Рішення

від 03.11.2020 по справі 910/7850/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2020Справа № 910/7850/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЇНПРОД"

2) ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш "

про визнання права вимоги та право іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки

Представники сторін:

від позивача: Єфіменко А.О.

від відповідача 1: Лавренюк А.С., Цисарський Р.А.

від відповідача 2: Лавренюк А.С.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЇНПРОД", ОСОБА_1 , у якому просить суд:

визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" право вимоги та право іпотекодержателя за договором іпотеки №ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення № 1031 в літ. А першого поверху в буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м;

в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Грінвіч Фіш" за укладеним між товариством та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" кредитним договором №MKLNU3.143359/02 від 17.07.2013 в загальній сумі 2 023 812,11 грн, з яких 700 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1 323 812,11 грн - заборгованість за відсотками звернути стягнення предмет іпотеки: нежиле приміщення № 1031 в літ. А першого поверху в буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м. шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Разом із позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 викликано сторін для розгляду заяви вих.№124 від 29.05.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" про забезпечення позову по справі №910/7850/20 у судове засідання 16.06.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 суд звернувся до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Броварської міської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 дану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на нежиле приміщення № 1031 в літ. А першого поверху в буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м.; заборонено всім суб`єктам державної реєстрації вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо наступного об`єкта нерухомого майна: нежилого приміщення № 1031 в літ. А першого поверху в буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м.

23.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

30.06.2020 через відділ діловодства суду від Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Броварської міської ради надійшла запитувана судом інформація.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.07.2020, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" .

17.07.2020 через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 розгляд клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/7850/20, призначено на 28.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі №910/7850/20.

28.07.2020 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи відповідей на питання позивача та відзив на позов.

30.07.2020 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/7850/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №755/15457/14-ц. Також відповідачем-1 подано відзив на позов.

У судовому засіданні 30.07.2020, суд розглянувши клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі, відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.

Так, у своєму клопотанні відповідач-1 просить суд зупинити провадження у справі №910/7850/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №755/15457/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" про стягнення заборгованості за кредитним договором №MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013, що перебуває у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва.

У відповідності до приписів п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов`язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Однак, об`єктивної неможливості розгляду справи №910/7850/20 до вирішення спору у справі №755/15457/14-ц судом не встановлено.

Суд зазначає, що самостійно може встановити всі обставини для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи № 910/7850/20 за наявними у даній справі доказами, а тому - у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, відповідач заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі не навів мотивів, які свідчать про об`єктивну неможливість розгляду даної справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

З урахуванням вище наведеного, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 30.07.2020 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів та відклав підготовче судове засідання на 10.09.2020.

07.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи відповідей на відзиви відповідачів, уточнена позовна заява та документи по справі.

10.09.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судовому засіданні 10.09.2020, суд розглянувши уточнену позовну заяву, дійшов висновку, що вказана заява є по своїй суті заявою про зміну предмету позову.

У відповідності до ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, судом встановлено, що вказана заява відповідає приписам ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України. Судом прийнято заяву позивача про зміну предмету позову та подальший розгляд справи буде здійснюватися у редакції вказаної заяви.

Протокольною ухвалою від 10.09.2020 суд відклав підготовче судове засідання на 01.10.2020.

Протокольною ухвалою від 01.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

У судове засідання 03.11.2020 з розгляду справи по суті з`явилися представники позивача та відповідачів. Третя особа явку представника у судове засідання не забезпечила, про розгляд справи була повідомлена ухвалою суду від 01.10.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2020 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідачів позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзивах, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 03.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" (позичальник) укладено кредитний договір №MKLNU3.143359/002 (далі - кредитний договір), відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається у розмірі 700000,00 грн; термін користування кредитом до 16.07.2018; процентна ставка за користування кредитом - 23% річних (п.1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору).

17.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № ZXR039523.143694.002, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. та зареєстрований в реєстрі за №6397 (далі - Договір іпотеки), предметом якого є надання в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, та невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та іпотекодавця.

Відповідно до п.2 договору іпотеки, за ним забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 17.07.2013 №MKLNU3.143359/02, укладеного між іпотекодержателем та позичальником.

Згідно з п.7 договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором та зобов`язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно: нежиле приміщення №1031 в літ.А першого поверху в буд. АДРЕСА_1 , загальною площею 92,00 кв.м.

У пункті 8 договору іпотеки сторони визначили, що загальна вартість предмету іпотеки складає 1248000,00 грн.

17.07.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4050745 від 17.07.2013 внесено запис №1690728 про реєстрацію іпотеки за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 (іпотекодавець - ОСОБА_1 ; іпотекодержатель - ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку"; боржник - ТОВ "Грінвіч Фіш") стосовно майна - нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №6356388 від 17.07.2013.

Також 17.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4053319 від 17.07.2013 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію обтяження №1691577 (вид обтяження - заборона на нерухоме майно) за Договором іпотеки (особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_1 ; обтяжувач - ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку") стосовно майна - нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №6359267 від 17.07.2013.

17.07.2013 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ "Грінвіч Фіш" укладено договір поруки №РХ029031.143694.001, відповідно до умов якого поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків,розмірр, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №MKLNU3.143359/02 від 17.03.2013.

22.02.2019 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ТОВ "Ейпіес Україна" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН") за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019 укладений договір №145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги від 22.02.2019, відповідно до якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі і на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) а поручителів, зазначених в Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору; новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному договором.

Пунктом 2.2. договору визначено, що новий кредитор в день укладання цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.

Позивач зазначає, що після укладення договору відступлення прав вимоги позивачу стало відомо, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 12.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. прийнято рішення № 26080134 про реєстрацію припинення іпотеки щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, за адресою АДРЕСА_1 , та 12.11.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки за договором іпотеки.

Також, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 12.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. прийнято рішення №26080541 про реєстрацію припинення обтяження (вид обтяження - заборона на нерухоме майно) щодо об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення (в літ. А) першого поверху, за адресою АДРЕСА_1 , та 12.11.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення обтяження за договором іпотеки.

Вказані рішення про реєстрацію припинення іпотеки та обтяження були прийняті на підставі листа № 8734 від 11.11.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхно С.С., у якому зазначено, що кредит за Кредитним договором повністю достроково погашено ОСОБА_1 за договором поруки №РХ029031.143694.001 від 17.07.2013;

та листа про припинення обтяження № 8733 від 11.11.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхно С.С., у відповідності до якого банк просив припинити іпотеку і обтяження на нежитлове приміщення, яке є предметом договору іпотеки у зв`язку з виконанням Кредитного договору.

У відповідь на запит позивача ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" листом вих. №310 від 13.03.2020 повідомлено, що погашення заборгованості ОСОБА_1 за укладеним з ТОВ "Грінвіч Фіш" кредитним договором № MKLNU3.143359.002 від 17.07.2013 не здійснювалося, а листи вих. №8733 та № 8734 від 11.11.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхно С.С. не підписувалися.

Також позивач зазначає, що до відповіді на запит ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" надано викопіювання з Журналу вихідної кореспонденції Банку за період з 25.09.2015 по 20.11.2015, згідно із яким за вихідним номером 8734 від 11.11.2015 зареєстровано заяву до Фрунзенського районного суду м. Харкова та за вихідним номером 8733 від 11.11.2015 - заяву до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Позивач звернувся до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із повідомленням про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 ст. 190, ч.ч. 1 та 4 ст. 358 КК України. Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно номер 12020100100002917, на підтвердження чого позивачем надано витяг з ЄРДР від 25.03.2020.

Відповідно до пп.21.7. п.21 договору іпотеки іпотекодавець зобов`язаний не передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку, оренду (майновий найм). у лізинг, у спільну діяльність, не здійснювати відчуження або інше розпорядження предметом іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя.

ОСОБА_1 згідно із актом №1 прийому-передачі нежитлового приміщення від 19.11.2015 передав нежитлове приміщення № 1031 (в літері А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЇНПРОД".

22.04.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №14329295 на нежитлове приміщення № 1031 (в літері А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЇНПРОД".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на відсутність підстав для припинення договору іпотеки, згідно із вимог ст.17 Закону України "Про іпотеку", оскільки об`єкт нерухомості вибув з власності ОСОБА_1 поза волею іпотекодержателя за відсутності його письмової згоди, основне зобов`язання за кредитним договором не припинено належним виконанням, а сума заборгованості за кредитним договором, яка відступлена на користь ТОВ "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" за укладеним з ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" договором №145 від 22.02.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги становить 2023812,11 грн, з яких 700000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1323812,11 грн - заборгованість за відсотками, а тому позивач наголошує, що іпотека залишається дійсною та не припиненою незалежно від зміни власника майна.

Відповідно до п.18.8. договору іпотеки іпотекодержатель має право, з метою задоволення своїх вимог, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно із п.26 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.6, 18.8, 18.9 цього договору відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотекодекодержателя.

З огляду на вище наведене, позивач зазначає, що належними та ефективними способами захисту у даному випадку буде визнання за ТОВ "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" прав вимоги та прав іпотекодержателя за договором іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 та звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст.23 та 39 Закону України "Про іпотеку".

Відповідачі проти позову заперечили, посилаючись на те, що заборгованість за кредитним договором №MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013 була погашена відповідачем-2 11.11.2015, внаслідок чого кредитний договір та договір іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013 припинені, а приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. правомірно зареєстровано припинення іпотеки та заборони відчуження майна в державному реєстрі прав.

Відповідачами зазначено, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває справа №755/15457/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

31.05.2019 Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про призначення у справі судової комплексної експертизи (почеркознавчої та технічної експертизи документа), проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, копія якого надана відповідачем-2 до матеріалів справи: підпис від імені Міхна С.С. у рядку: "Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації" у довідці №8734 від 11 листопада 2015 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів. Підпис від імені Міхна С. С. у рядку: "Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації" у довідці №8734 від 11 листопада 2015 виконаний Міхно Сергієм Семеновичем.Відтиск печатки на довідці №8734 від 11 листопада 2015, де міститься підпис від імені уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" Міхна Сергія Семеновича, нанесений печаткою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку", вільні та експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Також відповідачі зазначають, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/15995/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіес Україна" (змінено найменування на - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН") до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича, третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Воїнпрод", третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" про визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича №№26080134, 26080541 та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі №910/15995/18 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейпіес Україна" (змінено найменування на - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН") відмовлено повністю.

На думку відповідачів предмет та підстави у справах №910/15995/18 та №910/7850/20 (в частині визнання у позивача права вимоги та права іпотекодержателя) є тотожними.

Відповідачі також зазначають, що договір №145 від 22.02.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги як за договором кредиту та договором іпотеки, у порушення ч. 4 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" нотаріально не посвідчений

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідачем-2 було повністю погашено заборгованість по кредитному договору, внаслідок чого іпотека є припинена, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про припинення іпотеки та припинення обтяження нежилого приміщення № 1031 (в літері А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, а договір №145 від 22.02.2019 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги є нікчемним, відповідачі стверджують про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як встановлено судом вище, 17.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" (позичальник) укладено кредитний договір №MKLNU3.143359/002, відповідно до якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) на умовах, визначених цим договором. Кредит надається у розмірі 700000,00 грн; термін користування кредитом до 16.07.2018; процентна ставка за користування кредитом - 23% річних.

Згідно із випискою по особовому рахунку за період з 17.07.2019 по 21.02.2019 на виконання зобов`язань за кредитним договором №MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013 ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінвіч Фіш" кредитні кошти у розмірі 700000,00 грн.

За розрахунком наданим позивачем у матеріали справи заборгованість позичальника за кредитним договором по тілу кредиту становить 700 000,00 грн та заборгованість за відсотками - 1 323 812,11 грн.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як підтверджено матеріалами справи, на забезпечення виконання кредитного договору від 17.07.2013 №MKLNU3.143359/02, між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. та зареєстрований в реєстрі за №6397, предметом якого є надання в іпотеку майна - нежитлового приміщення № 1031 (в літері А) першого поверху, загальною площею 92,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно із п.18.8. договору іпотеки іпотекодержатель має право, з метою задоволення своїх вимог, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Пунктом 26 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.6, 18.8, 18.9 цього договору відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотекодекодержателя.

Відповідно до ч.1, 2 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003 визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про іпотеку", якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Згідно із ч. ст.11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Частина 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" визначає, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку").

Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що набув прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на підставі договору №145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги від 22.02.2019.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 22.02.2019 між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ТОВ "Ейпіес Україна" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН") за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019 укладений договір №145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги, відповідно до якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі і на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) а поручителів, зазначених в Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору; новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному договором.

У переліку договорів (Додаток №1), у зобов`язаннях за якими відступається право вимоги, в тому числі зазначено кредитний договір №MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013 та договір іпотеки № ZXR039523.143694.002 від 17.07.2013.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 758/3453/16-ц наведено правову позицію, що тлумачення абзацу 9 статті 1, статті 24 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок, що:

- іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення;

- для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням;

Законом України "Про іпотеку" не передбачено існування конструкції "абстрактної" іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

Водночас судом встановлено, що у пункті 2.1. договору №145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги від 22.02.2019 сторони домовилися, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за договору за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами не пізніше 42 (сорока двох) робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-12-21-000021-b від 24.01.2019 та підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, всупереч приписів ч.1-3 ст.13, ст.74 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не представлено до матеріалів справи відповідного нотаріально посвідченого договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

При цьому, договір №145 про відступлення (купівлі-продажу) вимоги від 22.02.2019 нотаріально не посвідчений, у зв`язку із чим з урахуванням норм статті 24 Закону України "Про іпотеку" та умов договору відступлення, не може підтверджувати виникнення у позивача прав іпотекодержателя за іпотечним договором.

Також з аналізу статті 24 Законом України "Про іпотеку" відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки. До проведення державної реєстрації відповідне право не виникає, а його перехід не відбувається.

У розумінні наведених положень законодавства державна реєстрація відступлення права вимоги, яка відбувається шляхом здійснення заміни іпотекодержателя за таким предметом іпотеки у Реєстрі речових прав, є обов`язковою, а такій реєстрації передує обов`язкова реєстрація самого права іпотеки за первісним іпотекодержателем.

Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Водночас за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2020 у справі №15/148-10-4045, від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, від 26.02.2020 у справі №751/2322/16-ц.

Наразі державна реєстрація права іпотеки у встановленому законом порядку за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Враховуючи викладене, виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН" прав іпотекодержателя за спірним іпотечним договором може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно .

З урахуванням вищевикладеного вимоги позивача визнати право вимоги, визнати право іпотекоджержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором є такими, що задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо посилань відповідачів про припинення іпотеки у зв`язку із погашенням відповідачем-2 заборгованості за кредитним договором №MKLNU3.143359/002 від 17.07.2013 та одночасного посилання позивача не відсутність підстав для реєстрації приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. припинення іпотеки та заборони відчуження майна в державному реєстрі прав, суд зазначає наступне.

Так, частиною першою статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наразі матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження погашення заборгованості позичальника за кредитним договором у повному обсязі, у зв`язку із чим відсутні підстави стверджувати про припинення основного зобов`язання та як наслідок припинення іпотеки.

Разом з тим, у постанові від 28.05.2018 у справі № 910/73/17 Великої Палати Верховного Суду викладено правову позицію, згідно із якою існування запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.

Окрім того, суд вважає обґрунтованими посилання позивача, що згідно із частиною першою статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Суд вважає помилковими посилання відповідачів на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 у справі №910/15995/18, оскільки у межах вказаної справи надавалась оцінка лише обставинам щодо рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича про припинення іпотеки та скасування заборони на нерухоме майно, а не наявності підстав для визнання права іпотеко держателя.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.11.2020.

Суддя С. О. Турчин