Постанова

від 28.10.2020 по справі 910/17725/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2020 р. Справа№ 910/17725/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Березова І.Г., згідно ордеру

від відповідача: Апостолюк О.О., згідно ордеру

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020р.

у справі № 910/17725/19 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Крістал-3"

про стягнення 109 958,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПрАТ "АК "Київводоканал") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Крістал-3" (далі - ЖБК "Крістал-3") про стягнення заборгованості у сумі 109 958, 01 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 03037/4-05 від 05.09.2003 р. про надання послуг водопостачання та водовідведення в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у ЖБК "Крістал-3" утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року у справі № 910/17725/19 позов Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Крістал-3" про стягнення заборгованості у сумі 109 958, 01 грн. задоволено частково. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Крістал-3" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" основний борг у сумі 27 385 (двадцять сім тисяч триста вісімдесят п`ять) грн. 34 коп., пеню у сумі 1 182 (одна тисяча сто вісімдесят дві) грн. 75 коп., штраф у сумі 1 369 (одна тисяча триста шістдесят дев`ять) грн. 27 коп., 3 % річних у сумі 103 (сто три) грн. 76 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 524 (п`ятсот двадцять чотири) грн. 83 коп. У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року у справі № 910/17725/19 в частині незадоволених вимог та та прийняти нове рішення, яким Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Крістал-3" в частині стягнення позовних вимог 70 030,47 грн основного боргу, 1 994,01 грн інфляційних витрат, 1 445, 63 грн 3%річних, 4 231,77 грн пені та 4 870,50 грн штрафу задовольнити. Також, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2020 апеляційну скаргу, Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Мартюк А.І., судді Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 року задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року у справі № 910/17725/19 та поновлено Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та розгляд справи призначено на 23.09.2020 року. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року у справі № 910/17725/19.

Розпорядження № 09.1-08/3234/20 Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17725/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 р апеляційну скаргу у справі №910/17725/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пономаренко Є.Ю., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 року прийнято справу №910/17725/19 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Пономаренко Є.Ю., Зубець Л.П. Розгляд справи №910/17725/19 призначено на 28.10.2020 р.

26.10.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року у справі № 910/17725/19 без змін.

Представники позивача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року у справі № 910/17725/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.09.2003 р. між ВАТ "АК "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та ЖБК "Крістал-3" (абонент) був укладений договір про надання послуг водопостачання та водовідведення № 03037/4-05. Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а абонент зобов`язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 (п. 1.1).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п`ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обліковими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 договору).

Щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.6 договору).

Договір є безстроковим і діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1).

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання відповідачу, то сторони, разом з умовами договору також зобов`язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (далі - Правила). Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду № 37 від 19.02.2002 р. (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Правила № 37 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства) (п. 1.2).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов`язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до п. 3.1. Правил № 190 від 27.06.2008 р. розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються з усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7 Правил).

Як вбачається з матеріалів справи, умовами укладеного сторонами договору регулюються відносини надання послуг з водопостачання та водовідведення холодної води, а також із приймання стічних вод, що утворились після використання води, що підігрівається тепловим пунктом відповідача.

Згідно з укладеним між сторонами договором для обліку наданих послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: вул. Північна, 16/176, ПАТ "АК "Київводоканал" присвоїло ЖБК "Крістал-3" наступні абонентські коди:

- 5-443 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об`єм стоків;

- 5-50443 - для здійснення розрахунків за об`єм стоків для потреб гарячого водопостачання.

Зокрема, за кодом абонента 5-443 був закріплений особовий рахунок НОМЕР_1 та встановлений лічильник № 9250410, що підтверджується дислокацією житлового фонду, нарядом № 11201 від 23.12.2010 р. та актом опломбування лічильника від 18.01.2015 р.

Як вірно встановлено місцевим судом, на виконання умов договору у період з 01.04.2019 р. по 31.08.2019 р. ПрАТ "АК "Київводоканал" (постачальник) надало відповідачу (абоненту) послуги з водопостачання та водовідведення холодної води на загальну суму 189 005,94 грн., що підтверджується актами про зняття показників з приладу обліку, розшифровками рахунків абонента (особовий рахунок НОМЕР_1) за вказаний період.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач умови договору в частині сплати указаних послуг з водопостачання та водовідведення холодної води виконав неналежним чином, вартість послуг сплатив частково - на суму 91 590,13 грн.

В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу ЖБК "Крістал-3", зазначив, що надані у період з 01.04.2019 р. по 31.08.2019 р. послуги з холодного водопостачання та водовідведення були ним сплачені у повному обсязі, на підтвердження чого надано платіжні доручення № 42 від 19.04.2019 р., № 55 від 28.05.2019 р., № 65 від 12.06.2019 р., № 79 від 28.08.2019 р., № 91 від 25.09.2019 р., № 96 від 30.10.2019 р., № 106 від 14.11.2019 р., № 111 від 28.11.2019 р.

Перевіривши надані докази, суд встановив, що частина вказаних платіжних доручень не стосується заявленого періоду, а саме - № 91 від 25.09.2019 р., № 96 від 30.10.2019 р., № 106 від 14.11.2019 р., № 111 від 28.11.2019 р. (на загальну суму 116 105,80 грн.). Згідно з призначенням платежу, зазначеного у цих платіжних дорученнях, відповідач здійснював оплату за інші періоди - починаючи з вересня 2019 року по жовтень 2019 р. При цьому встановлено, що призначення платежів позивачем не змінювалось без згоди абонента, тому сплачені позивачем кошти зараховувались за ті місяці, за які вказував абонент. Враховуючі такі обставини, вказані платіжні доручення не були прийняті судом до уваги.

Також, за призначенням платежу, були враховані платіжні доручення, які свідчать про часткову оплату вартості зазначених послуг за період з квітня по серпень 2019 р., а саме - платіжні доручення № 42 від 19.04.2019 р., № 55 від 28.05.2019 р., № 65 від 12.06.2019 р., № 79 від 28.08.2019 р. на загальну суму 91 590,13 грн.

Отже, у відповідача виникла заборгованість за послугами постачання та відведення холодної води у сумі 27 385,34 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов`язання з оплати послуг холодного водопостачання та водовідведення (код 5-443) на суму 27 385,34 грн. залишились відповідачем невиконаними, тому вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо послуг за кодом 5-50443 - відведення стоків, що утворились після використання води, що йде на підігрів у будинку за адресою: вул. Північна, 16, м. Київ, позивач нарахував відповідачу борг у сумі 70 030,47 грн. за період з 01.03.2018 р. по 31.08.2019 р.

Перевіряючи доводи позивача у цій частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.3 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, відповідно до показників водолічильника, та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію.

На підтвердження заборгованості з вказаної послуги позивачем надано суду акти про зняття показань з приладу обліку ПАТ "АК "Київводоканал" та розшифровки рахунків абонента за кодом 5-50443 (особовий рахунок 424-14).

Проте, дослідивши вказані акти, суд встановив, що вони не містять жодного посилання на те, яка саме вода (холодна чи гаряча) за ними обліковувалась, а розшифровки рахунків абонента за кодом 5-50443 (особовий рахунок 424-14) не є первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували наявність заборгованості у відповідача за послуги з відведення гарячої води у заявлений період.

Для підтвердження обсягу питної води, яка надійшла до теплового пункту будинку відповідача, позивачем були долучені до матеріалів справи копії актів про зняття показань з приладу обліку за особовим рахунком 424-14 (код 5-50443), підписані представниками позивача та АТ "Київенерго". При цьому позивач вказував, що нарахування обсягів відведення гарячої води здійснювалось відповідно до показів працюючого приладу обліку, який знаходиться на балансі АТ "Київенерго", від якого одночасно споживали питну воду для потреб гарячого водопостання житлові будинки інших абонентів, а тому подальший розподіл об`єму відведення стоків гарячої води здійснювався у процентному відношенні пропорційно кількості проживаючих мешканців у житлових будинках, зокрема, для 473 мешканців ЖБК "Крістал-3" - 22,621 %.

Разом з тим, надані позивачем акти про зняття показань з приладу обліку, складені представниками позивача і АТ "Київенерго", лише засвічують кількість води, що надійшла до центрального теплового пункту, що знаходиться за адресою: вул. Північна, 16, а не безпосередньо до відповідача - ЖБК "Крістал-3".

Крім того, доводи позивача про порядок розрахунку відведення стоків гарячої води (пропорційно до кількості мешканців у будинках) не відповідають умовам укладеного між сторонами договору № 03037/4-05 від 05.09.2003, а саме - пункту 3.3 договору, та не свідчить про фактичний обсяг наданих послуг з приймання стоків гарячої води саме ЖБК "Крістал-3". Оскільки згідно з довідкою КП "Київтеплоенерго", наданою на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 р., КП "Київтеплоенерго" не володіє інформацією щодо обсягів споживання гарячої води ЖБК "Крістал-3" за період з 01.05.2018 р. по 31.08.2019 р.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні вимоги ПАТ "АК "Київводоканал" в частині стягнення заборгованості в сумі 70 030,47 грн. (код 5-50443), оскільки позивачем не доведено суду належними та вірогідними доказами факт та обсяг надання ЖБК "Крістал-3" послуг відведення гарячої води за період з 01.03.2018 р. по 31.08.2019 р.

Щодо заявлених пені в сумі 4 231,77 грн. та штрафу у сумі 4 780,80 грн. за порушення зобов`язання, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 4.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 182,75 грн. та штраф в розмірі 1 369,27 грн., тобто у меншому розмірі

Щодо клопотання представника ЖБК "Крістал-3" про застосування строків спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Порушення зобов`язання за послугами з водопостачання та водовідведення холодної води розпочалось у квітні 2019 р., з даним позовом до суду ПрАТ "АК "Київводоканал" звернулось у грудні 2019 року, таким чином строк позовної давності, встановлений законом для стягнення неустойки в 1 рік, на час розгляду справи позивачем пропущений не був.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 1 994,01 грн. та 3 % річних в сумі 1 445,63 грн.,

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, погоджується з розрахунком місцевого суду щодо стягнення з відповідача лише 3 % річних у сумі 103,76 грн., зважаючи на дефляцію, що мала місце у заявлений позивачем період.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 р. у справі № 910/17725/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2020 р. у справі № 910/17725/19 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2020 р. у справі № 910/17725/19.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

4. Матеріали справи № 910/17725/19 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 16.11.2020р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Є.Ю. Пономаренко