмірі 5000,00 грн. В той же час доказів оплати гонорару в повному розмірі в сумі 15000,00 грн. за укладеним договором на час звернення із клопотанням позивачем до суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., оскільки понесення позивачем витрат у такому розмірі підтверджено належними та допустимими в розумінні КАС України доказами.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника щодо не співмірності та нерозумності відшкодованих судом позивачу понесених витрат, з огляду на таке.

Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).

Вирішуючи подане клопотання, суд першої інстанції дослідив зміст наданих позивачем документів, які містять опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, кількість часу, що була затрачена на їх виконання, розмір сплаченого гонорару.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на відсутність з боку відповідача клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд першої інстанції, оцінивши у ракурсі названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача і правильно визначив суму, яка підлягає сплаті на користь заявника у межах процедури розподілу судових витрат.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року по справі № 160/5082/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 12.11.2020р.

Повне судове рішення складено 13.11.2020 р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк