Рішення

від 13.11.2020 по справі 360/2548/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2548/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства "ПАКТ" до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "ПАКТ" (далі - ПП "ПАКТ", позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач), в якій позивач після уточнення позовних вимог просив визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Луганській області від 07.04.2020 №130469 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.02.2020 у ході проведення рейдової перевірки Укртрансбезпеки був перевірений транспортний засіб марки ТАТА, моделі LPT 613/38, державний номер НОМЕР_1 , виявлено та зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.02.2020 № 171991 за порушення надання послуг з перевезення вантажу, а саме: у водія транспортного засобу відсутня товарно-транспортна накладна або інший, визначений законодавством, документ про вантаж, тобто без оформлення обов`язкових документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач зазначив, що в ході перевірки була надана накладна від 27.02.2020 № 24 на товар, перевозив до м.Сєвєродонецька Луганської області для особистого користування.

07.04.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області винесено постанову № 1304469 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ПП ПАКТ відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн.

Позивач та представник позивача в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлялись належним чином. 13.11.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 46418/2020 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, просив позовні вимоги задовольнити (арк. спр. 114).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином. 20.08.2020 до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярії) суду за вхідним реєстраційним номером 33471/2020 надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 66-69).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 справу залишено без руху (арк. спр. 38-39).

Ухвалою суду від 15.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 50-51).

Ухвалою суду від 17.08.2020 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 64-65).

Ухвалою суду від 09.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 103).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство "ПАКТ", ідентифікаційний код 21841123, є юридичною особою з 07.06.1995, № 1 383 120 0000 0000186, основним видом діяльності як суб`єкта господарювання є відновлення відсортованих відходів (арк. спр. 9-16).

Позивачем на підставі договору оренди від 20.10.2015 б/н взято у користування транспортний засіб марки ТАТА, моделі LPT 613/38, державний номер НОМЕР_1 (арк. спр. 18-19).

В ході рейдової перевірки, проведеної 27.02.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Луганській області в місті Старобільську Луганської області, проведена перевірка транспортного засобу марки ТАТА, моделі LPT 613/38, державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

За наслідками вказаної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.02.2020 № 171991, яким зафіксовано порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг по перевезенню вантажу без оформлених документів передбачених цієї статтею - товарно-транспортної накладної або іншого документа згідно чинного законодавства (арк. спр. 21).

07.04.2020 Управлінням Укртрансбезпеки у Луганській області винесено постанову № 1304469 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою до ПП ПАКТ відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано штраф у розмірі 1700,00 гривень (арк. спр. 22).

Не погодившись із вказаною вище постановою, позивачем до Державної служби України з безпеки на транспорті було подано скаргу, за наслідки розгляду якої 29.05.2020 за вихідним номером 4313/03/15-20 відмовлено у скасуванні оскаржуваної постанови (арк. спр. 27-28).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України " Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (в редакції на час проведення перевірки), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою КМУ від 08.11.2006 №1567.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону № 2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344 визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344 документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 (далі - Постанова № 207).

Пунктом 2 Постанови № 207 визначено, що особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до вимог Постанови № 207 наявність товарно - транспортної накладної є обов`язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Отже, чинне законодавство зобов`язує мати товарно-транспортну накладну тільки на перевезення автотранспортом на договірних умовах.

Згідно з частиною першою абзацом 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (№ 2344-ІІІ).

Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами першою - третьою статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 48, товарно-транспортна накладна обов`язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно - транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники, які надають послуги з перевезення вантажу.

Позивачем в підтвердження здійснення перевезення вантажу транспортним засобом для власних потреб підприємства до матеріалів справи надано копію накладної від 27.02.2020 № 24, оглядом якої встановлено, що відходи полімерів вагою 550 кілограмів, перевозились транспортним засобом марки ТАТА, моделі LPT 613/38, державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . При цьому, вказаний вантаж відпущено ПП ПАКТ з приймального пункту - селище міського типу Новопсков, Луганська область, одержано ПП ПАКТ , приймальний пункт - місто Сєвєродонецьк, Луганська область (арк. спр. 20). Тобто, даною накладною підтверджується факт перевезення відходів полімерів з одного приймального пункту ПП ПАКТ , що свідчить про відсутність здійснення перевезення вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача в рамках договірних правовідносин.

Таким чином, судом не встановлено наявності у позивача статусу суб`єкта господарювання, що провадить діяльність саме у сфері автомобільного транспорту з наданням послуг по перевезенню вантажу або наявність договору про перевезення вантажу. Отже підстави вважати, що позивач здійснював перевезення в рамках договірних правовідносин, відсутні.

При цьому, відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу застосовано саме у зв`язку з відсутністю товарно - транспортної накладної на товар при наданні послуг з перевезення вантажів, натомість, доказів надання позивачем таких послуг відповідачем суду не надано.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку позивач не здійснював перевезення вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача, а тому не підпадає під статус перевізника, який надає послуги з перевезення вантажу з обов`язковим оформленням товаро-транспортної накладної, відтак до позивача не може бути застосована відповідальність, що передбачена частиною першою абзацом 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за надання послуг з перевезення вантажу без оформлених документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не оформлення товарно-транспортної накладної або іншого документу на вантаж, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2197,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 25.06.2020 № 636. При цьому, сума надлишково сплаченого судового збору становить 95,00 гривень (арк. спр. 8).

Оскільки позовні вимоги задоволено, суд дійшов висновку про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ПП ПАКТ судовий збір у розмірі 2102,00 гривень.

Вирішуючи заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, подану представником позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Судом встановлено, що 10.06.2020 між ПП ПАКТ та адвокатом Уваровим А.В. укладено договір № 1 про надання правової допомоги.

На виконання умов вказаного вище договору, позивачем до матеріалів справи надано акт від 24.06.2020 про надання правої допомоги в період: з 10.06.2020 по 23.06.2020 (арк. спр. 32).

Позивачем заявлено до стягнення витрати, пов`язані із розглядом справи, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, загальною сумою 5000,00 грн., з яких правовий аналіз документів клієнта з метою звернення до суду з позовною заявою становить - 1000,00 гривень, надання усної консультації становить - 1000,00 гривень; складання позовної заяви становить - 2000,00 гривень; підготовка документів для звернення до суду з позовом становить 500,00 гривень.

До суду для підтвердження витрат на правову допомогу не надано жодних належних доказів в підтвердження факту понесення позивачем витрат та їх розмір.

Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правову допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати на правову допомогу у у розмірі 5000,00грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства "ПАКТ" (ідентифікаційний код: 21841123, місцезнаходження: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, будинок 24) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: 39816845, місцезнаходження: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Луганській області від 07 квітня 2020 року № 130469 про застосування адміністративно-господарського штрафу до приватного підприємства "ПАКТ" .

Стягнути на користь приватного підприємства "ПАКТ" (ідентифікаційний код: 21841123, місцезнаходження: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, будинок 24) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: 39816845, місцезнаходження: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова