Постанова

від 09.11.2020 по справі 922/800/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р. Справа № 922/800/20

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий (суддя-доповідач): Судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Стойка О.В. Попков Д.О., Істоміна О.А. Склярук С.І. не з`явився; Тищенко А.В. - за ордером (адвокат); розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивні магазини" м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2020р. у справі №922/800/20 (суддя Калантай М.В.) за позовом: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" м.Київ до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивні магазини" м.Харків стягнення 213 307, 41 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" м. Київ (далі-Позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивні магазини" м. Харків (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 213 307,41грн., з яких: сума основного боргу - 111 360,00грн.; втрати від інфляції - 2 399,39 грн.; 3% річних - 2 108,02грн.; штрафу - 83 520,00грн.; суми дострокової сплати винагороди (роялті) - 13 920,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31 липня 2020 року у справі № 922/800/20 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з Відповідача на користь Позивача - суму основного боргу у розмірі 111 360,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 2 399,39 грн., 3% річних у розмірі 2 108,02 грн., штрафу у розмірі 83 520,00грн., суму дострокової сплати винагороди (роялті) у розмірі 13 920,00грн., відшкодування судового збору у розмірі 3 199,61 грн., а також відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в повному обсязі, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивні магазини" м. Харків про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає наступні доводи:

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у Позивача права здійснювати колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав після 22.04.2019 року, а отже і неможливість здійснювати нарахування заборгованості та відповідних штрафних санкцій з 22 квітня 2020 року;

- Позивачем не було належним чином доведено факту наявності в нього права на передання майнових прав на будь-які музичні твори, а отже у Позивача не було права отримувати за це відповідну винагороду;

- судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення не було враховано факт припинення Договору №ТЗ - 23/05/16 на підставі його п. 6.2 у зв`язку із врученням представнику Позивача під розпис листа №25/06 від 25.06.2018 про припинення договору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2020 було відкрито апеляційне провадження у справі №922/800/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивні магазини" м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2020.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 28.09.2020 від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зміст якого мав аналогічний характер змісту заяв по суті наданих Позивачем в суді апеляційної інстанції, Позивач просив суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також Позивачем надано заяву, за змістом якої він повідомляє суд про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000,00 грн., докази чого, а також заяву про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу ним буде надано протягом 5-ти днів з моменту прийнятті відповідного рішення судом апеляційної інстанції по даній справі. Будь-якого розрахунку цих витрат, а також вимоги про їх стягнення Позивачем не заявлено та не наведено.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 12.10.2020 року від представника Відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на більш пізнішу дату у зв`язку з хворобою вищезазначеною особи, та з метою недопущення розповсюдження хвороби-COVID-19.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею (суддею - доповідачем) по справі №922/800/20 визначено Стойка О.В., в складі суддів Істоміна О.А. та Попков Д.О.

Ухвалою колегії суддів занесеної до протоколу судового засідання 12.10.2020 року розгляд справи №922/800/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивні магазини" м. Харків було відкладено на 09.11.2020.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.11.2020 року Відповідач підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, прохав суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати. Щодо розподілу визначених в заяві Позивача 15 000,00 грн. на правничу допомогу останньому в суді апеляційної інстанції, зазначив, що це повідомлення не містить самої заяви про відшкодування, а також будь-якого попереднього розрахунку, а сама сума є вочевидь завищеною та такою, що не підлягає розподілу.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, до початку судового засідання клопотань або заяв з цього приводу не надав, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки Позивач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області по справі №922/800/20 від 31.07.2020 року підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення між сторонами 03 травня 2016 року договору № ТЗ-23/05/16 (далі- Договір), за умовами якого Відповідач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а Позивач надає Відповідачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Відповідач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок Позивача відповідно до умов цього договору та Закону України "Про авторське право та суміжні права". Відповідно до п. 6.1 строк дії Договору - до 30.04.2017 року;

- укладення між сторонами численних Додаткових угод до Договору (в матеріалах справи міститься дев`ять з них (а. с. 34-57)), відповідно до п. 1.2 Додатку №2 до Договору (в редакції Додаткової угоди №9 від 01.11.2017) загальна сума щомісячного платежу змінена до 6960,00 грн.;

- направлення Відповідачем на адресу Позивача (вих. № 25/06 від 25.06.2018) листа-пропозиції, відповідно до якого Відповідач зазначив про припинення використання в комерційних цілях музичних творів, що є предметом Договору, та запропонував Позивачу достроково розірвати Договір за взаємною згодою сторін з 01.07.2018 року.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на невиконання Відповідачем умов Договору в частині нездійснення останнім в порядку п. 1.2 Додатку № 2 до Договору (в редакції Додаткової угоди №9 від 01.11.2017) щомісячних платежів. Внаслідок зазначених порушень грошових зобов`язань Позивач вимагав стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 111 360,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 2 399,39 грн., 3% річних у розмірі 2 108,02 грн., штрафу у розмірі 83 520,00 грн. та суму дострокової сплати винагороди (роялті) у розмірі 13 920,00 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи наступні обставини:

- свідоцтво про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24.01.2011 (далі- Свідоцтво) Позивача - втратило чинність 22 квітня 2019 року на підставі вимог закону, внаслідок чого у останнього були відсутні правові підстави надавати право (невиключної ліцензії) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання;

- сам Договір припинився на підставі п. 6.2 у зв`язку із врученням представнику Позивача під розпис листа №25/06 від 25.06.2018 про припинення договору.

Отже Відповідач зазначив про відсутність будь-якого правового підґрунтя до задоволення вимог щодо стягнення коштів, зазначених Позивачем в позовній заяві.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним неналежне виконання умов Договору Відповідачем в частині нездійснення останнім відповідних платежів передбачених п. 1.2 Додатку №2 до Договору (в редакції Додаткової угоди №9 від 01.11.2017) та вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарг такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, між сторонами було укладено Договір, предметом якого в відповідно до п. 3.1 є здійснення Відповідачем використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, право на яке (невиключну ліцензію) надається йому Позивачем на умовах, визначених цим договором. Відповідач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок Позивача відповідно до умов цього договору та Закону України "Про авторське право та суміжні права".

Змістом спору в межах апеляційного розгляду є продовження дії Договору у спірний період, при цьому сам розрахунок стягуваних сум за змістом апеляційної скарги не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

За змістом ст. 1110 ЦК України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності. Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об`єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2017 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Сторонами в зазначеному пункті детально визначений механізм та умови продовження дії Договору на той же строк, за змістом яких у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення.

Доказом такого належного повідомлення сторони визначили лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін, що має бути надісланий засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даній ситуації Договір є пролонгованим, адже в матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами одна одній відповідного повідомлення з додатками в порядку п. 6.2 Договору.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання Відповідача на лист (пропозиції) №25/06 від 25.06.2018 року (а. с. 128), як підставу припинення дії Договору в порядку його п. 6.2, оскільки за змістом цього листа Відповідач пропонував Позивачу достроково розірвати зазначений Договорів шляхом підписання відповідної угоди, а не повідомляв про припинення дії Договору.

Доказів дострокового розірвання Договору за угодою сторін матеріалами справи не містять, а Позивачем зазначений факт не заперечується.

Крім того, обраний Відповідачем механізм повідомлення Позивача за часом та способом надання не відповідає умовам пункту 6.2 Договору, а саме: не є повідомленням, що складено протягом місяця до завершення строку дії Договору; не містить підписаного сторонами Акту припинення використання творів; не містить доказів направлення засобами поштового зв`язку (цінним листом). В матеріалах справи також відсутня довіреність особи, якій був вручений даний лист, на право отримання кореспонденції від імені Позивача.

Зміст мотивувальної частини рішення суду першої інстанції також спростовує доводи Відповідача в частині того, що судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення не було враховано факт припинення Договору №ТЗ - 23/05/16 на підставі п. 6.2 у зв`язку із вручення представнику Позивача під розпис листа - пропозиції № 25/06 від 25.06.2018 про припинення договору.

Також колегія суддів вважає безпідставними твердження Відповідача про втрату чинності з 22.04.2019 року свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24.01.2011 року Позивача, що мало слугувати підставою для припинення зобов`язань за Договором, оскільки відповідних доказів Відповідачем не надано.

Дійсно, відповідно до вимог п. 2 Розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 16 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.

Після втрати чинності свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій юридичні особи, які не були включені до Реєстру організацій колективного управління в порядку, визначеному цим Законом, зобов`язані вчинити дії, передбачені частиною четвертою статті 19 цього Закону, зокрема, протягом зазначеного строку організація повинна повідомити осіб, з якими укладені договори про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, про розірвання договорів.

Під визначенням розширене колективне управління в ч. 1.ст. 1 зазначеного Закону розуміється колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Як вбачається зі змісту Свідоцтва (а. с. 20), сферою діяльності Позивача, як організації колективного управляння, визначено управляння на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підпадає під вищенаведене визначення розширеного колективного управління, а отже й вирішальнім моментом визначення втрати чинності Свідоцтва є оголошення дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.

За таких підстав судова колегія вважає безпідставними доводи Відповідача про припинення дії з 22.04.2019 року Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24.01.2011 року Позивача, що мало слугувати підставою для припинення зобов`язань за Договором в порядку, передбаченому відповідним пунктом перехідних та прикінцевих положень Закону.

Доказів припинення дії Свідоцтва , а рівно як і дії самого Договору в спірний період (тобто по лютий 2020 рік включно - Відповідачем не надано), підстави до дослідження відповідних обставин поза межами спірного періоду в даній справі відсутні.

Разом з тим, судова колегія вважає помилковим зауваження суду першої інстанції щодо змісту п. 6.9 Договору як підстави продовження дії Договору у випадку втрати Позивачем статусу організації колективного управління та автоматичного набрання Позивачем статусу повіреного в порядку ст. 46 Закону України "Про авторське право і суміжні права , оскільки такий статус може бути досліджений саме в правовідносинах між суб`єктом авторського права (суміжних прав) та його контрагентом за договором доручення у визначених цих договором межах, тоді як права й обов`язки за спірним Договором мають іншу правову природу.

Оскільки таке зауваження не впливає на розгляд даного спору у визначених в позовній заяві межах, підстави до зміни мотивувальної частини судового рішення відсутні.

За змістом ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на недоведеність Позивачем факту наявності в нього права на передання майнових прав на будь-які музичні твори, зокрема відсутність в матеріалах справи договору між Позивачем та безпосереднім правовласником.

Судова колегія також вважає зазначені твердження безпідставними, оскільки, по-перше - така обставина не заперечувалася Відповідачем у відзиві на позов та протягом розгляду справи в суді першої інстанції, ним не заявлялися вимоги про витребування такого договору.

Крім того, спір в межах даної справи обумовлений невиконанням Відповідачем своїх договірних обов`язків, а не з приводу зобов`язань, що виникають з інших підстав, зокрема, порушення авторських прав, отже посилання Відповідача про покладення на Позивача обов`язку доводити обґрунтованість укладення та виконання Договору, який не визнано недійсним та його дію не припинено в передбаченому законом порядку - протирічать вимогам ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Отже судова колегія вважає законним та огранованим висновок суду першої інстанції щодо продовження дії Договору у спірний період, зокрема, по березень 2020 року.

Щодо правильності розрахунку та доведеності розміру заборгованості та сум, що пов`язані з порушенням грошового зобов`язання за Договором, , судова колегія зазначає, що протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції позовні вимоги в цій частині не заперечувались Відповідачем, власного розрахунку ним ненадавалося.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач у період з листопада 2018 року по лютий 2020 року надав Відповідачу право (невиключну ліцензію) за Договором на використання в комерційній діяльності музичних творів, однак Відповідач свої зобов`язання щодо щомісячної сплати винагороди (роялті) не виконав, у зв`язку з чим у нього існує заборгованість в розмірі 111 360,00 грн.

Відповідач в свою чергу не надав доказів на підтвердження оплати винагороди (роялті) за Договором.

Факт відсутності доказів складання та підписання між сторонами актів або звітів про виконання Договору не свідчить про припинення дії Договору, а вказує на неналежне виконання Відповідачем своїх обов`язків на підготовку та надання звіту про використані твори, виплату роялті та складання актів про виплату роялті (п. п. 3.4., 3.5 Договору), що й стало причиною звернення Позивача до суду за захистом порушених прав.

Так, враховуючи вищенаведене Договір не припинив свою дію, а тому є обов`язковим для виконання Відповідачем, а Позивач має законне право на отримання відповідної плати за договором, а також право нараховувати відповідні штрафні санкції за неналежне виконання зобов`язання Відповідачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.6 Договору сторони передбачили, що якщо Відповідач прострочить платіж за один місяць на строк більший ніж чотири місяці, він повинен буде сплатити Позивачу штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.

Керуючись вищенаведеним, Позивачем було надано до суду відповідний розрахунок, в якому було зазначену суму штрафу за прострочення щомісячних платежів за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року на загальну суму 83 520,00 грн ., із розрахунку 6 960,00 грн. за кожний прострочений на більш ніж 4 місяці платіж (а. с. 7).

Колегія суддів погоджується з вищенаведеним розрахунком, оскільки відповідно до матеріалів справи Відповідач допустив порушення зобов`язання та не надав докази на спростування вищезазначеного.

Відповідно до п. 3.6 Договору сторони узгодили, що в разі зазначеної прострочки Позивач набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Слід зазначити, що згідно з Розділом 2 Договору під терміном "строк" розуміється строк використання творів, на який надане право (невиключна ліцензія), що відповідає строку Договору, зазначеному у п. 6.1 цього договору, а у випадку, коли строк зазначений у п. 6.1 закінчився, але договір залишився чинним - строк визначений на підставі п.6.2 цього договору.

З урахуванням даної умови Договору, Позивач також обґрунтовано вказує, що Відповідач має сплатити суму дострокової винагороди (роялті) в розмірі 13 920,00 грн., яку Позивач нараховує за період березень-квітень 2020 року.

Так, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 13 920,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті) ґрунтуються на умовах Договору, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись вищенаведеним, Позивачем було здійснено нарахування Відповідачу - 2 399,39 грн. інфляційних збитків за період листопад 2018 року - жовтень 2019 року та 2 108,02 грн. 3% річних за період з 27.10.2018 по 27.01.2020.

Перевіривши розрахунки вищезазначених сум, суд першої інстанції визнав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому прийняв рішення про те, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції.

Інші доводи, що наведені апелянтом в апеляційній скарзі спростовуються вище наведеними нормами чинного законодавства та висновками колегії суддів по даній справі.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2020 у справі № 922/800/20 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2020 року у справі № 922/800/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в суді апеляційної інстанції відносяться на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивні магазини" м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2020 року у справі №922/800/20 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2020 року у справі №922/800/20 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивні магазини" м.Харків.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.11.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна