ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2712/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фермерського господарства "Крот", с. Веселе до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування", м. Харків про розірвання договору, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився
відповідача - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Фермерське господарство "Крот", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування", відповідач, в якому просить суд :
- розірвати договір надання послуг від 16 січня 2017 року, укладений між Фермерським господарством "Крот" в особі Васильєва Володимира Васильовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" в особі ОСОБА_1 ;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" на користь Фермерського господарства "Крот" 41000,00 грн., попередньо сплачених згідно договору;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" на користь Фермерського господарства "Крот" суму сплаченого судового збору 6306,00 грн.;
- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" повернути до Фермерського господарства "Крот" навантажувальне обладнання до навантажувача Т-156 пальці до навантажувача Т-156, гідророзподільник Р-160, гідроциліндр, ковш, стрілу, портал, які було передано для ремонту Фермерським господарством "Крот".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на не виконання відповідачем умов вказаного договору щодо ремонту обладнання.
Ухвалою суду від 17.09.2020 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 13.10.2020 об 11:00.
Ухвалою суду від 13.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, було задоволено клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача та судове засідання було відкладено на 27.10.2020 о 10:00.
Ухвалою суду від 27.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання було відкладено на 13.11.2020 о 12:45.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція була повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив встановленого процесуального строку для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16.01.2017 між Фермерським господарством "Крот" (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" (відповідач, виконавець) був укладений договір про надання послуг, відповідно до розділу 1 якого, за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги з ремонту навантажувального обладнання до навантажувача Т-156 в обсязі та на умовах, визначених цим договором. За цим договором виконавець надає замовнику такі послуги: ремонт ковша, стріли, порталу, гідравлічних циліндрів, гідравлічного розподільника, послуги зі зберігання.
Відповідно до п. 2.3 договору, строк надання послуг за даним договором становить 30 банківських днів з моменту сплати замовником 50% вартості послуг.
Згідно п.п. 4.1-4.3 договору, вартість послуг становить 81747,50 грн. Попередня оплата у розмірі 50% від ціни договору має бути перерахована виконавцю протягом десяти банківських днів з моменту підписання цього договору. Остаточний термін оплати складає не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі представниками сторін.
Згідно п.п. 6.3-6.5 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами. Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Одностороннє розірвання договору допускається лише у випадках, передбачених цим договором та законодавством України. будь-яка із сторін має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередньо письмово повідомивши про це іншу сторону за 3 дні.
26.11.2019 відповідачем позивачу був виставлений рахунок-фактура №7/11, який був оплачений позивачем 03.12.2019, що підтверджується платіжним дорученням №57 на суму 41000,00 грн. (а.с. 10).
Проте, як вказує позивач, до теперішнього часу ремонт навантажувального обладнання до навантажувача Т-156 не здійснено, кошти сплачені на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" не повернено. На телефонні дзвінки (на номер НОМЕР_1 ) останні два місяці телефон не відповідає.
26.06.2020 Фермерським господарством "Крот" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" було направлено претензію про повернення сплачених коштів, проте, відповіді не отримано. У червні 2020 року представником Фермерського господарства "Крот" було здійснено виїзд до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" (м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 11, офіс 444), але представника вказаного підприємства за їх адресою не було, на телефонні дзвінки ніхто не відповів. На території був лише охоронець, який не надав ніякої інформації. Станом на 18.08.2020 умови договору надання послуг від 16 березня 2017 року не виконано - обладнання не відремонтоване знаходиться за вищевказаною адресою, на телефонні дзвінки ніхто не відповідає, грошові кошти, перераховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" у розмірі 41000 грн., як передоплату за ремонт обладнання, за надісланою претензією не повернено. На письмову претензію відповіді не надано.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Зобов`язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
За правилами ст. 903 цього ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як вказує позивач, відповідач своїх зобов`язань за спірним договором взагалі не виконував та не надавав позивачу жодних послуг.
Будь-яких заперечень проти заявлених позивачем вимог чи доказів на спростування доводів позивача відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого обов`язку з надання послуг, передбачених умовами спірного договору від 16.01.2017, що є істотним порушенням договору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про повернення суми попередньої оплати.
Проте, як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем претензію задоволено не було, грошові кошти в сумі 41000,00 грн. не повернуто.
Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Отже, з урахуванням того, що судом встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань з надання послуг за договором, суд приходить до висновку про те, що у відповідача виникло зобов`язання з повернення позивачу суми невикористаної передоплати у розмірі 41000,00 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 41000,00 грн. підлягають задоволенню.
Розглянувши позовну вимогу про зобов`язання відповідача повернути навантажувальне обладнання до навантажувача Т-156 пальці до навантажувача Т-156, гідророзподільник Р-160, гідроциліндр, ковш, стрілу, портал, які було передано для ремонту Фермерським господарством "Крот", суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки матеріали справи не містять доказів передання вказаного обладнання від позивача відповідачу (акт приймання-передачі) за умовами спірного договору, як не містять й доказів звернення позивача до відповідача з вимогою повернути обладнання.
Тобто позивачем не доведений належними та допустимими доказами факт передавання обладнання відповідачу за договором про надання послуг від 16.01.2017.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині розірвання договору та стягнення коштів. В частині вимог про зобов`язання відповідача повернути обладнання суд відмовляє.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір надання послуг від 16 січня 2017 року, укладений між Фермерським господарством "Крот" в особі Васильєва Володимира Васильовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" в особі ОСОБА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, офіс 444, код ЄДРПОУ 38773476) на користь Фермерського господарства "Крот" (92733, Луганська область, Старобільський район, с. Веселе, вул. Леніна, код ЄДРПОУ 32280363) - 41000,00 грн., попередньо сплачених згідно договору та 4204,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач - Фермерське господарство "Крот" (92733, Луганська область, Старобільський район, с. Веселе, вул. Леніна, код ЄДРПОУ 32280363).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод транспортного устаткування" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, офіс 444, код ЄДРПОУ 38773476).
Рішення підписано 13 листопада 2020 року.
Суддя О.В. Погорелова
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2020 |
Оприлюднено | 16.11.2020 |
Номер документу | 92841579 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Погорелова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні