Постанова

від 16.11.2020 по справі 927/303/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Справа № 927/303/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 (повне рішення складено та підписано 10.06.2020) (суддя Белов С.В.)

у справі № 927/303/20 Господарського суду Чернігівської області

за позовом Фізичної особи-підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни

до Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське"

про стягнення 84 242,43 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

1. Фізична особа-підприємець Сидоренко Вікторія Леонідівна (далі - ФОП Сидоренко В.Л., позивач) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (далі -ПП "Агрофірма Ставиське", відповідач) про стягнення 72 174,25 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами, 5 775,78 грн пені, 6 292,40 грн інфляційних втрат та 2 102,00 грн судового збору.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на неналежне виконання відповідачем рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 у справі № 927/303/20 (суддя Белов С.В.) позовні вимоги ФОП Сидоренко В.Л. задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Агрофірма Ставиське" на користь ФОП Сидоренко В.Л. 6 292,40 грн інфляційних втрат, 5 775,78 грн пені, 72 174,25 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами та 2 102,00 грн судового збору. Відмовлено ФОП Сидоренко В.Л. в частині вимог щодо покладення на ПП "Агрофірма Ставиське" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

4. Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення пеню за період з 19.03.2019 до 11.04.2019, а також інфляційні втрати та 30% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 19.03.2019 до 18.10.2019.

5. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених до стягнення за договорами оренди транспортного засобу пені за період з 19.03.2019 до 11.04.2019 в загальній сумі 5 775,78 грн, інфляційних втрат за період з 19.03.2019 до 18.10.2019 в загальній сумі 6 292,40 грн та 30% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 19.03.2019 до 18.10.2019 в розмірі 72 174,25 грн.

6. Відхиляючи доводи ПП "Агрофірма Ставиське", викладені у відзиві на позовну заяву, про неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій, місцевий господарський суд вказав, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують заперечення щодо розрахунку позивачем річних та інфляційних втрат та наявності виняткових обставин , які визначені приписами ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), з наявністю яких законодавець пов`язує виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом . Також відповідачем не надано суду контррозрахунку суми позовних вимог, що б підтверджував невірність нарахування відповідних сум позивачем.

7. Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду, заявленої у відзиві на позовну заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що можливість надання відстрочки (розстрочки) виконання судового акта повинна носити виключний характер, однак, відповідач, зазначаючи про свій скрутний матеріальний стан, не надав жодних доказів в обґрунтування своїх доводів, що могли б свідчити про відсутність у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки (розстрочки), що не спростовує наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті; також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

8. Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами понесення таких витрат, у зв`язку з чим відмовив у їх стягненні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

9. Не погодившись із вказаним рішенням, ПП "Агрофірма Ставиське" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 у справі № 927/303/20 в частині стягнення 72 174,25 грн 30% річних та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 72 174,25 грн 30% річних.

10. Крім того, скаржник просить апеляційний господарський суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

11. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПП "Агрофірма Ставиське" зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив відповідачу у застосуванні приписів ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 233 ГК України щодо зменшення заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.

12. Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

13. Також, відповідач зазначає, що місцевий господарський суд неправомірно не взяв до уваги той факт, що розрахунок інфляційних втрат, пені та відсотків річних здійснено позивачем не коректно, оскільки останній не вказав ані окремих сум заборгованості (з урахуванням сум, сплачених відповідачем), ані дат початку перебігу заборгованості окремо по кожному акту виконаних робіт та по кожному договору оренди, зазначених у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19.

14. Крім того, скаржник зазначає, що ані позивачем, ані судом не наведено формули, яка була застосована ним, а також математичних розрахунків сум, що є предметом позову, по кожному акту (та відповідній сумі, яка була прострочена, з урахуванням здійснених оплат), що позбавляє можливості перевірити правильність нарахувань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

15. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 справу № 927/303/20 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

16. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 апеляційну скаргу ПП "Агрофірма Ставиське" залишено без руху.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 поновлено ПП "Агрофірма Ставиське" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 у справі № 927/303/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Агрофірма Ставиське" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 у справі № 927/303/20; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); зупинено дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 у справі № 927/303/20 до його перегляду в апеляційному порядку; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 28.09.2020.

Позиції сторін.

18. 25.09.2020 від ФОП Сидоренко В.Л. надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ПП "Агорофірма Ставиське", в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує і просить апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 у справі № 927/303/20 - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

19. Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19 позовні вимоги ФОП Сидоренко В.Л. до ПП "Агрофірма Ставиське" про стягнення 635 170,58 грн задоволено частково. Стягнуто з ПП "Агрофірма Ставиське" на користь ФОП Сидоренко В.Л. 488 000,00 грн основного боргу за надані послуги з оренди транспортного засобу, 16 350,82 грн інфляційних втрат, 63 726,11 грн пені, 53 112,09 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами та 9 317,84 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3 069,42 грн інфляційних втрат, 253,28 грн пені та 10 658,86 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами відмовлено.

20. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19 у встановленому законодавством порядку не оскаржено та набрало законної сили.

21. Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

22. Як вбачається із рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19, предметом заявлених позовних вимог у цій справі було стягнення з ПП "Агрофірма Ставиське" на користь ФОП Сидоренко В.Л.:

- 80 000,00 грн боргу, 12 545,75 грн пені, 7 480,00 грн інфляційних втрат та 20 909,58 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами за договором № 22/09/2018 оренди транспортного засобу від 22.09.2018;

- 85 600,00 грн боргу, 12 579,68 грн пені, 3 209,55 грн інфляційних втрат та 10 483,07 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами за договором № 01/10/2018 оренди транспортного засобу від 01.10.2018;

- 88 000,00 грн боргу, 11 804,05 грн пені, 3 299,54 грн інфляційних втрат та 9 836,71 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами за договором № 12/10/2018 оренди транспортного засобу від 12.10.2018;

- 96 000,00 грн боргу, 11 646,25 грн пені, 2 224,36 грн інфляційних втрат та 9 705,21 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами за договором № 24/10/2018 оренди транспортного засобу від 24.10.2018;

- 46 400,00 грн боргу, 5 445,96 грн пені, 1 075,11 грн інфляційних втрат та 4 538,30 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами за договором № 06/11/2018 оренди транспортного засобу від 06.11.2018;

- 20 000,00 грн боргу, 2 288,22 грн пені, 463,41 грн інфляційних втрат та 1 906,85 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами за договором № 10/11/2018 оренди транспортного засобу від 10.11.2018;

- 72 000,00 грн боргу, 7 669,48 грн пені, 1 668,27 грн інфляційних втрат та 6391,23 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами за договором № 13/11/2018 оренди транспортного засобу від 13.11.2018.

23. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19 встановлено, що між ФОП Сидоренко В.Л. (орендодавець) та ПП "Агрофірма Ставиське" (орендар) було укладено договори оренди транспортного засобу № 22/09/2018 від 22.09.2018, № 01/10/2018 від 01.10.2018, № 12/10/2018 від 12.10.2018, № 24/10/2018 від 24.10.2018, № 06/11/2018 від 06.11.2018, № 10/11/2018 від 10.11.2018, № 13/11/2018 від 13.11.2018.

24. Пунктом 5.1 зазначених договорів оренди транспортного засобу сторони визначили, що за користування вказаним у договорі транспортним засобом орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка становить:

- за договором оренди № 22/09/2018 від 22.09.2018 - 80 000,00 грн;

- за договором оренди № 01/10/2018 від 01.10.2018 - 85 600,00 грн;

- за договором оренди № 12/10/2018 від 12.10.2018 - 88 000,00 грн;

- за договором оренди № 24/10/2018 від 24.10.2018 - 96 000,00 грн;

- за договором оренди № 06/11/2018 від 06.11.2018 - 46 400,00 грн;

- за договором оренди № 10/11/2018 від 10.11.2018 - 20 000,00 грн;

- за договором оренди № 13/11/2018 від 13.11.2018 - 72 000,00 грн.

25. На підтвердження факту користування відповідачем (ПП "Агрофірма Ставиське") транспортним засобом за вищевказаними договорами позивачем (ФОП Сидоренко В.Л.) надано до матеріалів справи № 927/236/19 підписані уповноваженими представниками сторін акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- за договором оренди № 22/09/2018 від 22.09.2018 - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 30.09.2018, загальна вартість робіт (послуг) 80 000,00 грн;

- за договором оренди № 01/10/2018 від 01.10.2018 - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 10.10.2018, загальна вартість робіт (послуг) 85 600,00 грн;

- за договором оренди № 12/10/2018 від 12.10.2018 - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 22.10.2018, загальна вартість робіт (послуг) 88 000,00 грн;

- за договором оренди № 24/10/2018 від 24.10.2018 - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 05.11.2018, загальна вартість робіт (послуг) 96 000,00 грн;

- за договором оренди № 06/11/2018 від 06.11.2018 - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 11 від 09.11.2018, загальна вартість робіт (послуг) 46 400,00 грн;

- за договором оренди № 10/11/2018 від 10.11.2018 - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12 від 12.11.2018, загальна вартість робіт (послуг) 20 000,00 грн;

- за договором оренди № 13/11/2018 від 13.11.2018 - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 від 20.11.2018, загальна вартість робіт (послуг) 72 000,00 грн.

26. Враховуючи приписи п. 5.2 договорів оренди транспортного засобу щодо строків сплати орендної плати, відповідач зобов`язаний був сплатити орендну плату за користування транспортними засобами наступним чином:

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 30.09.2018 до договору оренди № 22/09/2018 від 22.09.2018, в сумі 80 000,00 грн - по 10.10.2018 включно;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 10.10.2018 до договору оренди № 01/10/2018 від 01.10.2018, в сумі 85 600,00 грн - по 22.10.2018 включно;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 22.10.2018 до договору оренди № 12/10/2018 від 12.10.2018, в сумі 88 000,00 грн - по 01.11.2018 включно;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 05.11.2018 до договору оренди № 24/10/2018 від 24.10.2018, в сумі 96 000,00 грн - по 15.11.2018 включно;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 11 від 09.11.2018 до договору оренди № 06/11/2018 від 06.11.2018, в сумі 46 400,00 грн - по 19.11.2018 включно;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12 від 12.11.2018 до договору оренди № 10/11/2018 від 10.11.2018, в сумі 20 000,00 грн - по 22.11.2018 включно;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 20.11.2018 до договору оренди № 13/11/2018 від 13.11.2018, в сумі 72 000,00 грн - по 30.11.2018 включно.

27. Відповідач за користування транспортними засобами орендну плату, зазначену в п. 5.1 договорів оренди транспортного засобу, у строки, встановлені п. 5.2 договорів оренди транспортного засобу, не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість, а саме:

- за договором оренди № 22/09/2018 від 22.09.2018 - 80 000,00 грн;

- за договором оренди № 01/10/2018 від 01.10.2018 - 85 600,00 грн;

- за договором оренди № 12/10/2018 від 12.10.2018 - 88 000,00 грн;

- за договором оренди № 24/10/2018 від 24.10.2018 - 96 000,00 грн;

- за договором оренди № 06/11/2018 від 06.11.2018 - 46 400,00 грн;

- за договором оренди № 10/11/2018 від 10.11.2018 - 20 000,00 грн;

- за договором оренди № 13/11/2018 від 13.11.2018 - 72 000,00 грн.

28. Таким чином, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19 встановлено, що загальна сума боргу за надані послуги з оренди транспортного засобу за зазначеними договорами оренди транспортного засобу становить 488 000,00 грн.

29. Також, у справі № 927/236/19 позивач (ФОП Сидоренко В.Л.), крім заявленої до стягнення суми основного боргу, просив суд стягнути з відповідача (ПП "Агрофірма Ставиське"):

- 12 545,75 грн пені, 7 480,00 грн інфляційних втрат та 20 909,58 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 11.10.2018 по 18.03.2019 , за договором № 22/09/2018 оренди транспортного засобу від 22.09.2018;

- 12 579,68 грн пені, 3 209,55 грн інфляційних втрат та 10 483,07 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 23.10.2018 по 18.03.2019 , за договором № 01/10/2018 оренди транспортного засобу від 01.10.2018;

- 11 804,05 грн пені, 3 299,54 грн інфляційних втрат та 9 836,71 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 02.11.2018 по 18.03.2019 , за договором № 12/10/2018 оренди транспортного засобу від 12.10.2018;

- 11 646,25 грн пені, 2 224,36 грн інфляційних втрат та 9 705,21 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 16.11.2018 по 18.03.2019 , за договором № 24/10/2018 оренди транспортного засобу від 24.10.2018;

- 5 445,96 грн пені, 1 075,11 грн інфляційних втрат та 4 538,30 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 20.11.2018 по 18.03.2019 , за договором № 06/11/2018 оренди транспортного засобу від 06.11.2018;

- 2 288,22 грн пені, 463,41 грн інфляційних втрат та 1 906,85 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 23.11.2018 по 18.03.2019 , за договором № 10/11/2018 оренди транспортного засобу від 10.11.2018;

- 7 669,48 грн пені, 1 668,27 грн інфляційних втрат та 6 391,23 грн штрафу у розмірі 30% річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 01.12.2018 по 18.03.2019 , за договором № 13/11/2018 оренди транспортного засобу від 13.11.2018.

30. Господарським судом Чернігівської області у справі № 927/236/19 встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та не здійснив своєчасну оплату за договорами оренди транспортного засобу.

31. Так, за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 30.09.2018 до договору оренди № 22/09/2018 від 22.09.2018, в сумі 80 000,00 грн строк оплати по 10.10.2018 включно, прострочка оплати виникла з 11.10.2018;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 10.10.2018 до договору оренди № 01/10/2018 від 01.10.2018, в сумі 85 600,00 грн строк оплати по 22.10.2018 включно, прострочка оплати виникла з 23.10.2018;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 22.10.2018 до договору оренди № 12/10/2018 від 12.10.2018, в сумі 88 000,00 грн строк оплати по 01.11.2018 включно, прострочка оплати виникла з 02.11.2018;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 05.11.2018 до договору оренди № 24/10/2018 від 24.10.2018, в сумі 96 000,00 грн строк оплати по 15.11.2018 включно, прострочка оплати виникла з 16.11.2018;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 11 від 09.11.2018 до договору оренди № 06/11/2018 від 06.11.2018, в сумі 46 400,00 грн строк оплати по 19.11.2018 включно, прострочка оплати виникла з 20.11.2018;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12 від 12.11.2018 до договору оренди №10/11/2018 від 10.11.2018, в сумі 20 000,00 грн строк оплати по 22.11.2018 включно, прострочка оплати виникла з 23.11.2018;

- за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 20.11.2018 до договору оренди № 13/11/2018 від 13.11.2018, в сумі 72 000,00 грн строк оплати по 30.11.2018 включно, прострочка оплати виникла з 01.12.2018.

32. Також, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19 встановлено, що відповідно до п. 6.3 зазначених договорів оренди транспортного засобу у разі порушення орендарем строків розрахунків з орендодавцем, орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла під час прострочення) від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

33. Як встановив Господарський суд Чернігівської області у своєму рішенні від 31.05.2019 у справі № 927/236/19, позивачем було вказано в позовній заяві про стягнення штрафу у розмірі 30% річних, проте фактично позивачем заявлені до стягнення відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, відповідно до п. 6.3 договорів оренди та ст. 625 ЦК України, а не штраф.

34. За результатами розгляду справи № 927/236/19 Господарським судом Чернігівської області стягнуто з ПП "Агрофірма Ставиське" на користь ФОП Сидоренко В.Л.:

- основний борг за надані послуги з оренди транспортного засобу у розмірі 488 000,00 грн;

- інфляційні втрати за період з 11.10.2018 по 18.03.2019 у розмірі 16 350,82 грн;

- пеню за період з 23.10.2018 по 18.03.2019 у розмірі 63 726,11 грн;

- 30% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 11.10.2018 по 18.03.2019 у розмірі 53 112,09 грн.

35. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 3 069,42 грн інфляційних втрат, 253,28 грн пені та 10 658,86 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами відмовлено.

36. Як зазначив позивач у позовній заяві у даній справі № 927/303/20, відповідач згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області від 25.06.2019 у справі № 927/236/19 здійснив наступні платежі:

- 46 400,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1098 від 15.08.2019;

- 80 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1103 від 21.08.2019;

- 85 600,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1130 від 09.09.2019;

- 72 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1136 від 13.09.2019;

- 48 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1145 від 27.09.2019;

- 40 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1150 від 03.10.2019;

- 96 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1163 від 07.10.2019;

- 20 000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 1177 від 18.10.2019.

37. На підтвердження вищевикладеного, позивачем надано суду копії зазначених платіжних доручень (а.с. 38-45).

38. Таким чином, у період з 15.08.2019 по 18.10.2019 відповідачем була погашена встановлена рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19 сума основного боргу в розмірі 488 000,00 грн.

39. За твердженням позивача, викладеним у позовній заяві, зобов`язання щодо сплати інфляційних втрат, пені та 30% річних за користування чужими грошовими коштами залишаються не виконаними.

40. Оскільки відповідно до рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19 з ПП "Агрофірма Ставиське" на користь ФОП Сидоренко В.Л. було стягнуто основний борг у розмірі 488 000,00 грн, а також нараховані з 11.10.2018 по 18.03.2019 пеню, інфляційні втрати та 30% річних за користування чужими грошовими коштами, у даній справі - № 927/303/20 позивач просив суд стягнути з відповідача нараховані на основну заборгованість: пеню з 19.03.2019 по 11.04.2019 в розмірі 5 775,78 грн; 30% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 72 174,25 грн, починаючи з 19.03.2019, по 17.10.2019; інфляційні втрати у розмірі 6 292,40 грн, починаючи з 19.03.2019, по 17.10.2019.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

41. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

42. Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

43. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

44. Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

45. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

46. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

47. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

48. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

49. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

50. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

51. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

52. Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.

53. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

54. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) .

55. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

56. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 20.05.2019 у справі № 911/1366/18.

57. Як встановлено рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19, сторони вільно і самостійно у п. 6.3 договорів оренди транспортного засобу відповідно до вимог чинного законодавства збільшили розмір процентів річних, визначивши їх на рівні 30%.

58. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 911/634/19.

59. Крім того, відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

60. Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання |або неналежного виконання господарського зобов`язання.

61. Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

62. Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

63. Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

64. Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

65. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19 з ПП "Агрофірма Ставиське" було стягнуто на користь ФОП Сидоренко В.Л. 488 000,00 грн боргу за надані послуги з оренди транспортного засобу, а також нараховані за загальний період з 11.10.2018 по 18.03.2019 пеню, інфляційні втрати та 30% річних за користування чужими грошовими коштами. Сума основного боргу в розмірі 488 000,00 грн була сплачена відповідачем остаточно 18.10.2019.

66. Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 914/883/18.

67. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення пеню, нараховану з 19.03.2019 по 11.04.2019, а також інфляційні втрати та 30% річних за користування чужими грошовими коштами, нараховані з 19.03.2019 по 18.10.2019, тобто за періоди, які не охоплені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19 (не були предметом судового розгляду у справі № 927/236/19).

68. З огляду на вимоги ст.ст. 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 у справах № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.

69. Як вбачається із наданих позивачем розрахунків, пеня, інфляційні втрати та 30% річних за користування чужими грошовими коштами нараховані на суму основного боргу, встановлену рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2019 у справі № 927/236/19, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, а саме: 15.08.2019 у розмірі 46 400,00 грн, 21.08.2019 у розмірі 80 000,00 грн, 09.09.2019 у розмірі 85 600,00 грн, 13.09.2019 у розмірі 72 000,00 грн, 27.09.2019 у розмірі 48 000,00 грн, 03.10.2019 у розмірі 40 000,00 грн, 07.10.2019 у розмірі 96 000,00 грн та 18.10.2019 у розмірі 20 000,00 грн на підставі платіжних доручень, зазначених вище.

70. Розрахунки містять, зокрема, суми, на які нараховані пеня, інфляційні втрати та 30% річних за користування чужими грошовими коштами, періоди нарахувань, індекси інфляції, які застосовано (для нарахування інфляційних втрат), відсоткову ставку (для нарахування процентів річних за користування чужими грошовими коштами), облікову ставку НБУ (для нарахування пені) та формули, за якими здійснені відповідні нарахування.

71. При цьому, розрахунок пені здійснений позивачем у розмірі однієї облікової ставки, що не суперечить положенням п. 6.3 зазначених договорів оренди транспортного засобу. Розрахунок пені відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.

72. Також, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що контррозрахунку пені, інфляційних втрат та 30% річних за користування чужими грошовими коштами, який би підтверджував невірність нарахування позивачем відповідних сум, відповідачем не надано.

73. З урахуванням викладеного, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 30% річних за користування чужими грошовими коштами, зважаючи на те, що за приписами ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції про правомірність нарахування позивачем за договорами оренди транспортного засобу пені - з 19.03.2019 по 11.04.2019 в загальній сумі 5 775,78 грн, інфляційних втрат - з 19.03.2019 по 17.10.2019 в загальній сумі 6 292,40 грн, а також 30% річних за користування чужими грошовими коштами - з 19.03.2019 по 17.10.2019 в загальній сумі 72 174,25 грн та наявність правових підстав для задоволення відповідних вимог.

74. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

75. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

76. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

77. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

78. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

79. У клопотанні про зменшення заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені та процентів річних, викладеному у відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд обмежити розмір санкцій сумою пені, інфляційних втрат та відмовити у стягненні 60 290,62 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами.

80. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач послався на те, що загальна сума штрафних санкцій є надмірною відповідальністю, несправедливою та неспівмірною.

81. Враховуючи те, що зменшення розміру санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України є правом суду, який на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру санкцій, і суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено існування виняткових обставин, що визначені в ст. 233 ГК України, з наявністю яких законодавець пов`язує виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують, колегія суддів апеляційної інстанції вважає відповідні висновки місцевого господарського суду правомірними.

82. За таких обставин, апеляційним господарським судом відхиляються як необґрунтовані доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме: ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

83. У силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

84. Таким чином, справа переглядається в межах доводів, наведених в апеляційні скарзі.

85. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду та в частині відмови позивачу у відшкодуванні витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу, не оскаржується, а відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається.

86. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо прийняття господарським судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду та в частині відмови позивачу у відшкодуванні витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу.

87. Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

88. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

89. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

90. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

91. У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

92. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

93. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

94. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

95. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 927/303/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати.

96. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 у справі № 927/303/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2020 у справі № 927/303/20.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.11.2020

(у зв`язку з перебуванням колегії суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В. 02.11.2020 у відпустці, а головуючого судді Демидової А.М. з 03.11.2020 по 13.11.2020 включно на лікарняному, повний текст постанови складено та підписано у перший робочий день після виходу судді Демидової А.М. з лікарняного - 16.11.2020)

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко