Постанова

від 12.11.2020 по справі 910/23892/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/23892/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги MANTELLI LTD (BELIZE)

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Дикунська С.Я., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.)

від 24.02.2020

за заявою MANTELLI LTD (BELIZE)

про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 за нововиявленими обставинами

у справі № 910/23892/16

за позовом Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік", Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про розірвання контракту суборенди майна від 01.06.2015 № 181-с/ар/пв, стягнення 2719 450 російських рублів заборгованості за контрактом суборенди майна від 01.06.2015 № 181-с/ар/пв та про зобов`язання вчинити дії,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік"

до Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик", Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик": MANTELLI LTD (BELIZE)

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача-1 - не з`явився;

відповідача-2 - не з`явився;

третьої особи - Гальченко В.Я.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Закрите акціонерне товариство "РТХ-Логістик" (далі - ЗАТ "РТХ-Логістик") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" (далі - ТОВ "Рейлтранслогістік") та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про розірвання контракту суборенди майна від 01.06.2015 № 181-с/ар/пв, стягнення 17 244 000 російських рублів заборгованості за цим контрактом та зобов`язання ПАТ "Українська залізниця" заборонити курсування вагонів шляхом проставлення ознаки в АБД.

1.2. В подальшому ЗАТ "РТХ-Логістик" подало заяву про відмову від позову та припинення провадження у справі.

1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року прийнято відмову ЗАТ "РТХ-Логістик" від позову. Припинено провадження у справі в частині первісних позовних вимог.

1.4. ТОВ "Рейлтранслогістік" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ЗАТ "РТХ-Логістик" та ПАТ "Українська залізниця" про: зобов`язання ЗАТ "РТХ-Логістик" передати за контрактом суборенди майна від 01.06.2015 № 181-с/ар/пв та додатковою угодою № 35 від 27.07.2016 напіввагони у кількості 1827 одиниць та про зобов`язання ПАТ "Українська залізниця" внести ТОВ "Рейлтранслогістік" до автоматизованої бази даних вантажних вагонів компаній-операторів оператором напіввагонів у кількості 1827 одиниць згідно з визначеним у вказаній заяві переліком.

1.5. Зустрічні позовні вимоги були обґрунтовані, зокрема тим, що ЗАТ "РТХ-Логістик" в порушення умов контракту суборенди майна від 01.06.2015 № 181-с/ар/пв та додаткової угоди № 35 від 27.07.2016 не передало ТОВ "Рейлтранслогістік" напіввагони у кількості 1827.

1.6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 зустрічний позов ТОВ "Рейлтранслогістік" до ЗАТ "РТХ-Логістик" та ПАТ "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії задоволено. Зобов`язано ЗАТ "РТХ-Логістик" передати ТОВ "Рейлтранслогістік" за контрактом суборенди майна № 181-с/ар/пв від 01.06.2015 напіввагони у кількості 1827 одиниць згідно з переліком. Додатковим рішенням від 01.03.2017 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Рейлтранслогістік" до ПАТ "Українська залізниця" про зобов`язання внести ТОВ "Рейлтранслогістік" до автоматизованої бази даних вантажних вагонів компаній-операторів оператором напіввагонів у кількості 1827 одиниць згідно з наведеним переліком.

1.7. Підставою задоволення зустрічних позовних вимог, за висновками суду першої інстанції стало те, що ЗАТ "РТХ-Логістик" в порушення умов Додаткової угоди № 35 від 27.07.2016 до Контракту суборенди майна № 181-з/ар/пв від 01.06.2015 та приписів чинного законодавства не виконало взятих на себе зобов`язань щодо передачі ТОВ "Рейлтранслогістік" напіввагонів у кількості 1827 одиниць згідно з визначеним переліком.

1.8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 апеляційну скаргу MANTELLI LTD (BELIZE) на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/23892/16 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ "Рейлтранслогістік" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 у справі №910/23892/16 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2017 та додаткове рішення від 01.03.2017 у справі №910/23892/16 залишено без змін.

1.9. Спростовуючи доводи апеляційної скарги MANTELLI LTD (BELIZE), що Контракт суборенди суперечить вимогам чинного законодавства і його умовами порушено права апелянта - третьої особи, суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на момент укладення додаткової угоди № 35, видані особами, що мають право розпорядження майном оператору (ТОВ "Металургтранс") довіреності припинили свою дію, доказів зворотнього матеріали справи не містять, обставини щодо законності утримання MANTELLI LTD (BELIZE) відповідних вагонів мають суперечливий характер, MANTELLI LTD (BELIZE) не доведено обставин щодо недійсності Контракту суборенди майна.

1.10. Постановою Верховного Суду від 20.03.2018 касаційну скаргу MANTELLI LTD (BELIZE) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 - без змін.

1.11. При цьому судом касаційної інстанції відхилено доводи MANTELLI LTD (BELIZE) про те, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні його клопотання про вихід за межі позовних вимог та визнанні недійсним контракту суборенди нерухомого майна № 181-с/ар/пв від 01.06.2015, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, такі повноваження господарського суду як: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, а також виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, було визначено як право суду. При цьому судом апеляційної інстанції не було встановлено правових підстав для вчинення відповідних процесуальних дій. Окрім того, MANTELLI LTD (BELIZE) заявлено окремий позов про визнання недійсним згаданого договору.

2. Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами

2.1. MANTELLI LTD (BELIZE) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/23892/16 за нововиявленими обставинами, мотивуючи свої вимоги рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 № 910/8236/17, яким Контракт № 181-з/ар/пв від 01.06.2015 в частині дії Додаткової угоди № 35 від 27.07.2016 визнано недійсним, що є істотною для даної справи обставиною, не встановленою судом, що не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи № 910/23892/16.

2.2. Правовою підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами MANTELLI LTD (BELIZE) визначило пункт 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

3. Зміст рішення судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі №910/23892/16 заяву MANTELLI LTD (BELIZE) про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 за нововиявленими обставинами у справі № 910/23892/16 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/23892/16 скасовано в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Рейлтранслогістік" до ЗАТ "РТХ-Логістик" та ПАТ "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язання ЗАТ "РТХ-Логістик" передати ТОВ "Рейлтранслогістік" за контрактом суборенди майна № 181-с/ар/пв від 01.06.2015 напіввагони у кількості 1827 одиниць. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Рейлтранслогістік" до ЗАТ "РТХ-Логістик" та ПАТ "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії, а саме: передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" за контрактом суборенди майна № 181-с/ар/пв від 01.06.2015 напіввагони у кількості 1827 одиниць, відмовлено.

3.2. Ухвалюючи таке судове рішення у справі № 910/23892/16, місцевий господарський суд виходив із встановленого ним факту недійсності з моменту укладення Контракту суборенди майна № 181-с/ар/пв від 01.06.2015 в частині дії Додаткової угоди № 35 від 27.07.2016, на підставі якої рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/23892/16 ТОВ "Рейлтранслогістік" передано напіввагони у кількості 1827 одиниць та визнано за MANTELLI LTD (BELIZE) у справі № 910/8236/17 право суборенди вагонів згідно з переліком.

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі №910/23892/16 скасовано, у задоволенні заяви MANTELLI LTD (BELIZE) про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 за нововиявленими обставинами у справі № 910/23892/16 відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/23892/16 залишено без змін.

3.4. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що обставини, якими MANTELLI LTD (BELIZE) обґрунтовувало свою заяву, вважаючи їх нововиявленими, такими не є, адже заявником не обґрунтовано та не доведено наявності умов, які є необхідними ознаками існування нововиявлених обставин, зокрема, не доведено, що такі обставини не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи тощо.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020, MANTELLI LTD (BELIZE) подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019.

4.2. Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції MANTELLI LTD (BELIZE) визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано статті 75, 86, 236 та 320 Господарського процесуального кодексу України всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування відповідних норм у подібних правовідносинах, які викладені у постановах від 27.03.2018 у справі №910/5516/16, від 26.06.2018 у справі №5017/2711/2012, від 24.07.2019 у справі №912/4262/16, від 18.12.2019 у справі №904/1775/18, від 18.07.2019 у справі №910/10950/17, від 18.09.2018 у справі №922/1023/16, в яких зазначено, що істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

4.3. Також підставою касаційного оскарження MANTELLI LTD (BELIZE) зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 та пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки всупереч вимогам статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази, дана неправильна оцінка фактичним обставинам справи. Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно і неповно дослідив матеріали справи, не надав юридичної оцінки факту відмови у задоволенні клопотання про вихід за межі предмету спору в рамках апеляційного оскарження первісного позову у даній справі.

4.4. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Частиною 7 статті 325 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

5.3. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019, у задоволенні заяви MANTELLI LTD (BELIZE) про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 за нововиявленими обставинами у справі № 910/23892/16 відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/23892/16 залишено без змін.

5.4. Підставою касаційного оскарження MANTELLI LTD (BELIZE) визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано статті 75, 86, 236 та 320 Господарського процесуального кодексу України всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування відповідних норм у подібних правовідносинах, які викладені у постановах від 27.03.2018 у справі №910/5516/16, від 26.06.2018 у справі №5017/2711/2012, від 24.07.2019 у справі №912/4262/16, від 18.12.2019 у справі №904/1775/18, від 18.07.2019 у справі №910/10950/17, від 18.09.2018 у справі №922/1023/16.

5.5. Отже, касаційне провадження у справі відкрито згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень наведеної норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі № 923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

5.6. Проаналізувавши постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/5516/16, від 26.06.2018 у справі №5017/2711/2012, від 18.12.2019 у справі №904/1775/18, від 18.07.2019 у справі №910/10950/17, від 18.09.2018 у справі №922/1023/16, на які посилається скаржник, колегія суддів дійшла висновку про неподібність правовідносин в наведених справах та в цій справі, що переглядається.

Так, у постанові від 27.03.2018 у справі №910/5516/16 Верховний Суд вважав передчасними висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності у зазначеній справі нововиявлених обставин, а саме: обставин визнання протиправним та скасування Київським апеляційним адміністративним судом у справі № 826/22323/15 постанов Правління Національного банку України №190 від 19.03.2015 року "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" та № 460 від 16.07.2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Київська Русь". При цьому Верховний Суд вказав на необхідність застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також звернув увагу, що суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення Фонду № 61 від 19.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" не було предметом оскарження в адміністративній справі № 826/22323/15.

У постанові від 26.06.2018 у справі №5017/2711/2012 Верховний Суд також вважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у зазначеній справі нововиявлених обставин, встановлених відповідно до ухвали Тарутинського районного суду Одеської області від 01.02.2017 у справі № 513/704/16-к, а саме, що укладання договорів та перерахування коштів є результатом злочину вчиненого ОСОБА_1 , який їх підписував, та неналежне виконання умов яких, в свою чергу стало підставою для задоволення позову в згаданій справі. При цьому Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували в повній мірі наявність всіх необхідних ознак існування нововиявлених обставин та можливості впливу цих обставин на висновок господарських судів.

Відповідно до постанови від 18.12.2019 у справі №904/1775/18 підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами було визначено пункт 3 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а саме: скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Тоді як в цій справі підставою перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є пункт 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Тобто справа №904/1775/18 та ця справа № 910/23892/16 відрізняються за нормами процесуального права, які підлягають застосуванню.

У постанові від 18.07.2019 у справі №910/10950/17 Верховний Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції, відповідно до якої рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/14115/16, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018, яким визнано недійсним договір транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000736, є тією обставиною, врахування якої не призводить до прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте, оскільки не спростовує того факту, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту, що й було підставою для відмови у позові. При цьому Верховний Суд врахував, що господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

У постанові від 18.09.2018 у справі №922/1023/16 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки ПАТ "Європейський газовий банк" при зверненні з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами не доведено, що викладені в заяві факти про порушення умов проведення аукціону не могли бути відомі Банку на час розгляду заяви ліквідатора ТОВ "Євро-Готель-Груп" Шапілова С.А. про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Євро-Готель-Груп", який відбувся 14.03.2017, оскільки копія листа ТОВ "БЦВ" не містить ознак належних та допустимих доказів, то ці дані не можуть бути підставою для перегляду ухвали суду від 11.05.2017 за нововиявленими обставинами.

Отже, правовідносини у справах №910/5516/16, №5017/2711/2012, №904/1775/18, №910/10950/17, №922/1023/16, та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки в кожній зі згаданих справ висновок Верховного Суду щодо застосування відповідних положень процесуального закону зроблений, виходячи з конкретних підстав касаційного оскарження та фактичних обставин конкретних справ, які є відмінними від обставин цієї справи.

5.7. Разом з тим скаржник також посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 24.07.2019 у справі №912/4262/16.

Так, у згаданій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг проти України", а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, саме судове рішення, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів. Тобто обставини, на які посилається особа, повинні бути встановлені у рішенні суду, яке набрало законної сили, що, у свою чергу, надає суду права визначення наявності у таких обставинах ознак нововиявлених та чи могли такі обставини вплинути на правильність прийняття рішення, яке особа просить переглянути за нововиявленими обставинами.

5.8. У справі, що переглядається, суд першої інстанції застосував частину 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.07.2019 у справі №912/4262/16.

Як наслідок місцевий господарський суд врахував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/8236/17 за позовом MANTELLI LTD (BELIZE) до Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістік", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик" та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про визнання недійсним контракту № 181-з/ар/пв від 01.06.2015, укладеного між Закритим акціонерним товариством "РТХ-Логістік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик"; визнання за позивачем права суборенди на вагони згідно з переліком; зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" внести в Автоматизований банк даних парку вантажних вагонів інформацію про MANTELLI LTD (BELIZE) шляхом зазначення MANTELLI LTD (BELIZE) суборендарем вагонів, згідно з наведеним переліком, позовні вимоги задоволено частково: визнано контракт № 181-з/ар/пв від 01.06.2015 в частині дії додаткової угоди № 35 від 27.07.2016, укладений між Закритим акціонерним товариством "РТХ-Логістік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик" недійсним; визнано за MANTELLI LTD (BELIZE) право суборенди вагонів згідно з переліком; у задоволенні позовних вимог MANTELLI LTD (BELIZE) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 910/8236/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/8236/17 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/8236/17 (пункт 3 резолютивної частини) - змінено та викладено в наступній редакції: "Визнати за MANTELLI LTD (BELIZE) (1 Мапп Стріт, місто Беліз, Беліз) право суборенди вагонів: " 60490125, 60912268, 61994463, 60509148, 61206215, 61992749, 60485141, 62341847, 61972360, 62342316, 61993960, 61993879, 61972659, 61993986, 61994109, 60475167, 62341813, 60500956, 62342472, 61193868, 61972584, 61205761, 62342456, 61992889, 61994687, 61561320, 61972147, 61179818, 61993929, 61994216, 61972642, 60510716, 61971958, 60473402, 60501673, 60488129, 60509445, 61198222, 60501475, 62056221, 61179685, 61972188, 61994331, 62342753, 61197240, 60914710, 61994364, 62342357, 62342480, 60502655, 61972808, 61179743, 61994034, 60482783, 61994778, 61179800, 62342639, 60912219, 60510989, 61220232, 61224150, 61992640, 61992533, 61197885, 61994026, 60508587, 61214169, 551401115, 61993051, 62342068, 60476348, 61971941, 60500022, 61993770, 61561338,60912441, 61203410, 61972238, 61992681, 611179727, 61993903, 61992822, 60482676, 60494069, 61994083, 62342621.".В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі №910/8236/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №910/8236/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 (в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 в частині задоволення позовних вимог компанії MANTELLI LTD (BELIZE) про визнання недійсним контракту суборенди майна № 181-с/ар/пв від 01.06.2015 в частині дії додаткової угоди № 35 від 27.07.2016 у справі № 910/8236/17 залишено без змін.

5.9. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, а отже підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, визначена скаржником, знайшла своє підтвердження.

5.10. MANTELLI LTD (BELIZE) звертаючись до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/23892/16 за нововиявленими обставинами, послалось на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 у справі № 910/8236/17 Контракт № 181-з/ар/пв від 01.06.2015 в частині дії Додаткової угоди № 35 від 27.07.2016 визнано недійсним, що є істотною для даної справи обставиною, не встановленою судом, що не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи № 910/23892/16.

5.11. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Виходячи зі змісту наведеної норми, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

Згідно з частиною 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Наведене свідчить, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 викладено правову позицію, згідно з якою процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена Господарським процесуальним кодексом України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.

Слід враховувати, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року).

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).

5.12. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на встановлення судом факту недійсності з моменту укладення контракту суборенди майна № 181-с/ар/пв від 01.06.2015 в частині дії додаткової угоди № 35 від 27.07.2016, на підставі якої рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/23892/16 Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" передано напіввагони у кількості 1827 одиниць, заява MANTELLI LTD (BELIZE) про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 за нововиявленими обставинами у справі № 910/23892/16 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Як наслідок місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 підлягає скасуванню в частині задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" до Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язання Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" за контрактом суборенди майна № 181-с/ар/пв від 01.06.2015 напіввагони у кількості 1827 одиниць, з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" до Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії.

5.13. При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, згідно з якою нововиявленою обставиною може бути встановлений рішенням суду факт недійсності договору в силу закону, оскільки виходячи з норм статті 236 Цивільного кодексу України, ця обставина існувала на момент винесення рішення суду, яке є предметом перегляду за заявою товариства, однак стала відомою після прийняття рішення в межах іншої справи.

На переконання об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначена обставина містить всі складові для надання їй статусу нововиявленої: існування її на час розгляду справи; ця обставини не могла бути відома заявникові на час розгляду цієї справи; істотність даної обставини для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.2. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.3. Оскільки підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, знайшла своє підтвердження, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду 24.07.2019 у справі №912/4262/16, що призвело до скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, колегія суддів вважає наявними правові підстави для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та залишення в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік", оскільки за його апеляційною скаргою було скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317, 325 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу MANTELLI LTD (BELIZE) задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 скасувати і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 у справі № 910/23892/16 .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, літера Г, ідентифікаційний код 39778889) на користь MANTELLI LTD (BELIZE) (1 Мапп Стріт, місто Беліз, Беліз) 9 600, 00 грн за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови суду.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач