ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2304/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецова В.О.,
суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 (повний текст рішення складено та підписано 16.11.2020, суддя Боєва О.С.) у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Буд , Запорізька область, м.Токмак
до відповідача акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз , м.Запоріжжя
про стягнення суми 163 785,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» суми 163 785,40 грн з якої: 160 731,06 грн - основний борг, 1 619,25 грн - 3% річних, 1435,09 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем умов договору № 1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016 (в редакції ТОВ "Південь-Буд", що викладена в протоколі розбіжностей) щодо своєчасної оплати коштів за користування майном.
ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз на користь товариства з обмеженою відповідальністю Південь-Буд 160 731 грн 06 коп основного боргу, 1 210 грн 19 коп - 3 % річних, 946 грн 08 коп. - втрат від інфляції, 2 443 грн 31 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на те, що відповідачем не надано доказів належного виконання зобов`язання щодо внесення у спірний період плати за користування майном згідно з умовами договору.
ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи
3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз , не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Аргументуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує, що ані в резолютивній частині рішення суду першої інстанції у справі №908/3203/16, ані у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у справі №908/3203/16, не визначено умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір.
В протоколі розбіжностей до договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016 мова йде про визначення плати за користування майном та порядок здійснення розрахунків, порядок прийому-передачі майна залишився неврегульованим.
Пунктом 3 розділу 1 вищевказаного договору передбачено, що право користуванням майном у користувача (ПАТ "Запоріжгаз") виникає з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.
Договір на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016, що укладений в редакції протоколу розбіжностей від 16.09.2016 є оплатним та за своєю правовою природою є договором оренди; форма договору не відповідає тим формам, що визначені Кодексом ГРМ й до того ж між сторонами за договором не було здійснено прийому-передачі майна, майно не знаходиться на балансі ПАТ "Запоріжгаз".
Скаржник вважає, що договір є укладеним тільки на папері (формально). У користувача відповідно до умов вказаного договору не виникло право користування майном за цим договором, а також обов`язок сплачувати грошові кошти за майно, яке не було передане.
Оскільки майно залишилося непереданим за актом приймання-передачі як того вимагає чинне законодавство України та умови договору, а в самому договорі містяться суперечності між його пунктами в частині того, яке саме майно повинно було бути передано, а також п.1 та п.2 не відповідають п.14 Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до 1-ІІІ категорії складності, тому на даний час відповідачу невідомо про яке майно йде мова.
На думку відповідача, ТОВ "Південь-Буд" не має права розпоряджатися тим, що йому не належить та вимагати оплати за укладеним договором відносно вищевказаного майна, порушуючи при цьому чинне законодавство України та права третіх осіб.
Скаржник зазначає, що діяльність товариства є збитковою впродовж тривалого часу, а саме з 2013 по 2018 рік, і як наслідок акціонерам товариства не виплачуються дивіденди. Така ситуація склалася через те, що основним джерелом отримання доходу товариства є тариф на послуги з розподілу природного газу, який затверджується НКРЕКП. Чинний тариф на послуги розподілу природного газу для товариства було затверджено 15.12.2016 постановою НКРЕКП №2287 і протягом 2017-2019 років він не переглядався, то на даний час тариф є економічно не обґрунтованим та не покриває фактичних витрат товариства при здійснені ним ліцензійної діяльності з розподілу природного газу, а отже товариство не має можливості сплачувати грошові кошти за майно, яке не було йому передане за актом приймання-передачі та ще й за незрозумілою формою договору, яка суперечить вимогам Кодексу ГРМ.
Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що технічні характеристики об`єкту (газопроводу), які вказані в рішенні Долинської с/р №11 від 13.01.2011 та в акті приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів) №3 від 31.03.2011 відрізняються від тих, що зазначені в Декларації від 06.06.2016 №ЗП143161530949, це різні газопроводи, збудовані та введені в експлуатацію різними особами з інтервалом у часовому проміжку 6 років. Таким чином, інвентарна картка обліку основних засобів є неналежним доказом того, що на балансі товариства знаходиться газопровід ТОВ "Південь-Буд".
3.2 Доводи інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.
За твердженням позивача, доводи відповідача про те, що на йому невідомі умови договору, спростовані рядом судових рішень, що набрали законної сили, а саме: постановою Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №908/3203/16, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі №908/1467/17, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі №908/468/19, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі №908/895/19, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020 у справі №908/501/20.
Щодо відсутності підписаного сторонами акту приймання-передачі майна за договором позивач вказує, що ця обставина була розглянута Центральним апеляційним господарським судом у справі №908/1467/17 в постанові від 13.095.2019 за участю цих же сторін, яка не була оскаржена в касаційному порядку і набрала законної сили з дня її прийняття.
У вказаній постанові суд з посиланням на постанову Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №925/1596/16 дійшов висновку, що факт користування майном може підтверджуватися не лише актом приймання-передачі майна, а і встановленням такого факту судовими рішеннями за участю сторін у справах.
В даному випадку це випливає з рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 30.11.2015 у справі №328/4240/15-ц, яким встановлено факт експлуатації газопроводу ПАТ "Запоріжгаз"; постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №808/1886/16, якою встановлено факт експлуатації об`єкта будівництва "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району. І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску" ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз"; постанови Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі №908/3203/16, якою встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" є оператором газорозподільної системи сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району; ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.04.2016 у справі №908/4164/15 про банкрутство ПП "Компанії "Метан", якою встановлено факт, перебування газопроводу на балансі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" під інвентарним номером № 123130300330204496.
Знаходження спірного майна на балансі ".Запоріжгаз" підтверджується самим позивачем в поясненнях, наданих у справі №908/4164/15, в яких зазначено, що рішенням Долинської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 13.01.2011 №11, на баланс ПАТ "Запоріжгаз", передано вуличні розподільчі газопроводи середнього тиску сіл Левадне, Долина, Рибалівка та Любимівка Токмацького району Запорізької області.
Щодо розбіжностей в параметрах газопроводу вказаних у протоколі розбіжностей до договору і в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, то такі розбіжності пояснюється тією обставиною, що характеристики газопроводу у протоколі розбіжностей були вказані відповідачем виходячи з рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 30.11.2015 у справі №328/4240/15-ц за яким за TOB "Південь-Буд" було визнано право замовника будівництва на об`єкт будівництва - газопровід, що не введений в експлуатацію: "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка, Токмацького району Запорізької області. І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середньоготиску".
ІV. Апеляційне провадження
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020, постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
Відповідно до постанови НКРЕКП № 810 від 19.06.2017 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Запоріжгаз» , акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» провадить господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району), де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» , та є оператором газорозподільної системи.
Згідно рішення річних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Запоріжгаз» (протокол №20 від 10.04.2019) починаючи з 22.05.2019 найменуванням товариства є акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (відповідач у справі). Крім того, відповідно до вищезазначеного рішення було змінено тип товариства з публічного на приватне акціонерне товариство.
06.06.2016 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за номером № ЗП 143161530949, зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності. Даною декларацією введено в експлуатацію об`єкт: газопровід довжиною 15360 м., пункт газорегуляторний шкафний ПГО 60-2-01-У-G250-80-0,6-У1 з двома регуляторами тиску газу РДГ-50, коректором ТАНДЕМ і лічильником газу ультразвуковим КУРС-01 (газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району, І черга будівництва, код об`єкту 2222,1, категорія складності ІІІ). Замовник, генеральний підрядник, генеральний проектувальник ТОВ Південь - Буд .
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (на сьогодні - акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» ) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» про зобов`язання укласти договір на користування складовими газорозподільної системи в редакції, запропонованій позивачем, за яким було порушено провадження у справі № 908/3203/16. До сумісного розгляду з первісною позовною заявою у справі № 908/3203/16 було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Південь - Буд» про визнання укладеним договору в запропонованій ним редакції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі №908/3203/16 в задоволені первісного та зустрічного позову - відмовлено.
Ухвалюючи вищевказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до Кодексу газорозподільних систем та умов спірного договору, договір на користування складовими газорозподільними системами укладається між власником газопроводу та користувачем (Оператором ГРМ). Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження державної реєстрації згаданого газопроводу, ТОВ «Південь-Буд» право власності на це майно не набуло. Відтак, спірний договір між сторонами не може бути укладений.
У постанові Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі №908/3203/16 встановлено, що спірний газопровід введений в експлуатацію у ІІ кварталі 2016, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ складності, зареєстрованій 06.06.2016. Частиною 4 статті 5 Закону «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі). За таких обставин, судом апеляційної інстанції зазначено, що висновок місцевого господарського суду щодо необхідності державної реєстрації згаданого газопроводу товариства, як передумови набуття права власності, на думку апеляційного суду, є хибним. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» за всіма ознаками є оператором газорозподільної системи, перебуває у Зведеному переліку суб`єктів природних монополій; необхідність укладання відповідного договору визначена Кодексом ГРМ.
У вказаній постанові апеляційним судом зазначено, що, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.08.2016 ТОВ «Південь-Буд» звернулося до ПАТ «Запоріжгаз» з листом за вих. № 49 від 08.07.2016 з пропозицією скласти з власником цього міжселищного газопроводу товариством з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» договір купівлі-продажу з ціною 3987,142 грн, або договір оренди на умовах 5% річних з урахуванням помісячного індексу інфляції. Листом за вих. №06/1007 від 16.08.2016 Запоріжгаз в особі Токмацького управління з експлуатації газового господарства «Запоріжгаз» , посилаючись на п. 2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу, направив товариству два примірники проекту договору на користування складовими газотранспортними системами об`єкту «Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району, І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску» , з пропозицією підписати договори та один примірник повернути на адресу ПАТ «Запоріжгаз» Токмацьке УЕГГ. У відповідь на пропозицію щодо укладання договору товариство з листом № 54 від 16.09.2016 надіслало на адресу Запоріжгаз протокол розбіжностей до зазначеного договору. Цей лист разом з протоколами розбіжностей до проекту договору №1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016 був отриманий Запоріжгазом 20.09.2016, про що свідчить відповідний штамп Запоріжгазу на листі товариства № 54 від 16.09.2016. ПАТ «Запоріжгаз» отримавши протокол розбіжностей у визначений Законом 20-ти денний термін (до 11.10.2016) заходів щодо врегулювання розбіжностей не вжив, неврегульовані розбіжності для вирішення суду - не передав. Тому в силу імперативної норми п.7 ст.181 Господарського кодексу України, пропозиції товариства, визначені ним у протоколі розбіжностей до спірного договору вважаються прийнятими Запоріжгазом. Відтак, спірний договір - є таким, що укладений в редакції цього протоколу розбіжностей.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що за таких обставин підстави для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів - відсутні, адже спір з приводу умов договору був врегульований сторонами до подачі ними позовів. Враховуючи, що помилковий висновок місцевого господарського суду не вплинув на правильність остаточних висновків місцевого господарського суду - рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі № 908/3203/16 залишено без змін з мотивів, викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції від 25.05.2017.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.03.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2017 у справі №908/3203/16 залишено без змін.
Враховуючи вищезазначене, факт укладення договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016, в редакції протоколу розбіжностей до нього, встановлений в постанові суду апеляційної інстанції у справі №908/3203/16.
Таким чином, правовідносини між ТОВ «Південь-Буд» (власник, позивач) та АТ Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (користувач, відповідач) врегульовано вищевказаним договором, який за правовою природою є договором оренди, умовами якого визначено взаємні права та обов`язки сторін.
У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за вищевказаним договором щодо оплати за користування газопроводом за період з 01.02.2020 по 31.08.2020, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підстави встановлених обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Згідно з ч.1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами статей 173,175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.765 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За умовами п. 1 розділу І договору (в редакції проколу розбіжностей) предметом цього договору є надання користувачеві у платне користування належних власнику складових газорозподільної системи, а саме: газопровід «Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району Запорізької області. І черга будівництва «Міжселищний газопровід високого та середнього тиску. В цьому пункті договору також наведено основні параметри газопроводу (майно), який безпосередньо підключений (приєднаний) до майна власника. Адреса розташування газопроводу: Долинська сільська рада Токмацького району Запорізької області.
Згідно з протоколом розбіжностей договір було доповнено умовами щодо визначення обов`язку користувача з внесення оплати за користування майном, її розміру та порядку проведення розрахунків.
Відповідно до п. 2 розділу І договору, перелік майна, яке передається за цим договором користувачеві, зазначається в додатку, який є невід`ємною частиною цього договору. Вказаний додаток №1 до договору «Перелік майна, що передається власником у користування Користувачу» підписаний сторонами та скріплений печатками.
Передане у користування майно зараховується на баланс користувача (п.3 розділу ІІ договору).
Згідно з п. 2 розділу VІІ договору, останній укладається строком на 40 років.
У липні 2017 року ТОВ «Південь-Буд» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ПАТ «Запоріжгаз» заборгованості за договором на користування складовими газорозподільної системи №1 від 06.06.2016.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі №908/1467/17 вказаний позов задоволено частково.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2019 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2019 у справі № 908/1467/17 залишено без змін. Постанова набрала законної сили в день її прийняття, до касаційної інстанції не оскаржувалась.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 908/1467/17 встановлено, що доводи апелянта з приводу того, що йому не є відомими умови договору на користування складовими газотранспортної системи спростовуються постановою Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №908/3203/16. Судом апеляційної інстанції зазначено, що під час розгляду та перегляду справи №908/3203/16 судами було досліджено, перевірено та встановлено, які саме документи надсилались ТОВ «Південь-буд» на адресу ПАТ «Запоріжгаз» , дати цих відправлень, а також дати та докази вручення цих документів ПАТ «Запоріжгаз» . Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у відповідача необхідних документів (договір, протокол розбіжностей до нього). Посилання апелянта на те, що ані в резолютивній частині рішення суду першої інстанції у справі №908/3203/16, ані у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції не визначено умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, не прийнято до уваги колегію суддів, оскільки зазначені обставини стосуються розгляду справи №908/3203/16, рішення у якій набрали законної сили.
Щодо відсутності підписаного сторонами акту приймання-передачі майна за договором, то ця обставина була досліджена та розглянута Центральним апеляційним господарським судом у справі № 908/1467/17 в постанові від 13.05.2019 за участю цих же сторін, яка не була оскаржена в касаційному порядку і набрала законної сили з дня її прийняття.
У п.11 постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №925/1596/16 зазначено, що враховуючи норми ч.2 ст.640 та ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов`язків) та щодо обрахування початку перебігу строку оренди має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі (ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України), що підтверджує прийняття майна в оренду. Сам по собі акт приймання-передачі об`єкту оренди не є єдиним документом в підтвердження початку користування орендованим майном та початком перебігу строку оренди.
Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 13.05.2019 у справі №908/1467/17, з посиланням на постанову Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №925/1596/16, дійшов висновку, що факт користування майном може підтверджуватися не лише актом приймання-передачі майна, а і встановленням такого факту судовими рішеннями за участю сторін у справах. Судом зазначено, що рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 30.11.2015 у справі № 328/4240/15-ц встановлено факт експлуатації газопроводу ПАТ «Запоріжгаз» ; постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі № 808/1886/16 (ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» - третя особа) встановлено факт експлуатації об`єкта будівництва «Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району. І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску» ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» ; постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2017 у справі № 908/3203/16 встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» є оператором газорозподільної системи сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка Токмацького району; ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.04.2016 у справі №908/4164/15 про банкрутство ПП «Компанії «Метан» встановлено факт перебування газопроводу на балансі ПАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» під інвентарним номером №123130300330204496.
Частиною 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем передбачено, що ніхто, крім відповідача, не має право експлуатувати газопровід, оскільки експлуатація газорозподільних систем здійснюються виключно операторами ГРМ. Пунктом 2 розділу III Кодексу газорозподільних систем передбачено, що власники газової мережі зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.07.2019 у справі №908/895/19, залишеним без змін постановою Центрального господарського апеляційного суду від 09.10.2019, було відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Буд» про розірвання договору на користування складовими газорозподільної системи № 1 від 06.06.2016.
Щодо розбіжностей в параметрах газопроводу вказаних у протоколі розбіжностей до договору і в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, то такі розбіжності пояснюється тією обставиною, що характеристики газопроводу у протоколі розбіжностей були вказані виходячи з рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 30.11.2015 у справі №328/4240/15-ц, за яким за ТОВ "Південь-Буд" було визнано право замовника будівництва на об`єкт будівництва - газопровід, що не введений в експлуатацію: "Газифікація сіл Левадне, Долина, Рибалівка, Любимівка, Токмацького району Запорізької області. І черга будівництва. Міжселищний газопровід високого та середнього тиску", про що зазначено у постанові Центрального господарського апеляційного суду від 09.10.2019 у справі №908/895/19.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням наведеного, факт користування відповідачем газопроводом є встановленим судовими рішеннями у наведених вище справах.
Частинами 1, 3, 5 ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
В пункті 4 розділу І укладеного сторонами договору (в редакції проколу розбіжностей) визначено, що орієнтовна ціна договору складає 3987142,00 грн, що визначена на основі експертного звіту ПП "Бердянськміськбуд" від 08.12.2015 №454/1115 про оцінку майна, що є предметом цього договору.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ-1 договору (в редакції проколу розбіжностей), річна вартість користування майном складає 5% від вартості майна, що зазначена у п. 4 розділу І цього договору із врахуванням індексу інфляції.
Згідно з п. 2 розділу ІІ-1 договору (в редакції проколу розбіжностей) сума річної вартості користування майном, що передбачена п. 1 розділу ІІ-1 цього договору, підлягає помісячній сплаті користувачем на розрахунковий рахунок власника до останнього числа кожного місяця. Розмір місячної плати за користування майном вираховується наступним чином: сум/12 міс, де Сум - сума річної вартості користування майном, що передбачена п. 1 розділу ІІ-1 цього договору, 12 міс - кількість місяців у році.
Рішенням Господарського суду Запорізької області №908/1467/17 від 15.01.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного суду від 26.11.2018, визнано обґрунтованими позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-буд" про стягнення з публічного акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" плати за користування спірним газопроводом за договором №1 на користування складовими газорозподільної системи від 06.06.2016 за період з 11.10.2016 по 30.06.2017 в розмірі 144 533 грн 88 коп.
Рішенням Господарського суду Запорізької області №908/468/19 від 30.07.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного суду від 20.11.2019, з відповідача на користь позивача стягнуто плату за користування газопроводом за період з 10.07.2017 по 31.01.2019 в розмірі 443 253,40 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області №908/501/20 від 30.07.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного суду від 22.07.2020, з відповідача на користь позивача стягнуто суму 259028,20 грн заборгованості за користування газопроводом за період з 01.02.2019 по 31.01.2020.
Вказані обставини підтверджують систематичне порушення відповідачем умов договору та вимог закону щодо належного виконання зобов`язання, свідчать про недобросовісну поведінку користувача.
Згідно з розрахунком, наведеним позивачем у позовній заяві у справі, що розглядається, за період з 01.10.2019 по 30.09.2020 розмір місячної орендної плати із врахуванням індексу інфляції становить 22 961,58 грн, що також встановлено рішенням господарського суду під час розгляду справи № 908/501/20.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за користування майном за період заявлений у даному позові, а саме: з 01.02.2020 по 31.08.2020 (7 місяців) становить 160731,06 грн. (22 961,58х7).
Відповідач доказів належного виконання зобов`язання щодо внесення у спірний період плати за користування майном згідно з умовами договору, суду не надав.
Встановивши наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 160 731,06 грн основного боргу.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 1619,25 грн - 3% річних від простроченої суми щомісячної оплати, які нараховано за загальний період з 01.02.2020 по 31.08.2020 включно та суму 1435,09 грн інфляційних втрат (нарахованих на заборгованість за лютий - червень 2020) за загальний період з березня 2020 року по червень 2020.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий відповідачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що наведений у позовній заяві розрахунок 3 % річних виконаний неправильно, оскільки відповідачем не враховано приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та невірно визначено початок виникнення прострочення з щомісячної оплати з урахуванням встановленого договором кінцевого терміну розрахунків за кожен місяць користування майном та, відповідно, кількість днів прострочення.
Судом першої інстанції встановлено, що прострочення оплати за лютий 2020 виникло, починаючи з 03.03.2020, за березень 2020 - з 01.04.2020, за квітень 2020 - з 01.05.2020, за травень 2020 - з 02.06.2020, за червень 2020 - з 01.07.2020, за липень - з 01.08.2020. Прострочення оплати за серпень 2020 виникло з 02.09.2020 (позов подано 08.09.2020), тому враховуючи визначену позивачем кінцеву дату періоду нарахування 3% річних - по 31.08.2020, вимоги в частині нарахування річних на суму боргу за серпень 2020 (за 31 день прострочення) є необґрунтованими.
Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1210,19 грн.
Позивачем заявлено до стягнення суму 1435,09 грн інфляційних втрат, які нараховано на заборгованість з внесення плати за лютий, березень, квітень, травень та червень 2020.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов умотивованого висновку про допущену позивачем арифметичну помилку та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у загальному розмірі 946,08 грн.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до вимог апеляційної скарги, відповідач не заперечує щодо застосування судом першої інстанції механізму розрахунку інфляційних втрат. Відтак, відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції у наведеній частині апеляційним господарським судом не переглядається.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про збиткову діяльність товариства, оскільки наведене не звільняє відповідача від виконання зобов`язання за спірним договором щодо своєчасної оплати коштів за користування майном.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи позивача, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.
4.5 Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні апеляційної скарги акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Запоріжгаз відмовити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2020 у справі №908/2304/20 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий В.О.Кузнецов
Судді В.Ф.Мороз
Л.А.Коваль
Суд | Центральний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 26.01.2021 |
Оприлюднено | 28.01.2021 |
Номер документу | 94390303 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Кузнецов Вадим Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні