Рішення

від 16.11.2020 по справі 640/11865/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1068

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року м. Київ № 640/11865/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС

до Головного управління ДПС у м. Києві,

Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС (надалі - позивач), адреса: 03065, місто Київ, проспект Космонавта Комарова, будинок 42, літера Ж, офіс 9, до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач 1), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, Державної податкової служби України (надалі - відповідач 2), адреса: 04053, Львівська площа, будинок 8, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС № 24 від 30 жовтня 2019 року датою її фактичного отримання.

Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення товариством з обмеженою відповідальністю КАЙРАС вимог податкового законодавства є безпідставними та ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування даних податкового обліку та здійснення господарських операцій із контрагентами, а тому дії відповідача щодо зупинення реєстрації податкових накладних з підстав відповідності вимогам пункту 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку є безпідставними та протиправними з огляду на чинне законодавство.

Також, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач послався на те, що зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зумовлює для позивача настання негативних наслідків, що полягають у створенні додаткових перешкод в здійсненні господарської діяльності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву послався на те, що Комісією було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних поданих ТОВ КАЙРАС , у зв`язку з тим, що останнім не було надано до податкового органу всіх необхідних документів для підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача-2 відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об`єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що з дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі сплинуло майже п`ять місяців, а відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, товариство з обмеженою відповідальністю КАЙРАС є юридичною особою, що зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - дата запису: 06 серпня 2018 року, номер запису: 1 073 102 0000 037393, ідентифікаційний код: 42217764. ТОВ КАЙРАС є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 422177626580. Розмір статутного капіталу становить 130 000, 00 грн.

Види діяльності ТОВ КАИРАС є: КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель (основний); КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; КВЕД 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; КВЕД 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Для здійснення господарської дільності ТОВ КАЙРАС орендує основні засоби, зокрема:

- згідно Договорів суб-оренди № 24-07-10С від 06 серпня 2018 року, № 24-07-15С від 06 серпня 2018 року в ТОВ Компанія Алларіс позивачем взято в оренду офісне приміщення за адресою: 03065, м. Київ, пр-т Космонавта Комарова, буд. 24 літера Ж, офіс 9;

- згідно Договору оренди № 125 від 03 вересня 2018 року в ТОВ Лірун та Акту приймання-передачі від 03 вересня 2018 року позивачем взято в оренду офісно-складські приміщення площами 140 м. кв. та 500 м. кв., що розташовані за адресою м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90;

- згідно Договору оренди транспортних засобів та механізмів № ДГ-0000080 від 27 грудня 2018 року в ТОВ Лірун позивачем взято в оренду: 1) автовежу ЗІЛ 431410 НОМЕР_1 ; 2) автокран КС-55-712 НОМЕР_5; 3) вантажний автомобіль марки RENAULT державний номер НОМЕР_2 ; 4) вантажний автомобіль марки: FAW державний номер НОМЕР_3 .

- згідно Договору оренди (найму) транспортного засобу від 16 вересня 2019 року в ОСОБА_1 взято в оренду екскаватор гусеничний JCB JS330LС, державний номерний знак: НОМЕР_4 .

- згідно Договору оренди спецтехніки без екіпажу № 1801 від 06 вересня 2019 року в ФОП ОСОБА_2 позивачем взято в оренду екскаватор ТЕRЕХ ТС260 LС.

03 серпня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю КАЙРАС та дочірнім підприємством Житомирська механізована колона приватного акціонерного товариства Київсільелектро було укладено Договір про постачання товару № 0308К від 03 серпня 2018 року.

На виконання умов Договору про постачання товару № 0308К від 03 серпня 2018 року ТОВ КАЙРАС направило 21 серпня 2019 року на ДП Житомирська механізована колона ПрАТ Київсільелектро Рахунок-фактуру № СФ 000018 на оплату товару - провід АС-120/27 на суму 1 662 684, 19 грн, в т.ч. ПДВ.

30 жовтня 2019 року ДП Житомирська механізована колона ПрАТ Київсільелектро згідно платіжного доручення № 12224 перерахувало на користь ТОВ КАЙРАС передоплату за товар згідно Рахунку-фактури № СФ 000018 в сумі 609 233, 99 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання вимог чинного податкового законодавства ТОВ КАЙРАС було складено та засобами телекомунікаційного зв`язку направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 24 від 30 жовтня 2019 року.

Згідно квитанції від 15 листопада 2019 року, зареєстрованої ЄРПН за № 9273142314, реєстрація податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року була зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року вказано невідповідність вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

У вказаній вище квитанції Головного управління ДПС у місті Києві, позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог вказаної вище квитанції податкового органу, ТОВ КАЙРАС було подано до Головного управління ДПС у місті Києві пояснення та копії документів, що підтверджують здійснення господарської операції, за результатами якої позивач подав на реєстрацію податкову нагадану № 24 від 30 жовтня 2019 року, зокрема:

- копію Договору постачання товару № 0308К від 03 серпня 2018 року;

- копію Рахунку-фактури № СФ-0000108 від 21 серпня 2019 року;

- копію банківської виписки;

- копію Договору поставки № 0301К-1 від 03 січня 2018 року;

- копію Рахунку-фактури від 21 серпня 2019 року.

Однак, комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийняте рішення № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року.

В рішеннях № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року як підставу у відмові в реєстрації податкової накладної податковим органом було вказано наступне: ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні .

Вважаючи протиправними вище вказане рішення, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року, позивач звернувся до комісії ДФС з питань розгляду скарг зі скаргою на рішення Комісії Головного управління ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Комісія ДПС з питань розгляду скарг прийняла рішення № 5054/42217764/2, яким залишила скаргу ТОВ КАЙРАС без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкової накладної без змін. Як підставу у залишення скарги Позивача без задоволення комісія ДПС з питань розгляду скарг у своїх рішенням зазначила: ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, скалдаських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси .

Вважаючи, що при винесенні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних податковим органом були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, останній звернувся у порядку до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого суд приймає рішення про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Поряд із цим пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пункту 201.1 статті 201 та/або пункту 192.1 статті 192 ПК України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України, ЄРПН - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Разом із тим відповідно до зазначених вище вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі - Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246 визначено, що податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Між тим згідно із пунктом 4 Порядку № 1246 до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200 1 .3, 200 1 .9 статті 200 1 та пунктами 201.1, 201.10, 201.16 статті 201 ПК України, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

У пункті 8, 10 Порядку № 1246 встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця).

Згідно із пунктом 11 Порядку № 1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх до ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

При цьому за вимогами пункту 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пункту 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1 .3. 200 1 .9 статті 200 1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 та пункту 14 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Згідно із пункту 15 Порядку № 1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 1246 у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Між іншим, пунктом 18 передбачено, що на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що податковим законодавством чітко визначений порядок та механізм складання, підписання, надіслання, прийняття та реєстрації податкових накладних. При цьому наявність повноважень контролюючого органу на здійснення перевірок податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах даної категорії, але не єдина. Надання такому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Таким чином, первинним об`єктом судового дослідження у даній справі є обставини, за яких відповідачі вчинили дії щодо зупинення реєстрації ПН та приймали Рішення про відмову у їх реєстрації, адже саме зупинення реєстрації ПН первинно порушує права платника податків і саме підстави такого зупинення, його законність, повинні бути предметом дослідження у подібних спорах. Тобто, вирішуючи питання щодо законності рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних, суд зобов`язаний надати оцінку рішенню (діям) щодо зупинення їх реєстрації в ЄРПН, які за своїм змістом є передумовою для прийняття ГУ ДПС у м. Києві оскаржуваних Рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8693/18 та від 22 квітня 2019 року у справі № 2040/5445/18.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд із цим на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно із яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних був затверджений, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Порядок №117 ).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 117 критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик, у той час як моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства.

Між тим ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складання та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпунктів а / б пункту 185.1 статті 185, підпункту а / б пункту 187.1 статті 187, абзацу 1 пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Згідно із пунктами 5-7 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, вимоги пунктів 6 та 7 Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів, адже підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

- платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

- податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Водночас у пункті 10 Порядку № 117 зазначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Згідно із пунктами 12, 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Поряд із цим пунктом 14 Порядку № 117 визначає перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Між тим пунктом 15 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктом 16 Порядку №117 зазначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронні довірчі послуги , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 18-20 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

За вимогами пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З системного аналізу викладених положень слідує, що реєстрації податкової накладної передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі відповідності ПН/РК вказаним критеріям, їх реєстрація в ЄРПН зупиняється.

Умовою для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі, які за результатами автоматизованого моніторингу були визнані такими, що відповідають критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких визначений у пункті 14 Порядку № 117.

Отже, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності складання та надіслання ПН/РК з метою реєстрації у ЄРПН прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію ризиків.

У свою чергу, з огляду на зміст Квитанції №№ 9273142314 судом встановлено, що реєстрація направлених позивачем до уповноваженого органу податкових накладних з метою їх реєстрації у ЄРПН була зупинена через те, що податкові накладні відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку , тобто в даному випадку контролюючим органом застосоване формулювання, яке ані пунктом 6, ані пунктом 7 Порядку № 117 не передбачено, а саме застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що ДПС України реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не в повній мірі узгоджується із положеннями Порядку № 117 та не передбачені чинним законодавством України.

Крім того, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що у вказаних вище Квитанціях не зазначено, які саме Критерії ризиковості платника податку слугували підставою для висновку про відповідність податкових накладних до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Поряд із цим суд вважає за належне зазначити, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано ДФС України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Так, суд звертає увагу, що на час виникнення спірних у цій справі правовідносин Критерії ризиковості платника податку були затверджені в.о. голови ДФС України, погоджені Міністерством фінансів України згідно з листом № 26010-06-5/20111 від 06 серпня 2019 року, зареєстровані в ДФС за № 1962/99-99-29-01 від 07 серпня 2019 року та введені в дію 08 серпня 2019 року (надалі - Критерії № 1962), у п. 1.6 яких вказано, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2, пункту 49.18 статті 49 ПК України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України;

- в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктів 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Отже, суд звертає увагу, що підпунктом 1.6. пункту 1 Критеріїв № 1962 не визначає самостійні критерії ризиковості платника податків, а лише дає підстави комісіям головних управлінь ДФС обласного рівня та міста Києва винести відповідного платника податків, який відповідає наведеним вище ознакам ризиковості, на розгляд такої комісії, і лише за результатами проведення засідання комісії - прийняти рішення про віднесення цього платника до переліку ризикових платників.

Проте, суд звертає увагу, що у Квитанції №№ 9773142314 не міститься жодної інформації стосовно відповідного рішення комісії ГУ ДПС у місті Києві, відповідно до якого Товариство віднесене до ризикових платників податків.

Слід також зазначити, що підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 1962 містить у собі визначення різних показників/ознак ризиковості платника податку, однак зі змісту Квитанцї № 9173142314 неможливо встановити якому саме із вищенаведених показників підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв, що слугував підставою для зупинення реєстрації податкових накладних, відповідає ТОВ Преміум прайд , натомість вживання контролюючим органом загального посилання на вказаний пункт Критеріїв ризиковості платника податку, як в даному випадку, є неконкретизованим.

Таким чином, враховуючи визначення пункту 1.6 Критеріїв згідно з листом № 26010-06-5/20111 від 06 серпня 2019 року декількох показників ризиковості платника податків, суд погоджується із твердженнями позивача, що у Квитанціях відсутня інформація щодо якого саме показника товариство має ознаки ризиковості, що, у свою чергу, суперечить встановленим пунктами 12, 13 Порядку № 117 вимогам.

Водночас суд звертає увагу, що у своєму відзиві відповідач-1 також не надає жодних пояснень щодо Критерію ризиковості платника податку, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає товариство.

Більше того, суд погоджується з висновками позивача та вважає за необхідне зазначити, що вищевказані Критерії № 1962 погоджені Міністерством фінансів України виключно листом № 26010-06-5/20111 від 06 серпня 2019 року, однак, при цьому у розумінні статті 117 Конституції України, яка встановлює, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації у встановленому законом порядку, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовим актом, а значить, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому відповідно до пункту 18 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

Між тим згідно з пунктом 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28 грудня 1992 року вбачається, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Відповідно до підпункту б пункту 4 Положення № 731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Пунктом 6 Положення № 731 передбачається, що державну реєстрацію здійснюють, зокрема, нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін`юст.

При цьому в абзацах 2 та 3 пункту 7 Положення № 731 передбачено, що у разі наявності положень, норм та доручень, що поширюються на інші органи, нормативно-правовий акт повинен бути погоджений з відповідними заінтересованими органами у формі, встановленій законодавством. Спільно виданий нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію органом, підпис першої особи якого на акті стоїть першим.

За вимогами пункту 15 Положення № 731 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Разом із тим, Критерії № 1962 мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси осіб, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством, проте вказані Критерії зареєстровані Мін`юстом не були, тому вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані, згідно із чим не можуть створювати будь-яких перешкод для реєстрації ПН.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зупинення реєстрації податкових накладних на підставі Критеріїв № 1962, погоджених виключно листом Міністерства фінансів України, є неправомірним, адже порушує принцип правової визначеності та передбачуваності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 березня 2020 року у справі № 240/3665/19 та від 02 квітня 2019 року у справі №822/1878/18.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд із цим суд приймає до уваги посилання позивача на те, що у Квитанції не зазначено переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, а лише запропоновано Товариству надати пояснення та/або копії таких документів.

Вказані недоліки Квитанції, окрім того, що характеризують рішення як необґрунтоване, ще й фактично ставлять платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих, на думку контролюючого органу, ризиків. Попри це, позивач намагався виконати вимоги щодо подання документів.

Як вже було зазначено судом вище, на виконання зазначеної у Квитанції № 9273142314 пропозиції контролюючого органу щодо надання документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, ТОВ КАЙРАС були направлені на адресу Головного управління ДПС у місті Києві пояснення та копії документів по зазначеним господарським операціям та податковим накладним, разом з відповідними повідомленнями про подання документів про підтвердження реальності здійснення операцій, щодо податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року.

Таким чином, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості платника податку, та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у їх реєстрації.

Разом із тим, посилання Головного управління ДПС у місті Києві як у відзиві на позовну заяву, так і в оскаржуваних рішеннях на ненадання позивачем документів на підтвердження реальності господарських операцій, суд вважає безпідставними, оскільки позивачем разом із поданими письмовими поясненнями було надано ряд доказів - всі документи, які були наявні у нього та підтверджували реальність господарських операції щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Водночас, слід відмітити, що у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом , на підставі яких складено спірні податкові накладні, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог ПК України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.

В свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результати розгляду справи не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної. При цьому суд зазначає, що здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 1640/2650/18, від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19, від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18.

Між тим слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема у справі Рисовський проти України підкреслював особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, власне, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії , заява N33202/96, п.119 та п.120, ECHR 2000-I; Онер`їлдіз проти Туреччини , заява N48939/99, п.128, ECHR 2004-XII; Москаль проти Польщі , заява N10373/05, п.51).

Так, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справах Лелас проти Хорватії , заява N55555/08, п.74; Тошкуце та інші проти Румунії , заява N36900/03, п.37).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки , п.58; Ґаші проти Хорватії , заява N32457/05, п.40; Трґо проти Хорватії , заява N35298/04, п.67).

Таким чином, з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган у Квитанції № 9273142314 у зв`язку зі встановленням ризиковості платника податків за вищевказаними Критеріями, зобов`язаний був не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, на підставі яких зупинено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, а й вказати безпосередньо реєстраційний номер цих Критеріїв та дату їх прийняття, а також розрахований показник за кожним критерієм, якому, на його думку, відповідає платник податку. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19.

Поряд із цим, на думку суду, не є достатнім також загальне посилання контролюючим органом у Квитанції № 9273142314 на надання документів , необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, адже перелік таких документів насамперед повинен бути конкретизованим та чітким. Дотримання вимоги чіткості і недвозначності щодо інформації, яка зазначена у Квитанціях, є особливо важливим з огляду на наслідки недотримання платником податків вимог щодо надання повного переліку документів як підстави для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації ПН у ЄРПН.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями позивача про безпідставність зупинення реєстрації податкових накладних як передумови прийняття відповідних рішень Комісії, оскільки у Квитанції контролюючим органом не вказано ані конкретного критерію ризиковості, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Порядком № 117.

Натомість суд встановив, що позивачем у передбачений законодавством спосіб було надано до ДПС України разом із письмовими поясненнями до податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено, належні документи на підтвердження правомірності формування відповідних податкових накладних, у той час як відповідачами не спростовано того, що позивач скористався правом на надання таких пояснень та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, та надав контролюючому органу копії документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій із контрагентом, а тому вважає, що підстави для прийняття комісією Головного управління ДПС у місті Києві оскаржуваного рішення № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року були відсутні.

Разом із тим, суд акцентує увагу на тому, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, оскільки у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Слід відмітити, що загальною рисою є їх виражений правозастосовний характер, у той час як головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2009 року у справі № 09/236.

Таким чином, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Натомість, оскаржуване у даній справі рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжує їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 821/1173/17.

Так, як встановлено судом на підставі наявних у справі матеріалів, уповноваженим органом у рішенні № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року не наведено жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття такого Рішення, адже комісія Головного управління ДПС у місті Києві обмежилась лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не встановивши насамперед, яких саме первинних та платіжних документів не вистачає, наявність яких була обов`язковою з огляду на специфіку тих господарських операцій, які відображались у ПН. При цьому з оскаржуваних Рішень неможливо встановити, копії яких документів безпосередньо досліджувались комісією.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що рішення комісії Головного управління ДПС у місті Києві, в яких не наведені мотиви їх ухвалення, свідчать про порушення відповідачем-1 також і принципу належного урядування, оскільки останній не діяв у належний, чіткий та якомога послідовний спосіб, згідно із цим призводять до непрозорості та непередбачуваності дій контролюючого органу, які перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність, а тому, враховуючи вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, суд приходить до висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної товариства та, як наслідок, протиправність оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи вищевикладене, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року його відповідності вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, адже вони порушують, зокрема, право ТОВ КАЙРАС як платника податків на реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, передбаченого статтею 201 ПК України.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС № 24 від 30 жовтня 2019 року датою її фактичного отримання, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Поряд із цим, згідно із частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Між тим ефективний засіб правового захисту, у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Разом із тим за вимогами пункту 19 Порядку № 1246 та пункту 28 Порядку № 117 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У пункту 20 Порядку № 1246 також зазначено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Порядків № 1246 та № 117 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, а тому з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС № 24 від 30 жовтня 2019 року датою її фактичного отримання, у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ КАЙРАС у цій частині також підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах Салов проти України (заява № 65518/01 від 06 вересня 2005 року, пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 051,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів пропорційно до задоволених вимог до кожного з відповідачів.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Кайрас до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС № 24 від 30 жовтня 2019 року датою її фактичного отримання.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС (03065, місто Київ, проспект Космонавта Комарова, будинок 42-Ж, офіс 9, код ЄДРПОУ 42217764) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 051,00 грн (тисяча п`ятдесят одна гривня 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС (03065, місто Київ, проспект Космонавта Комарова, будинок 42-Ж, офіс 9, код ЄДРПОУ 42217764) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 051,00 грн (тисяча п`ятдесят одна гривня 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова