Рішення

від 04.11.2020 по справі 903/178/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2020 року Справа № 903/178/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О. за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №903/178/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія", с.Озеряни, Турійського району, Волинської області

про стягнення 522 509,43 грн.,

за участю представників:

від позивача: Кабанов В.І. - адвокат,

від відповідача: Дремлюга Ю.С. - адвокат,

в с т а н о в и в:

11.03.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява б/н від 05.03.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро", в якій позивач просв стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" 450 128,06 грн., з них: 358 134,40 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 товар, 44 025,07 грн. пені, 4 610,84 грн. процентів річних, 537,37 грн. збитків, завданих інфляцією, 37 433,11 грн. штрафу, 387,27 грн. процентів за право користування товарним кредитом, 5 000 грн. витрат на правову допомогу.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем зобов`язань щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 товар.

Ухвалою від 13.03.2020 суд постановив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначити на 01.04.2020, встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 30.03.2020 року; у задоволенні клопотань позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовити.

30.03.2020 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника відповідача взяти участь у розгляді справи, оскільки всі працівники товариства перебувають у відпустці без збереження заробітної плати. У клопотанні відповідач просив призначити справу до розгляду після закінчення карантину та надати додатковий час для подачі відзиву, оскільки ухвалу суду товариство отримало лише 19.03.2020.

Сторони уповноважених представників в судове засідання 01.04.2020 не направили.

Ухвалою від 01.04.2020 суд постановив підготовче засідання у справі № 903/178/20 відкласти, про дату та час наступного судового засідання повідомити учасників справи ухвалою суду після відміни карантинних заходів та скасування режиму надзвичайної ситуації.

Ухвалою від 27.07.2020 суд постановив підготовче засідання призначити на 12.08.2020; запропонувати відповідачу подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України та ч. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року у строк до 05.08.2020 року включно; попередити відповідача, що відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

05.08.2020 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 03.08.2020, в якій позивач просив стягнути з відповідача 527 509,43 грн., з них: 358 134,40 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 товар, 71 090,61 грн. пені, 9 513,17 грн. процентів річних, 6 077,85 грн. збитків, завданих інфляцією, 77 306,13 грн. штрафу, 387,27 грн. процентів за право користування товарним кредитом, 5 000 грн. витрат на правову допомогу.

05.08.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро" б/н від 03.08.2020, в якому позивач просив суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання, на території міста Києва.

Ухвалою суду від 07.08.2020 клопотання позивача про участь у судовому засіданні 12.08.2020 по справі № 903/178/20 в режимі відеоконференції було задоволено; доручено Святошинському районному суду м.Києва (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 27-А) забезпечити проведення 12.08.2020 о 10 год. в режимі відеоконфенції в приміщенні суду судового засідання по справі № 903/178/20.

06.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 03.08.2020, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно з довідкою голови Святошинського районного суду м.Києва від 12.08.2020, що надійшла на електронну адресу суду, 12.08.2020 о 10 год. прибув представник позивача - ТзОВ "Дарлекс-Агро" до Святошинського районного суду м.Києва, але відеоконференція з Господарським судом Волинської області не відбулася у зв`язку з відсутністю достатньої кількості обладнаних залів судового засідання в новій будівлі Святошинського районного суду м.Києва. А тому було припинено проведення судових засідань в режимі відеоконференції за дорученням інших судів з 11.08.2020 по 21.08.2020. До довідки додано розпорядження голови Святошинського районного суду м.Києва №11/р від 11.08.2020.

У зв`язку з припиненням проведення судових засідань в режимі відеоконференції за дорученням інших судів з 11.08.2020 по 21.08.2020 у Святошинському районному суді м.Києва, що унеможливило проведення судового засідання в режимі відеоконференції, підготовче засідання 12.08.2020 не було проведене в режимі відеоконференції.

У відповідності до п. 3 ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, як виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

В судове засідання 12.08.2020 явка представника позивача не визнавалась обов`язковою. А тому та обставина, що господарський суд не зміг провести судове засідання в режимі відеоконференції, сама по собі не може бути підставою для відкладення.

В судовому засіданні 12.08.2020 представник відповідача повідомив, що відповідач не отримав заяву позивача про збільшення позовних вимог та просив суд надати можливість ознайомитися з матеріалами справи та із заявою про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 12.08.2020 суд постановив відкласти підготовче засідання на 02.09.2020; запропонувати позивачу в строк до 31.08.2020 року подати суду відповідь на відзив на позов.

20.08.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро" б/н від 14.08.2020, в якому позивач просив суд забезпечити проведення судового засідання 02.09.2020 в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання, на території міста Києва.

Ухвалою від 21.08.2020 суд задовольнив клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро" про участь у судовому засіданні 02.09.2020 по справі № 903/178/20 в режимі відеоконференції; доручив Печерському районному суду м.Києва (01601, м. Київ, вулиця Володимирська, 15) забезпечити проведення 02.09.2020 об 11 год. в режимі відеоконфенції в приміщенні суду судового засідання по справі № 903/178/20.

31.08.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача б/н від 27.08.2020, в якій позивач просив позов задовольнити повністю; з доводами, викладеними відповідачем у відзиві, позивач не погоджується.

Згідно з листом керівника апарату Печерського районного суду м.Києва № 3347/20 від 02.09.2020, що надійшов на електронну адресу суду, у зв`язку з переїздом Печерського районного суду м.Києва в нове приміщення конфенренції не відбуваються, а тому проведення судового засідання 02.09.2020 в режимі відеоконференції не вбачається можливим.

У зв`язку з незабезпеченням Печерським районним судом м.Києва проведення судового засідання в режимі відеоконференції, підготовче засідання 02.09.2020 не було проведене в режимі відеоконференції.

В судове засідання 02.09.2020 явка представника позивача не визнавалась обов`язковою, а тому, враховуючи приписи п.3 ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, та обставина, що господарський суд не зміг провести судове засідання в режимі відеоконференції, сама по собі не може бути підставою для відкладення.

Як зазначалося вище, 05.08.2020 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 03.08.2020, в якій позивач просив стягнути з відповідача 527 509,43 грн., з них: 358 134,40 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 товар, 71 090,61 грн. пені, 9 513,17 грн. процентів річних, 6 077,85 грн. збитків, завданих інфляцією, 77 306,13 грн. штрафу, 387,27 грн. процентів за право користування товарним кредитом, 5 000 грн. витрат на правову допомогу.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог - це процесуальне право, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову - 527 509,43 грн. заборгованості, з якої й вирішується спір.

В судовому засіданні 02.09.2020 представник відповідача повідомила, що відповідач не отримав відповідь на відзив відповідача та просила суд відкласти підготовче засідання з метою підготовки заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою від 02.09.2020 суд постановив відкласти підготовче засідання на 16.09.2020; запропонувати відповідачу в строк до 14.09.2020 року подати суду заперечення на відповідь відзив на позов.

09.09.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро" б/н від 08.09.2020, в якому позивач просив суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання Голосіївський районний суд м.Києва або будь-який інший суд територіальної підсудності міста Києва.

Ухвалою суду від 10.09.2020 у задоволенні клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро" про участь у судовому засіданні 16.09.2020 об 11:30 хв. в режимі відеоконференції відмовлено.

15.09.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить в позові відмовити.

В судове засідання 16.09.2020 представники сторін не з`явилися. Факт належного повідомлення сторін про судовий розгляд підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4301038976693, №4301038976707.

Станом на 16.09.2020 інших заяв та клопотань від представників сторін не надходило.

Ухвалою від 16.09.2020 суд постановив закрити підготовче провадження, справу призначити до судового розгляду по суті на 07.10.2020.

28.09.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро" б/н від 21.09.2020, в якій позивач просив суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції та визначити суд на території м.Києва, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання, крім Печерського районного суду м.Києва та Святошинського районного суду м.Києва.

Ухвалою суду від 29.09.2020 у задоволенні заяви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро" про участь у судовому засіданні 07.10.2020 в режимі відеоконференції відмовлено.

В судовому засіданні 07.10.2020 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення із заявою позивача про збільшення розміру позовних вимог та підготовки відзиву з врахуванням цієї заяви.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач мав достатньо часу для ознайомлення із заявою про збільшення розміру позовних вимог та реалізації своїх прав.

Суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Заява про збільшення розміру позовних вимог б/н від 03.08.2020 надійшла до суду 05.08.2020. До заяви позивач додав докази надіслання цієї зави відповідачу.

В судових засіданнях 12.08.2020, 02.09.2020 були присутні представники відповідача.

В судовому засіданні 02.09.2020 було прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н від 03.08.2020 та відкладено підготовче засідання на 16.09.2020.

З наведеного вбачається, що відповідач мав достатньо процесуального часу для підготовки відзиву на позов, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог.

За таких обставин, суд не задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, проте для надання можливості представнику відповідача ознайомитися із заявою про збільшення розміру позовних вимог в судовому засіданні 07.10.2020 було оголошено перерву до 16 год. 30 хв.

Після оголошеної перерви представник відповідача подав письмові пояснення в порядку ст. 42 ГПК України (а.с. 214- -221), враховуючи заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 03.08.2020.

В судовому засіданні 07.10.2020 представник відповідача просив визнати поважними причини неподання письмових пояснень у строк, поновити строк для подачі письмових пояснень, приєднати до матеріалів справи подані письмові пояснення. Пояснював, що письмові пояснення подані на стадії розгляду справи по суті тому, що про заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н від 03.08.2020 йому, як представнику, стало відомо лише в судовому засіданні 07.10.2020.

Фактично у письмових поясненнях від 07.10.2020 (а.с. 214-221) представник відповідача виклав заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 03.08.2020, зареєстровану в суді 05.08.2020 (а.с. 102-107).

Відповідно до п.п. 2, 6, ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є з`ясування заперечень проти позовних вимог, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Із змісту ухвали суду від 12.08.2020 вбачається, що представник відповідача був присутній в судовому засіданні та повідомив, що відповідач не отримав заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог; просив суд надати можливість ознайомитися з матеріалами справи та із заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 12.08.2020 підготовче засідання було відкладено на 02.09.2020.

В судовому засіданні 02.09.2020 суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача, яка була присутня в судовому засіданні, повідомила, що відповідач не отримав відповіді на відзив відповідача та просила суд відкласти підготовче засідання з метою підготовки заперечень на відповідь на відзив.

З метою забезпечення відповідачу права на подачу заперечень на відповідь на відзив підготовче засідання було відкладено на 16.09.2020.

15.09.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 16.09.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті. Станом на 16.09.2020 буд-яких клопотань від відповідача про відкладення засідання, продовження чи поновлення строку не надходило.

Наведені обставини свідчать про те, що з моменту надходження заяви про збільшення розміру позовних вимог (05.08.2020) і до моменту закриття підготовчого провадження (16.09.2020) у відповідача було достатньо процесуального часу для подачі заперечень на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Поважних причин, які перешкоджали відповідачу реалізувати своє право та подати пояснення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог на стадії підготовчого провадження, відповідач не навів.

Зміна в процесі розгляду справи представника відповідача не є поважною причиною.

З протоколів судових засідань, ухвал суду вбачається, що представництво інтересів відповідача здійснювали адвокати, копія заяви про збільшення розміру позовних вимог була надіслана відповідачу.

За таких обставин, суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача про визнання поважними причин неподання письмових пояснень у строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки відсутні поважні причини пропуску процесуального строку на подачу пояснень на заяву про збільшення розміру позовних вимог, а ті причини, на які посилався відповідач, є неповажними, клопотання відповідача про поновлення цього строку не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, відповідач втратив право на подачу письмових пояснень у зв`язку із закінченням строку, а тому суд залишив без розгляду письмові пояснення відповідача від 07.10.2020 як такі, що подані після закінчення процесуального строку, за відсутності підстав для його поновлення.

В судовому засіданні 07.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 07.10.2020 було оголошено перерву до 28.10.2020.

В судовому засіданні 28.10.2020 представник відповідача позову не визнав, просив відмовити у його задоволені повністю з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 28.10.2020 було оголошено перерву до 04.11.2020.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

26.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" як покупцем було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №ДЛ-К-20-19, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах надання товарного кредиту покупцю, визначених у цьому договорі передати у власність покупця (поставити) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах надання товарного кредиту, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.

Найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 1.4. договору факт поставки та передачі товару від постачальника до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками сторін.

У відповідності до п. 2.1. договору ціна товару вказується сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна товару включає вартість неповоротної тари, упаковки та витрати на доставку товару до місця його передачі покупцю (базис поставки відповідно ІНКОТЕРМС 2010). Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті - у доларах США.

Пунктом 2.2. договору визначено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок постачальника. Банківські реквізити сторін для здійснення взаєморозрахунків вказані в договорі.

Якщо у специфікації визначений еквівалент ціни товару (її частини) в доларах США, то сума ціни товару (її частина), яку має сплатити покупець у гривнях України, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її частини), вираженого в доларах США, що зазначений в специфікаціях, на курс продажу долара США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, виставлення рахунку, за даними Інтернет-сторінки http://indekx.minfin.com.ua/, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній, визначається як курс готівкового продажу долару США на початок відповідного дня у банку Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль у м.Києві (п. 2.3. договору).

У п. 2.4. договору сторони досягли згоди, що у разі зміни офіційного курсу гривні до долара США постачальний має право провести перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, проте неоплаченого покупцем товару. Вартість товару визначається в специфікаціях, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 2.5. договору термін оплати: оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 7.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

26.03.2019 між сторонами було підписано специфікацію №1 до договору поставки №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 на суму 717 144,24 грн.

Згідно з п. 3 специфікації №1 від 26.03.2019 оплата товару здійснюється на умовах 10% х 90%: попередня оплата 10% від загальної вартості товару (еквівалент 2659,04 дол. США, що відповідає 71714,42 грн.) сплачується на розрахунковий рахунок продавця до 01.04.2019. Інша частина 90% загальної вартості товару (еквівалент 23931,40 дол. США, що відповідає 645429,82 грн.) сплачується на розрахунковий рахунок продавця в термін до 15.10.2019; відвантаження товару до 01.05.2019.

24.05.2019 між сторонами було підписано специфікацію №2 до договору поставки №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 на суму 4 590 грн.

Згідно з п. 3 специфікації №2 від 24.05.2019 оплата товару здійснюється на умовах 10% х 90%: попередня оплата 10% від загальної вартості товару (еквівалент 17,40 дол. США, що відповідає 459 грн.) сплачується на розрахунковий рахунок продавця до 28.05.2019. Інша частина 90% загальної вартості товару (еквівалент 156,57 дол. США, що відповідає 4131 грн.) сплачується на розрахунковий рахунок продавця в термін до 15.10.2019; відвантаження товару до 28.05.2019.

24.06.2019 між сторонами було підписано специфікацію №3 до договору поставки №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 на суму 4 080,96 грн.

Згідно з п. 3 специфікації №3 від 24.06.2019 оплата товару здійснюється на умовах 10% х 90%: попередня оплата 10% від загальної вартості товару (еквівалент 15,60 дол. США, що відповідає 408,10 грн.) сплачується на розрахунковий рахунок продавця до 26.06.2019. Інша частина 90% загальної вартості товару (еквівалент 140,40 дол. США, що відповідає 3672,86 грн.) сплачується на розрахунковий рахунок продавця в термін до 15.10.2019; відвантаження товару до 26.06.2019.

15.08.2019 між сторонами було підписано специфікацію №4 до договору поставки №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 на суму 21 327,96 грн.

Згідно з п. 3 специфікації №4 від 15.08.2019 оплата товару здійснюється на умовах: в термін до 01.09.2019; відвантаження товару до 16.08.2019.

03.09.2019 між сторонами було підписано специфікацію №5 до договору поставки №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 на суму 8 601,60 грн.

Згідно з п. 3 специфікації №5 від 03.09.2019 оплата товару здійснюється на умовах: в термін до 06.09.2019; відвантаження товару до 04.09.2019.

12.09.2019 між сторонами було підписано специфікацію №6 до договору поставки №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 на суму 18 800,22 грн.

Згідно з п. 3 специфікації №6 від 12.09.2019 оплата товару здійснюється на умовах: в термін до 20.09.2019; відвантаження товару до 13.09.2019.

Специфікації набирають чинності з дати їх підписання та є невід`ємними частинами договору поставки №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019. У всьому іншому, що не передбачено специфікаціями, сторони керуються положеннями договору №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 (п.п. 6,7 специфікації).

Специфікаціями (додатками) до договору поставки №ДЛ-К-20-19 на умовах товарного кредиту від 26.03.2019 вартість товару до сплати була визначена саме в гривнях, та лише зазначений еквівалент в доларах США.

Специфікації (додатки) до договору поставки №ДЛ-К-20-19 на умовах товарного кредиту від 26.03.2019 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств.

На виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 та специфікацій до договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 774 544,98 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №160 від 28.03.2019, № 199 від 04.04.2019, №228 від 09.04.2019, №564 від 29.05.2019, №814 від 25.06.2019, №991 від 15.08.2019, №1077 від 03.09.2019, №1149 від 13.09.2019.

Видаткові накладні підписані представниками сторін, скріплені печатками підприємств.

Відповідач частково оплатив продукцію - на суму 416 410,58 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №1480 від 27.03.2019, №1529 від 27.05.2019, №1610 від 18.08.2019, №1631 від 30.08.2019, №1636 від 04.09.2019, №1652 від 16.09.2019, №18 від 28.10.2019, №25 від 29.10.2019, №46 від 04.11.2019, №56 від 08.11.2019, №78 від 20.11.2019, №1683 від 09.01.2020, №1696 від 24.01.2020 (а.с. 28-40).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар на час розгляду справи становить 358 134,40 грн.

Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 358 134,40 грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв`язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого товару вимога позивача про стягнення з відповідача 358 134,40 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

В процесі судового розгляду відповідач, заперечуючи розмір заборгованості, яка заявлена до стягнення з нього, стверджував, що у специфікаціях передбачена можливість визначення грошового еквівалента ціни товару в іноземній валюті - у доларах США, а тому при обчисленні суми, яку має сплатити відповідач, необхідно перевести сплачені ним суми у гривнях в долари на дату здійснення платежу.

Проте, укладеним між сторонами договором не було передбачено можливості здійснення перерахунку перерахованої відповідачем суми в гривнях в долари за курсом продажу на день платежу.

Ні пунктами 2.1.-2.4. договору, ні підписаними до нього специфікаціями не передбачено права відповідача переведення гривні в долари на момент оплати товару.

Згідно з поясненнями представника позивача, оскільки товар має імпортну складову, сторони під час укладення договору домовились про можливе визначення в специфікаціях ціни товару в іноземній валюті та реалізували таку домовленість в специфікаціях, а саме: встановили еквівалент ціни товару, зафіксували курс долара США на дату підписання відповідної специфікації, визначивши умови оплати та розмір оплати у гривнях із виставленням на підставі відповідного додатку рахунку-фактури.

За домовленістю сторін, викладеною в договорі (п. 2.4.), перерахунок вартості поставленого, проте неоплаченого покупцем товару є виключним правом постачальника та не може бути самостійно перерахований відповідачем, в тому числі на дату здійснення платежу.

В пункті 2.4. договору також зазначено, що вартість товару визначається в специфікаціях, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Із змісту специфікацій вбачається, що у них визначено еквівалент загальної вартості товару у доларах, але зазначено, що до оплати вартість товару у гривнях.

За таких обставин самостійний перерахунок відповідачем вартості неоплаченого товару не відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати товару, визначеного договором поставки №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 та специфікаціями до договору, позивач, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 71 090,61 грн. пені за період з 16.10.2019 по 03.08.2020, 9 513,17 грн. процентів річних за період з 16.10.2019 по 03.08.2020, 6 077,85 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад 2019 - квітень 2020, 77 306,13 грн. штрафу за період з 16.10.2019 по 03.08.2020, 387,27 грн. процентів за право користування товарним кредитом.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 5.2. договору поставки №ДЛ-К-20-19 від 26.03.2019 сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням.

В п. 5.3. договору сторони домовились, що згідно п. 6 ст. 232 ГК України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дослідивши розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати товару, встановленого додатками до договору, вимога позивача про стягнення з відповідача 71 090,61 грн. пені за період з 16.10.2019 по 03.08.2020, 77 306,13 грн. штрафу за період з 16.10.2019 по 03.08.2020 підлягає до задоволення.

З доводами відповідача про те, що нарахований позивачем штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу фактично є пенею, не можна погодитись.

Господарський кодекс України визначає штраф і пеню як різновид штрафних санкцій.

Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов`язання. Він є грошовою сумою, яка одноразово виплачується порушником зобов`язання. Основною умовою застосування штрафу є те, що штраф може встановлюватись за будь-яке порушення зобов`язання.

Пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. В разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

Відповідно до приписів ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За умовою п.5.2. договору штраф нараховується за кожен факт порушення відповідачем строку платежу. В цьому пункті договору не передбачено, що штраф нараховується за кожен день прострочення.

Відповідач порушував встановлені договором строки оплати товару, тобто мали місце неодноразові факти невиконання зобов?язання з оплати. Отже, у позивача були правові підстави для нарахування штрафу на підставі п.5.2. договору.

Врахування кількості днів прострочення при розрахунку штрафу пояснюється тим, що позивач враховував, що прострочення тривало не весь місяць.

Суд не бере до уваги та не погоджується з розрахунком пені відповідача, наведеним у відзиві, оскільки він виконаний, враховуючи переведення ним сплачених сум у гривнях в долари на дату здійснення платежу, що не відповідає умовам договору.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми процентів річних, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильними та відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, стягненню з відповідача у зв?язку із порушенням строку виконання зобов?язання з оплати вартості переданого товару підлягає 9 513, 17 грн. процентів річних за період з 16.10.2019 по 03.08.2020.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п.3.1, 3.2 постанови №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації суди мають враховувати також рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Згідно з цими рекомендаціями, а також згідно з роз`ясненнями, наведеними в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця , а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши доданий позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог розрахунок інфляційних (а.с. 105) судом встановлено, що він не відповідає наведеним вимогам, оскільки позивач не врахував проведені відповідачем оплати в листопаді 2019 року, січні 2020 року.

Враховуючи наведені роз`яснення, судом зроблено перерахунок інфляційних за листопад 2019 від суми заборгованості 442 371 грн., за січень 2020 від суми заборгованості 358 134 грн., за лютий - квітень 2020 від суми заборгованості 358 134 грн.:

- за листопад 2019: 442 371 х 100,1%=442 813,37 грн.; 442 813,37 - 442 371=442,37 грн.;

- за січень 2020: 258 134 х 100,2%=358 850,27 грн.; 358 850,27 - 358 134=716,27 грн.;

- за лютий - квітень 2020: 258 134х99,7%х100,8%х100,8%=362 795,40 грн.; 362 795,40 - 358 134=4 661,40 грн.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає 5 820,04 грн. збитків, завданих інфляцією.

У позові про стягнення 257, 81 грн. (6077,85 - 5820,04) збитків, завданих інфляцією, слід відмовити як нарахованих безпідставно.

Доводи відповідача про те, шо сума зобов`язання за договором поставки була визначена в доларах, а тому позивач не зазнав інфляційних втрат, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з п. 2.2. договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях. Тобто, договором було визначено оплату в гривнях, і лише еквівалент - у доларах.

А тому за період невиконання відповідачем зобов`язань про перерахування позивачу грошових коштів за товар у гривнях відбулось знецінення цих коштів.

Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Пунктом 5 вказаної норми передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2.6. договору покупець сплачує проценти за право користування товарним кредитом у розмірі 0,05% (в т.ч. ПДВ) від загальної вартості поставленого товару по договору.

До заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач додав розрахунок процентів за право користування товарним кредитом в розмірі 387,27 грн. (а.с. 106).

Проценти за право користування кредитом нараховані позивачем від загальної вартості товару, як було узгоджено п.2.6. договору, підлягають до стягнення з відповідача в розмірі 387,27 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач додав до матеріалів справи копію договору про надання юридичних послуг №1701/19-1 від 17.01.2019, укладеного між позивачем та ТзОВ Юридична фірма Партнерс , копію додаткової угоди №1 від 17.01.2019 до договору №1701/19-1 від 17.01.2019, копію додаткової угоди від 20.02.2020 до договору №1701/19-1, згідно з п. 2 якої сторони узгодили вартість послуг виконавця в розмірі 5000 грн.; копію акту №4 від 24.02.2020; копію платіжного доручення № 220 від 27.02.2020 на суму 5 000 грн., копію рахунку-фактури №14 від 20.02.2020 (а.с. 56-65); копію довіреності від 04.02.2020, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВК №1011051 від 05.10.2020 (а.с. 208-209).

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідного клопотання відповідач не подав.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., понесені позивачем, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовною заявою до суду, позивач у вступній та прохальній частині позовної заяви невірно вказав ціну позову в розмірі 450 128,06 грн. В ціну позову позивачем було включено 5 000 грн. витрат на правову допомогу, а тому правильною мала б бути ціна позову - 445 128,06 грн.

Позивач сплатив 6751,93 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №219 від 27.02.2020 (а.с.9).

Враховуючи приписи п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір та ціну позову, позивач мав би заплатити 6676,92 грн.

Після збільшення позивачем розміру позовних вимог ціна позову стала 527 509,43 грн. (за розрахунком позивача), правильною має бути ціна позову - 522 509,43 грн.

Платіжним дорученням №54 від 03.08.2020 позивач доплатив судовий збір у розмірі 1 160,73 грн. (а.с. 109).

Розподіляючи витрати позивача, пов?язані з оплатою судового збору, суд виходить із суми судового збору, яка мала бути сплачена, враховуючи збільшення розміру позовних вимог (7 837,64 грн.): 522 251,62 х 7837,64/522 509,43=7 833,53 грн.

Клопотань про повернення зайво сплаченого судового збору від позивача не надходило, атому суд не вирішує питання про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 118, 119, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська аграрна компанія" (44860, Волинська область, Турійський район, с.Озеряни, вул. Шкільна, 21, код ЄДРПОУ 39516106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарлекс-Агро" (02068, м.Київ, проспект П.Григоренка, буд. 1, кв. 139, код ЄДРПОУ 40427135) 358 134 грн. 40 коп. заборгованості, 71 090 грн. 61 коп. пені, 77 306 грн. 13 коп. штрафу, 5 820 грн. 04 коп. збитків, завданих інфляцією, 9 513 грн. 17 коп. процентів річних, 387 грн. 27 коп. процентів за право користування товарним кредитом, 4 997 грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 7 833 грн. 53 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 257 грн. 81 коп. збитків, завданих інфляцією, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.11.2020.

Суддя І. О. Якушева