Постанова

від 10.11.2020 по справі 921/152/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р. Справа №921/152/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Мирутенко О.Л.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник плюс" б/н від 23.07.2020 (вх.№ ЗАГС 01-05/2102/20 від 27.07.2020)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2020 (суддя Руденко О.В., повний текст складено 11.06.2020)

у справі № 921/152/20

за позовом: Дочірнього підприємства "Авторитет плюс" Приватного підприємства "Східний масив", (надалі ДП "Авторитет плюс" ПП "Східний масив"), м. Тернопіль,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник плюс", (надалі ТзОВ "Супутник плюс"), м. Тернопіль,

про стягнення 92 192,61 грн

за участю учасників справи :

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ДП "Авторитет плюс" ПП "Східний масив" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до ТзОВ "Супутник плюс" про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2020 у справі № 921/152/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з ТзОВ "Супутник плюс" на користь ДП "Авторитет плюс" ПП "Східний масив" 67 580,44 грн. основної заборгованості, 5 986,14 грн інфляційних нарахувань, 2 866,66 грн 3% річних та 1 742,68 грн в рахунок повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що належним підтвердженням надання та споживання послуг по договору від 26.10.2005 у спірний період є акти виконаних робіт. На підставі встановлених тарифів, позивачем нараховано відповідачу за період з 01.02.2017 по 31.03.2017 щомісячні платежі в розмірі 1083,48 грн (1,66грнх 652,7 кв.м.) та з 01.04.2017 року по 29.02.2020 в розмірі 1838 грн (2,816 грн х 652,7 кв.м.), згідно площі 652,7 кв.м. нежитлового приміщення, яке належить останньому на праві власності. Отже, враховуючи норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у відповідача виник обов`язок здійснити оплату послуг по утриманню даного будинку та його прибудинкової території пропорційно до частки спільної власності у даному будинку, що належить товариству відповідача. А відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що дані розрахунки здійснено невірно, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме: інфляційні збитки у розмірі 5 986,14 грн та 3% річних у сумі 2 866,66 грн. В решті стягненні відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ "Супутник плюс" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник заперечує факт надання позивачем заявлених послуг. Акти виконаних робіт вважає не належними доказами, оскільки складені та підписані в односторонньому порядку. Розрахунок вважає необґрунтованим, оскільки такий здійснений із зазначенням більшої площі нерухомого майна, (652,7 кв.м.) ніж є насправді (240,70 кв.м.). Стверджує, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території по будинку за заявлений період надавалися іншими організаціями, з якими відповідач уклав відповідні договори. В свою чергу, заявляючи позовні вимоги, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним послуг з утримання будинку та прибудинкової території по будинку, як і не надано факту направлення ним на адресу відповідача рахунків для оплати таких послуг з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного між сторонами договору.

Скаржник явку уповноваженого представника в судове засідання 10.11.2020 не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд даної справи без його участі (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/5927/20 від 13.10.2020, № 01-04/6496/20 від 09.11.2020). В попередньому судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Позивач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4726/20 від 17.08.2020), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасника справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

26.10.2005 між Департаментом житлово-комунального господарства, екології і транспорту Тернопільської міської ради (уповноважений орган власника житла) та ПП "Східний масив" (виконавець) було укладено договір на виконання робіт по утриманню житлових будинків та прибудинкових територій, предметом якого є передача Департаментом ЖКГ Приватному підприємству "Східний масив" функцій з утримання будинків та прибудинкових територій згідно додатку, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень. Згідно з п.6.1 цей договір укладається на термін 5 років та набуває чинності з дня його підписання (а.с. 5-6).

На підставі рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1871 від 27.10.2010 балансоутримувачем та виконавцем послуг з управління та утримання житлових будинків і прибудинкової території згідно додатку визнано Приватне підприємство "Східний масив" (а.с. 7).

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №321 від 28.02.2011 "Про передачу будинків" та додатку до нього, Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством "Залізничник" передано на баланс житловий фонд ПП "Східний масив", зокрема 105-ти квартирний будинок за адресою вул. Руська, 19, загальною площею 10018,5кв.м., 1959 року забудови. Вказаним рішенням ПП "Східний масив" дозволено укласти, зокрема, з ДП "Авторитет" договір на виконання послуг з управління та утримання об`єктів житлового фонду (до затвердження переліку житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких визначається на конкурсних засадах), оформивши матеріали відповідно до чинного законодавства (а.с. 8-9).

На виконання вищезазначеного рішення ПП "Східний масив" прийняло на баланс багатоквартирні будинки згідно з Актом приймання-передачі житлових будинків (а.с. 10-11).

В подальшому, 28.04.2011 рішенням Виконкому Тернопільської міської ради №786 "Про визначення виконавця послуг" ПП "Східний масив" надано дозвіл на укладення з ДП "Авторитет плюс" договору на виконання послуг з управління та утримання об`єктів житлового фонду (до затвердження переліку житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких визначається на конкурсних засадах); визначено ДП "Авторитет плюс" виконавцем послуг з управління та утримання об`єктів житлового фонду, які перебувають на балансі ПП "Східний масив"; визнано таким, що втратило чинність рішення №1871 від 27.10.2010 (а.с. 12).

29.04.2011 між ПП "Східний масив" (замовником) та ДП "Авторитет плюс" (виконавцем), укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, згідно із умовами якого ДП "Авторитет плюс" взяло на себе зобов`язання надавати послуги з управління будинком по вул. Руська, 19 у м. Тернополі (а.с. 13-18).

Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1603 від 28.09.2011 встановлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення та інших споживачів, зокрема, по будинку за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 2,49 грн за 1 кв.м. площі нежитлового приміщення (а.с. 19-24).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №265 від 25.03.2015 діючі на той час тарифи на житлово-комунальні послуги коригувалися з коефіцієнтом 1,6; тариф для власників нежитлових приміщень склав1,66 грн за 1 кв.м (а.с. 25-27).

15.03.2017 Виконкомом Тернопільської міської ради прийнято рішення № 161, яким уповноважив Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології здійснювати реалізацію повноважень щодо встановлення (коригування) тарифів на житлово-комунальні послуги (а.с. 28).

29.03.2017 наказом Управління житлово-комунального господарства, благоустрою та екології №416 по будинку №19 вул. Руська у місті Тернополі затверджено структуру витрат з коригуючим коефіцієнтом з 01.04.2017 - 2,704 до тарифу, встановленого рішенням міської ради №1603 від 28.09.2011; згідно складеної 01.04.2017 Структури, тариф для власників нежитлових приміщень склав 2,816 грн за кв.м (а.с. 29).

Позивач зазначає, що ТзОВ "Супутник плюс" є власником комплексу, розташованого за адресою вул. Руська, 19, м. Тернопіль загальною площею 652,70 кв.м., як доказ долучив до матеріалів справи інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №200592109 від 17.02.2020 (а.с. 30, 81-87).

Як стверджує позивач, ДП Авторитет плюс за період з лютого 2017 по лютий 2020 надало відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, №19 на загальну суму 67 580,56 грн.

На підтвердження факту надання підприємством послуг по утриманню будинку та прибудинкової території по вул. Руська,19 у місті Тернополі позивачем долучено копії актів виконаних робіт від: 12.01.2017, 20.01.2017, №96 від 23.01.2017, 31.01.2017, №221 від 03.02.2017, 08.02.2017, №228 від 08.02.2017, №228 від 08.02.2017, №254 від 09.02.2017, 28.02.2017, 10.03.2017, №417 від 10.03.2017, 13.03.2017, 14.03.2017, 29.03.2017, 31.03.2017, 10.05.2017, 04.04.2017, №591 від 22.05.2017, 29.04.2017,, 06.04.2017, №536 від 26.04.2017, 08.05.2017, 05.04.2017, 30.05.20177, 30.06.2017, 31.08.2017, 27.07.2017, 28.07.2017, 30.06.2017, 22.08.2017, №6 від 14.10.2017, №612 від 17.07.2017, №2926 від 27.10.2017, 20.10.2017, 22.08.2017, 14.08.2017, 30.11.2017, 31.10.2017, 30.09.20117, 31.08.2017, 07.06.2017, 25.01.2017, №744 від 21.06.2017, 29.10.2017, 12.12.2017, 05.10.2017, 30.10.2017, 20.12.2017, 26.10.20017, 18.10.2017, 17.11.2017, 25.01.2018, 13.02.2018, 21.02.2018, 22.02.2018, 31.03.22018, 28.02.2018, 31.01.2018, 28.02.2018, 30.12..2017, 31.01.2018, 31.10.2017, 12.11.2017, 29.01.2018, 30.04.2018, 20.12.2017, 31.05.2018, 30.04.2018, №53 від 09.08.2018, 31.05.218, 26.08.2018, 20.08.2018, 30.09.2018, 05.02.2018, 31.08.2018, 31.077.2018, №1371 від 24.07.2018, 30.006.2018, 23.10.2018, 24.10.2018, 28.03.2018, 30.11.2017, 30.10.2018, 30..11.2018, 31.12.2018, 15.02.2019, 20.02.2019, 18.12.2018, 31.01.2018, 28.02.2019, 20.03.2019, 28.02.2019, 300.04.2019, 29.03.2019, 330.04.2019, 29.03.2019, 31.07.2019, 31.08.2019, 29.06.2019, №30 від 03.07.2019, 11.06.2019, 31.05.2019, 30.09.2019, 31.08.2019, 30.09.2019, 31.10.2019, 30.11.2019, 26.11.2019, №89 від 10.12.2019, №76 від 11.10.2019,№98 від 05.12.2018, 30.11.2019 (а.с. 35-66).

Вище перелічені акти складені комісією в складі головного інженера ДП "Авторитет плюс", майстра дільниці, власників, мешканців квартир та містять інформацію про вид виконаних робіт, їх дату, адресу будинку.

Згідно довідки №25-02-20-1 від 25.02.2020 та інвентарної справи будинку за адресою вул. Руська,19, площа прибудинкової території становить 2372,5 кв.м (а.с. 67).

Зі змісту розрахунку, вбачається, що ТзОВ "Супутник плюс" як власнику нежитлового приміщення площею 652,7 кв.м. надані по утриманню будинку та прибудинкової території за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року, виходячи із встановленого міською радою тарифу 1,66 грн за 1кв.м. нежитлового приміщення з лютого 2017 року по березня 2017 року та в розмірі 2,816 грн за 1кв.м. з квітня 2017 по лютий 2020 в розмірі 67 580,56 грн (а.с. 31).

Однак, відповідач жодних щомісячних платежів не оплачував, чим допустив борг.

Дані обставини стали підставою звернення до суду із позовом про стягнення з ТзОВ Супутник плюс 67 580,56 грн основної заборгованості, 18 524,25 грн інфляційних нарахувань та 6 087,80 грн 3% річних.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Частиною 1 ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України, власникам квартир та нежитлових приміщень у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 208 ЦК України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як свідчать матеріали справи, між ДП Аторитет плюс ПП Східний масив та ТзОВ Супутник плюс будь-які договори не укладалися, тобто, між сторонами відсутні договірні правовідносини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов`язки сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що саме на виконавця покладено обов`язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, як і доказів ухилення останнього від укладення такого договору в спірний період.

Згідно з положеннями ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено право споживача на одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 5 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в повному обсязі та у строки, встановлені договором або законом.

Розмір плати за житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.

Оскільки факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг у період з лютого 2017 по лютий 2020.

При цьому, позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов`язання з оплати таких послуг.

Аналогічний висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19.

Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, надано акти виконаних робіт за спірний період (а.с. 35-66).

Так, дослідивши надані позивачем акти, судом встановлено, що з вказаних актів не можливо встановити факт виконання робіт з утримання будинку та прибудинкової території саме у приміщеннях, розташованих по вул. Руська,19, власником якого є відповідач, як і не доведено факту споживання таких послуг саме відповідачем.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, послуги з утримання будинку та прибудинкової території по вул. Руська,19 за заявлений період надавалися іншими організаціями, з якими відповідач уклав відповідні договори та підписав акти приймання-передачі таких послуг (а.с. 166-197).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, оскільки згаданою нормою не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, встановлено, що розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Отже, для проведення розрахунків між юридичними/фізичними особами необхідним є розрахунковий документ, тобто доручення/вимога особи з зазначенням суми сплати та реквізитів рахунку, на який необхідно перерахувати грошові кошти.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактичного направлення на адресу ТзОВ Супутник плюс рахунків для оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за спірний період.

З огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, в якому зазначалися б відповідні дані, а також не направлення відповідачеві рахунків на оплату, останній позбавлений можливості самостійно визначити платіжні реквізити позивача для перерахування коштів. Окрім того, саме з моменту направлення відповідних рахунків можливо було б встановити, момент з якого боржник у спірних правовідносинах вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати цих послуг, що відповідно, визначало б право кредитора вимагати стягнення сум 3% річних та інфляційних витрат в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України, враховуючи відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Відтак, враховуючи недоведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин фактичного надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території у період з лютого 2017 по лютий 2020 у розмірі 67 580,56 грн, за адресою м. Тернопіль, вул. Руська, 19, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд не повно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав не вірну юридичну оцінку обставинам справи, в зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі апелянт просить суд стягнути з позивача 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 126 цього Кодексу).

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно до положення ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 цього Кодексу).

Так позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про зменшення розміру витрат за надання професійної правничої допомоги в зв`язку, на думку заявника, з неспівмірним та завищеним розміром із заявленою до стягнення позовною вимогою.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржником до суду подано договір про надання правової допомоги №1004247 від 11.07.2020, згідно умов якого ТзОВ Супутник плюс (клієнт) доручив адвокату Пньов П.О. представляти його інтереси у даній справі у Західному апеляційному господарському суду. Згідно з додатком №1 від 23.07.2020 до вказаного договору, сторони погодили, що за надані послуги адвокатом (збір доказів, підготовка апеляційної скарги та участь в судових засіданнях) клієнт сплачує винагороду в розмірі 7 500,00 грн (а.с. 157-158).

Адвокатом Пньов П.О. суду надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 350 від 01.11.2004 та касовий ордер про прийняття від ТзОВ Супутник плюс готівкових коштів у суму 7 500,00 грн (а.с. 159-160).

Враховуючи, що обсяг робіт, який визначений у додатку № 1 від 23.07.2020 до договору, по факту був наданий, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 500,00 грн. Дану суму суд вважає обґрунтованою та співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та ціною позову, відповідно відсутні підстави для зменшення розміру адвокатський послуг.

В апеляційній скарзі апелянт також просить суд постановити окрему ухвалу за фактом службового підроблення доказу - інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №200592109 від 17.02.2020 щодо невірного зазначення площі нерухомого майна, яке належить ТзОВ Супутник плюс на праві власності. Оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апелянтом з врахуванням вищенаведених нормам права, належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В свою чергу позивачем не спростовано доводи апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Керуючись, ст.ст. 126, 129, 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник плюс " задоволити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2020 у справі № 921/152/20 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Авторитет плюс" Приватного підприємства "Східний масив" (проспект С.Бандери, 94, м. Тернопіль, 46013, ЄДРПОУ 36411009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник плюс" (вул. Руська, 19, м. Тернопіль, 46001, ЄДРПОУ 31914418) 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Авторитет плюс" Приватного підприємства "Східний масив" (проспект С.Бандери, 94, м. Тернопіль, 46013, ЄДРПОУ 36411009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник плюс" (вул. Руська, 19, м. Тернопіль, 46001, ЄДРПОУ 31914418) 3 153,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

7. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Головуючий суддя Н.М.Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

О.Л. Мирутенко