Ухвала

від 16.11.2020 по справі 220/1811/20

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №220/1811/20

Провадження № 2/220/636/20

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2020 року Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Якішина О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства Потребітєль , Великоновосілківської селищної ради, Комунального підприємства Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації , Великоновосілківської державної нотаріальної контори про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Споживчого товариства Потребітєль , Великоновосілківської селищної ради, Комунального підприємства Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації , Великоновосілківської державної нотаріальної контори про:

- визнання протиправним та скасування рішення Великоновосілківської селищної ради № 6/13-160 від 29.11.2011 року про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Споживчому товариству Потребітєль ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий № 1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв.м., укладеного між Великоновосілківською селищною радою та Споживчим товариством Потребітєль , посвідченого державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори 25.07.2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 764;

- визнання протиправним та скасування рішення державного нотаріуса про державну реєстрацію права власності Споживчого товариства Потребітєль на земельну ділянку несільськогосподарського призначення кадастровий № 1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв.м.;

- визнання протиправним та скасування рішення начальника Великоновосілківського бюро технічної інвентаризації Христофорової А.А. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно ринок по продажу продовольчих і промислових товарів споживчого товариства ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрованому 10.10.2007 року у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 9887622.

Дослідивши позовну заву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом передбачає, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України , а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець, здійснював свою діяльність на ринку по продажу продовольчих і промислових товарів, який належав Великоновосілківській селищній раді, а на даний час перебуває у власності СТ Потребітєль .

29.11.2011 року Великоновосілківською селищною радою прийнято рішення № 6/13-160 про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Споживчому товариству Потребітєль .

25.07.2012 року без проведення аукціону було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий № 1421255100-04-003-0054 площею 2148 кв.м., між Великоновосілківською селищною радою та Споживчим товариством Потребітєль , який був посвідчений державним нотаріусом Великоновосілківської державної нотаріальної контори.

Після переходу права власності до СТ Потребітєль виник спір з приводу розміру відповідних платежів, пов`язаних з здійсненням підприємницької діяльності.

Оскільки продана земля відносилась до земель громадської забудови, вважає, що він мав право за умови проведення конкурсу на її викуп відповідно до ст.. 134 ЗК України, чим, на думку позивача, було порушено його права користування (власності) на спірне нерухоме майно.

У своїй постанові від 17.10.2018 року у справі № 922/2972/17 Велика Палата Верховного Суду при визначенні юрисдикційності спору зазначила, що для встановлення факту користування особою земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності суди мають встановити використання особою земельної ділянки з метою реалізації господарської компетенції, здійснення прав та обов`язків у сфері суспільного виробництва.

Враховуючи те, що позивач заявив позовні вимоги про захист порушеного, на його думку, права користування (власності) на об`єкт нерухомого майна як фізичної особи - підприємця, а саме земельну ділянку на ринку, де він має торгове місце та яку використовує з метою здійснення господарської діяльності, даний спір не підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України, оскільки безпосередньо стосується прав та обов`язків позивача, як суб`єкта господарської діяльності.

Таким чином, виходячи із характеру спірних правовідносин та суб`єктного складу, на підставі положень п.6 ч.1 ст. 20 ГПК України, відповідно до якого справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, суд доходить висновку, що даний спір належить до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.5 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Стосовно клопотання про забезпечення позову, викладеного у п. 7 позовної заяви, суд зазначає, що зазначене клопотання не розглядається судом у зв`язку з тим, що даний позов не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства та постановленням ухвали про відмову у відкритті провадженні у справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Враховуючи те, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3363,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, він підлягає поверненню відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Одночасно суд звертає увагу позивача на те, що до позовної заяви долучені копії позовної заяви, які містять іншу редакцію позову, оформленого відповідно до вимог КАС України та адресованого Донецькому окружному адміністративному суду. Разом з тим, копії даного позову у кількості, що відповідає кількості відповідачів, позивачем до позовної заяви не долучено.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства Потребітєль , Великоновосілківської селищної ради, Комунального підприємства Великоновосілківське районне бюро технічної інвентаризації , Великоновосілківської державної нотаріальної контори про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним договору.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи належить до юрисдикції господарських судів.

Зобов`язати УДКСУ у Великоновосілківському районі Донецької області повернути ОСОБА_1 судовий збір у загальному розмірі який був сплачений останнім 12.11.2020 року, квитанція № 165, платник: Дядя Сергій Павлович. Банк отримувача: ГУ ДКСУ: Казначейство України (ЕАП); отримувач: Великоновосілківський УК/ Великоновосілківського району/ 22030101; код отримувача: 38047024; р/р отримувача: UA078999980313161206000005161 МФО 899998, у сумі 3363 (три тисячі триста шістдесят три) грн. 20 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя О.М. Якішина