Рішення

від 09.11.2020 по справі 908/2304/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/145/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020 Справа № 908/2304/20

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Буд , код ЄДРПОУ 37218085 (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 103/2)

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз , код ЄДРПОУ 03345716 (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

про стягнення суми 163785,40 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Буд про стягнення з відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз суми 163785,40 грн. з якої: сума 160731,06 грн. основний борг, сума 1619,25 грн. - 3% річних, сума 1435,09 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 10.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2304/20 (номер провадження справи 9/145/20), постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.11.2020 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Між Товариством з обмеженою відповідальністю Південь-Буд (Позивач/ Власник) та Публічним акціонерним товариством Запоріжгаз (Відповідач/Користувач) було укладено Договір № 1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016, в редакції запропонованій ТОВ Південь-буд , що викладена в протоколі розбіжностей до Договору. Факт укладання Договору між сторонами встановлено Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі №908/3203/16, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 21.03.2018. Відповідно до пункту 1 Розділу II Договору, право власності на майно, передане за цим Договором, належить Власнику. Право власності на майно за Позивачем підтверджується Декларацією про введення в експлуатацію газопроводу, що зареєстрована за № ЗП 143161530949 в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області. Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ-1, річна вартість користування майном складає 5% від вартості майна, що зазначена у п. 4 Розділу І цього договору, із врахуванням індексу інфляції. Сума річної вартості користування майном, що передбачена п. 1 Розділу ІІ-1 цього Договору, підлягає помісячній сплаті Користувачем на розрахунковий рахунок Власника до останнього числа кожного місяця. Відповідач свої зобов`язання за Договором не виконує, кошти за користування майном позивача не сплачує, між тим продовжує експлуатувати газопровід. За четвертий рік користування газопроводом, а саме: за період з 01.10.2019 по 30.09.2020, місячна орендна плата із врахуванням індексу інфляції становить 22 961,58 грн. (21 057,94 грн. (місячна вартість користування майном) х 1,0904 (індекс інфляції за період з жовтня 2018 по вересень 2019). Ці обставини перевірені судами в рамках розгляду господарської справи № 908/501/20. Заборгованість відповідача перед позивачем за користування майном за період з 01.02.2020 по 31.08.2020 становить 160731,06 грн. Боржник прострочив виконання грошового зобов`язання (у вигляді щомісячних платежів) починаючи з лютого 2020, таким чином три проценти річних за спірний період становить 1619,25 грн., інфляційні втрати позивача за спірний період - 1435,09 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 530, 612, 629, 759-762 Цивільного кодексу України та умовами договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016, укладеного між сторонами.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі № 908/3203/16 відмовлено у задоволенні первісного позову про зобов`язання укласти договір на користування складовими газорозподільної системи в редакції ПАТ Запоріжгаз . Цим же рішенням відмовлено у задоволенні зустрічного позову про визнання укладеним договору на користування складовими газорозподільної системи в редакції ТОВ Південь-Буд . Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 908/3203/16, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 21.03.2018, було встановлено, що договір на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016 є таким, що укладений в редакції протоколу розбіжностей від 16.09.2016. В зазначеному протоколі розбіжностей до договору мова йде про визначення плати за користування майном та порядок здійснення розрахунків, порядок прийому-передачі майна залишився неврегульованим. В резолютивних частинах судових рішень першої та апеляційної інстанцій у справі № 908/3203/16 не визначено чітко усі умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір. Таким чином, судовими рішеннями, на які посилається Позивач у цій справі, невизначено умов договору, якими сторони повинні користуватися під час виконання такого договору. Пунктом 3 розділу І вищевказаного договору передбачено, що право користування майном у користувача (ПАТ Запоріжгаз ) виникає з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі. Частиною 2 ст. 640 ЦК України визначено, що для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Перелік майна, що визначений у додатку № 1 Договору та акт приймання-передачі майна це різні додатки до договору, Додаток №1 не фіксує момент передачі майна. Майно, перелік якого наведений у Додатку, залишилося не переданим Користувачеві та не зарахованим на його баланс відповідно до п. 3 розділу договору. Договір на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016, що укладений в редакції протоколу розбіжностей від 16.09.2016, є оплатним та за своєю правовою природою є договором оренди, форма договору не відповідає тим формам, що визначені Кодексом ГРМ, майно не знаходиться на балансі ПАТ Запоріжгаз . Враховуючи викладене, договір є укладеним тільки на папері (формально). Технічні характеристики об`єкту (газопроводу), які вказані в рішенні Долинської сільради № 11 від 13.01.2011 року та в акті приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) № 3 від 31.03.2011 року відрізняються від тих, що зазначені в Декларації від 06.06.2016 року №ЗП143161530949; це різні газопроводи, збудовані та введенні в експлуатацію різними особами з інтервалом у часовому проміжку в 6 років. Оскільки майно залишилося не переданим за актом приймання-передачі як того вимагає чинне законодавство України та умови договору, а в самому договорі містяться суперечності між його пунктами в частині того, яке саме майно повинно було бути передано, а також п.1 та п. 2 не відповідають п. 14 Декларації, тому на теперішній час Товариству невідомо про яке майно йде мова. Форма Договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016 року не відповідає тій формі, що вказана в п. 2 розділу 1 глави III Кодексу ГРМ. За своєю правовою природою договір на користування складовими газорозподільної системи в редакції Кодексу ГРМ є безоплатним, а ТОВ ПІВДЕНЬ-БУД вніс зміни до п. 4 розділу І та розділу II-1, які є відсутніми в редакції розробленій та затвердженій Регулятором на ринку природного газу (НКРЕКП), внаслідок чого вищевказаний договір з безоплатного став оплатним. Якщо ж ТОВ ПІВДЕНЬ-БУД мав намір отримувати грошові кошти за користування належним йому майном відповідно до даних Декларації, то тоді необхідно було обрати одну із запропонованих форм договорів Регулятором, а саме: договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, який є оплатним. Таким чином, у користувача відповідно до умов вищевказаного договору не виникло право користування майном за вищезазначеним договором, а також обов`язок сплачувати грошові кошти за майно, яке не було передане. АТ ЗАПОРІЖГАЗ не є відомими умови договору на користування складовими газорозподільної системи в частині передачі майна, з посиланням на який, ТОВ ПІВДЕНЬ-БУД вимагає в судовому порядку стягнення вартості оплатного користування таким майном. АТ ЗАПОРІЖГАЗ листом за вих. № 690-Ск-2567-0219 від 21.02.2019 звертався разом з двома примірниками угод на розірвання договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016 до ТОВ ПІВДЕНЬ-БУД в поряду ст.188 ГК України та відповідно до п.п. 1 п. 4 розділу VII Договору з пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін. Крім того, діяльність Товариства є збитковою впродовж тривалого проміжку часу, а саме з 2013 по 2018 рік, і як наслідок акціонерам Товариства не виплачуються дивіденди. Така ситуація склалася через те, що основним джерелом отримання доходу Товариства є тариф на послуги з розподілу природного газу, який затверджується НКРЕКП. Оскільки чинний тариф на послуги розподілу природного газу для Товариства було затверджено 15.12.2016 Постановою НКРЕКП № 2287 і протягом 2017-2019 рр. він не переглядався, то на даний час тариф є економічно необґрунтованим та не покриває фактичних витрат Товариства при здійснені ним ліцензійної діяльності з розподілу природного газу, а отже Товариство не має можливості сплачувати грошові кошти за майно, яке не було йому передане за актом приймання-передачі та ще й за незрозумілою формою договору, яка суперечить вимогам Кодексу ГРМ. На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

30.09.2020 до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У відповіді на відзив позивач зокрема зазначив, що обставинам, на які посилається відповідач, вказуючи, що форма укладеного договору не відповідає тим формам, що визначені у Кодексі газорозподільних систем, та доводам відповідача з приводу того, що йому не є відомими умови договору на користування складовими газотранспортної системи, щодо відсутності акту приймання - передачі майна за договором, перебування газопроводу на балансі відповідача та розбіжностей в параметрах газопроводу було надано правову оцінку під час розгляду господарських справ № 908/3203/16, № 908/1467/17, №908/468/19, № 908/895/19, № 908/501/20.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови НКРЕКП № 810 від 19.06.2017 Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ Запоріжгаз постановлено, що Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз провадить господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району), де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз , та є оператором газорозподільної системи.

Рішенням річних Загальних зборів акціонерів ПАТ "Запоріжгаз" (Протокол №20 від 10.04.2019) починаючи з 22.05.2019 відповідно до внесених змін про юридичну особу найменуванням товариства є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (відповідач у справі). Крім того, відповідно до вищезазначеного рішення було змінено тип товариства з публічного на приватне акціонерне товариство.

Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, введено в експлуатацію об`єкт: газопровід довжиною 15360 м, пункт газо регуляторний шкафной ПГО 60-2-01-У-G250-80-0,6-У1 з двома регуляторами тиску газу РДГ-50, коректором ТАНДЕМ і лічильником газу ультразвуковим КУРС-01 ("Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району, І черга будівництва, код об`єкту 2222,1, категорія складності ІІІ"). Замовник, генеральний підрядник, генеральний проектувальник ТОВ Південь-Буд . Вказана Декларація 06.06.2016 зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за номером №ЗП 143161530949.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз (на сьогодні - Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз ) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Буд про зобов`язання укласти договір на користування складовими газорозподільної системи в редакції, запропонованій позивачем, за яким було порушено провадження у справі № 908/3203/16. До сумісного розгляду з первісною позовною заявою у справі № 908/3203/16 було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ Південь - Буд про визнання укладеним договору в запропонованій ним редакції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі №908/3203/16 в задоволені первісного та зустрічного позову - відмовлено.

Ухвалюючи вищевказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до Кодексу газорозподільних систем та умов спірного договору, договір на користування складовими газорозподільними системами укладається між Власником газопроводу та Користувачем (Оператором ГРМ). Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження державної реєстрації згаданого газопроводу, ТОВ Південь-Буд право власності на це майно не набуло. Відтак, спірний договір між сторонами не може бути укладений.

В постанові Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 908/3203/16 встановлено, що спірний газопровід введений в експлуатацію у ІІ кварталі 2016, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ складності, зареєстрованій 06.06.2016. Частиною 4 статті 5 Закону Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі). За таких обставин, судом апеляційної інстанції зазначено, що висновок місцевого господарського суду щодо необхідності державної реєстрації згаданого газопроводу Товариства, як передумови набуття права власності, на думку апеляційного суду, є хибним. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз за всіма ознаками є оператором газорозподільної системи, перебуває в Зведеному переліку суб`єктів природних монополій; необхідність укладання відповідного договору визначена Кодексом ГРМ.

У вказаній постанові апеляційним судом зазначено, що, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.08.2016 ТОВ Південь-Буд звернулося до ПАТ Запоріжгаз з листом за вих. № 49 від 08.07.2016р. з пропозицією скласти з власником цього міжселищного газопроводу Товариством з обмеженою відповідальністю Південь-Буд договір купівлі-продажу з ціною 3987,142 грн., або договір оренди на умовах 5% річних з урахуванням помісячного індексу інфляції. Листом за вих. №06/1007 від 16.08.2016р. Запоріжгаз в особі Токмацького управління з експлуатації газового господарства Запоріжгаз , посилаючись на п. 2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу, направив Товариству два примірники проекту договору на користування складовими газотранспортними системами об`єкту "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району, І черга будівництва. Міжселещний газопровід високого та середнього тиску", з пропозицією підписати договори та один примірник повернути на адресу ПАТ Запоріжгаз Токмацьке УЕГГ. У відповідь на пропозицію щодо укладання договору Товариство з листом № 54 від 16.09.2016 надіслало на адресу Запоріжгаз протокол розбіжностей до зазначеного договору. Цей лист разом з протоколами розбіжностей до проекту договору № 1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016 був отриманий Запоріжгазом 20.09.2016, про що свідчить відповідний штамп Запоріжгазу на листі Товариства № 54 від 16.09.2016. ПАТ Запоріжгаз отримавши протокол розбіжностей у визначений Законом 20-ти денний термін (до 11.10.2016) заходів щодо врегулювання розбіжностей не вжив, неврегульовані розбіжності для вирішення суду - не передав. Тому в силу імперативної норми п.7 ст.181 Господарського кодексу України, пропозиції Товариства, визначені ним у протоколі розбіжностей до спірного договору вважаються прийнятими Запоріжгазом. Відтак, спірний договір - є таким, що укладений в редакції цього протоколу розбіжностей.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що за таких обставин підстави для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів - відсутні, адже спір з приводу умов Договору був врегульований сторонами до подачі ними позовів. Враховуючи, що помилковий висновок місцевого господарського суду не вплинув на правильність остаточних висновків місцевого господарського суду - рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі № 908/3203/16 залишено без змін з мотивів, викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції від 25.05.2017.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі №908/3203/16 залишено без змін.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищезазначене, факт укладення Договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016, в редакції протоколу розбіжностей до нього, встановлений в постанові суду апеляційної інстанції у справі №908/3203/16.

Отже, правовідносини між ТОВ Південь-Буд (Власник, позивач у справі) та АТ Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз (Користувач, відповідач у справі) врегульовано вищевказаним договором, який за правовою природою є договором оренди, умовами якого визначено взаємні права та обов`язки сторін.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором щодо оплати за користування газопроводом за період з 01.02.2020 по 31.08.2020, позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі №908/2403/20, про стягнення з відповідача суми 160731,06 грн. основного боргу, суми 1619,25 грн. - 3% річних, суми 1435, 09 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 765 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором.

За умовами п. 1 розділу І договору (в редакції проколу розбіжностей) його предметом є надання Користувачеві у платне користування належних власнику складових газорозподільної системи, а саме: газопровід "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району Запорізької області. І черга будівництва "Міжселищний газопровід високого та середнього тиску. В цьому пункті договору також наведено основні параметри газопроводу (майно), який безпосередньо підключений (приєднаний) до майна Власника. Адреса розташування газопроводу: Долинська сільська рада Токмацького району Запорізької області.

Згідно з протоколом розбіжностей договір було доповнено умовами щодо визначення обов`язку користувача з внесення оплати за користування майном, її розміру та порядку проведення розрахунків.

Відповідно до п. 2 розділу І договору перелік майна, яке передається за цим договором Користувачеві, зазначається в додатку, який є невід`ємною частиною цього договору. Вказаний Додаток №1 до договору Перелік майна, що передається Власником у користування Користувачу підписаний сторонами та скріплений печатками.

Передане у користування майно зараховується на баланс користувача (п.3 розділу ІІ договору).

Згідно з п. 2 розділу VІІ договору, останній укладається строком на 40 років.

Судом встановлено, що у липні 2017 року ТОВ Південь-Буд звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ПАТ Запоріжгаз заборгованості за договором на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016. Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі № 908/1467/17 даний позов був задоволений частково. Не погодившись з даним рішенням, ПАТ Запоріжгаз подано апеляційну скаргу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2019 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі № 908/1467/17 залишено без змін. Постанова набрала законної сили в день її прийняття, до касаційної інстанції не оскаржувалась.

В постанові Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 908/1467/17 розглянуто доводи апелянта з приводу того, що йому не є відомими умови договору на користування складовими газотранспортної системи й зазначено, що ці доводи спростовуються Постановою Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №908/3203/16. Так, під час розгляду та перегляду справи №908/3203/16 судами було досліджено, перевірено та встановлено, які саме документи надсилались ТОВ Південь-буд на адресу ПАТ Запоріжгаз , дати цих відправлень, а також дати та докази вручення цих документів ПАТ Запоріжгаз . Таким чином, слід дійти висновку про наявність у відповідача необхідних документів (договір, протокол розбіжностей до нього). Посилання апелянта на те, що ані в резолютивній частині рішення суду першої інстанції у справі №908/3203/16, ані у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції не визначено умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, не прийнято до уваги колегію суддів, оскільки зазначені обставини стосуються розгляду справи №908/3203/16, рішення у якій набрали законної сили.

Щодо відсутності підписаного сторонами акту приймання-передачі майна за договором, то ця обставина була досліджена та розглянута Центральним апеляційним господарським судом у справі № 908/1467/17 в постанові від 13.05.2019 за участю цих же сторін, яка не була оскаржена в касаційному порядку і набрала законної сили з дня її прийняття.

Як зазначено в п. 11 постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №925/1596/16, враховуючи норми ч.2 ст. 640 та ч.2 ст. 642 ЦК України, при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі (ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України), що підтверджує прийняття майна в оренду. Сам по собі акт приймання-передачі об`єкту оренди не є єдиним документом в підтвердження початку користування орендованим майном та початком перебігу строку оренди.

В постанові від 13.05.2019 Центрального апеляційного господарського суду у справі №908/1467/17 апеляційний суд, з посиланням на постанову Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №925/1596/16, дійшов висновку, що факт користування майном може підтверджуватися не лише актом приймання-передачі майна, а і встановленням такого факту судовими рішеннями за участю сторін у справах. Надаючи оцінку доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначив наступне:

- рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 30.11.2015 у справі № 328/4240/15-ц встановлено факт експлуатації газопроводу ПАТ Запоріжгаз ;

- постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі № 808/1886/16 (ПАТ по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз - третя особа ) встановлено факт експлуатації об`єкта будівництва "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району. І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску" ПАТ по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз ;

- постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 908/3203/16 встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз є оператором газорозподільної системи сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району;

- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.04.2016 у справі №908/4164/15 про банкрутство ПП Компанії Метан встановлено факт перебування газопроводу на балансі ПАТ по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз під інвентарним номером №123130300330204496.

Згідно ч. 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем ніхто, крім відповідача, не має право експлуатувати газопровід, оскільки експлуатація газорозподільних систем здійснюються виключно Операторами ГРМ. Пунктом 2 розділу III Кодексу газорозподільних систем передбачено, що власники газової мережі зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 у справі №908/895/19, залишеним без змін постановою Центрального господарського апеляційного суду від 09.10.2019, було відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз до Товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Буд про розірвання договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016.

Щодо розбіжностей в параметрах газопроводу вказаних у протоколі розбіжностей до договору і в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, то такі розбіжності пояснюється тією обставиною, що характеристики газопроводу у протоколі розбіжностей були вказані виходячи з рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 30.11.2015 у справі №328/4240/15-ц, за яким за ТОВ "Південь-Буд" було визнано право замовника будівництва на об`єкт будівництва - газопровід, що не введений в експлуатацію: "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка, Токмацького району Запорізької області. І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску", про що зазначено у постанові Центрального господарського апеляційного суду від 09.10.2019 у справі № 908/895/19.

З наведеного вбачається, що усім доводам відповідача, які викладено у відзиві на позовну заяву у даній справі № 908/2304/20, було надано правову оцінку під час розгляду судами вищевказаних справ з тими ж сторонами та спростовано. Факт користування відповідачем газопроводом є встановленим.

Зі змісту ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

В пункті 4 розділу І укладеного сторонами договору (в редакції проколу розбіжностей) визначено, що орієнтовна ціна договору складає 3987142,00 грн., що визначена на основі експертного звіту ПП "Бердянськміськбуд" від 08.12.2015 №454/1115 про оцінку майна, що є предметом цього договору.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ-1 договору (в редакції проколу розбіжностей), річна вартість користування майном складає 5% від вартості майна, що зазначена у п. 4 розділу І цього договору із врахуванням індексу інфляції.

Згідно з п. 2 розділу ІІ-1 договору (в редакції проколу розбіжностей) сума річної вартості користування майном, що передбачена п. 1 розділу ІІ-1 цього договору, підлягає помісячній сплаті користувачем на розрахунковий рахунок власника до останнього числа кожного місяця. Розмір місячної плати за користування майном вираховується наступним чином: сум/12 міс, де Сум - сума річної вартості користування майном, що передбачена п. 1 розділу ІІ-1 цього договору, 12 міс - кількість місяців у році.

Рішенням Господарського суду Запорізької області №908/1467/17 від 15.01.2019, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного суду від 26.11.2018, визнано обґрунтованими позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-буд" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" плати за користування спірним газопроводом за Договором №1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016 за період з 11.10.2016 по 30.06.2017 в розмірі 144 533 грн. 88 коп.

Рішенням Господарського суду Запорізької області №908/468/19 від 30.07.2019, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного суду від 20.11.2019, з відповідача на користь позивача стягнуто плату за користування газопроводом за період з 10.07.2017 по 31.01.2019 в розмірі 443 253,40 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області №908/501/20 від 30.07.2019, залишеним без змін Постановою Центрального апеляційного суду від 22.07.2020, з відповідача на користь позивача стягнуто суму 259028,20 грн. заборгованості за користування газопроводом за період з 01.02.2019 по 31.01.2020.

Згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві у даній справі №908/2304/20, за період з 01.10.2019 по 30.09.2020 розмір місячної орендної плати із врахуванням індексу інфляції становить 22961,58 грн., що також встановлено в рішенні господарського суду в рамках розгляду справи № 908/501/20.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за користування майном за період заявлений у даній справі № 908/2304/20, а саме: з 01.02.2020 по 31.08.2020 (7 місяців) становить 160731,06 грн. (22961,58х7).

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів належного виконання зобов`язання щодо внесення у спірний період плати за користування майном згідно з умовами договору, суду не надав.

Враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 160731,06 грн. основного боргу за користування майном за вищевказаний період є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, згідно з викладеними у позовній заяві розрахунком, просить стягнути з відповідача суму 1619,25 грн. - 3% річних від простроченої суми щомісячної оплати, які нараховано за загальний період з 01.02.2020 по 31.08.2020 включно та суму 1435,09 грн. інфляційних втрат (нарахованих на заборгованість за лютий - червень 2020) за загальний період з березня 2020 року по червень 2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань (прострочення виконання) суд вважає доведеним, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції є законними.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Наведений у позовній заяві розрахунок 3 % річних виконаний неправильно, оскільки відповідачем не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України та невірно визначено початок виникнення прострочення з щомісячної оплати з урахуванням встановленого договором кінцевого терміну розрахунків за кожен місяць користування майном та, відповідно, кількість днів прострочення, тому судом з урахуванням зазначених обставин здійснено перерахунок в цій частині за допомогою КП "Законодавство" та встановлено, що фактично до стягнення належить сума 1207,19 грн.

Так, прострочення оплати за лютий 2020 виникло, починаючи з 03.03.2020, за березень 2020 - з 01.04.2020, за квітень 2020 - з 01.05.2020, за травень 2020 - з 02.06.2020, за червень 2020 - з 01.07.2020, за липень - з 01.08.2020. Прострочення оплати за серпень 2020 виникло з 02.09.2020 (позов подано 08.09.2020), тому враховуючи визначену позивачем кінцеву дату періоду нарахування 3% річних - по 31.08.2020, вимоги в частині нарахування річних на суму боргу за серпень 2020 (за 31 день прострочення) є необґрунтованими.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за несвоєчасну оплату за користування майном підлягають задоволенню частково, за прострочення здійснення оплати за лютий 2020 - липень 2020 за загальний період з 03.03.2020 по 31.08.2020, в загальному розмірі 1210,19 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних судом відмовляється.

Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції суд зазначає наступне.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Приймаючи до уваги встановлений у договорі термін оплати користування майном - помісячна сплата здійснюється до останнього числа кожного місяця , нарахування індексу інфляції в даному випадку здійснюється, починаючи з місяця наступного за тим, в якому повинен був бути здійснений платіж.

Позивачем заявлено до стягнення суму 1435,09 грн. інфляційних втрат, які нараховано на заборгованість з внесення плати за лютий, березень, квітень, травень та червень 2020. Однак, із розрахунку слідує, що позивачем не дотримано вищезазначеного порядку нарахування втрат від інфляції в частині боргу за березень - червень 2020. Так, втрати від інфляції на суму боргу за вказані місяці нараховано з урахуванням індексів інфляції, встановлених у тих місяцях, за які виникла заборгованість (на суму боргу за березень 2020 - з урахуванням індексів інфляції за березень - червень 2020 і т.д.), оплата ж при цьому підлягала сплаті до останнього дня відповідного місяця.

При нарахуванні втрат від інфляції на суму боргу за лютий 2020 позивачем правильно визначено період нарахування: березень - червень 2020, однак допущено арифметичну помилку.

Враховуючи зазначене, здійснивши перерахунок втрат від інфляції, суд дійшов до висновку, що до стягнення підлягає сума втрат від інфляції: на суму боргу за лютий 2020 - в розмірі 485,65 грн. (період нарахування інфляційних: березень 2020-червень 2020), за березень 2020 - 299,56 грн. (період нарахування інфляційних: квітень 2020-червень 2020), за квітень 2020 - 114,95 грн. (період нарахування інфляційних: травень 2020-червень 2020), за травень 2020 - 45,92 грн. (період нарахування інфляційних: червень 2020), всього - в загальному розмірі 946,08 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення суми втрат від інфляції, а також в частині нарахування інфляційних втрат на суму боргу за червень 2020 (нарахованої позивачем з урахуванням індексу інфляції за червень 2020) відмовляється.

На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз , код ЄДРПОУ 03345716 (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд.7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Буд , код ЄДРПОУ 37218085 (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 103/2) суму 160731 (сто шістдесят тисяч сімсот тридцять одна) грн. 06 коп. основного боргу, суму 1210 (одна тисяча двісті десять) грн. 19 коп. - 3 % річних, суму 946 (дев`ятсот сорок шість) грн. 08 коп. - втрат від інфляції, суму 2443 (дві тисячі чотириста сорок три) грн. 31 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва