Рішення

від 05.11.2020 по справі 920/30/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.2020 Справа № 920/30/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи №920/30/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КЛОК (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 37-В, приміщення 1037, код 39949343)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дионисия (40035, м.Суми, вул. Харківська, буд. 31, код 39050347)

про стягнення 890580 (вісімсот дев`яносто тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 31 (тридцять одна) коп.

за участю представників:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

секретар судового засідання Осокіна А.М.

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали суду від 09.01.2020 провадження у справі №920/30/20 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2020.

У зв`язку з лікарняним судді Котельницької В.Л. судове засідання 13.02.2020 не відбулося, згідно з ухвалою суду від 19.02.2020 підготовче засідання у справі призначене на 05.03.2020.

В судовому засіданні 05.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання у справі відкладене.

Згідно з ухвалою суду від 12.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на час дії карантинних заходів на території України, підготовче засідання у справі відкладене.

Відповідно до ухвали суду від 20.08.2020 закрите підготовче засідання у справі №920/30/20, розгляд справи по суті призначено на 06.10.2020.

Згідно з ухвалою суду від 06.10.2020 розгляд справи по суті відкладено на 05.11.2020.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 890580 (вісімсот дев`яносто тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 31 (тридцять одна) коп., з яких 704605 (сімсот чотири тисячі шістсот п`ять) грн. 00 коп. основного боргу за договором про надання послуг № 25 від 09.02.2018, 125130 (сто двадцять п`ять тисяч сто тридцять) грн. 13 (тринадцять) коп. пені, 38803 (тридцять вісім тисяч вісімсот три) грн. 42 (сорок дві) коп. інфляційних нарахувань, 22041 (двадцять дві тисячі сорок одна) грн. 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. - 3% річних; а також покласти на відповідача судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. та 13358 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) грн. 71 (сімдесят одна) коп. витрат по сплаті судового збору.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання від 05.11.2020, в якому він просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшла заява від 04.11.2020 про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

Враховуючи те, що в матеріалах справи міститься достатньо письмових доказів, поданих сторонами в обґрунтування позицій по справі, а чергове відкладення розгляду справи призведе до порушення процесуальних строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача.

28.01.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти вимог позивача заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем за спірним договором не були надані послуги, обумовлені цим договором, а відтак і відсутні підстави для оплати таких послуг.

10.02.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, вважає необґрунтованими та наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків:

09 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КЛОК і Товариством з обмеженою відповідальністю Дионисия було укладено договір про надання послуг №25 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання за завданням відповідача надавати останньому послуги з організації просування продукції/послуг відповідача на ринку України згідно із переліком та обсягом, наведеним у Додатку №1 до Договору, а відповідач зобов`язувався приймати та оплачувати надані позивачем послуги на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.1. Договору ціна послуг включає відшкодування витрат позивача (в т.ч. необхідні паушальні платежі авторам створених матеріалів) та плату за надані послуги, та зазначена в Додатку №1 до Договору.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що оплата коштів за даним Договором здійснюється шляхом безготівкового перерахування в гривнях на рахунок виконавця, зазначений в Розділі 11 цього Договору.

Зі змісту п. 3.4. Договору вбачається, що у випадку збільшення третіми особами ціни за користування електронними модулями/додатками/сервісами (п. 2.2.5 Договору) ціна послуг підлягає коригуванню, про що Сторони укладуть відповідну Додаткову угоду.

Відповідно до п. 4.1. Договору надання послуг здійснюється відповідно до переліку, умов та вимог, наведених у Додатку №1до цього Договору.

Конкретні умови щодо строків, спрямованості матеріалів, кольорової гами та інші деталі визначаються сторонами шляхом проведення робочих зустрічей та обміну електронними листами (п. 4.2 Договору).

У пункті 3.3 Договору зазначено, що умови оплати послуг наведені в Додатку № 1 до Договору.

Зі змісту пунктів 2, 3 Додатку №1 до Договору вбачається, що ціна передбачених договором послуг не залежить від обсягу завдань, наданих замовником виконавцю, та відповідно від обсягу послуг, які були надані виконавцем замовнику. Ціна одного місяця надання виконавцем послуг, передбачених даним додатком, складає 140 921 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.6 Додатку №1 до Договору оплата кожного місяця надання виконавцем послуг здійснюється не пізніше п`ятого числа звітного місяця надання виконавцем послуг. При цьому, оплата за перший місяць надання позивачем послуг здійснюється протягом п`яти календарних днів з моменту підписання сторонами Договору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що у Додатку №1 до Договору зазначений перелік завдань, які відповідач мав право замовляти позивачу з метою отримання відповідних послуг. Проте, у період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року включно відповідачем не було надано позивачу жодного з вищезазначених завдань. Крім того, своїми листом від 04.09.2018 р., копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач повідомив позивача про односторонню відмову від Договору та дострокове розірвання Договору. Крім того, позивач зазначає, що електронними листами від 27.07.2018 р. та від 05.09.2018 р. позивач на вимогу відповідача надав останньому доступ до створених позивачем в рамках Договору веб-ресурсів (логіни та паролі), після чого відповідні логіни та паролі були змінені Відповідачем, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений можливості надавати відповідні послуги, що виникло саме з вини Відповідача.

Таким чином, обов`язок відповідача щодо сплати позивачу щомісячного фіксованого платежу у розмірі 140921 (сто сорок тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. у період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року включно відповідачем станом на сьогодні залишається не виконаним, у зв`язку з чим просить суд стягнути зазначену суму боргу.

Відповідач, у свою чергу, обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем у період з жовтня 2018 року по лютий 2019 року взагалі не виконувалися жодні роботи по Договору, у зв`язку з чим відсутні будь-які підстави для внесення відповідачем оплати позивачу на виконання умов Договору.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту ч.4 ст. 75 ГПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз`яснено в абзацах 1 та 3 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 04.12.2019 у справі №910/13816/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дионисия до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КЛОК про розірвання договору про надання послуг №25 від 09.02.2018 та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КЛОК до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дионисия про стягнення 763753,02 грн. заборгованості, в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дионисия" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Клок 643 276,00 грн. заборгованості, 71 304,00 грн. пені, 6 052,25 грн. 3% річних, 20027,20 грн. інфляційних втрат, 28123,13 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 11109,90 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі №910/13816/18 зазначене рішення залишене без змін та набрало чинності у встановленому законом порядку.

Так, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 у справі №910/13816/18 зроблено висновок про те, що згідно умов договору (п. 6.1 додатку № 1) виконання грошового зобов`язання замовником з оплати послуг виконавцю не пов`язано зі складанням актів приймання - передачі послуг. При цьому, у пункті 3.3 договору визначено вартість послуг, яку щомісячно замовник в незалежності від обсягу наданих послуг повинен сплачувати виконавцеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 903 ЦК України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що починаючи з жовтня 2018 року по лютий 2019 року позивачем не були надані відповідні послуги в межах Договору не з власної вини, а з вини саме відповідача, а також те, що сторони домовились в п. 2 Додатку №1 до Договору про те, що ціна передбачених договором послуг не залежить від завдань, наданих замовником виконавцю, та відповідно від обсягу послуг, які були надані виконавцем замовнику, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 140921 (сто сорок тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. основної заборгованості.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 125130 (сто двадцять п`ять тисяч сто тридцять) грн. 13 (тринадцять) коп. пені, нарахованої за загальний період з 06.10.2018 по 05.08.2019 (виходячи з суми щомісячного платежу 140921,00 грн. в межах шестимісячного періоду нарахування пені по кожному періоду прострочення) відповідно до умов п. 6.1. Договору, яким передбачено, що замовник у разі порушення своїх грошових зобов`язань зобов`язується сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

В матеріалах справи міститься копія Додатку №1 до Договору, в п. 6 якого зазначено про внесення оплати по Договору не пізніше п`ятого числа звітного місяця, тому суд приймає до уваги зазначену редакцію Додатку №1. До того ж, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові заперечення з боку відповідача з цього приводу.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку про те, що позивачем пеня нарахована в межах строків, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 125130 (сто двадцять п`ять тисяч сто тридцять) грн. 13 (тринадцять) коп.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 38803 (тридцять вісім тисяч вісімсот три) грн. 42 (сорок дві) коп. інфляційних нарахувань за загальний період з 06.10.2018 по 30.11.2019 та 22041 (двадцять дві тисячі сорок одна) грн. 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. - 3% річних за загальний період з 06.10.2018 по 21.12.2019, нарахованих, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Судом перевірено розрахунок розміру 3% річних та інфляційних збитків та встановлено, що штрафні санкції розраховані арифметично та логічно вірно, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38803 (тридцять вісім тисяч вісімсот три) грн. 42 (сорок дві) коп. інфляційних нарахувань за загальний період з 06.10.2018 по 30.11.2019 та 22041 (двадцять дві тисячі сорок одна) грн. 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. - 3% річних.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 13358 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) грн. 71 (сімдесят одна) коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дионисия (40035, м.Суми, вул. Харківська, буд. 31, код 39050347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КЛОК (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 37-В, приміщення 1037, код 39949343) 704605 (сімсот чотири тисячі шістсот п`ять) грн. 00 коп. основного боргу за договором про надання послуг № 25 від 09.02.2018, 125130 (сто двадцять п`ять тисяч сто тридцять) грн. 13 (тринадцять) коп. пені, 38803 (тридцять вісім тисяч вісімсот три) грн. 42 (сорок дві) коп. інфляційних нарахувань, 22041 (двадцять дві тисячі сорок одна) грн. 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. - 3% річних; витрати по сплаті судового збору в сумі 13358 (тринадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) грн. 71 (сімдесят одна) коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2020

Суддя В.Л. Котельницька