Рішення

від 06.11.2020 по справі 927/421/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/421/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

за позовом: Заступника прокурора Чернігівської області

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000 (secretariat@chrg.gp.gov.ua)

в інтересах держави в особі

позивача: Фонду державного майна України

вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133 (Info@spfu.gov.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський спортивний центр"

вул. Гонча, 92, м. Чернігів, 14000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Чернігівська обласна організація громадська організація "Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна",

вул. Гонча, 92, м. Чернігів, 14000 (fstukraine_cn@ukr.net)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

За участю представників:

від прокуратури: Косенко О.Д. - прокурор

від позивача: не прибув

від відповідача: Лутай Н.М.-адвокат (посвідчення №557 від 20.05.2011)

від 3-ї особи: Іллюшко О.М.-адвокат (ордер ЧН № 014095 від 17.08.2020).

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Заступником прокурора Чернігівської області подано позов в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський спортивний центр" про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський спортивний центр" громадського будинку "Будинок сиріт" за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Гонча, будинок 92, на користь Фонду державного майна України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відчуження вказаного майна відбулось із порушенням вимог законодавства.

У позовній заяві прокурор заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернігівської обласної організації громадської організації "Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна".

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2020 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернігівську обласну організацію громадської організації "Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна"; провадження у справі №927/421/20 зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18.

Учасники справи були належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень від 26.05.2020 №1400048255223 (прокурору), № 1400048255231 (позивачу), №1400048255258 (відповідачу), №1400048255240 (третій особі).

09.06.2020 від заступника прокурора Чернігівської області надійшла заява від 04.06.2020 № 05/1-764вих20 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №927/421/20.

Ухвалами суду від 10.06.2020 поновлено провадження у справі та відмовлено заступнику прокурора Чернігівської області у задоволенні заяви від 04.06.2020 №05/1-764 вих. 20 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №927/421/20, провадження у справі зупинено.

19.06.2020 від позивача надійшли письмові пояснення на позовну заяву № 10-25-11721 від 16.06.2020, які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 31.07.2020 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 26.08.2020.

У підготовче засідання 26.08.2020 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули.

17.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 17.08.2020 з додатком, який долучено судом до матеріалів справи.

18.08.2020 від третьої особи надійшло клопотання від 17.08.2020 про залишення без розгляду позовної заяви заступника прокурора Чернігівської області про витребування майна з чужого незаконного володіння (у справі №927/421/20) у зв`язку з відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді та пояснення третьої особи від 17.08.2020 у справі № 927/421/20 на позовну заяву заступника прокурора Чернігівської області про витребування майна з чужого незаконного володіння, які долучено до матеріалів справи.

26.08.2020 від Прокуратури Чернігівської області надійшли заперечення від 25.08.2020 №05/3-1283-20 на клопотання третьої особи про залишення без розгляду позовної заяви, в яких заступник прокурора області зазначив про правомірність звернення до суду з даним позовом. Заперечення долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.08.2020 суд ухвалив відкласти розгляд клопотання третьої особи від 17.08.2020 про залишення позовної заяви без розгляду до наступного судового засідання. Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.09.2020, про що повідомив прокурора та третю особу під розписки від 26.08.2020, а позивача і відповідача ухвалою від 26.08.2020.

У підготовче засідання 16.09.2020 уповноважений представник позивача не прибув.

01.09.2020 від Прокуратури Чернігівської області надійшла відповідь на відзив від 31.08.2020 №05/3-1283-20 з додатком, в якій заступник прокурора області просив, зокрема, визнати поважними причини пропуску строку подання відповіді на відзив та доданих до неї документів, долучити їх до матеріалів справи та прийняти до розгляду. Суд визнав поважними причини пропуску прокурором строку подання відповіді на відзив та доданих до неї документів, прийняв відповіді на відзив до розгляду та долучив її разом з додатком до матеріалів справи.

08.09.2020 від третьої особи надійшли пояснення від 07.09.2020 стосовно обставин, викладених у запереченнях заступника прокурора на клопотання про залишення без розгляду позовної заяви, в яких третя особа просила задовольнити клопотання від 17.08.2020 про залишення без розгляду позовної заяви. Пояснення долучено судом до матеріалів справи.

08.09.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 07.09.2020 з додатком, які долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.09.2020 суд задовольнив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.09.2020, про що повідомив прокурора, відповідача та третю особу під розписки від 16.09.2020 та позивача ухвалою від 16.09.2020.

У підготовче засідання 28.09.2020 уповноважений представник позивача не прибув.

У судовому засіданні прокурором подано клопотання від 25.09.2020 №15/3/1-1283-20 з додатком, в якому прокурор зазначив про зміну найменування з Прокуратури Чернігівської області на Чернігівську обласну прокуратуру та просив врахувати вказане під час розгляду справи. Суд задовольнив клопотання та долучив документи до матеріалів справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні 28.09.2020 виклав подане раніше клопотання про залишення без розгляду позовну заяву та просив суд задовольнити дане клопотання.

Прокурор виклав заперечення щодо поданого третьою особою клопотання та просив суд відмовити в задоволенні даного клопотання.

Представник відповідача підтримав клопотання третьої особи та просив суд залишити позов без розгляду.

Суд ухвалив у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду відмовити.

Суд у судовому засіданні 28.09.2020 постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 07.10.2020, про що повідомив прокурора, відповідача та третю особу під розписки від 28.09.2020 та позивача ухвалою від 28.09.2020.

01.10.2020 третьою особою подано заяву про відвід судді Моцьору В.В. у справі № 927/421/20.

02.10.2020 третьої особою подано заяву про повернення без розгляду заяву від 01.10.2020 про відвід судді Моцьору В.В. у справі №927/421/20.

Ухвалою суду від 02.10.2020 задоволено заяву третьої особи від 02.10.2020 та повернуто третій особі без розгляду заяву від 01.10.2020 про відвід судді Моцьору В.В. у справі № 927/421/20.

У судове засідання 07.10.2020 уповноважений представник позивача не прибув.

Суд у судовому засіданні 07.10.2020 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 22.10.2020, про що повідомив представників сторін під розписки від 07.10.2020.

У судове засідання 22.10.2020 прокурор та уповноважений представник позивача прибули.

До початку судового засідання через канцелярію суду третьою особою надано додаткові пояснення від 22.10.2020, які долучено судом до матеріалів справи.

21.10.2020 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності від 19.10.2020, яку суд прийняв до розгляду.

До початку судового засідання на електронну адресу суду від прокурора надійшло клопотання від 21.10.2020 № 05/3/2-1283-20 про відкладення розгляду справи. Клопотання підписано ЕЦП.

Суд у судовому засіданні 22.10.2020 постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 06.11.2020, про що повідомив відповідача та третю особу під розписки від 22.10.2020, а прокурора та позивача ухвалою від 22.10.2020.

У судове засідання 06.11.2020 уповноважений представник позивача прибув.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Заяв та клопотань від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора Чернігівської області посилається на те, що спірне майно - нежитлова будівля, громадський будинок Будинок сиріт за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 92, є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 51-Чг, та наказом Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна від 04.09.2001 № 142 передано у власність позашкільного навчального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна за актом прийому-передачі від 10.09.2001, а надалі, за договором купівлі-продажу від 25.05.2018 відчужено на користь ТОВ Чернігівський спортивний центр . Відчуження вищевказаного майна, яке належить до державної власності, відбулось із порушенням вимог законодавства, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для розпорядження цим майном, як Чернігівською обласною радою спортивного товариства профспілок Україна , так і позашкільним навчальним закладом Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна та ТОВ Чернігівський спортивний центр . Крім того, відчуження вказаного об`єкта нерухомості відбулось без погодження Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації. Фонд державного майна України, як орган уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, не вжив заходів, спрямованих на повернення державі спірного об`єкту нерухомості, унаслідок чого спірне майно продовжує використовуватись ТОВ Чернігівський спортивний центр , що є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави.

У письмових поясненнях на позовну заяву позивач підтримує позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області та просить їх задовольнити у повному обсязі. Позивач, зокрема, зазначає, що на виконання Постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 № 461/96-ВР Фондом були складені Переліки організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради), підписані керівниками Фонду державного майна України та Федерації незалежних профспілок України 14.07.1997. Зазначені переліки містять лише відомості щодо суб`єктів господарювання, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні загальносоюзних громадських організацій (об`єднань), розташованих на території України, а не пооб`єктну інформацію щодо нерухомого майна таких суб`єктів. Чернігівська обласна рада спортивного товариства профспілок Україна (м. Чернігів, вул. Горького, 92) була включена до Переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні Української республіканської ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишньої Всесоюзної центральної ради професійних спілок). Згідно з Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХП Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-XII Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. На сьогодні на законодавчому рівні остаточно не визначено суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських об`єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, і тому всі спірні питання щодо прав власності на таке майно розглядаються у судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позов поданий неналежним позивачем і є таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідач зазначає, що Фонд державного майна України має всі повноваження на самостійне звернення до суду з відповідним позовом, а тому посилання прокурора в позові на бездіяльність Фонду відносно вказаного об`єкту нерухомості та нездійснення позивачем жодних заходів до усунення порушень закону та захисту прав і законних інтересів держави і громадян є необґрунтованими і не підтверджується жодним доказом. Прокурором під час пред`явлення позову порушено вимоги ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 53 ГПК України, з огляду на відсутність доказів факту неналежного здійснення чи нездійснення захисту інтересів держави.

Посилаючись на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені у рішеннях по справах Фонд Батьківська турбота проти України та Максименко та Герасименко проти України , відповідач зазначає, що прокурор не наведено обґрунтованих підстав щодо порушення матеріальних або інших інтересів держави за наявності володіння спірним майном відповідачем. Враховуючи, що право звернення з вказаною вимогою має лише власник майна, а Фонд державного майна України не був власником спірного об`єкта нерухомості, це виключає можливість подання даного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння. Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 25.05.2018 позивачем не оскаржено, а відповідно до ст. 204 ЦК України, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладання договору, підлягають виконанню. Прокурором та позивачем не надано будь-яких доказів існування права власності держави на спірне майно.

Не є належним і допустимим доказом посилання прокурора на листи Фонду державного майна України за №10-15-16235 від 10.08.2018 та №10-15-5674 від 22.03.2019, оскільки вони не містять жодної інформації щодо знаходження за вказаною адресою будь-якого майна. Відсутність будь-якого майна, що належить державі, за спірною адресою також підтверджується інформаційною довідкою №1996 від 27.06.2017, виданою КП Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації .

Також відповідач зазначає, що об`єкт нерухомості пам`ятник архітектури Будинок Сиріт став власністю Спортивного товариства профспілок України з 23.04.1992 внаслідок безоплатної передачі майна з балансу МП Промстройсервіс на баланс Спортивного товариства профспілок України , а не перейшов у спадок від організації колишнього союзного підпорядкування. У додатку до Постанови Кабінету Міністрів України Про заходи щодо виконання Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України від 24.09.1991 № 227, у Переліку майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, управління яким покладається на міністерства, у Переліку підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що передаються до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, передбаченому у Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.1993 № 72 "Про заходи щодо організації виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", майно Спортивного товариства Україна не передбачено.

Крім того, відповідач зазначає, що позовні вимоги про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння є похідними від позовних вимог про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України, які в свою чергу не заявлялися, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог прокурора про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.

У відповіді на відзив прокурор зазначає, що наведені у відзиві доводи не спростовують законність та обґрунтованість вимог, викладених у позовній заяві, та доказів, долучених до неї. Щодо не оскарження договору купівлі-продажу від 25.06.2018, прокурор зазначає, що потреба у визнанні недійсним правочину, на підставі якого таке майно набуто у власність, відсутня, оскільки у такому випадку спірний об`єкт нерухомості підлягатиме поверненню ПНЗ Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ЧОО ФСТ Україна , а не у власність держави. Сам факт оформлення права власності на спірний об`єкт нерухомості за ПНЗ Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа ЧОО ФСТ Україна є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Відтак, наявність фактів незаконного оформлення первинного права на спірний об`єкт та подальше його відчуження третій особі (ТОВ Чернігівський спортивний центр ) свідчать про те, що єдиним ефективним способом захисту інтересів держави є витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі ст. 388, 399 ЦК України, яке передбачає, зокрема, припинення права володіння відповідача на спірний об`єкт нерухомості.

Факт не включення ЧОО ГО ВФСТ Україна до переліку підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що передано до відання органів державного управління згідно з постанов Кабінету Міністрів України від 24.09.1991 № 227 та від 30.01.1993 № 72, не свідчить про те, що майно, яке перебувало у користуванні вказаних громадських організацій, станом на 24.08.1991 може мати іншу форму власності, аніж державну. У даному випадку право власності набуто на підставі рішень про передачу майна на баланс , а не у власність. Крім того, враховуючи, що згідно з рішенням Чернігівського облвиконкому від 26.06.1989 № 130 спірний об`єкт включено до списку пам`ятників архітектури Чернігівської області місцевого значення, і на час постановки на облік пам`яток архітектури місцевого значення та на час передачі його на баланс обласної ради спортивного товариства профспілок України, власника не мав, відтак, у силу положення ч. 2 ст. 4 Закону УРСР Про охорону і використання пам`яток історії та культури , він міг перейти виключно у власність держави. Отже, первинне оформлення права власності на об`єкт архітектурної спадщини місцевого значення Житловий будинок ( Будинок сиріт ) /XIX ст./ за відсутності рішення Фонду державного майна України є незаконним, а відтак спірне нерухоме майно фактично вибуло з володіння держави незаконно.

Наявність у документах розбіжностей щодо точної адреси спірного об`єкт нерухомого майна та назви пам`ятки архітектури місцевого значення не спростовує факту, що об`єкт нерухомості, який в різних документах має назви Житловий будинок , Будинок сиріт та Громадський будинок Будинок сиріт , є однією і тією ж пам`яткою архітектури місцевого значення - Житловий будинок /XIX ст./, який наразі знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Гонча, 92 та включено до обліку пам`яток архітектури місцевого значення рішенням Чернігівського обласного виконкому від 26.06.1989 № 130.

Щодо наявності суспільного інтересу та бездіяльності позивача у даному випадку, прокурор зазначає, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недотримання юридичними та фізичними особами вимог законодавства при набутті у власність нерухомого майна державної власності та подальше використання його без укладення охоронних договорів щодо об`єктів архітектурної спадщини безумовно становить суспільний інтерес. Крім цього, відчуження нерухомого майна державної власності, у визначеному законом порядку, є одним із джерел наповнення бюджету.

Щодо втручання у мирне володіння майном та застосування Протоколу 1 до Конвенції про захист людини і основоположних свобод, прокурор посилається на те, що згідно з інформацією Фонду держмайна України від 01.04.1997 № 10-16-3252, Федерація профспілок України на час проведення інвентаризації майна загальносоюзних громадських організацій заборонила підвідомчим організаціям приймати участь у її проведенні, у зв`язку з чим орган державної влади не зміг отримати повної та достовірної інформації як щодо суб`єктів господарювання, у користуванні яких на 24.08.1991 перебувало державне майно, так і щодо обсягу, місцезнаходження такого майна. Така поведінка приватного суб`єкта господарювання прямо свідчить про бажання максимально приховати необхідну органу державної влади інформацію з метою подальшого незаконного оформлення прав власності на неї, та у будь-якому випадку не може свідчити про правомірність дій і добросовісність поведінки, що виключає можливість порушення протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні питання про повернення спірного майна у державну власність у судовому порядку. Установлення факту оформлення права власності на спірне майно поза волею держави у випадку, коли таке рішення відноситься до її виключної компетенції, виключає можливість застосування Протоколу 1 до Конвенції про захист людини і основоположних свобод.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач не погоджується з доводами прокурора, викладеними у відповіді на відзив та зазначає, зокрема, що на Фонд державного майна України покладено обов`язок з управління та обліку державного майна. Отже, Фонд державного майна України, як розпорядник державного майна, зобов`язаний здійснювати постійний контроль та моніторинг за ввіреним йому майном державної власності. У випадку, якщо суд дійде висновку про те, що спірне майно дійсно належало державі, то Фонду державного майна України з моменту складення "Переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС)", було відомо про перебування у його повноваженнях розпорядження майном правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР. Враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, позовна давність у даному випадку розпочинається з моменту, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор. Ані прокурор, ані Фонд державного майна України не надали належних та допустимих доказів про те, що про порушене право вони не могли довідатися раніше, аніж у зв`язку з вивченням стану додержання прав держави на нерухоме майно, що передувало поданню позову. З огляду на те, що пройшло 19 років з моменту розпорядження спірним майном, і протягом цього часу ані прокурором, ані позивачем не було здійснено жодних дій на захист своїх порушених прав, а прокурор звернувся з позовом до суду лише у травні 2020 року, враховуючи правову позицію

Європейського суду з прав людини в рішенні від 09.10.2018 у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України", відповідач просить відмовити прокурору у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.

У заяві про застосування строку позовної давності відповідачем викладено аналогічні підстави для застосування строку позовної давності.

У поясненнях третя особа зазначає, що нормативні акти, на які посилається прокурор у позові, не регламентують правовий режим майна Обласної ради спортивного товариства профспілок Україна , оскільки спірна будівля не належала профспілковим організаціям союзного підпорядкування. Не існує жодного доказу того, що спірний будинок був переданий у володіння Фонду державного майна України, у зв`язку з цим, є безпідставним твердження прокурора про те, що спірна будівля вибула із володіння держави, в особі Фонду державного майна України, поза її волею. Позивач не надав суду доказів того, що спірна будівля станом на 24.08.1991 належала підприємству, установі чи організації союзного підпорядкування. Листи Фонду Державного майна України від 10.08.2018 за №10-15-16235 та від 22.03.2019 року за №10-15-5674, на які посилається прокурор, не є належними, допустимими та достовірними доказами того, що спірне майно належало на праві власності державі. Дані листи не містять жодної інформації щодо знаходження за вказаною адресою будь-якого майна. Відповідач є добросовісним набувачем, оскільки 10.09.2001 Громадське об`єднання Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство Україна безоплатно передало у власність Позашкільному навчальному закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства Україна об`єкт нерухомості Громадський будинок Будинок Сиріт , що розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 92, а згідно з договором купівлі-продажу від 25.05.2018 Позашкільний навчальний заклад Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства Україна продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівський спортивний центр придбало за 104000,00 грн нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 92.

Прокурор не надав суду жодного доказу, що спірне майно коли-небудь перебувало у власності держави Україна. При цьому, вимоги про визнання права власності на спірне майно, позивач не заявляє, оскільки вказана вимога фактично спростовує правомірність і обґрунтованість віндикаційних вимог позивача про витребування майна від добросовісного набувача.

У додаткових письмових поясненнях третя особа, зокрема, зазначає, що виконком міськради своїм розпорядженням про передачу спірної будівлі Обласній раді спортивного товариства профспілок "Україна" від 13.02.1992 передав на законних підставах напівзруйновану будівлю, яка належала до комунальної власності і перебувала на балансі малого підприємства "Промстройсервіс", у власність Обласній раді спортивного товариства профспілок "Україна", в порядку, передбаченому статтями 87 та 91 Цивільного кодексу Української РСР. Вказане розпорядження виконкому не скасоване, не визнано недійсним, чи не чинним. Таким чином, на підставі розпорядження виконкому Чернігівської міської ради 13.02.1992 №24-р спірна будівля вибула з державної власності 28 років тому назад. Відсутність погодження відповідного органу охорони культурної спадщини може бути підставою для визнання недійсним акту чи правочину про передачу будинку іншій особі, але не підставою для витребування будинку з чужого незаконного володіння. Як зазначено в листі Чернігівської міської ради від 14.02.2020, адресованому прокуратурі Чернігівської області підстави набуття (передачі) у приватну власність пам`ятника архітектури "Будинок сиріт" органом охорони культурної спадщини не оскаржувались.У позовній заяві прокурор конкретно не вказав, в чому саме полягає суспільний інтерес у спірному майні, яка конкретно існує необхідність у втручанні держави, в особі прокурора, з метою повернення майна у державну власність, яке фактично вибуло з комунальної власності 28 років тому.

