Номер провадження: 22-ц/813/2124/20
Номер справи місцевого суду: 522/7321/18
Головуючий у першій інстанції Загороднюк В.І.
Доповідач Князюк О. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Таварткіладзе О. М., Погорєлова С.О.,
за участю секретаря - Бикової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, третіх осіб Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Медеол про скасування арешту майна, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, в якому просить зняти арешт, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони його відчуження б/н від 24.01.2011 року, що прийнята старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України підполковником юстиції Топаловим В.З., на: нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №51 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 17,9 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789222 від 03.02.2011 року; нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №82 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789008 від 03.02.2011 року; нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №83 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789523 від 03.02.2011 року; нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №84 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789325 від 03.02.2011 року та зняти арешт, накладений 28.01.2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т., на виконання наказу №916/4093/15 від 17.11.2015 року Господарського суду Одеської області, на нежитлове приміщення №83 мінус другого поверху, за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
Позивач посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу № 01/10/2012 від 01.10.2012 року ОСОБА_1 придбав у Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна місце для стоянки під номером АДРЕСА_2 , що складається з нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 17,9 кв.м. Договір повністю виконаний сторонами.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 02/10/2012 від 01.10.2012 року ОСОБА_1 придбав у Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна : місце для стоянки під номером 82 мінус другого поверху, яке розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м.; місце для стоянки під номером 83 мінус другого поверху, яке розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м.; місце для стоянки під номером 84 мінус другого поверху, яке розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м. Договір повністю виконаний сторонами.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2016 року по справі №522/14387/16-ц, позовні вимоги ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності задоволені частково: визнано дійсним договір купівлі-продажу №01/10/2012 від 01 жовтня 2012 року нежитлового приміщення, місця для стоянки автомобілів-нежитлове приміщення №51 мінус другого поверху, яке розташоване по Грецькій площі у будинку під номером третім/четвертим в м. Одесі, укладений між ОСОБА_1 та Підприємством з іноземними інвестиціями Міханіки Україна ; визнано дійсним договір купівлі-продажу №02/10/2012 від 01 жовтня 2012 року нежитлових приміщень, місць для стоянки автомобілів-нежитлові приміщення №№82, 83, 84 мінус другого поверху, які розташовані по Грецькій площі у будинку під номером третім/четвертим в м. Одесі, укладений між ОСОБА_1 та Підприємством з іноземними інвестиціями Міханіки Україна .
В даному рішенні зазначено, що оскільки право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення не оспорюється відповідачем, суд вважає за можливе відмовити в задоволенні вимог позивача в частині визнання за ним права власності.
Таким чином, позивач вважає, що своїм рішенням суд фактично підтвердив право власності ОСОБА_1 на вказані нежитлові приміщення (місця для стоянки).
Однак, при зверненні ОСОБА_1 до державного реєстратора заявою про проведення державної реєстрації права власності на місця для стоянки автомобілів-нежитлові приміщення № 51, 82, 83, 84 мінус другого поверху, які розташовані по АДРЕСА_1 , позивачеві було відмовлено у державній реєстрації місць для стоянки № 83, 84 через виявлені зареєстровані обтяження щодо вказаного нерухомого майна (відповідно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 32095685 від 28.10.2016 року та рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 33392534 від 11.01.2017 року).
Як виявилося, постановою про арешт майна та оголошення заборони його відчуження б/н від 24.01.2011 року, яка прийнята старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України підполковником юстиції Топаловим В.З., накладено арешт на:
- нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №51 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 17,9 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789222 від 03.02.2011 року;
- нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №82 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789008 від 03.02.2011 року;
- нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №83 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789523 від 03.02.2011 року;
- нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №84 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789325 від 03.02.2011 року.
Постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження б/н від 24.01.2011 року, прийнята старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України підполковником юстиції Топаловим В.З. в рамках кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.222, ч.2 ст. 366, ч. 2,3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України.
Однак, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.222, ч.1 ст. 366, ч. 1,3 ст. 358 та призначено покарання.
При цьому, на підставі ст.. 2 Закону України Про амністію у 2014 році ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі та штрафу та додаткового покарання у вигляді права займати посади, та визнано призначене покарання відбутим. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 1,3 ст. 358 закрито у зв`язку із закінченням строків давності. ОСОБА_2 в пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 209 КК України визнано невинним і по суду виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Таким чином, позивач вважає, що підстави для подальшої дії арешту нежитлових приміщень місць для стоянки автомобілів №№ 51, 82, 83, 84 в рамках кримінальної справи відпали.
Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.08.2016 року по справі № 522/13677/16-ц розірвано договір купівлі-продажу місця для стоянки під номером АДРЕСА_3 , у будинку під номером третім/четвертим, що складається із нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 12,0 кв. м., укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 14 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 830; розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення під номером 83 мінус другого поверху, у будинку під номером третім/четвертим, по площі Грецькій в місті Одесі, загальною площею 12,0 кв.м., укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 14 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 826; розірвано договір купівлі-продажу місця для стоянки під номером АДРЕСА_3 , у будинку під номером третім/четвертим, що складається із нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 12,0 кв. м., укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 14 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 834; розірвано договір купівлі-продажу місця для стоянки під номером АДРЕСА_4 , у будинку під номером третім/четвертим, що складається із нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 17,9 кв. м., укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 28 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 748.
Тобто, позивач вважає, що судом підтверджено те, що ОСОБА_2 не може вважатися власником даного майна.
Крім того, 28.01.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т., на виконання наказу №916/4093/15 від 17.11.2015 року Господарського суду Одеської області, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою, зокрема, накладено арешт на нежитлове приміщення №83 мінус другого поверху, за адресою АДРЕСА_1 , що належать боржнику Підприємству з іноземними інвестиціями Міханіки Україна .
Однак, ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.07.2016 року по справі № 916/4093/15 за позовом ТОВ Ространснафтопродукт до Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна замінено сторони по справі та сторони виконавчого провадження на їх правонаступників, а саме на ТОВ Медеол . На підставі цієї ухвали 06.12.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою закінчено виконавче провадження по виконанню наказу № 916/4093/15 від 17.11.2015 року.
Таким чином, позивач вважає, що підстави для подальшої дії арешту нежитлового приміщення місця для стоянки автомобіля № 83 в рамках господарської справи відпали.
Однак, ОСОБА_1 вказує на те, що його право власності фактично обмежується існуванням вказаних арештів нерухомого майна - нежитлових приміщень місць для стоянки автомобілів №№ 51, 82, 83, 84 за адресою АДРЕСА_1 і він, як власник даного майна на підставі договорів купівлі-продажу № 01/10/2012 від 01.10.2012 року та № 02/10/2012 від 01.10.2012 року, вимушений звернутися до суду з позовом про зняття арешту з належного йому майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено повністю.
Знято арешт, накладений по постанові про арешт майна та оголошення заборони його відчуження б/н від 24.01.2011 року, яка прийнята старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України підполковником юстиції Топаловим В.З., на:
-нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №51 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 17,9 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789222 від 03.02.2011 року;
-нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №82 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789008 від 03.02.2011 року;
-нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №83 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789523 від 03.02.2011 року;
-нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №84 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789325 від 03.02.2011 року.
Знято арешт, накладений 28.01.2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т., на виконання наказу №916/4093/15 від 17.11.2015 року Господарського суду Одеської області, на нежитлове приміщення №83 мінус другого поверху, за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним рішенням 13 серпня 2018 року Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України було подано апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, третіх осіб Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна , ОСОБА_2 про скасування арешту майна, в якій апелянт просить суд скасувати рішення приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року в частині скасування арешту - місць стоянки автомобілів №№ 51, 82, 83 та 84, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , накладеного постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Топалова В.З. від 24.01.2011 року в ході досудового слідства по кримінальній справі відносно ОСОБА_2 та провадження у цій частині закрити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України не погоджується з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року в частині скасування арешту - місць стоянки автомобілів №№ 51, 82, 83 та 84, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , накладеного постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Топалова В.З. від 24.01.2011 року в ході досудового слідства по кримінальній справі відносно ОСОБА_2 посилається на порушенням судом норм процесуального права.
В апеляційній скарзі представник відповідача обґрунтовуючи свої вимоги, наводить наступні доводи.
-судом першої інстанції порушено правила юрисдикції загальних судів, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Судову практику в справах про зняття арешту з майна! За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі і особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку. Передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. Таким чином питання про скасування арешту майна у даному випадку має вирішуватися Дарницьким районним судом м. Києва, яким ухвалено вирок у кримінальній справі № 1-743/11 по обвинуваченню ОСОБА_2
-не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що підстави для подальшої дії арешту нежитлових приміщень в рамках кримінальної справи відпали. Відповідно до ч. 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Однак вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2014 року у справі № 1-743/11 ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за скоєння злочинів, передбачених ч. 5 статті 191, ч. 2 статті 22, ч. 1 сттаті 366, частинами 1 і 3 статті 358 КК України та призначено покарання, зокрема у виді конфіскації усього належного йому майна. В зв`язку з цим судом при ухваленні зазначеного вироку не вирішувалося питання про скасування арешту майна ОСОБА_2 , а саме вказаних місць стоянки автомобілів №№ 51, 82, 83, 84. На даний час вказаний вирок суду в частині виконання наведеного покарання залишається невиконаним, що виключає можливість скасування арешту майна.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.08.2018 року провадження за апеляційною скаргою Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, третіх осіб Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна , ОСОБА_2 про скасування арешту майна - було відкрито.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23.08.2018 року справу було призначеного до розгляду.
Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах , ліквідовано Апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Частиною 5 статті 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
На виконання вимог Закону України Про судоустрій і статус суддів , ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019 року, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні Апеляційного суду Одеської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 18.01.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого судді Журавльова О.Г., Комлевої О.С., Кравця Ю.І..
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.01.2019 року справу за апеляційною скаргою Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, третіх осіб Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна , ОСОБА_2 про скасування арешту майна було прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 31.10.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: О. С. Комлевої, Ю. І. Кравця.
Розпорядженням № 5163 Щодо повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.11.2019 року у відповідності до п. 3.12. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затвердженими рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року з подальшими змінами було проведено автоматизований розподіл справи та визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого - Князюка О. В., суддів: Ващенко Л. Г. та Погорєлової С. О.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.11.2019 року справу прийнято до провадження головуючого судді Князюка О.В. та призначено до розгляду.
16.04.2020 року Ухвалою Одеського апеляційного суду під головуванням судді Князюка О.В. до участі у справі було залучити Товариство з обмеженою відповідальністю Медеол в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з подальшими змінами, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1 з подальшими змінами, на усій території України з 12 березня установлено карантин.
Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.
Пунктами 1,5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 20.10.2020 року Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду передбачено, що тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки: "помаранчевий" або "червоний", зупинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань.
На виконання зазначеного розпорядження, сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись.
Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вказана цивільна справа тривалий час перебуває в провадженні апеляційного суду, учасникам справи була надана можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї позиції по справі, вони реалізували свої процесуальні права ще до введення державою карантину.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, тривалий розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, а також те, що учасники справи реалізували своє процесуальне право щодо участі у судовому засіданні під час розгляду справи та висловили свою процесуальну позицію, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 01/10/2012 від 01.10.2012 року ОСОБА_1 придбав у Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна місце для стоянки під номером АДРЕСА_2 , що складається з нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 17,9 кв.м. Договір повністю виконаний сторонами.
Відповідно до договору купівлі-продажу № 02/10/2012 від 01.10.2012 року ОСОБА_1 придбав у Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна : місце для стоянки під номером 82 мінус другого поверху, яке розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м.; місце для стоянки під номером 83 мінус другого поверху, яке розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м.; місце для стоянки під номером 84 мінус другого поверху, яке розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м. Договір повністю виконаний сторонами.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2016 року по справі №522/14387/16-ц, позовні вимоги ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями Міханіки Україна про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності задоволені частково: визнано дійсним договір купівлі-продажу №01/10/2012 від 01 жовтня 2012 року нежитлового приміщення, місця для стоянки автомобілів-нежитлове приміщення №51 мінус другого поверху, яке розташоване по Грецькій площі у будинку під номером третім/четвертим в м. Одесі, укладений між ОСОБА_1 та Підприємством з іноземними інвестиціями Міханіки Україна ; визнано дійсним договір купівлі-продажу №02/10/2012 від 01 жовтня 2012 року нежитлових приміщень, місць для стоянки автомобілів-нежитлові приміщення №№82, 83, 84 мінус другого поверху, які розташовані по Грецькій площі у будинку під номером третім/четвертим в м. Одесі, укладений між ОСОБА_1 та Підприємством з іноземними інвестиціями Міханіки Україна .
В даному рішенні зазначено, що оскільки право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення не оспорюється відповідачем, суд вважає за можливе відмовити в задоволенні вимог позивача в частині визнання за ним права власності.
З огляду на це, судом встановлено, що вказаним рішенням суд фактично підтвердив право власності ОСОБА_1 на вказані нежитлові приміщення (місця для стоянки).
Однак, при зверненні ОСОБА_1 до державного реєстратора заявою про проведення державної реєстрації права власності на місця для стоянки автомобілів-нежитлові приміщення № 51, 82, 83, 84 мінус другого поверху, які розташовані по АДРЕСА_1 , позивачеві було відмовлено у державній реєстрації місць для стоянки № 83, 84 через виявлені зареєстровані обтяження щодо вказаного нерухомого майна (відповідно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 32095685 від 28.10.2016 року та рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 33392534 від 11.01.2017 року).
Судом встановлено, що постановою про арешт майна та оголошення заборони його відчуження б/н від 24.01.2011 року, яка прийнята старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України підполковником юстиції Топаловим В.З., накладено арешт на:
- нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №51 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 17,9 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789222 від 03.02.2011 року;
- нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №82 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789008 від 03.02.2011 року;
- нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №83 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789523 від 03.02.2011 року;
- нежиле приміщення, місце для стоянки автомобілів - нежитлове приміщення №84 мінус другого поверху у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 12,0 кв.м., що належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10789325 від 03.02.2011 року.
Постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження б/н від 24.01.2011 року, прийнята старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України підполковником юстиції Топаловим В.З. в рамках кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.222, ч.2 ст. 366, ч. 2,3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України.
Однак, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.222, ч.1 ст. 366, ч. 1,3 ст. 358 та призначено покарання.
При цьому, на підставі ст.. 2 Закону України Про амністію у 2014 році ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі та штрафу та додаткового покарання у вигляді права займати посади, та визнано призначене покарання відбутим. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 1,3 ст. 358 закрито у зв`язку із закінченням строків давності. ОСОБА_2 в пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 209 КК України визнано невинним і по суду виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
З огляду на це, суд вважає, що підстави для подальшої дії арешту нежитлових приміщень місць для стоянки автомобілів №№ 51, 82, 83, 84 в рамках кримінальної справи відпали.
Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.08.2016 року по справі № 522/13677/16-ц розірвано договір купівлі-продажу місця для стоянки під номером АДРЕСА_3 , у будинку під номером третім/четвертим, що складається із нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 12,0 кв. м., укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 14 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 830; розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення під номером 83 мінус другого поверху, у будинку під номером третім/четвертим, по площі Грецькій в місті Одесі, загальною площею 12,0 кв.м., укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 14 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 826; розірвано договір купівлі-продажу місця для стоянки під номером АДРЕСА_3 , у будинку під номером третім/четвертим, що складається із нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 12,0 кв. м.,укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 14 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 834; розірвано договір купівлі-продажу місця для стоянки під номером АДРЕСА_4 , у будинку під номером третім/четвертим, що складається із нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 17,9 кв. м., укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 28 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 748.
Тобто, судом підтверджено те, що ОСОБА_2 не може вважатися власником даного майна.
Мотивувальна частина
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що дані правовідносини виникли з приводу порушення права власності позивача на нерухоме майно, яке придбано ним за цивільним договором. Таким чином, оскільки заявлені позовні вимоги про зняття арешту з майна, яке знаходиться в Приморському районі м. Одеси судом правильно визначено підсудність розгляду даної справи, а тому підстави для закриття провадження у справі, які заявлені представником Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України відсутні.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19, спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
В даному випадку арешт було накладено на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження б/н від 24.01.2011 року (тобто за правилами КПК України 1960 року), прийнятої старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України підполковником юстиції Топаловим В.З. в рамках кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.222, ч.2 ст. 366, ч. 2,3 ст. 358, ч.2 ст. 209 КК України.
Однак, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2014 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.222, ч.1 ст. 366, ч. 1,3 ст. 358 та призначено покарання.
При цьому, на підставі ст.. 2 Закону України Про амністію у 2014 році ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі та штрафу та додаткового покарання у вигляді права займати посади, та визнано призначене покарання відбутим. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 1,3 ст. 358 закрито у зв`язку із закінченням строків давності. ОСОБА_2 в пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 209 КК України визнано невинним і по суду виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що підстави для подальшої дії арешту нежитлових приміщень місць для стоянки автомобілів №№ 51, 82, 83, 84 в рамках кримінальної справи відпали.
Крім того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.08.2016 року по справі № 522/13677/16-ц розірвано договір купівлі-продажу місця для стоянки під номером АДРЕСА_3 , у будинку під номером третім/четвертим, що складається із нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 12,0 кв. м., укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 14 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 830; розірвано договір купівлі-продажу нежитлового приміщення під номером 83 мінус другого поверху, у будинку під номером третім/четвертим, по площі Грецькій в місті Одесі, загальною площею 12,0 кв.м., укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 14 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 826; розірвано договір купівлі-продажу місця для стоянки під номером АДРЕСА_3 , у будинку під номером третім/четвертим, що складається із нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 12,0 кв. м.,укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 14 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 834; розірвано договір купівлі-продажу місця для стоянки під номером АДРЕСА_4 , у будинку під номером третім/четвертим, що складається із нежилого приміщення мінус 2-го поверху, загальною площею 17,9 кв. м., укладений між Підприємством з іноземними інвестиціями Міханікі Україна та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Карімовою Л.М. 28 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 748.
Тобто, судом підтверджено те, що ОСОБА_2 не може вважатися власником даного майна .
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до п.2 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Крім того, відповідно до п.1 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Оскільки, дані правовідносини виникли з приводу порушення права власності позивача на нерухоме майно, яка придбано ним за цивільним договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дана справа виникла з цивільних правовідносин, а тому даний спір не має бути вирішений в порядку КПК України.
Таким чином, оскільки заявлені позовні вимоги про зняття арешту з майна, яке знаходиться в Приморському районі м. Одеси, підстави для закриття провадження у справі, які заявлені представником Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України у апеляційній скарзі відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків. Нових доводів апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано. Рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 383 ЦПК України, колегія суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13.11.2020 року.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: О.С. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе
=
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2020 |
Оприлюднено | 16.11.2020 |
Номер документу | 92853088 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Князюк О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні