Постанова

від 12.05.2021 по справі 927/421/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2021 р. Справа№ 927/421/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Вайнер Є.І.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 12.05.2021

за апеляційною скаргою Заступника прокурора Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2020 (повний текст складено 13.11.2020)

у справі № 927/421/20 (суддя - Мацьор В.В.)

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівський спортивний центр

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернігівської обласної організації громадська організація Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство Україна

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У травні 2020 року Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівський спортивний центр (далі - ТОВ Чернігівський спортивний центр ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Чернігівської обласної організації громадська організація Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство Україна про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ Чернігівський спортивний центр громадського будинку Будинок сиріт за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Гонча, будинок 92 на користь ФДМ України.

Позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння обґрунтовані тим, що майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для розпорядження цим майном, як Чернігівською обласною радою спортивного товариства профспілок Україна , так і позашкільним навчальним закладом Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна та ТОВ Чернігівський спортивний центр . ФДМ України, спірний об`єкт нерухомого майна у власність ТОВ Чернігівський спортивний центр не надавався, між ними відсутні будь-які договірні та зобов`язально-правові правовідносини.

Крім того, відчуження вказаного об`єкта нерухомості відбулось без погодження Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, що підтверджується листом від 03.06.2019 № 02.109/504. З огляду на викладене, спірний об`єкт, нежитлова будівля Будинок сиріт за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча (Горького), 92 вибув із власності держави поза волею дійсного власника держави в особі Фонду державного майна України.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2020 у позові Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі ФДМ України до ТОВ Чернігівський спортивний центр , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Чернігівська обласна організація громадська організація Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство Україна , про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження цим майном, як Чернігівською обласною радою спортивного товариства профспілок Україна , так і позашкільним навчальним закладом Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна та ТОВ Чернігівський спортивний центр були відсутні. Крім того, відчуження вказаного об`єкта нерухомості, який є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний № 51-Чг, та взятий на державний облік, відбулось без погодження Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, що підтверджується листом від 03.06.2019 № 02.1- 09/504. Так, судом першої інстанції не встановлено законних підстав вибуття спірного нерухомого майна з державної власності. Власник, яким є держава, не приймав рішень щодо відчуження спірного майна.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції застосував наслідки спливу строку позовної давності, про пропуск якої заявив відповідач. Так, прокурор звернувся з позовом до суду 21.05.2020. Уповноважений орган, в інтересах якого прокурором подано позов - ФДМ України. З часу складення Переліку всього профспілкового майна 01.04.1997, ФДМ України повинен був знати і контролювати це державне майно, а відтак в розумні строки, вважаючи що спірне майно є державною власністю, міг довідатися про розпорядження таким майном. Всупереч своєму обов`язку з управління державним майном, станом на час подання прокурором позову ФДМ України не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У грудні 2020 року Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2020 та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.01.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2020, справу призначено до розгляду. Надано учасникам справи час на подачу відзивів, заяв та клопотань.

Розгляд справи здійснювався різними складами суду.

У судовому засіданні оголошувалися перерви зокрема, у судовому засіданні 14.04.2021 було оголошено перерву у розгляді справи до 21.04.2021.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) - Коротун О.М. на лікарняному, розгляд справи, призначений на 21.04.2021, не відбувся. Справу було призначено до розгляду на 12.05.2021.

17.02.2021 до суду апеляційної інстанції від ФДМ України надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам справи.

12.05.2021 у судове засідання з`явилися усі учасники справи - прокуратура, позивач, відповідач та третя особа.

Представники скаржника та позивача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача та третьої особи проти вимог апеляційної скарги заперечили та просили відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній та відповіді на відзив доводів

Заступник прокурора Чернігівської області в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що розпорядження виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 13.02.1992 № 24-р про передачу на баланс Обласній раді спортивного товариства профспілок Україна пам`ятник архітектури Будинок сиріт по вул. Горького, 91 у м. Чернігові, прийняте поза межами повноважень виконавчих органів місцевих рад, визначених у розділах 2 та 6 Закону Української РСР Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування , а тому не свідчить про перехід права власності від одного суб`єкта до іншого. Крім того, у рішенні йде мова лише про передачу на баланс.

Наказ Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна від 04.09.2001 № 142 про передачу нежитлової будівлі Будинок сиріт за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 92 у власність позашкільного навчального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна за актом прийому-передачі від 10.09.2001 теж не може свідчити про перехід права власності на спірний будинок, оскільки Обласна рада спортивного товариства профспілок Україна не мала жодного документу про право власності на майно, на підставі якого могла б реалізувати повноваження на його відчуження, тобто не була титульним власником.

На переконання скаржника, по цій же причині договір купівлі-продажу від 25.05.2018 між позашкільним навчальним закладом Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна , за яким відчужено на користь ТОВ Чернігівський спортивний центр нежитлову будівлю, громадський будинок Будинок сиріт за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча (Горького), 92 є нікчемним, тобто не породжує юридичних наслідків. Таким чином майно фактично у визначеному законом порядку майно жодного разу не змінювало власника, яким є держава в особі позивача.

Перша реєстрація майна, як об`єкта речових прав в Державному реєстрі прав на нерухоме майно була здійснена 07.08.2017 за № 21807561, коли зареєстровано право власності на нерухоме майно позашкільного навчального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна . Саме з цього моменту вперше було легітемізовано перехід права власності на будівлю та саме з цього моменту можна рахувати строк позовної давності для звернення до суду на захист державної власності.

А тому, на переконання скаржника, ФДМ України не був обізнаний про порушення своїх прав до моменту пред`явлення позову прокурором. Також, ФДМ України не мав об`єктивної можливості дізнатися про порушення раніше ніж раніше ніж 07.08.2017, тобто у день реєстрації права власності на це майно.

До суду апеляційної інстанції також надійшли пояснення (чотири екземпляри ідентичні за змістом), в яких наведено доводи викладені в апеляційній скарзі. Також скаржником зазначено, що за актом обстеження пам`ятки архітектури місцевого значення Житловий будинок від 22.10.2019 спірний об`єкт знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Гонча, 92. Тобто, не зважаючи на той факт, що рішенням облвиконкому від 26.06.1989 № 130 його адреса значилася: м. Чернігів, вул. Горького (наразі згідно розпорядження Чернігівського міського голови від 19.02.2016 перейменовано на Гонча), 90, зі плином часу установлено, що наразі вказаний об`єкт архітектурної спадщини фактично знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Гонча, 92.

Щодо розбіжностей у назві пам`ятки архітектури місцевого значення слід зазначити, що згідно з рішенням Чернігівського облвиконкому від 26.06.1989 № 130 її включено до списку пам`ятників архітектури Чернігівської області місцевого значення саме як Жилий будинок /XIX ст./ та вона має охоронний № 51-Чг. Поруч з цим, Чернігівською міською радою при прийнятті розпорядження від 13.02.1992 № 24-р про передачу об`єкта нерухомості з балансу МП Промстройсервіс на баланс обласної ради СТП Україна не враховано рішення облвиконкому від 26.06.1989 № 130 щодо визначення назви пам`ятки архітектури місцевого значення та найменування зазначеного об`єкта вказано як Будинок сиріт , його адресу зазначено м. Чернігів, вул. Горького, 91.

При цьому, не зважаючи на той факт, що актом від 23.04.1992 МП Промстройсервіс передано на баланс обласної ради спортивного товариства профспілок Україна пам`ятку архітектури місцевого значення колишній Будинок сиріт за адресою м. Чернігів, вул. Горького (Гонча), 91, Обласною радою СТП Україна при подальшій передачі вказаного об`єкту на баланс Позашкільного навчального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа його назву дещо змінено та вказано Громадський будинок сиріт та адресу з невідомих причин зазначено м. Чернігів, вул. Горького (Гонча), 92.

Отже, на переконання скаржника, наявність у документах розбіжностей щодо точної адреси спірного об`єкта нерухомого майна не спростовує факту, що об`єкт нерухомості, який в різних документах має назви Житловий будинок , Будинок сиріт та Громадський будинок Будинок сиріт , є однією і тією ж пам`яткою архітектури місцевого значення Житловий будинок XIX - ст./, який наразі знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Гонча, 92 та включено до обліку пам`яток архітектури місцевого значення рішенням Чернігівського обласного виконкому від 26.06.1989 № 130.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

04.02.2021 на адресу суду апеляційної інстанції від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання та в строк, встановлений судом. відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Третя особа зазначає, що прокуратура поза межами своїх повноважень проводила перевірку дотримання вимог законодавства, а суд першої інстанції не з`ясував наявності у прокурора підстав для представництва. У зв`язку з чим, третя особа вважає, що суд першої інстанції безпідставно не виніс ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви.

Третя особа вважає, що будівля ніколи не перебувала у володінні, а значить і у власності ФДМ України в розумінні ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України. Жодного належного доказу того, що спірний будинок був переданий у володіння ФДМ України не надано. У зв`язку з цим, посилання прокурора на вказані нормативні акти про те, що спірна будівля вибула із володіння держави, в особі ФДМ України, поза її волею, є абсолютно безпідставними.

На переконання третьої особи, будівля, яка фактично була передана Обласній раді спортивного товариства профспілок Україна по акту 23.04.1992 не могла належати їй станом на 24.08.1991. У зв`язку з цим, очевидно, що станом на 24.08.1991 вказана будівля не належала організації, установі чи підприємству союзного підпорядкування, на які розповсюджується дія постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 Про проголошення незалежності України . Таким чином, виконком міськради своїм розпорядженням передав на законних підставах напівзруйновану будівлю, яка належала до комунальної власності і перебувала на балансі Малого підприємства Промстройсервіс , у власність Обласній раді спортивного товариства профспілок Україна , в порядку, передбаченому ст. 87 та 91 Цивільного кодексу Української РСР. Указане розпорядження виконкому не скасоване, не визнано недійсним, чи не чинним.

Також третя особа зазначає, що згідно з розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 13.02.1992 24-р Мале підприємство Промстройсервіс було зобов`язане передати на баланс Обласній раді спортивного товариства профспілок Україна інший пам`ятник архітектури Будинок Сиріт , по вул. Горького, 91 у м. Чернігові, яка зобов`язується закінчити реставрацію цього пам`ятника архітектури (згідно номеру цей будинок знаходиться на іншій стороні вулиці). Тобто фактично це різні пам`ятники архітектури.

Крім того, третя особа зазначає, що відсутність погодження відповідного органу охорони культурної спадщини може бути підставою для визнання недійсним акту чи правочину про передачу будинку іншій особі, але не підставою для витребування будинку з чужого незаконного володіння. Згідно з листом Чернігівської міської ради від 14.02.2020, адресованому прокуратурі Чернігівської області (лист доданий до позовної заяви), підстави набуття (передачі) у приватну власність пам`ятника архітектури Будинок сиріт органом охорони культурної спадщини не оскаржувалися.

15.03.2021 до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення, в яких викладено подібні доводи у стислій формі.

08.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам справи та в строку, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Відповідач зазначає, що ФДМ України з моменту складення Переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС) було відомо про перебування у його повноваженнях розпорядження майном правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP. Тобто, з часу складення Переліку всього профспілкового майна 01.04.1997, ФДМ України повинен був знати і контролювати це державне майно, а відтак в розумні строки, вважаючи що спірне майно є державною власністю, міг довідатися про розпорядження таким майном. Всупереч своєму обов`язку з управління державним майном, станом на час подання прокурором позову ФДМ України не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.

Також відповідачем було подано письмові пояснення (два ідентичні екземпляри). Відповідач зазначає, що незважаючи на те, що до переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 перебували у віданні Української Республіканської ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР, було включено Чернігівську обласну раду спортивного товариства профспілок Україна (хоча і не вказано переліку майна), всупереч своєму обов`язку з управління державним майном, станом на час подання прокурором позову ФДМ України не вжив заходів, спрямованих на повернення спірного майна державі.

Відповідач вказує, що ні прокурором, ні позивачем не надано у розпорядження суду доказів переходу, зокрема в термін до 01.12.1991, будь-якого підприємства, установи та/чи організації, котре володіло б правомочностями щодо майна - нежитлової будівлі Будинок сиріт за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, буд. 92, у відання органу державного управління, як це передбачено ст. 2 Закону України Про підприємства, установи та організації розташовані на території України . Також не надано доказів, які дії (включаючи захист прав держави в судовому порядку) були вчинені Кабінетом Міністрів України чи ФДМ України, який за твердженням прокурора, з 26.12.1992 мав володіти лише повноваженнями орендодавця, стосовно майна - нежитлової будівлі Будинок сиріт за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, буд. 92, якщо на нього поширюються правові приписи Закону України Про підприємства, установи та організації розташовані на території України .

Крім того, відповідач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 09.10. 2018 року у справі Фонд Батьківська турбота проти України (заява № 5876/15), в п. 57 якого наголошується на суперечності у національній практиці стосовно статусу майна Укрпрофоздоровниці, зокрема на суттєві відмінності у висновках, яких дійшли національні суди у цій справі (пункти 28, 31 та 32 рішення), та висновках в інших судових рішеннях (пункти 20, 21, 23, 42 та 43 рішення). Європейського суду з прав людини зазначив, що з цих рішень не вбачається існування на національному рівні єдиного підходу щодо статусу майна колишніх профспілок, що контролювалися державою та розташовувались на території УРСР. Крім того, уряд не продемонстрував що, незважаючи на наявні у цій справі невідповідності у судовій практиці, згодом така практика стала єдиною. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що така ситуація виникла внаслідок відсутності в Україні закону, який би регулював правовий статус розташованого на території України майна всесоюзних громадських організацій колишнього СРСР та передбачав інвентаризацію майна таких організацій. Відсутність такого законодавства, у свою чергу, призвела до різного розуміння національними судами того, яке майно належало таким організаціям та чи входила до цього майна також власність профспілкових організацій. У пункті 61 згаданого рішення Європейського суду з прав людини йдеться про те, що ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи.

17.02.2021 до суду апеляційної інстанції від ФДМ України надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам справи.

Позивач, зокрема, зазначає, що на виконання Постанови Верховної Ради України від 01.11.1996 № 461/96-ВР Фондом були складені переліки організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні Федерації незалежних профспілок України (колишньої Укрпрофради), підписані керівниками ФДМ України та Федерації незалежних профспілок України 14.07.1997. Зазначені переліки містять лише відомості щодо суб`єктів господарювання, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні загальносоюзних громадських організацій (об`єднань), розташованих на території України, а не пооб`єктну інформацію щодо нерухомого майна таких суб`єктів. Чернігівська обласна рада спортивного товариства профспілок Україна (м. Чернігів, вул. Горького, 92) була включена до переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні Української республіканської ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишньої Всесоюзної центральної ради професійних спілок).

Позивач вказує, що згідно з Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХП Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено тимчасово передати Фонду державного майна України. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-XII Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. На сьогодні на законодавчому рівні остаточно не визначено суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських об`єднань (організацій) колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, і тому всі спірні питання щодо прав власності на таке майно розглядаються у судовому порядку.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, постанови президії Української республіканської ради професійних спілок ВЦРПС від 06.04.1987 № П-3-1г Про заходи по вдосконаленню керівництва фізкультурного руху профспілок на виконання постанови президії ВЦРПС від 20.02.1987 № 2-16 Про заходи по вдосконаленню керівництва фізкультурного руху профспілок у зв`язку зі створенням Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок (далі - ВДФСТ профспілок) та ліквідацією всесоюзних ДСТ профспілок Зеніт , Локомотив , Спартак тощо прийнято рішення ліквідувати Українські республіканські, обласні, міські, районні ради цих добровільних спортивних товариств; встановлено, що керуючим органом ВДФСТ профспілок в Україні є республіканські ради, в областях - обласні ради ВДФСТ, а в містах і районах - міські та районні ради колективів фізичної культури та спортивних клубів (п. 1 постанови).

Протоколом об`єднаного пленуму Чернігівської обласної ради добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок від 28.04.1987 було вирішено створити обласну раду добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок, вибрати керівництво ради.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 17.06.1987, у відповідності постанови президії ВЦРПС від 20.02.1987 № 2-16, президії обласної ради від 06.04.1987 протокол № СТ-3-4Г і постанови Чернігівської обласної ради № П-6від 21.05.1987, Чернігівська обласна рада добровільного спортивного товариства Спартак передає, а комісія ВДФСТ профспілок приймає: одну обласну раду (вісім штатних працівників), дві місцеві ради (три штатних працівники), сім спортивних споруджень (89, 5 штатних працівників), дві ДЮСШ (16 штатних працівників) (додаток № 1). Також було передано звіти перерахованих членських внесків, бюджетних надходжень, балансу, тощо. Додаток № 1 до вказаного акту в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до п. 1 рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130 вирішено взяти під державну охорону пам`ятники історії та культури, археології, архітектури, розташовані на території області згідно з додатками № 1 - 3.

Згідно з додатком № 3 рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130 до переліку споруд, що включаються до списку пам`ятників архітектури Чернігівської області місцевого значення включено споруду - жилий будинок /ХІХ ст./ за адресою: вул. Горького, 90, рекомендує включити до списку - Інститут НДІТІ, Головне управління архітектури та містобудування облвиконкому.

Як встановлено судом першої інстанції, розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 13.02.1992 № 24-р зобов`язано Мале підприємство Промстройсервіс передати на баланс обласній раді спортивного товариства профспілок Україна пам`ятник архітектури Будинок сиріт по вул. Горького, 91 у м. Чернігові.

Згідно з актом від 23.04.1992 Мале підприємство Промстройсервіс передало, а Обласна рада спортивного товариства профспілок Україна прийняла на баланс об`єкт нерухомого майна (пам`ятник архітектури Будинок сиріт по вул. Горького, 91 у м. Чернігові) на підставі вказаного розпорядження.

Як вбачається зі статуту Спортивного товариства профспілок Україна , затвердженого на установчих зборах спортивного товариства профспілок Україна 17.12.1991 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.1992 за №202, Спортивне товариство профспілок Україна є правонаступником майнових прав та зобов`язань Української республіканської організації Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства профспілок (п. 6 статуту).

Відповідно до державного акту на постійне користування земельною ділянкою, виданим у березні 1995 року, Чернігівській обласній раді спортивного товариства Україна надано право постійного користування земельною ділянкою за адресою: Горького, 92, площею 0, 068 га для адмінбудівлі.

Як вбачається з копії листа в.о. Голови ФДМ України від 01.04.1997 Щодо інвентаризації майна загальносоюзних громадських організацій , на виконання п. 1 постанови Верховної Ради України Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР від 01.11.96 р. № 461/96-ВР та постанови від 18.02.97 p. № 71/97-ВР Фонд державного майна України за результатами інвентаризації майна загальносоюзних громадських організацій направляє переліки суб`єктів, у володінні яких знаходилось це майно, розташоване на території України станом на 24.08.91 р. (додається). Інвентаризація зазначеного майна в зв`язку з відсутністю тлумачення терміну загальносоюзні громадські організації проведена Фондом на підставі складеного за дорученнями Кабінету Міністрів України Міністерством економіки України статистики України Міністерством протягом 1995 - 96 рр. переліку організацій, установ та підприємств, які станом на 24.08.91 р. знаходились у відданні загальносоюзних громадських організацій.

Згідно з переліком організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС) за порядковим номером 191 значиться Чернігівська обласна рада СТП Україна (м. Чернігів, вул. Горького, 92).

Згідно з наказом Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна від 04.09.2001 № 142, на підставі угоди про передачу майна у власність від 10.09.2001 та акту прийому-передачі від 10.09.2001, було передано у власність безоплатно з балансу Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна на баланс Позашкільного навчального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна Громадський будинок Будинок сиріт , який знаходився за адресою: м. Чернігів, вул. Горького, 92.

Відповідно до запису про зміни в землекористуванні в акті на постійне користування земельною ділянкою рішенням міської ради від 12.04.2005 п. 235 визначено правонаступником Чернігівській обласній раді спортивного товариства Україна - Чернігівську обласну організацію фізкультурно-спортивного товариства Україна на право постійного користування земельною ділянкою площею 0, 068 га по вул. Горького, 92, для експлуатації адміністративної будівлі.

Розпорядженням Чернігівської міської ради від 19.02.2016 № 54-р Про перейменування вулиць міста повернуто історичну назву, зокрема, частині вулиці Горького (від вулиці Преображенської до вулиці Котляревського) - вулиця Гонча (без зміни поштової нумерації будинків) (п. 1.1. розпорядження).

Згідно з інформаційною довідкою Комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації від 27.06.2017 № 1995 станом на 31.12.2012 в м. Чернігові право власності на об`єкт нерухомого майна по вул. Гонча, 92 (раніше вул. Горького, 92) не зареєстровано.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: бн, виданий 23.04.1992, видавник: Мале підприємство Промстройсервіс ; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: бн, виданий 10.09.2001, видавник: Чернігівська обласна рада спортивного товариства профспілок Україна ; Інформаційна довідка, серія та номер: 1995, виданий 27.06.2017, видавник: Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації; Угода про передачу майна у власність, серія та номер: бн, виданий 10.09.2001, видавник: сторони договору; наказ, серія та номер: 142, виданий 04.09.2001, видавник: Чернігівська обласна рада спортивного товариства профспілок Україна ; рішення органу місцевого самоврядування, розпорядження, серія та номер: IV24-р, виданий 13.02.1992, видавник: Чернігівська міська рада народних депутатів, 07.08.2017 за №21807561 зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно Позашкільного навчального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна .

25.05.2018 між Позашкільним навчальним закладом Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа Чернігівської обласної ради спортивного товариства профспілок Україна (продавець) та ТОВ Чернігівський спортивний центр (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, згідно з умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлову будівлю, громадський будинок Будинок сиріт , що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча, 92, загальною площею 213, 8 кв. м. і зобов`язується сплатити за нього обумовлену в договорі грошову суму.

Відповідно до п. 2.1. указаного договору продаж нерухомого майна вчиняється за ціною - 104 000, 00 грн, покупець зобов`язаний сплатити в безготівковій формі продавцю в строк до 25.06.2018.

Відповідно до інформації № 209544299 від 20.05.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 25.05.2018 за ТОВ Чернігівський спортивний центр зареєстровано право приватної власності на будівлю, громадський будинок Будинок сиріт , що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча, 92.

На запит Прокуратури Чернігівської області від 04.07.2018 № 25-2069 ФДМ України листом від 10.08.2018 № 10-15-16235 повідомив, що на виконання пункту 1 постанови Верховної Ради України Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР від 01.11.1996 № 461/96-ВР Фондом разом з громадськими організаціями, за участю відповідних органів державної влади було складено, зокрема перелік організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС). ФДМ України зазначив, що перелік не є вичерпним і містить лише відомості щодо суб`єктів господарювання, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні загальносоюзної громадської організації (об`єднання), розташованих на території України, та не містить інформації про пооб`єктний склад майна. Правовий статус майна громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, не визначено. До вказаного листа додано копію витягу з Переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС).

На запит Прокуратури Чернігівської області від 26.02.2019 № 05/1-159вих19 ФДМ України листом № 10-15-56711 від 22.03.2019 повідомив, що до Переліку організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.1991 знаходились у віданні Української Республіканської Ради Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР (колишнього ВЦРПС), зокрема, увійшла Чернігівська обласна рада СТП Україна (м. Чернігів, вул. Горького, 92). Зазначений перелік містить лише відомості щодо суб`єктів господарювання, які станом на 24.08.1991 знаходилися у віданні загальносоюзної громадської організації (об`єднання), розташованих на території України, а не пооб`єктну інформацію щодо нерухомого майна таких суб`єктів.

Крім того, матеріали справи містять лист Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації від 03.06.2019 № 02.1-09/504, в якому, зокрема, зазначено, що Управлінням не надавалось погодження на відчуження житлового будинку, розташованого по вул. Гонча, 92 у м. Чернігів, що є пам`яткою архітектури місцевого значення, охоронний номер 51-Чг.

Враховуючи, що відчуження вказаного об`єкта нерухомості відбулось без погодження Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, з огляду на те, що спірний об`єкт, нежитлова будівля Будинок сиріт за адресою: м. Чернігів, вул. Гонча (Горького), 92 вибув із власності держави поза волею дійсного власника - держави в особі ФДМ України, а останній не вживав заходи щодо повернення зазначеного об`єкта до державної власності, заступник прокурора області звернувся до суду з позовом про витребування із чужого незаконного володіння ТОВ Чернігівський спортивний центр спірного майна.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правовідносини у справі стосуються набуття права власності на об`єкт нерухомого майна. Предметом спору є питання правомірності набуття у власність такого об`єкту. Також відповідачем заявлялося про відсутність підстав для здійснення представництва інтересів держави прокуратурою.

Щодо повноважень прокурора для звернення з даним позовом

Закон України Про прокуратуру визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Аналіз наведеної норми свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. При цьому, розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

При цьому, господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України Про Фонд державного майна України передбачено здійснення Фондом державного майна України контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Нормою ст. 5 Закону України Про фонд державного майна України передбачено, що Фонд державного майна України представляє відповідно до законодавства інтереси України з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначає право власності держави на розташоване на території України майно, майнові права та інші активи підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, які під час утворення господарських товариств передаються до їх статутного капітал.

Згідно зі ст. 4 Закону України Про управління об`єктами державної власності Фонд державного майна України визначено суб`єктом управління об`єктами державної власності. Відповідно до зазначеного Закону уповноважені Кабінетом Міністрів України органи здійснюють повноваження щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про управління об`єктами державної власності Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна, серед іншого, здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави у сфері ефективного використання державного та комунального майна Прокуратурою Чернігівської області направлено на адресу ФДМ України запит від 04.07.2018 №25-2069, в якому прокуратура просила повідомити, зокрема, про належність зазначених у листі нежитлових будівель до загальнодержавної власності, передачу зазначеного нерухомого майна ФДМ України, вжиття Фондом заходів по збереженню даних об`єктів.

ФДМ України листом від 10.08.2018 № 10-15-16235 повідомив про свою поінформованість про віднесення спірного майна до державної власності та зазначив, що питання щодо прав власності на вказане майно має вирішуватися у судовому порядку.

У подальшому прокуратура області повторно звернулась із аналогічним листом від 26.02.2019 № 05/1 -159вих-19 та інформувала про необхідність вжиття заходів, спрямованих на поновлення порушеного права. У листі від 22.03.2019 № 10-15-5674 ФДМ України також не висловив намірів вжиття заходів реагування.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що ФДМ України не було вжито будь-яких заходів, спрямованих на повернення об`єкта нерухомого майна за адресою м, Чернігів, вул. Горького, 92 ( Будинок сиріт ) у державну власність. А тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в даному випадку заступник прокурора області правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі ФДМ України, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення. А тому посилання відповідача у вказаній частині відхиляються як необґрунтовані.

Щодо суті позовних вимог

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (ст. 318 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 № 506-ХІІ Про захист суверенних прав власності Української РСР , яка втратила чинність 04.03.1992, було передбачено, що до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452-ХІІ Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України. Одночасно, вказаним нормативно-правовим актом встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 Про проголошення незалежності України без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про пропуск строку позовної давності та, відповідно, обґрунтованості по суті позовних вимог. Так, суд першої інстанції вказав, що після розпаду Союзу РСР, право власності на спірне майно набула держава Україна. Передача спірного майна у відання Обласної ради спортивного товариства профспілок Україна , жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне майно було майном громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України. За висновком суду першої інстанції, на момент передачі на баланс обласній раді спортивного товариства профспілок Україна спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на таке.

Як було зазначено вище, постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 № 506-ХІІ Про захист суверенних прав власності Української РСР було передбачено, що до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452-ХІІ Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Аналіз наведених норм свідчить, що указані нормативні акти в першу чергу було ухвалено з метою збереження державного майна (запобігання неправомірному роздержавленню). При цьому до майна, яке переходить до державної власності України, віднесено підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України.

Аналогічне положення відображено в ст. 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991 встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Тобто для вірного вирішення даного спору необхідним є дослідження та встановлення факту приналежності спірного майна до майно підприємств, установ, організацій та інших об`єктів саме союзного підпорядкування, розташованих на території України на момент набуття Україною незалежності.

У даному випадку Північний апеляційний господарський суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Водночас, жодних доказів в розумінні ст. 73 - 79 ГПК України того, що спірне майно, про витребування якого заявлено прокуратурою у даній справі, а саме - громадський будинок Будинок сиріт за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Гонча, будинок 92 належало, зокрема, установі чи організації саме союзного підпорядкування, розташованих на території України матеріали справи не містять.

Відповідно до акту приймання-передачі від 17.06.1987 Чернігівська обласна рада добровільного спортивного товариства Спартак передала, а комісія ВДФСТ профспілок прийняла такі об`єкти: одну обласну раду (вісім штатних працівників), дві місцеві ради (три штатних працівники), сім спортивних споруджень (89, 5 штатних працівників), дві ДЮСШ (16 штатних працівників) (додаток № 1). Також було передано звіти перерахованих членських внесків, бюджетних надходжень, балансу, тощо.

Однак, сам додаток № 1 в матеріалах справи відсутній. А тому встановити, яке саме майно було передано Чернігівською обласною радою добровільного спортивного товариства Спартак до ВДФСТ профспілок не можливо. Будь-яких інших доказів на підтвердження права власності або ж іншого володіння спірним майном до 1991 року установою союзного підпорядкування матеріали справи не містять, як і власне не містять інформації про дійсного власника такого майна до набуття Україною незалежності. Відповідно, у суду відсутні належні та допустимі докази того, що спірне майно набула держава Україна.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує положення Цивільного кодексу Української РСР (у редакції чинній на момент набуття незалежності Україною та передання спірного майна у 19921 році від МП Промстройсервіс ) щодо видів власності, зокрема, положення кодексу визначали, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Жодних інвентаризаційних дій ФДМ України не проводилося. Відповіді ФДМ України, надані прокуратурі, носять суперечливий характер (здійснено перелік установ, а не пооб`єктний перелік майна, питання власності має вирішуватися в судовому порядку, тощо).

Суд звертається mutatis mutandis до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 927/12/19 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Чернігівської обласної організації Громадської організації Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство Україна , приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Батвін Світлани Миколаївни, третя особа Позашкільний навчальний заклад Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з лижного спорту Чернігівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства Україна про визнання права власності на нерухоме майно за державою, скасування рішення та запису в реєстрі. У вказаній справі на підтвердження правового статусу спірного майна, окрім постанов президії Української республіканської ради професійних спілок ВЦРПС від 06.04.1987 № П-3-1г Про заходи по вдосконаленню керівництва фізкультурного руху профспілок та акту приймання-передачі від 17.06.1987, було надано рішення (протокол засідання) про погодження проект відведення земель Чернігівській обласній раді добровільного спортивного товариства Спартак у постійне користування, акт Державної комісії прийняття в експлуатацію бази ДСТ Спартак , погодження обласного відділу у справах будівництва та архітектури архітектурно-планувальне завдання на проектування і надбудову другого поверху будівлі лижної бази обласної ради ДСТ Спартак , рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради про затверджено акту державної комісії прийняття в експлуатацію їдальні, акт прийняття в експлуатацію об`єкта завершеного будівництва державної комісії Чернігівської районної ради народних депутатів, здійсненого на підставі рішення виконкому обласної ради. Тобто у справі № 927/12/19 (де предметом розгляду було майно державної власності, набуте на підставі наведених вище нормативних актів) на підтвердження правого статусу надано необхідні документ на підтвердження факту походження такого майна та попереднього користувача.

Натомість прокурором та позивачем у даній справі, на відмінну від наведеної вище справи, не надано жодних документів на підтвердження того, що спірне майно перебувало у власності, користуванні або іншому підпорядкуванні установи чи організації всесоюзного підпорядкування. Крім того, прокурором не обґрунтовано підстав знаходження спірного майна у володінні МП Промстройсервіс та, власне, самого статусу такого володіння, як і правової підстави для подальшої передачі такого майна. А тому у суду апеляційної інстанції відсутні беззаперечні докази дійсного власника майна на момент передачі його у 1991 році. Відповідно, така обставина унеможливлює застосування до таких правовідносин приписів ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки беззаперечні докази в розумінні ст. 73 - 79 ГПК України того, що спірне майно належало державі відсутні. У зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про те, що спірне майно набула держава Україна визнаються передчасними.

Суд апеляційної інстанції враховує посилання відповідача на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені у рішеннях по справах Фонд Батьківська турбота проти України та Максименко та Герасименко проти України стосовно того, що прокурором не наведено обґрунтованих підстав щодо порушення матеріальних або інших інтересів держави за наявності володіння спірним майном відповідачем та висновків Європейського суду з прав людини стосовно відсутності нормативно-правового акту, яким би урегульовувалося питання власності такого майна. Однак, ураховуючи те, що судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б підтверджували факт власності спірного майна у власності Всесоюзної організації, то і підстави для застосування відповідних висновків Європейського суду з прав людини у даному випадку відсутні.

За таких обставин Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Заступник прокурора Чернігівської області до ТОВ Чернігівський спортивний центр про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ Чернігівський спортивний центр громадського будинку Будинок сиріт за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Гонча, будинок 92 на користь ФДМ України, у зв`язку з недоведеністю. Відповідно, у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав. А тому мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення у наведеній вище редакції. Водночас, резолютивна частина підлягає залишенню без змін.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції не встановлено обставин для задоволення позовних вимог по суті, то відсутні підстави для розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності та заперечень проти такої заяви і мотивів суду першої інстанції, викладених стосовно такого питання.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції ухваливши по суті правильне рішення щодо відсутності підстав відмови у витребувані з чужого незаконного володіння громадського будинку Будинок сиріт у зв`язку з пропуском позовної давності, не врахував усіх обставин справи та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог по суті заявлених вимог, у зв`язку з чим мотивувальна частина підлягає зміні.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі та зміні рішення суду першої інстанції шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

9. Судові витрати

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, однак відмови в задоволенні вимог скарги і позову по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2020 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2020 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2020 у справі № 927/421/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.05.2021.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич