Рішення

від 06.11.2020 по справі 910/3598/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2020Справа № 910/3598/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 835074,36 грн

Представники сторін:

від позивача: Зінкевич О.С.;

від відповідача: Куць О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод з вимогами до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 835074,36 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на неправомірне списання залізницею з особового рахунку позивача грошових коштів у загальному розмірі 835074,36 грн, які нараховані за простій вагонів на станції відправлення (станція Ушиця Південно-Західної залізниці), так як затримка вагонів, за твердженням позивача, сталась з вини залізниці, а саме у зв`язку з запровадженням нею конвенційних заборон.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 12.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 відкрито провадження у справі №910/3598/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.04.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 29.04.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 27.05.2020.

У підготовчому засіданні 27.05.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 24.06.2020.

24.06.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позову з тих підстав, що затримка вагонів сталась з вини позивача, який не забезпечив попередню оплату для здійснення повного розрахунку за планове перевезення.

У підготовчому засіданні 24.06.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 21.07.2020.

У підготовчому засіданні 21.07.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 01.09.2020.

У підготовчому засіданні 01.09.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 16.09.2020.

15.09.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

Підготовче засідання, призначене на 16.09.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2020 підготовче засідання у справі №910/3598/20 призначено на 07.10.2020.

24.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 07.10.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.11.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2020 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2020 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 06.11.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2018 між Акціонерним товариством Українська залізниця (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод (замовник) укладено Договір №11040/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

У ст. 2 Договору №11040/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 16.02.2018 зазначено, що замовник зобов`язаний, зокрема:

- надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС Месплан ;

- оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника;

- самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника;

- відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю, недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Обов`язками перевізника, зокрема, є:

- приймання до перевезення вантажів у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно з затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією АС Месплан , доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору;

- вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронному чи паперовому вигляді.

У п. 2.4 Договору №11040/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 16.02.2018 зазначено, що перевізник має право відмовити або призупинити виконання узгодженого плану перевезень у разі оголошення заборон або обмежень на перевезення вантажу на/з станції, зазначені в планах. При цьому перевізник не несе відповідальності за ненадання послуг.

Згідно з п. 2.4.3 Договору №11040/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 16.02.2018 перевізник має право припинити надання послуг за цим договором у разі відсутності попередньої оплати на особовому рахунку замовника.

Відповідно до п. 4.2 Договору №11040/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 16.02.2018 оплата послуг відповідно до договору здійснюється на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника.

У п. 5.1 Договору №11040/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 16.02.2018 сторонами погоджено, що вони несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно з Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 12.1 Договору №11040/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 16.02.2018 договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС Месплан або АС Клієнт УЗ , або вчинення змовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

23.08.2019 між Акціонерним товариством Українська залізниця (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод (замовник) укладено Додаткову угоду №1 щодо продажу послуг із використанням власних вагонів Акціонерного товариства Українська залізниця із застосуванням ЕТС ProZorro.Продажів , у п. 1 якої сторони погодили, що у випадку перемоги замовника на електронних торгах (аукціоні) щодо використання вагонів власності залізниці під час здійснення перевезення вантажів, до таких відносин застосовуватимуться спеціальні умови цієї додаткової угоди, які матимуть пріоритет над умовами договору. Інші умови договору, не визначені цією додатковою угодою, застосовуватимуться в частині, що не суперечить додатковій угоді.

У п. 2 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019 зазначено, що електронні торги (аукціон) - процес визначення переможця електронних торгів (аукціонів) щодо використання вагонів власності АТ Укрзалізниця під час здійснення перевезень вантажів, який здійснюється із застосуванням ЕТС на електронних майданчиках на умовах та в порядку, встановлених Регламентом роботи електронної торгової системи ProZorro.Продажі щодо проведення електронних торгів щодо продажу послуг із використання вагонів власності АТ Укрзалізниця під час здійснення перевезень вантажів (далі - Регламент ЕТС Укрзалізниця). Актуальний Регламент ЕТС Укрзалізниця в електронній формі розміщується у вільному доступі за посиланням www.prozorro.sale.

Відповідно до п. 5.1 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019 замовник зобов`язаний дотримуватися Регламенту ЕТС Укрзалізниці.

Згідно з п. 5.2 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019 замовник зобов`язаний не раніше ніж на наступний робочий день з дня присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені , але не пізніше ніж через шість робочих днів з дня присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені надати місячне замовлення на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів в АС Месплан , у разі, якщо таке замовлення відсутнє, та узгодити його з причетними організаціями (одержувачем, експедитором, портом та іншими причетними).

Відповідно до п. 5.3 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019 замовник зобов`язаний не раніше ніж на наступний робочий день з дня присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені , але не пізніше ніж через шість робочих днів з дня присвоєння електронним торгам статусу Торги завершені проставити та узгодити в АС Месплан електронну заявку на подачу порожніх вагонів з ознакою Аукціон відповідно до плану перевезень та умов лоту.

Замовник зобов`язаний використовувати вагони, ставка плати за використання яких встановлена за результатами проведення електронних торгів (аукціону), для ввезень у внутрішньому сполученні, включаючи перевезення вантажів з/до портових станцій, за одним лотом лише для однієї станції навантаження, з використанням власного коду відправника та платника та з оформленням одного перевізного документа (п. 5.4 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019).

Відповідно до п. 5.5 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019 замовник зобов`язаний використовувати вагони в межах маршруту, вказаного в заявці на здачу порожніх вагонів та не переадресовувати в процесі перевезення, за виключенням випадків виникнення обмежень, в тому числі технічних або технологічних, обмежень внаслідок обставин непереборної сили, що визначено в розділі 6 Договору.

Відповідно до п. 5.6 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019 замовник зобов`язаний на підставі проставленої електронної заявки на подачу порожніх вагонів перевізника з ознакою Аукціон , з врахуванням ставки плати за використання власних вагонів перевізника, встановленої за результатами проведення електронних торгів (аукціону), завчасно забезпечити попередню оплату для здійснення повного розрахунку за планове перевезення та самостійно контролювати наявність на власному особовому рахунку коштів для здійснення повного розрахунку за перевезення з врахуванням всіх платежів, передбачених умовами договору та відповідно до протоколу електронних торгів.

Згідно з п. 8.3 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019 перевізник не несе відповідальності за неможливість надати послуги на умовах, передбачених додатковою угодою, у випадку, якщо обраний замовником-переможцем електронних торгів маршрут має обмеження, в тому числі технічні або технологічні обмеження, обмеження внаслідок обставин непереборної сили, що зазначено у розділі 6 договору, конвенційні заборони, обмеження в роботі станцій (закриті станції).

Відповідно до п. 8.4 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019 замовник звільняється від відповідальності при неможливості здійснити навантаження на умовах, передбачених додатковою угодою, у випадку, якщо для обраного замовником маршруту виникли обмеження внаслідок обставин непереборної сили, що зазначено у розділі 6 договору, конвенційних заборон, у випадку, якщо такі обмеження виникли після закінчення періоду поставлення електронної заявки на подачу порожніх вагонів з ознакою Аукціон .

Судом встановлено, що 15.11.2019 залізницею було проведено електронний аукціон щодо продажу послуги з використанням вагонів за лотом UZ081104/м, а саме: продаж послуг з використання вагонів власності Акціонерного товариства Українська залізниця (1 вагон на 1 добу), 1 маршрут по 50 напіввагонів (люкові) з однієї маршрутної станції навантаження. Кількість вагонів - 50. Рухомий склад - на піввагони - 60; полігон навантаження - без обмеження. Дата подачі вагонів початкова - 2019-11-24 00:00. Дата подачі вагонів кінцева - 2019-11-24 23:59.

Переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод , що підтверджується Протоколом електронного аукціону №UA-PS-2019-11-08-000012-2 від 15.11.2019.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що 25.11.2019 залізницею були подані вагони 65251787, 60920600, 64842735, 60866316, 65295180, 65490906, 66765819, 67704825, 60221181, 67675959, 67378570, 67156281, 67152728, 66789488, 60251048, 67154211, 56084882, 66764960, 54999172, 67381350, 56255565, 67853838, 60678927, 56085913, 67683813, 60254828, 67912972, 61801247, 65332884, 67572685, 67590778, 67675579, 60222171, 67179002, 60007333, 60684685, 63641492, 65758385, 65386088, 65259038, 67349928, 61847547, 60414554, 66136888, 67676676, 65942047, 65331043, 66939752, 60508066, 67158519.

Вказані завантажені позивачем вагони 26.11.2019 повинні були рухатись зі станції призначення Ушиця Південно-Західної залізниці до станції Кочубіївка Південної залізниці.

Однак, вказані вагони стояли завантаженими та не були відправлені з 26.11.2019 по 06.12.2019.

За твердженням позивача, вагони не були відправлені з тих причин, що залізницею було запроваджено тимчасове обмеження на перевезення вантажів ЦДЗ-1/78 від 15.11.2019, ЦДЗ-1/114 від 25.11.2019

При цьому, залізницею було нараховано та списано з рахунку позивача за користування вагонами плату у сумі 662799,00 грн та штрафи, пов`язані з перевезенням вантажів, на суму 144828,36 грн.

Вказані нарахування позивач вважає неправомірними, оскільки вагони простояли і не були відправлені саме з вини залізниці.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 835074,36 грн.

Заперечуючи щодо задоволення позову, відповідач вказав на те, що затримка вагонів сталась з вини позивача, який не забезпечив попередню оплату для здійснення повного розрахунку за планове перевезення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною першою статті 8 Закону України Про залізничний транспорт передбачено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Відповідно до пункту 2 Статуту залізниць України цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 3 Статуту залізниць України передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Відповідно до пункту 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам-суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Отже, за період фактичного використання суб`єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.

Відтак, при розгляді спору про правомірність стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

У п. 4 розділу 2 Правил користування вагонами і контейнерами зазначено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Пам`ятка підписується відповідальною особою станції вантажовласника .

У п. 5 розділу 3 Правил користування вагонами і контейнерами вказано, що плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера).

Відповідно до п. 6 розділу 3 Правил користування вагонами і контейнерами час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника , є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника .

Відповідно до п. 12 розділу 3 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно з п. 13 розділу 3 Правил користування вагонами і контейнерами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

У п. 9 Правил зберігання вантажів зазначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Як вбачається з залізничної накладної №32905572, 25.11.2019 позивачем було подано під навантаження на станції Ушиця Південно-західної залізниці наступні вагони (25 вагонів): 65251787, 60920600, 64842735, 60866316, 65295180, 65490906, 66765819, 67704825, 60221181, 67675959, 67378570, 67156281, 67152728, 66789488, 60251048, 67154211, 56084882, 66764960, 54999172, 67381350, 56255565, 67853838, 60678927, 56085913, 67683813.

В Акті загальної форми №320 (форма ГУ-23), складеному залізницею 25.11.2019, зазначено, що вказані вагони затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.

З Акту загальної форми №322 від 26.11.2019 вбачається, що часом закінчення затримки всіх вказаних вагонів є 26.11.2019.

Крім того, як вбачається з залізничної накладної №32908634, позивачем 25.11.2019 було подано під навантаження на станції Ушиця Південно-західної залізниці наступні вагони: 60254828, 67912972, 61801247, 65332884, 67572685, 67590778, 67675579, 60222171, 67179002, 60007333, 60684685, 63641492, 65758385, 65386088, 65259038, 67349928, 61847547, 60414554, 66136888, 67676676, 65942047, 65331043, 66939752, 60508066, 67158519.

В Акті загальної форми №321 (форма ГУ-23), складеному залізницею 25.11.2019, зазначено, що вказані вагони затримані на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.

З Акту загальної форми №323 від 26.11.2019 вбачається, що часом закінчення затримки вагонів 67590778, 67675579, 60684685, 65758385, 65386088, 60414554, 67676676, 65942047, 60508066 є 26.11.2019.

Судом встановлено, що 18.03.2016 між Акціонерним товариством Українська залізниця (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод (власник колії) укладено Договір №2687 про експлуатацію залізничної під`їзної колії, відповідно до умов якого експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до колії №5 станції Ушиця Південно-західної залізниці стрілочним переводом №18, і яка обслуговується власним локомотивом; максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить не більше 34 вагонів.

Як вбачається з пам`ятки №243 про подавання вагонів (форма ГУ-45) від 26.11.2019 вказані вагони у загальній кількості 34 шт були подані залізницею на передавальну колію під`їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод для здійснення вантажних операцій позивачем.

Пам`ятка підписана відповідальною особою станції залізниці та позивача (відповідно до розділу 2 Правил користування вагонами і контейнерами).

У п. 11 Договору №2687 про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 18.03.2016 зазначено, що максимальна переробна спроможність вантажних пунктів на навантаження (кількість вагонів і час на їх обробку) на колії №3 складає 15 вагонів (примітка - у разі відсутності вагонів під вивантаження на колії №3, дозволяється подавати на фронт максимально 16 вагонів).

27.11.2019 16 вагонів, вже завантажених позивачем (67156281, 67152728, 66789488, 60251048, 56084882, 66764960, 5499172, 67381350, 56255565, 65251787, 67853838, 67704825, 67683813, 67676676, 67675959, 67675579), були забрані залізницею, що підтверджується пам`яткою №282 про забирання вагонів від 27.11.2019 (пам`ятка підписана відповідальною особою станції залізниці та позивача(відповідно до розділу 2 Правил користування вагонами і контейнерами), та відправлені на колію станції Ушиця в очікуванні оформлення вантажу після забирання їх з місць навантаження і формування маршруту та оформлення перевізного документу від вантажовласника, про що складено Акт загальної форми №326 (форма ГУ-23) від 27.11.2019.

Крім того, з Акту загальної форми №327 від 27.11.2019 вбачається, що часом закінчення затримки вагонів 16 інших вагонів 60254828, 67912972, 61801247, 65332884, 67572685, 60222171, 67179002, 60007333, 63641492, 65259038, 67349928, 61847547, 66136888, 65331043, 66939752, 67158519 (затримані за актом №321 від 25.11.2019) є 27.11.2019.

Відповідно до пам`ятки №244 від 27.11.2019 вказані вагони були подані залізницею до завантаження позивачу.

Пам`ятка підписана відповідальною особою станції залізниці та позивача (відповідно до розділу 2 Правил користування вагонами і контейнерами).

З наведеного вбачається, що станом на 27.11.2019 34 вагони залізниці перебували на під`їзній колії позивача і ще 16 вагонів простоювали на станції Ушиця в очікуванні оформлення вантажу після збирання їх з місць навантаження і формування перевізного документа від вантажовласника.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2019 позивачем було сформовано залізничну накладну №33047531 на відправку всіх 50 вагонів, відповідно до якої відправником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод , одержувачем - Представництво Онур Таахут Ташимаджилик Іншаат Тіджерат Ве Санаї Анонім Ширкеті; станція відправлення - Ушиця Південно-західної залізниці, станція призначення - Кочубіївка Південної залізниці.

Як вбачається з графи 34 залізничної накладної №33047531 від 26.11.2019, загальна сума платежів на користь залізниці за перевезення вказаних вагонів становить 707630,00 грн.

При цьому, відповідно до п. 5.6 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019 замовник зобов`язаний на підставі проставленої електронної заявки на подачу порожніх вагонів перевізника з ознакою Аукціон , з врахуванням ставки плати за використання власних вагонів перевізника, встановленої за результатами проведення електронних торгів (аукціону), завчасно забезпечити попередню оплату для здійснення повного розрахунку за планове перевезення та самостійно контролювати наявність на власному особовому рахунку коштів для здійснення повного розрахунку за перевезення з врахуванням всіх платежів, передбачених умовами договору та відповідно до протоколу електронних торгів.

Однак, судом встановлено, що станом на 26.11.2019 на рахунку позивача знаходились грошові кошти у розмірі 57166,75 грн, що недостатньо для оплати за перевезення 50 вагонів за залізничною накладною №33047531 від 26.11.2019 (відповідно до виписки з особового рахунку позивача).

Як вбачається з виписки з особового рахунку позивача, 04.12.2019 відбулось надходження грошових коштів у сумі 840000,00 грн, що було достатньо для оплати послуг планового перевезення вантажу у спірних вагонах.

Відповідно до п. 4.14 Договору №11040/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 16.02.2018 перевізник має право призупинити надання послуг за цим договором у разі відсутності або недостатності на особовому рахунку замовника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг та не несе відповідальності за невиконання цього договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що саме у зв`язку з відсутністю достатньої суми грошових коштів на особовому рахунку позивача станом на 26.11.2019, що є порушенням п. 5.6 Додаткової угоди №1 від 23.08.2019, відправка 50 вагонів не відбулась, а вагони й далі перебували на затримці по актам загальної форми на під`їзній колії Товариства з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод .

Враховуючи надані відповідачем пояснення та встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що затримка відправлення вагонів з 26.11.2019 по 04.12.2019 відбулась не з вини залізниці.

Водночас, судом встановлено, що станом на 04.12.2019 діяло тимчасове обмеження на перевезення вантажів №ЦДЗ-1/78 від 25.11.2019, відповідно до якого було введено обмеження перевезень, причина - накопичення вагонів; область призначення - станція Кочубіївка південної залізниці на адресу Представництва Онур Таахут Ташимаджилик Іншаат Тіджерат Ве Санаї Анонім Ширкеті; рід відправок - всі відправки, рід вантажу - всі вантажі, рід рухомого складу - всі, тривалість застосування - до відміни.

При цьому, відповідачем долучено до матеріалів справи копію листа Представництва Онур Таахут Ташимаджилик Іншаат Тіджерат Ве Санаї Анонім Ширкеті №176/1 від 23.11.2019, який адресований начальнику відокремленого підрозділу Сумьскої дирекції залізничних перевезень, та в якому одержувач вантажу у зв`язку з завантаженістю станції Кочубіївка та скалдними погодними умовами просив ввести тимчасову заборону на завантажувальні роботи всіх видів продукції з 24.11.2019 до повного вивантаження (до відміни заборони) зі всіх станцій залізниці будь-якого відправника на адресу Представництва Онур Таахут Ташимаджилик Іншаат Тіджерат Ве Санаї Анонім Ширкеті.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про залізничний транспорт організація роботи залізничного транспорту загального користування в умовах надзвичайних обставин здійснюється згідно з чинним законодавством України. АТ "Укрзалізниця" має право запроваджувати, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Відповідно до ст. 26 Статуту залізниць України Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Відповідно до ст. 63 Статуту залізниць України Мінтранс разом із заінтересованими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, відправниками та одержувачами у виняткових випадках, коли через особливі обставини перевезення окремих вантажів не може бути здійснено з дотриманням Правил, можуть встановлювати порядок перевезення таких вантажів на особливих умовах. Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов`язань щодо перевезень вантажів.

Судом встановлено, що наказом Міністерства транспорту України від 30.05.2002 №344 Про зміну повноважень Мінтрансу та Укрзалізниці делеговано Державній адміністрації залізничного транспорту функції, визначені у ст.ст. 29 та 63 Статуту залізниць України, щодо запровадження тимчасових обмежень перевезень в окремі райони та встановлення порядку перевезення вантажів на особливих умовах.

Таким чином, відправка вантажу (50 завантажених вагонів) за залізничною накладною №33047531 від 26.11.2019 не могла бути здійснена через запровадження тимчасового обмеження на перевезення (конвенційна заборона).

Як вбачається з матеріалів справи, конвенційна заборона стосовно станції Ушиця була скасована 05.12.2019.

Судом встановлено, що 06.12.2019 34 вагони, які знаходились на під`їзній колії Товариства з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод , були здані позивачем відповідачу, що підтверджується пам`яткою про забирання вагонів №283 від 06.12.2019 (пам`ятка підписана відповідальною особою станції залізниці та позивача(відповідно до розділу 2 Правил користування вагонами і контейнерами).

Крім того, 06.12.2019 було закінчено затримку 16 вагонів, які простоювали на затримці на станції Ушиця по акту №326 від 27.11.2019.

Відповідно до залізничної накладної №33047531 від 26.11.2019 вбачається, що вказані 50 вагонів були відправлені залізницею зі станції Ушиця до станції Кочубіївка 06.12.2019 (графа 58 залізничної накладної).

З Відомості №06120207 плати за користування вагонами вбачається, що залізницею було нараховано позивачу плату за користування вагонами у розмірі 552332,50 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 %, разом - 662799,00 грн.

Як зазначено у п. 4 розділу Правил користування вагонами і контейнерами, у разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Будь-які заперечення на відомості №06120207 від 06.12.2019 зі сторони позивача відсутні.

Крім того, з накопичувальної картки №06120158 від 06.12.2019 вбачається, що залізницею було нараховано збір за зберігання вантажів у загальному розмірі 120690,30 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20%, разом - 144828,36 грн

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності . Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Враховуючи подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, встановивши дійсні обставини, які стали причиною для затримки залізницею вагонів 65251787, 60920600, 64842735, 60866316, 65295180, 65490906, 66765819, 67704825, 60221181, 67675959, 67378570, 67156281, 67152728, 66789488, 60251048, 67154211, 56084882, 66764960, 54999172, 67381350, 56255565, 67853838, 60678927, 56085913, 67683813, 60254828, 67912972, 61801247, 65332884, 67572685, 67590778, 67675579, 60222171, 67179002, 60007333, 60684685, 63641492, 65758385, 65386088, 65259038, 67349928, 61847547, 60414554, 66136888, 67676676, 65942047, 65331043, 66939752, 60508066, 67158519 на станції відправлення Ушиця Південно-Західної залізниці до 06.12.2019, суд дійшов висновку, що така затримка вагонів сталась не з вини залізниці, а саме: - у зв`язку з незабезпеченням позивачем наявності достатньої суми грошових коштів на своєму особовому рахунку для оплати послуг залізниці та - у зв`язку з дією тимчасового обмеження на здійснення відправки вантажів до станції призначення Кочубіївка Південної залізниці (за зверненням одержувача вантажу).

У п. 16 розділу 3 Правил користування вагонами і контейнерами зазначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником ;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Наявності підстав для звільнення від здійснення оплати за користування спірними вагонами та оплати вартості послуг за зберігання вантажу у розмірах, які були нараховані залізницею та списані з рахунку позивача, позивачем суду належними та допустимими доказами не доведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Гулянецький щебзавод до Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 835074,36 грн.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 16.11.2020.

Суддя О.М. Спичак