Рішення

від 12.11.2020 по справі 924/850/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2020 р. Справа № 924/850/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РДО Україна", м. Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю "Міамакс-Імпорт", м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 183 565,47 грн. заборгованості за поставлений товар за договором №138 ЧК/ЗЧ-Г поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежу від 21.03.2019 року, 11559,56 грн. пені, 16741,32 грн. 20% річних, 990,00 грн. інфляційного збільшення боргу,

та за зустрічним позовом ТОВ "Міамакс-Імпорт", м. Красилів Хмельницької області

до ТОВ "РДО Україна", м. Вінниця

про визнання частково недійсним договору №138 ЧК/3Ч-Г, а саме в частині п. 7.2.2. договору, згідно якого у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, покупець на вимогу постачальника сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних з простроченої суми,

за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом): Лютко Р.Н. - згідно довіреності від 16.07.2020 року (в режимі відеоконференції);

відповідача (за первісним позовом): Ксьондзик Ю.Ю. - згідно ордеру серії АА №028736 від 04.08.2020 року;

ВСТАНОВИВ:

позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача за первісним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 183 565,47 грн. заборгованості за поставлений товар за договором №138 ЧК/ЗЧ-Г поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежу від 21.03.2019 року, 11559,56 грн. пені, 16741,32 грн. 20% річних, 990,00 грн. інфляційного збільшення боргу. Вимоги обґрунтовує неналежним виконанням ТОВ Міамакс-Імпорт своїх зобов`язань з своєчасної та повної оплати поставлених за договором №138 ЧК/ЗЧ-Г від 21.03.2019 року запасних частин до сільськогосподарської техніки.

Ухвалою суду від 20.07.2020 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РДО Україна", м. Вінниця до товариства з обмеженою відповідальністю "Міамакс-Імпорт", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 183 565,47 грн. заборгованості за поставлений товар за договором №138 ЧК/ЗЧ-Г поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежу від 21.03.2019 року, 7888,25 грн. пені, 10622,47 грн. 20% річних, 990,00 грн. інфляційного збільшення боргу; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

06.08.2020 року від ТОВ Міамакс-Імпорт надійшла зустрічна позовна заява, у якій відповідач за первісним позовом просить суд визнати частково недійсним договір №138 ЧК/3Ч-Г, а саме в частині п. 7.2.2. договору, згідно якого у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, покупець на вимогу постачальника сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних з простроченої суми. Позов мотивує тим, що оскаржуваним пунктом договору передбачена подвійна неустойка за прострочення оплати товару. Окрім того, у п. 7.2.2. передбачено можливість стягнення 20% річних за користування коштами, натомість, в користування був переданий товар, що за своєю правовою природою не може вважатись коштами.

Ухвалою суду від 19.08.2020 року прийнято зустрічний позов ТОВ "Міамакс-Імпорт", м. Красилів Хмельницької області до ТОВ "РДО Україна", м. Вінниця про визнання частково недійсним договору №138 ЧК/3Ч-Г, а саме в частині п. 7.2.2. договору, згідно якого у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, покупець на вимогу постачальника сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних з простроченої суми, до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, а також ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.09.2002 року прийнято заявлене позивачем за первісним позовом збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача за первісним позовом під час судового розгляду спору первісний позов підтримав, наполягає на його задоволенні. Проти задоволення зустрічного позову заперечив з мотивів необґрунтованості.

Відповідач за первісним позовом заперечив проти первісного позову з мотивів, викладених у зустрічній позовній заяві. Вимоги зустрічної позовної заяви підтримав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю РДО Україна (постачальник) та ТОВ Міамакс-Імпорт (покупець) укладено договір №138 ЧК/ЗЧ-Г (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської техніки, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену грошову суму в наступному порядку: за умови придбання товару на загальну суму до 400000,00 грн., в тому числі ПДВ - протягом 180 днів з дня отримання кожної партії товару; за умови придбання товару на загальну суму понад 400000,00 грн., в тому числі ПДВ - в день отримання товару на суму, що перевищує вказану в цьому підпункті договору суму.

Примітка: Сторони встановлюють, що зобов`язання по оплаті товару в день його отримання настає як при факті одноразового отримання товару на суму, що перевищує суму вказану в підпункті б), так і при отриманні частини товару, сума ціни якого та ціни попередньо отриманого, але не оплаченого товару, перевищує вказану в цьому підпункті б).

У разі порушення Покупцем встановленого вище порядку оплати, Постачальник має право притримати товару (або його частину) до повної оплати Покупцем.

Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна товару в гривні, вид іноземної валюти (долар США або євро) та курс іноземної валюти по відношенню до гривні, згідно якої може здійснюватись перерахунок вартості товару в гривні, відповідно до умов цього договору, а також за необхідності додаткові умови, визначаються сторонами у відповідних видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Сторони погодили, що підписання сторонами видаткових накладних свідчить про належне узгодження між сторонами всіх істотних умов цього договору (в тому числі, але не виключно, переліку товару, його часткового співвідношення (асортименту, номенклатури), ціни товару тощо) (п. 1.2 Договору).

Ціна товару визначається сторонами у відповідній видатковій накладній, та є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору).

Поставка товару, що знаходиться на складах Постачальника в Україні, може здійснюватись за звичайним, або терміновим замовленням Покупця, яке обробляється Постачальником із усним повідомленням про фактичну наявність товару:

- строк виконання звичайного замовлення - 3 робочих дні з дня отримання повідомлення Постачальника про наявність товару;

- строк виконання термінового замовлення - 1 робочий день з дня отримання повідомлення Постачальника про наявність товару.

Поставка товару, що не знаходиться на складах Постачальника в Україні, може здійснюватись за звичайним, або терміновим замовленням Покупця, яке обробляється Постачальником із усним повідомленням про фактичну наявність товару:

- строки виконання звичайного замовлення - 15 робочих днів з дня отримання повідомлення Постачальника про наявність товару;

- строки виконання термінового замовлення - 7 робочих днів з дня отримання повідомлення Постачальника про наявність товару, з умовою доплати за експрес-доставку згідно діючих тарифів перевізників (за умови, що товар є в наявності на складах фірми-виробника) (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 3.2.1 Договору Покупець зобов`язаний провести оплату за товар в порядку, визначеному договором. При перерахуванні коштів обов`язково вказувати в платіжному дорученні на оплату номер і дату укладення цього договору.

Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2019 року, а в частині оплати товару та сплати інших платежів - до повного розрахунку. Якщо жодна зі сторін за 1 місяць до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір його розірвати, цей договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік (п. 5.1 Договору).

За змістом п. 7.2.1 Договору Покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за вимогою Постачальника на користь Постачальника за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

У випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, Покупець на вимогу Постачальника сплачує на користь Постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 відсотків річних з простроченої суми (п. 7.2.2 Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

На виконання умов договору позивачем за первісним позовом поставлено, а відповідачем за первісним позовом отримано товар на загальну суму 399778,74 грн. (видаткова накладна №ВН-10114-02046 від 09.07.2019 року).

ТОВ Міамакс-Імпорт 10.07.2019 року сплачено відповідачу за товари згідно рахунку-фактури №РФ-10114-022 22 від 09.07.2019 року 69778,74 грн.

27.12.2019 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежу №138 ЧК/ЗЧ-Г від 21.03.2019 року, у якій сторони дійшли згоди, що повну оплату за товар, придбаний покупцем згідно видаткової накладної №ВН-10114-02046 від 09.07.2019 року до договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику до 30.04.2020 року.

Як вбачається із повернення постачальнику №1 від 15.06.2020 року, ТОВ "Міамакс-Імпорт" повернуто ТОВ "РДО Україна" товар, поставлений згідно договору №138 ЧК/ЗЧ-Г від 21.03.2019 року, на суму 146434,53 грн.

Сторонами у справі підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2019 року по 27.07.2020 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 183565,47 грн.

З урахуванням вищевикладеного, позивач за первісним позовом звернувся з даним позовом до суду.

ТОВ Міамакс-Імпорт сплатило ТОВ РДО Україна 20 000,00 грн. за запчастини згідно накладної №ВН-10114-02046 від 09.07.2019 року (платіжне доручення №251 від 08.10.2020 року) та 21 000,00 грн. (платіжне доручення №289 від 02.11.2020 року).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо вимог за зустрічним позовом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписи ст. 204 Цивільного кодексу України визначають презумпцію правомірності договору, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, заявляючи позов про визнання недійсним договору, заявник має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними із настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судом встановлено, що 21.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю РДО Україна (постачальник) та ТОВ Міамакс-Імпорт (покупець) укладено договір №138 ЧК/ЗЧ-Г, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської техніки, а покупець - прийняти товар і оплатити його ціну.

Правочином на підставі ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Зміст договору на підставі 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

У п. 7.2.1 Договору сторонами погоджено, що Покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за вимогою Постачальника на користь Постачальника за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Тобто, у п. 7.2.1. договору сторонами погоджено відповідальність покупця у вигляді сплати штрафної санкції у вигляді пені.

Окрім того, у п. 7.2.2. договору погоджено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, Покупець на вимогу Постачальника сплачує на користь Постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 відсотків річних з простроченої суми.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

Відсотки річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Вказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Тобто, сторони, скориставшись свободою договору, у п. 7.2.2. договору погодили сплату процентів річних у розмірі 20 відсотків, що не є штрафною санкцією та кореспондується з положеннями ст. 625 ЦК України.

Відтак, твердження відповідача про вміщення у п. 7.2.2. договору подвійної неустойки не знайшло свого підтвердження. Аналогічно заперечення щодо стягнення 20% річних за користування коштами, а не товаром, не можуть бути підставою для недійсності пункту договору, а підлягає оцінці при вирішенні питання щодо підставності стягнення відповідних нарахувань.

Окрім того, навіть одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, різних видів штрафних санкцій, як от штрафу та пені, не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, в даному випадку не йдеться про притягнення особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як форм її сплати. Такої ж правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у викладених постановах від 02.04.2019 року у справі №917/194/18, від 25.05.2018 року у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17, від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.

З вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Міамакс-Імпорт", м. Красилів Хмельницької області до ТОВ "РДО Україна", м. Вінниця про визнання частково недійсним договору №138 ЧК/3Ч-Г, а саме в частині п. 7.2.2. договору, згідно якого у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, покупець на вимогу постачальника сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних з простроченої суми.

Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом у зв`язку з відмовою в його задоволенні.

Щодо вимог за первісним позовом.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Судом встановлено, що 21.03.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю РДО Україна (постачальник) та ТОВ Міамакс-Імпорт (покупець) укладено договір №138 ЧК/ЗЧ-Г, за умовами якого постачальник передав у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської техніки, а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти товар і оплатити його ціну, сплативши за нього визначену грошову суму в наступному порядку: за умови придбання товару на загальну суму до 400000,00 грн., в тому числі ПДВ - протягом 180 днів з дня отримання кожної партії товару; за умови придбання товару на загальну суму понад 400000,00 грн., в тому числі ПДВ - в день отримання товару на суму, що перевищує вказану в цьому підпункті договору суму.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На виконання умов договору позивачем за первісним позовом поставлено, а відповідачем за первісним позовом отримано товар на загальну суму 399778,74 грн. (видаткова накладна №ВН-10114-02046 від 09.07.2019 року); в подальшому, 15.06.2020 року частину товару вартістю 146434,53 грн. повернуто ТОВ РДО Україна .

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на положення додаткової угоди №1 до договору поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежу №138 ЧК/ЗЧ-Г від 21.03.2019 року, у відповідача за первісним позовом виник обов`язок оплати 330000,00 грн. до 30.04.2020 року. Натомість, ТОВ Міамакс-Імпорт сплачено 10.07.2020 року 69778,74 грн., чим створено заборгованість, з врахуванням здійсненого 15.06.2020 року повернення, на суму 183565,47 грн.

Після відкриття провадження у даній справі ТОВ Міамакс-Імпорт сплатило ТОВ РДО Україна 20000,00 грн. за запчастини згідно накладної №ВН-10114-02046 від 09.07.2019 року (платіжне доручення №251 від 08.10.2020 року) та 21000,00 грн. (платіжне доручення №289 від 02.11.2020 року). Таким чином, провадження у справі №924/850/20 в частині 41000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Вимога про стягнення 142565,47 грн. боргу є обґрунтованою, тому суд приходить до висновку про її задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У п. 7.2.2. договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, покупець на вимогу постачальника сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних з простроченої суми.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 20% річних за період з 01.05.2020 року по 14.06.2020 року на суму 330000,00 грн. та з 15.06.2020 року по 08.09.2020 року на суму 183565,47 грн., та встановлено правомірність нарахувань 16741,32 грн. 20% річних, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача за первісним позовом в частині нарахування процентів за користування чужими коштами, а не товаром, судом оцінюються критично, оскільки у випадку несвоєчасних розрахунків за поставлений товар покупцем здійснюється саме неправомірне користування коштами, які підлягали сплаті за такий товар продавцю, а не отриманим товаром.

В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (п. 28 постанови у справі №905/21/19).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі №905/21/19).

Судом здійснено перерахунок втрат від інфляції та встановлено, що сума, заявлена позивачем, в межах суми, допустимої до стягнення, тому суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 990,00 грн. втрат від інфляції.

У відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

В силу положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом п. 7.2.1 Договору Покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за вимогою Постачальника на користь Постачальника за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Судом здійснено перерахунок пені за період з 01.05.2020 року по 14.06.2020 року на суму заборгованості 330000,00 грн., яка склала 6383,61 грн., та за період з 15.06.2020 року по 08.09.2020 року на суму заборгованості 183565,47 грн., що становить 5175,94 грн. На загальну суму 11559,55 грн. Таким чином, в стягненні 0,01 грн. пені суд відмовляє.

З всього вищевикладеного, провадження у справі в частині стягнення 41000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України; позов товариства з обмеженою відповідальністю "РДО Україна", м. Вінниця до товариства з обмеженою відповідальністю "Міамакс-Імпорт", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 142565,47 грн. заборгованості за поставлений товар за договором №138 ЧК/ЗЧ-Г поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежу від 21.03.2019 року, 11559,56 грн. пені, 16741,32 грн. 20% річних, 990,00 грн. інфляційного збільшення боргу, суд задовольняє частково щодо основного боргу, 20% річних, втрат від інфляції та 11559,55 грн. пені. В стягненні 0,01 грн. пені суд відмовляє, а також відмовляє в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Міамакс-Імпорт", м. Красилів Хмельницької області до ТОВ "РДО Україна", м. Вінниця про визнання частково недійсним договору №138 ЧК/3Ч-Г, а саме в частині п. 7.2.2. договору, згідно якого у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, покупець на вимогу постачальника сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних з простроченої суми.

Витрати по сплаті судового збору за первісний позов покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Сума судового збору (615,00 грн.), сплачена за вимогою, провадження у якій закрито, може бути повернута з Державного бюджету України на підставі клопотання особи, яка його сплатила.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

провадження у справі №924/850/20 в частині стягнення 41 000,00 грн. основного боргу закрити.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "РДО Україна", м. Вінниця до товариства з обмеженою відповідальністю "Міамакс-Імпорт", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 142565,47 грн. заборгованості за поставлений товар за договором №138 ЧК/ЗЧ-Г поставки запасних частин до сільськогосподарської техніки на умовах розстрочення платежу від 21.03.2019 року, 11559,56 грн. пені, 16741,32 грн. 20% річних, 990,00 грн. інфляційного збільшення боргу, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Міамакс-Імпорт (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 23, код 39718898) на користь товариства з обмеженою відповідальністю РДО Україна (21022, м. Вінниця, вул. Житомирське шосе, 6, код 33720215) 142 565,47 грн. (сто сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят п`ять грн. 47 коп.) заборгованості за поставлений товар, 11 559,55 грн. (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять грн. 55 коп.) пені, 16 741,32 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сорок одна грн. 32 коп.) 20% річних, 990,00 грн. (дев`ятсот дев`яносто грн. 00 коп.) інфляційного збільшення боргу, 2 577,85 грн. (дві тисячі п`ятсот сімдесят сім грн. 85 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 0,01 грн. пені відмовити.

В зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю Міамакс-Імпорт , м. Красилів Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "РДО Україна", м. Вінниця про визнання частково недійсним договору №138 ЧК/3Ч-Г, а саме в частині п. 7.2.2. договору, згідно якого у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, покупець на вимогу постачальника сплачує на користь постачальника відсотки за користування коштами в розмірі 20 (двадцять) відсотків річних з простроченої суми, відмовити.

Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.11.2020 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 4 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (21022, м. Вінниця, вул. Житомирське шосе, 6) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 23) - рек. з пов. про вручення; 4 - представнику відповідача Ксьондзику Ю.Ю. (29000, м. Хмельницький, вул. Свободи, 97/1) - рек. з пов. про вручення