Рішення

від 09.11.2020 по справі 910/12176/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2020Справа № 910/12176/20 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС (54030, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ПОТЬОМКІНСЬКА, будинок 13/5, офіс 20) до проАкціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 1) стягнення заборгованості у розмірі 228 028 грн. 00 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 228 028 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС до Акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України про стягнення заборгованості у розмірі 228 028 грн. 00 коп . залишено без руху.

25.08.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

27.08.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС про усунення недоліків позовної заяви по справі №910/12176/20 повернуто Заявнику без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12176/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

17.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

17.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 року встановлено Акціонерному товариству "Державна продовольчо - зернова корпорація України" процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТБЕРГ ЛЮКС" по справі № 910/12176/20 до 30 вересня 2020 року .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 року заяву Акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" із запереченнями щодо розгляду справи №910/12176/20 в порядку спрощеного позовного провадження" залишено без задоволення.

02.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

21.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

28.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідач надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020 року відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС на відзив по справі №910/12176/20 повернуто Заявнику без розгляду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.09.2020 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 09.09.2020 року, 10.10.2020 року про вручення поштового відправлення уповноваженим особам Сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

22.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС (Постачальник) та Акціонерним товариством Державна продовольчо - зернова корпорація України (Покупець) було укладено Договір поставки №ПОЛ0047-С, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2019 року, культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами. (а.с.52-58)

Кількість товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід`ємними частинами. Одиницею виміру товару, що поставляється на умовах даного Договору є метрична тонна. (п.2.1 Договору)

Згідно з п.п.3.1, 3.2 Договору ціна товару за одиницю виміру та загальна вартість товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами. Сума Договору становить вартість поставленого товару протягом строку дії Договору, відповідно до додаткових угод до Договору, видаткових накладних та/або актів приймання - передачі товару.

У п.4.1 Договору зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW ( Франко - завод ) згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (у редакції 2010 року) за виключенням умов, які обумовлені в Договорі. Місце поставки товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п.4.5 Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту оформлення Зерновим складом складського документу (при поставці на несертифікованому зерновому складі - довідки Зернового складу) на ім`я Покупця, акту приймання - передачі товару, підписаного між Сторонами та Зерновим складом та в видаткової накладної. Датою переходу права власності від Постачальника до Покупця є дата підписання вищевказаних документів. Датою поставки товару вважається дата видачі складського документу, яка має відповідати даті видаткової накладної.

Згідно з п.5.4 Договору Покупець сплачує грошову суму в розмірі 100% вартості товару протягом 3 банківських днів з дати надання Постачальником Покупцю оригіналів документів, зазначених в пп.в), г) п.4.4 та копій документів, зазначених в пп.а), б), г) п.4.4 та документів, зазначених в п.10.3 Договору та реєстрації Постачальником податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст.201.1 ПКУ.

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строку проведення оплати за поставлений товар відповідно до умов Договору він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення печатками обох Сторін і діє до 30.06.2020 р., але у будь - якому випадку до повного виконання зобов`язання, в тому числі грошових, згідно Додаткових угод до Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Додатком №1 від 23.10.2019 року до Договору поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року, що є Додатковою угодою №002К3, Сторони узгодили, що Постачальник передає у власність Покупця наступний товар: кукурудзу 3 класу, кількість 500,000 тонн, загальна вартість товару складає 1968000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ. Базис поставки EXW ( Франко - завод ) згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс (у редакції 2010 року) - філія АТ ДПЗКУ Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1, адреса: 25005, м. Кіровоград, вул. Варшавська, 91а. Поставка товару в повному обсязі здійснюється в строк до 31.10.2019 р. включно. (а.с.59)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року, Додаткової угоди №002К3 до Договору Позивач поставив, а Відповідач в свою чергу прийняв кукурудзу 3 класу, що підтверджується видатковою накладною №АЛ-010 від 29.10.2019 року на суму в розмірі 1 241 441 грн. 95 коп., з якої ПДВ - 206 906 грн. 99 коп. (а.с.61)

В свою чергу на виконання умов Договору поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року, Додаткової угоди №002К3 до Договору Акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України здійснило перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у розмірі 1 034 534 грн. 30 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1776978 від 31.01.2019 року із зазначенням призначення платежу: частк.сплата за кукур 3 кл по дог. №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 . (а.с.62)

Позивач неодноразово (13.05.2020 р., 20.07.2020 р.) надсилав на адресу Відповідача листи з вимогами здійснити оплату за отриманий товар, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 13.05.2020 р., накладної від 20.07.2020 р., опису вкладення у цінний лист. (а.с.67-79)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС становить 206 907 грн. 00 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України 3% річних у розмірі 2 510 грн. 55 коп., інфляційні у розмірі 4 376 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 14 235 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивач передав товар, який фактично не належить Позивачу, всупереч п.1.2 Договору. Згідно з ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.11.2019 року по справі №404/7490/19 на зерно кукурудзи врожаю 2019 року накладено арешт, як на речовий доказ у кримінальному провадженні №12019120020007602 від 04.10.2019 р., яке зберігається у бетонних банках на території філії АТ ДПЗКУ Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1, адреса: 25005, м. Кіровоград, вул. Варшавська, 91а. Отже, Позивач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, оскільки право власності на товар до Відповідача не перейшло, а тому останній надіслав на адресу Позивача повідомлення №130-2-19/3860 від 28.09.2020 р. про розірвання договору. За таких підстав, у зв`язку з розірванням договору в односторонньому порядку, всі зобов`язання сторін є припиненими, а тому позовні вимоги є необґрунтованими. Крім того, Позивачем не було надано оригіналів документів відповідно до п.п.5.2, 10.3, 7.2 Договору, а тому Відповідач має право застосувати затримку товару до моменту усунення порушення. Також не була зареєстрована податкова накладна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року, Додаткової угоди №002К3 до Договору Позивач поставив, а Відповідач в свою чергу прийняв кукурудзу 3 класу, що підтверджується видатковою накладною №АЛ-010 від 29.10.2019 року на суму в розмірі 1 241 441 грн. 95 коп., з якої ПДВ - 206 906 грн. 99 коп., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.61)

В свою чергу на виконання умов Договору поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року, Додаткової угоди №002К3 до Договору Акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України здійснило перерахування грошових коштів на рахунок Позивача у розмірі 1 034 534 грн. 30 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1776978 від 31.01.2019 року із зазначенням призначення платежу: частк.сплата за кукур 3 кл по дог. №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 . (а.с.62)

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо ненадання Позивачем оригіналів документів відповідно до п.п.5.2, 10.3, 7.2 Договору, оскільки незважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів передачі Позивачем оригіналів документів, визначених у п.5.2 Договору, Акціонерне товариство Державна продовольчо - зернова корпорація України здійснило перерахування грошових коштів Позивачу. Вказані конклюдентні дії Відповідача по здійсненню оплати отриманого товару свідчать про отримання оригіналів документів, з якими пов`язується настання попередньої умови для виникнення зобов`язання Покупця.

Згідно з п.5.4 Договору Покупець сплачує грошову суму в розмірі 100% вартості товару протягом 3 банківських днів з дати надання Постачальником Покупцю оригіналів документів, зазначених в пп.в), г) п.4.4 та копій документів, зазначених в пп.а), б), г) п.4.4 та документів, зазначених в п.10.3 Договору та реєстрації Постачальником податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст.201.1 ПКУ.

У п.5.4.2 Договору зазначено, що Покупець сплачує грошову суму в розмірі ПДВ вартості товару протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 ПКУ.

На виконання умов Договору поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року, Додаткової угоди №002К3 до Договору та на підтвердження своїх вимог Позивачем було додано до матеріалів справи копію зареєстрованої електронної податкової накладної від 29.10.2019 р., що складена ним на спірну господарську операцію. (а.с.60)

Рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних №1463834/42505822 від 21.02.2020 року прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної. (а.с.63-64)

Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірної господарської операції Позивачем виписано Відповідачу податкову накладну та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копія податкової накладної з розшифровками податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявна в матеріалах справи.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивач передав товар, який фактично не належить Позивачу, всупереч п.1.2 Договору. Згідно з ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.11.2019 року по справі №404/7490/19 на зерно кукурудзи врожаю 2019 року накладено арешт, як на речовий доказ у кримінальному провадженні №12019120020007602 від 04.10.2019 р., яке зберігається у бетонних банках на території філії АТ ДПЗКУ Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1, адреса: 25005, м. Кіровоград, вул. Варшавська, 91а. Отже, Позивач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, оскільки право власності на товар до Відповідача не перейшло, а тому останній надіслав на адресу Позивача повідомлення №130-2-19/3860 від 28.09.2020 р. про розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 14.11.2019 року у провадженні №11-сс/4809/433/19 клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Спориш А.Ю. про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеного 04 жовтня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019120020007602, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України задоволено. Накладено арешт на зерно кукурудзи врожаю 2019 року, загальною кількістю 345,480 тон, яке зберігається у бетонних банках на території філії Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 розташованого за адресою: м. Кропивницький вул.. Варшавська, 91а. Арештоване майно - зерно кукурудзи врожаю 2019 року, загальною кількістю 345,480 тон, яке зберігається у бетонних банках на території філії Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 розташованого за адресою: м. Кропивницький вул.. Варшавська, 91а, передано слідчому у даному кримінальному провадженні Споришу А.Ю. для вирішення питання про його зберігання у встановленому законом порядку. (а.с.194-199)

Відповідно до п.1.2 Договору Постачальник гарантує, що він є сумлінним і єдиним власником товару, а також те, що на товар або його частину відсутні права або претензії третіх осіб.

Відповідно до п.6.4 Договору Покупець залишає за собою право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення письмового повідомлення Постачальнику, у разі порушення Постачальником п.1.2 договору, при цьому Договір вважається розірваним з дати, вказаної в такому повідомленні.

28.09.2020 року Відповідач надіслав на адресу Позивача повідомлення №130-2-19/3860 від 28.09.2020 року про розірвання договору поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 28.09.2020 р., фіскального чеку, накладної. (а.с.162-170)

Проте, Суд зазначає, що на момент передачі товару Позивачем (29.10.2019 року) на виконання умов спірного договору арешт на зерно кукурудзи накладено не було. Ухвала Кропивницького апеляційного суду від 14.11.2019 року у провадженні №11-сс/4809/433/19 не є тим процесуальним документом, який може підтвердити або спростувати факт належності права власності на поставлений товар. Крім того, факт незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах може бути встановлений вироком суду загальної юрисдикції, який набрав законної сили, щодо встановлення складу кримінального правопорушення по факту незаконного заволодіння майном - зерна кукурудзи врожаю 2019 року, загальною кількістю 345,480 тон, яке зберігається у бетонних банках на території філії Акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 1 , розташованого за адресою: м. Кропивницький вул.. Варшавська, 91а, та притягнення винної особи до відповідальності, який в матеріалах справи відсутній.

В той же час, Суд зазначає, що відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох Сторін та скріплення печатками обох Сторін і діє до 30.06.2020 р., але у будь - якому випадку до повного виконання зобов`язання, в тому числі грошових, згідно Додаткових угод до Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 910/9072/17.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору й дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, оскільки в даному випадку зобов`язання Відповідача з оплати поставленого й отриманого товару за Договором поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року виникли під час дії вказаного договору. За таких підстав, Суд відхиляє доводи Відповідача щодо припинення зобов`язань сторін з моменту надсилання повідомлення про розірвання спірного договору.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України перед Товариством з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС за Договором поставки №ПОЛ0047-С від 22.10.2019 року становить 206 907 грн. 65 коп. Проте, оскільки Позивачем заявлено до стягнення 206 907 грн. 00 коп., а відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог, Суд розглядає позовні вимоги в межах заявлених Позивачем.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС в розмірі 206 907 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договорів, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 206 907 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 21.02.2020 р. по 17.07.2020 р. у розмірі 2 510 грн. 00 коп. та інфляційні за березень 2020 року - червень 2020 року у розмірі 4 376 грн. 00 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 21.02.2020 р. по 17.07.2020 р. у розмірі 2 510 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. У п.5.4.2 Договору зазначено, що Покупець сплачує грошову суму в розмірі ПДВ вартості товару протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 ПКУ. Податкова накладна була зареєстрована 21.02.2020 р., а тому прострочка Відповідача розпочалась 27.02.2020 р. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 27.02.2020 р. по 17.07.2020 р. у розмірі 2 408 грн. 26 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін , відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за період прострочки березень 2020 року - червень 2020 року у розмірі 4 376 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 21.02.2020 р. по 17.07.2020 р. у розмірі 14 234 грн. 00 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.8 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строку проведення оплати за поставлений товар відповідно до умов Договору він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 21.02.2020 р. по 17.07.2020 р. у розмірі 14 234 грн. 00 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. У п.5.4.2 Договору зазначено, що Покупець сплачує грошову суму в розмірі ПДВ вартості товару протягом 3 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.1 ПКУ. Податкова накладна була зареєстрована 21.02.2020 р., а тому прострочка Відповідача розпочалась 27.02.2020 р. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 27.02.2020 р. по 17.07.2020 р. у розмірі 13 488 грн. 53 коп.

Таким чином, з Акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС підлягає стягненню заборгованість у розмірі 206 907 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 408 грн. 26 коп., інфляційні у розмірі 4 376 грн. 00 коп., пеня у розмірі 13 488 грн. 53 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Державна продовольчо - зернова корпорація України (01033, місто Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 37243279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРТБЕРГ ЛЮКС (54030, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ПОТЬОМКІНСЬКА, будинок 13/5, офіс 20, ідентифікаційний код юридичної особи 42505822) заборгованість у розмірі 206 907 (двісті шість тисяч дев`ятсот сім) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн. 26 (двадцять шість) коп., інфляційні у розмірі 4 376 (чотири тисячі триста сімдесят шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 13 488 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 53 (п`ятдесят три) коп. та судовий збір у розмірі 3 407 (три тисячі чотириста сім) грн. 70 (сімдесят) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09 листопада 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин