Постанова

від 11.11.2020 по справі 607/4324/14-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4324/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/949/20 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Костів О. З., Міщій О. Я.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

та сторін - представника ОСОБА_1 - адвоката Гуцалюка А.Р., представника АТ "Ощадбанк" - Маракіна О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/4324/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2020 року за скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 на дії державного виконавця, ухваленого суддею Позняком В.М., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся в суд із скаргою на дії державного виконавця, просить визнати протиправним дії головного державного виконавця Корнатої Р.О. та скасувати постанову.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_1 поданої через представника ОСОБА_2 на дії державного виконавця повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Гуцалюк А.Р. подав апеляційну скаргу про оскарження зазначенї ухвали суду. Вважає, що оскаржувана ухвала вирішена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до її помилкового постановлення просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2020 року у справі №607/4324/14-ц скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.В обгрунтування скарги зазначає ,що застосування судом першої інстанції положень ст. 183 ЦПК України є помилковим та безпідставним, оскільки норми даної статті передбачають вимоги до форми та змісту з процесуальних питань, а не вимоги до форми та змісту скарги на дії чи бездіяльності державного виконавця.

Таким чином, повернення скарги з підстав ненадання доказів на підтвердження направлення учасникам справи копії скарги та доданих матеріалів, не ґрунтується на вимогах закону.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Гуцалюк А.Р.підтримав вимоги апеляційної скарги зіславшись на доводи викладеній в ній. Представника АТ "Ощадбанк" - Маракіна О.Г. Апеляційну скаргу заперечила, ухвалу суду вважає законною.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження направлення учасникам справи копії скарги та доданих матеріалів.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця.

Суд встановив, що відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону Про виконавче провадження , зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги

Згідно ч. 4 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Отже, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, які встановлені ст.175 ЦПК України.

Застосування судом першої інстанції положень ст. 183 ЦПК України є помилковим та безпідставним, оскільки норми даної статті передбачають вимоги до форми та змісту заяви з процесуальних питань, а не вимоги до форми та змісту скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця.

Таким чином, повернення скарги з підстав ненадання доказів на підтвердження направлення учасникам справи копії скарги та доданих матеріалів, не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 25 серпня 2020 року вирішена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2020 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2020 року.

Головуючий: Шевчук Г.М.

Судді: Міщій О. Я.

Костів О.З.