Рішення

від 29.10.2020 по справі 907/461/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.2020 м. Ужгород Справа № 907/461/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ено Меблі ЛТД", м. Мукачево

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Елано Україна", Мукачево

про повернення майна з оренди та стягнення 41758,08 Євро

секретар судового засідання - Корольчук М.М.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся до суду з вимогами про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Елано Україна" звільнити приміщення першого поверху виробничого корпусу № 4 "Д" площею 2055 кв. м. та навіс площею 25 кв. м., що знаходяться за адресою 89600, м. Мукачево, вул. Свалявська, 78, повернення його позивачу та стягнення неустойки в розмірі 41758,08 євро, що становить еквівалент 1250654,50 грн. за курсом НБУ на момент пред`явлення позову, покликаючись на ст. 549, 551, 614, 785 Цивільного кодексу України, ст. 230, 284 Господарського кодексу України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму, яка складається з 20867,00 грн сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу орієнтовно в розмірі 15000,00 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків. Після усунення у встановленому порядку недоліків позовної заяви ухвалою суду від 04.08.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

В ході підготовчого провадження відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду були надіслані на його офіційну юридичну адресу, однак, повернуті суду без вручення адресату з відміткою органу поштового зв`язку про причини не вручення: адресат відсутній за вказаною адресою), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

До дня призначення розгляду справи по суті від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих позивачем у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція позивача

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем-орендарем взятих на себе за Договором оренди нежитлових приміщень №220419/7 від 22.11.2019 зобов`язань щодо повернення об`єкту оренди по акту приймання-повернення після закінчення дії договору. В зв`язку з цим, позивачем у порядку ст. 785 Цивільного кодексу України нараховано неустойку у вигляді подвійної орендної плати за період з 01.01.2020 до 01.07.2020 на суму 41758,08 євро, а також заявлено вимогу про усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення приміщення та повернення його товариству за актом прийому-передачі.

Заперечення відповідача

Відповідач відзиву на позову не подав.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Ено Меблі ЛТД (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Елано Україна (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №220419/7 від 22.11.2019, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху виробничого корпусу № 4 Д площею 2055 кв. м., яке обладнане електромережею, навіс площею 25,0 кв. м., що знаходиться за адресою: 89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Свалявська, 18 (далі - Об`єкт), а Орендар зобов`язався прийняти Об`єкт, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення Договору повернути Об`єкт Орендодавцеві в належному стані.

Актом прийому-передачі об`єкту від 22.11.2019 підтверджується фактична передача об`єкту у користування ТОВ Елено Україна у задовільному технічному стані, придатному для використання відповідно до мети орендного користування.

Згідно з п. 4.3. Договору такий набирає чинності з 22.11.2019 та діє до 31.12.2019 включно.

Сторони також погодили, що після закінчення строку дії договору автоматичне продовження (пролонгація) договору на новий строк не допускається та не відбувається; норми ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України щодо продовження Договору на такий самий строк і на таких самих умовах до правовідносин Сторін за цим договором не застосовуються (пункт 8.2 Договору).

За твердженням позивача, після закінчення дії Договору приміщення Орендодавцю за актом приймання-передачі не повернуто; жодних дій, спрямованих на звільнення приміщення Орендарем не здійснено.

З огляду на це, відповідачу - орендарю було надіслано претензію від 09.04.2020 про необхідність вивільнення приміщення та сплати неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у вигляді подвійної орендної плати.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що послужило підставою для звернувся до суду з вимогою до відповідача звільнити приміщення першого поверху виробничого корпусу № 4 "Д" площею 2055 кв. м. та навіс площею 25 кв. м., що знаходяться за адресою 89600, м. Мукачево, вул. Свалявська, 78, повернути його позивачу, а також стягнути з останнього 41758,08 євро неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 01.01.2020 до 30.06.2020.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Спірні відносини сторін, оскільки вони стосуються договірних зобов`язань сторін як учасників господарських відносин щодо оренди майна, регулюються відповідними приписами Цивільного та Господарського кодексів України (далі - ЦКУ, ГКУ).

За змістом ст. ст. 283, 286 ГКУ за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до частини 6 статті 283 та частини 4 статті 291 ГК України до відносин оренди між суб`єктами господарювання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Приписами статті 785 Цивільного кодексу України унормовано обов`язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що строк дії договору оренди закінчується 31.12.2019, подальша автоматична його пролонгація виключається.

З огляду на зазначене та положення статті 785 Цивільного кодексу України, суд констатує, що 01.01.2020 у відповідача виник обов`язок повернути позивачу об`єкт оренди за актом приймання-передачі.

Всупереч наведеному, матеріали справи не містять доказів повернення орендованого майна.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов`язання, господарське зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦКУ, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, беручи до уваги відсутність між сторонами договірних відносин з 01.01.2020, тобто відсутність правових підстав користування відповідачем майном позивача, в т. ч. розміщення на ньому майна, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача звільнити приміщення та повернути його позивачу за актом приймання-передачі, підлягають задоволенню судом.

Щодо стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати .

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як зазначалося вище, відповідно до частин першої, другої статті 785 ЦК України в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі. Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.10.2019 у справі №924/80/19, від 16.06.2020 у справі № 910/14860/19.

Разом з тим, судом взято до уваги, що вимогами частини першої статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому, боржник має надати відповідні докази неможливості виконання обов`язку з повернення майна орендодавцю.

Доказів звернення до позивача з вимогою прийняти майно з оренди чи будь-які обставини, що свідчили б про неможливість чи перешкоджання з боку позивача підписати акт приймання-передачі суду подано не було.

За таких обставин, здійснивши перевірку нарахованої позивачем подвійної орендної плати за період 01.01.2020-30.06.2020 в розмірі 34793,84 євро за 6 місяців, суд вважає її розмір арифметично вірним, тому вимога про її стягнення є підставною та обґрунтованою.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76 - 80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 20867,00 грн. витрат на оплату судового збору.

При зверненні з позовом заявником подано орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач планував понести у зв`язку з розглядом справи, де окрім судового збору зазначено орієнтовний розмір втрат на правничу допомогу - 15000,00 грн. З огляду на відсутність будь-яких доказів, якими би підтверджувався вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу (детальний опис робіт, виконаних адвокатом, акт приймання-передачі наданих послуг тощо), який сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, суд не розподіляє судові витрати в цій частині.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 165, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Елано Україна (89600, м. Мукачево, вул. Свалявська, 78, код ЄДРПОУ 38802056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ено Меблі Лтд (89600, м. Мукачево, вул. Свалявська, 76, код ЄДРПОУ 22071242) суму 41758,08 євро (сорок одна тисяча сімсот п`ятдесят вісім євро 08 євроцентів) , неустойки, а також 20867,00 грн . (двадцять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 00 коп.) у відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Елано Україна (89600, м. Мукачево, вул. Свалявська, 78, код ЄДРПОУ 38802056) звільнити приміщення першого поверху виробничого корпусу № 4 Д площею 2055 кв. м. та навіс площею 25 кв. м., що знаходяться за адресою 89600, м. Мукачево, вул. Свалявська, 78 та повернути його Товариству з обмеженою відповідальністю Ено Меблі Лтд (89600, м. Мукачево, вул. Свалявська, 76, код ЄДРПОУ 22071242) за актом прийому - передачі.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається-http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення з врахуванням перебування суді у відрядженні складено 16.11.2020

Суддя Л.В. Андрейчук