Як слідує із матеріалів справи, розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 13.02.1992 № 24-р зобов`язано мале підприємство Промстройсервіс передати на баланс обласній раді спортивного товариства профспілок Україна пам`ятник архітектури Будинок сиріт по вул. Горького, 91 у м. Чернігові.

Згідно з актом від 23.04.1992 мале підприємство Промстройсервіс передало, а обласна рада спортивного товариства профспілок Україна прийняла на баланс об`єкт нерухомого майна на підставі вказаного розпорядження.

Відповідно до Статуту Спортивного товариства профспілок Україна , затвердженого на установчих зборах спортивного товариства профспілок Україна 17.12.1991 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.1992 за №202, Спортивне товариство профспілок Україна є правонаступником майнових прав та зобов`язань Української республіканської організації Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства профспілок.

Нежитлова будівля - громадський будинок Будинок сиріт , який знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча (раніше Горького), 92, розташована на земельній ділянці площею 0,068 га з кадастровим номером 7410100000:02:050:0131.

Указане нерухоме майно є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 51-Чг, взяте на державний облік рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130 та включене до переліку споруд, що включаються до списку пам`ятників архітектури Чернігівської області місцевого значення, що є додатком №3 до вищевказаного рішення виконкому.

Відповідно до Наказу Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна від 04.09.2001 № 142, на підставі Угоди про передачу майна у власність від 10.09.2001 та Акту прийому-передачі від 10.09.2001, було передано у власність безоплатно з балансу Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна , правонаступником якої є Чернігівська обласна організація Громадського Об`єднання Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство Україна (код ЄДРПОУ 02652827), на баланс Позашкільного навчального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна Громадський будинок Будинок сиріт , який знаходився за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 92.

Згідно з інформаційною довідкою Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації від 27.06.2017 № 1995 станом на 31.12.2012 в м. Чернігові право власності на об`єкт нерухомого майна по вул. Гонча, 92 (раніше вул. Горького, 92) не зареєстровано.

На підставі вищевказаних документів 07.08.2017 за № 21807561 зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно позашкільного навчального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна .

25.05.2018, між позашкільним навчальним закладом Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівський спортивний центр (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, згідно з умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлову будівлю, громадський будинок Будинок сиріт , що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча, 92, загальною площею 213,8 кв.м і сплатив за нього обумовлену в договорі грошову суму (104000,00 грн).

Відповідно до інформації № 209544299 від 20.05.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 25.05.2018 за Товариством з обмеженою відповідальністю Чернігівський спортивний центр зареєстровано право приватної власності на будівлю, громадський будинок Будинок сиріт , що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча, 92.

Також матеріали справи містять листування, яке проводилося Прокуратурою Чернігівської області з Фондом державного майна України протягом 2018-2020 років.

Так, до відповіді Фонду державного майна України від 10.08.2019 № 10-15-16235 на запит Прокуратури Чернігівської області від 04.07.2018 № 25-2069 додано копію витягу з Переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС), у якому за порядковим номером 191 значиться Чернігівська обласна рада СТП Україна (м. Чернігів, вул. Горького, 92).

На запит Прокуратури Чернігівської області від 26.02.2019 № 05/1-159вих19 Фонд державного майна України листом вих. № 10-15-56711 від 22.03.2019 повідомив, що до Переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС), зокрема, увійшла Чернігівська обласна рада СТП Україна (м. Чернігів, вул. Горького, 92). Зазначений перелік містить лише відомості щодо суб`єктів господарювання, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні загальносоюзної громадської організації (об`єднання), розташованих на території України, а не пооб`єктну інформацію щодо нерухомого майна таких суб`єктів.

Крім того, матеріали справи містять лист Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації від 03.06.2019 № 02.1-09/504, в якому, зокрема, зазначено, що Управлінням не надавалось погодження на відчуження житлового будинку, розташованого по вул. Гонча, 92 у м. Чернігів, що є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний номер 51-Чг.

Враховуючи, що відчуження вказаного об`єкта нерухомості відбулось без погодження Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, з огляду на те, що спірний об`єкт, нежитлова будівля Будинок сиріт за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча (Горького), 92 вибув із власності держави поза волею дійсного власника - держави в особі Фонду державного майна України, а останній не вживав заходи щодо повернення зазначеного об`єкта до державної власності, заступник прокурора області звернувся до суду з позовом про витребування із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівський спортивний центр вищевказаного спірного майна.

Надаючи правову оцінку вимогам прокурора з урахуванням встановлених судом обставин, суд виходить з наступного:

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Аналізуючи зазначені вище положення, слід дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Вирішуючи питання наявності підстав для представництва інтересів держави Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. При цьому, розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

При цьому, господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (п. 42).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно ст. 1 Закону України Про фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України Про фонд державного майна України передбачено здійснення Фондом державного майна України контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Статтею 5 Закону України Про фонд державного майна України передбачено, що Фонд державного майна України представляє відповідно до законодавства інтереси України з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначає право власності держави на розташоване на території України майно, майнові права та інші активи підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, які під час утворення господарських товариств передаються до їх статутного капітал.

Згідно з ст. 4 Закону України Про управління об`єктами державної власності Фонд державного майна України визначено суб`єктом управління об`єктами державної власності. Відповідно до зазначеного Закону уповноважені Кабінетом Міністрів України органи здійснюють повноваження щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 7 Закону України Про управління об`єктами державної власності Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна, серед іншого, здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Фонд державного майна України не вжив жодних належних заходів, спрямованих на повернення нежитлового будинку по вул. Гонча (Горького), 92 у м. Чернігів державі, і тому спірне майно продовжує використовуватись ТОВ Чернігівський спортивний центр . Внаслідок бездіяльності Фонду державного майна України держава позбавлена права власності на спірне майно.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у сфері ефективного використання державного та комунального майна Прокуратурою Чернігівської області направлено на адресу Фонду державного майна України запит від 04.07.2018 № 25-2069, в якому прокуратура просила повідомити, зокрема, про належність зазначених у листі нежитлових будівель до загальнодержавної власності, передачу зазначеного нерухомого майна Фонду державного майна України, вжиття Фондом заходів по збереженню даних об`єктів.

Фонд державного майна України листом від 10.08.2018 № 10-15-16235 повідомив про свою поінформованість про віднесення спірного майна до державної власності та зазначив, що питання щодо прав власності на вказане майно має вирішуватися у судовому порядку.

У подальшому прокуратура області повторно звернулась із аналогічним листом від 26.02.2019 № 05/1 -159вих-19 та інформувала про необхідність вжиття заходів, спрямованих на поновлення порушеного права.

У листі від 22.03.2019 № 10-15-5674 Фонд державного майна України також не висловив намірів вжиття заходів реагування.

Таким чином, Фондом державного майна України не було вжито будь-яких заходів, спрямованих на повернення об`єкта нерухомого майна за адресою м, Чернігів, вул. Горького, 92 ( Будинок сиріт ) у державну власність.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Згідно з п. 1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.

Згідно з п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку заступник прокурора області правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення.

Щодо розгляду спору по суті суд зазначає наступне.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 318 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Положеннями частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 № 506-ХІІ Про захист суверенних прав власності Української РСР , яка втратила чинність 04.03.1992, до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452-ХІІ Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України. Одночасно, вказаним нормативно-правовим актом встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 Про проголошення незалежності України без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу РСР, право власності на спірне майно набула держава Україна.

Так, передача спірного майна у відання обласної ради спортивного товариства профспілок Україна , жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

Отже, спірне майно було майном громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.

За таких обставин, на момент передачі на баланс обласній раді спортивного товариства профспілок Україна спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника.

Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України передбачено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Фонду державного майна України прийняти майно цих підприємств, установ та об`єктів до 1 травня 1992 року.

У постанові Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-XII Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передбачено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Статтями 1, 4 Закону України від 10.09.1991 № 1540-ХІІ Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Системний аналіз вищевказаних законодавчих актів дозволяє дійти висновку, що будь-яке майно, яке за час існування Союзу РСР було передано, зокрема, профспілковим організаціям, належало до державної власності та передавалось останнім виключно у відання. Передача майна у відання жодним чином не є наданням майна у власність з огляду як на різне правове значення даних форм управління майном, так і на юридичні наслідки реалізації прав на це майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 у справі №902/199/18).

Майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження цим майном, як Чернігівською обласною радою спортивного товариства профспілок Україна , так і позашкільним навчальним закладом Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна та ТОВ Чернігівський спортивний центр - відсутні.

Крім того, відчуження вказаного об`єкта нерухомості, який є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 51-Чг, та взятий на державний облік, відбулось без погодження Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, що підтверджується листом від 03.06.2019 № 02.1- 09/504.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Всупереч наведеним нормам Господарського процесуального кодексу України доказів надання згоди власника спірного майна - держави в особі Фонду державного майна України на його відчуження сторонами суду не надано. Крім того, сторонами не надано доказів погодження Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації на відчуження спірного об`єкта нерухомості, який є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 51-Чг, та взятий на державний облік.

Отже, судом не встановлено законних підстав, вибуття спірного нерухомого майна з державної власності. Власник, яким є держава, не приймав рішень щодо відчуження спірного майна.

Водночас, відповідачем подано суду заяву про застосування строків позовної давності у даній справі.

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом положень статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК України визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі ФДМУ.

Якщо позовні вимоги господарським судом буде визнано обґрунтованими, проте відповідачем у справі буде заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний буде застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому з доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17.

Як встановлено судом, на виконання пункту 1 Постанови Верховної Ради України Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 № 461/96-ВР Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд склав перелік організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 перебували у віданні загальносоюзних профспілкових організацій (об`єднань) на території України.

До переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 перебували у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС), було включено Чернігівську обласну раду спортивного товариства профспілок Україна , проте не вказано конкретний перелік майна.

Отже, Фонду державного майна України з моменту складення "Переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС)", було відомо про перебування у його повноваженнях розпорядження майном правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР.

Враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, позовна давність у даному випадку розпочинається з моменту, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у даному спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор.

Наведе відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18.10.2017, №3-869гс17 від 16.08.2017. №3-455гс17 від 07.06.2017, №3-1486гс16 від 22.03.2017, №916/2122/13 від 22.04.2015, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015 та підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 24.01.2018 у справі № 914/801/17 від 19.06.2018 у справі №922/2756/17.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор звернувся з позовом до суду 21 травня 2020 року. Уповноважений орган, в інтересах якого прокурором подано даний позов - Фонд державного майна України.

Саме на Фонд державного майна України покладено обов`язок з управління та обліку державного майна і останній, як розпорядник державного майна, зобов`язаний здійснювати постійний контроль та моніторинг за ввіреним йому майном державної власності.

Тобто, з часу складення Переліку всього профспілкового майна 01.04.1997, Фонд державного майна України повинен був знати і контролювати це державне майно, а відтак в розумні строки, вважаючи що спірне майно є державною власністю, міг довідатися про розпорядження таким майном.

Всупереч своєму обов`язку з управління державним майном, станом на час подання прокурором позову Фонд державного майна України не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, інші доводи сторін судом до уваги не приймаються і спростовуються вищевстановленими обставинами справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові судовий збір підлягає стягненню з прокурора.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський спортивний центр", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Чернігівська обласна організація громадська організація "Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство "Україна", про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13.11.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор