Постанова

від 15.03.2021 по справі 640/11865/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11865/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів: Парінова А. Б., Файдюка В. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020року

у справі №640/11865/20 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС

до відповідача Державної податкової служби України,

Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю КАЙРАС (надалі - ТОВ КАЙРАС , позивач), з позовом до Державної податкової служби України (надалі - відповідач 1, ДПС України), Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - відповідач 2, ГУДПС у м. Києві), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙРАС" № 24 від 30 жовтня 2019 року датою її фактичного отримання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підтвердження факту здійснення господарських операції на вимогу відповідача ТОВ КАЙРАС надано контролюючому органу всі необхідні документи. На думку позивача, вказані обставини виключають можливість відмови контролюючому органу у реєстрації спірних податкову накладну, а тому прийняте відповідачами рішення про відмову в реєстрації податкової накладну № 24 від 30 жовтня 2019року в Єдиному реєстрі податкових накладних, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КАЙРАС - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙРАС" № 24 від 30 жовтня 2019 року датою її фактичного отримання.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙРАС" (03065, місто Київ, проспект Космонавта Комарова, будинок 42-Ж, офіс 9, код ЄДРПОУ 42217764) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1051,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙРАС" (03065, місто Київ, проспект Космонавта Комарова, будинок 42-Ж, офіс 9, код ЄДРПОУ 42217764) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1051,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - апелянт) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних прийняті в межах повноважень контролюючого органу визначених пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та відповідно до вимог встановлених постановою Кабінету Міністрів України №117. Крім того апелянт зазначає, що відповідно до пункту 21 "Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Позивач та Відповідачем 1 не подано до суду апеляційної інстанції відзиву (письмових пояснень) на апеляційну скаргу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЙРАС" є юридичною особою, що зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - дата запису: 06 серпня 2018 року, номер запису: 1 073 102 0000 037393, ідентифікаційний код: 42217764. ТОВ "КАЙРАС" є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 422177626580. Розмір статутного капіталу становить 130 000, 00 грн.

Види діяльності ТОВ "КАИРАС" є: КВЕД 41.10 Організація будівництва будівель (основний); КВЕД 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; КВЕД 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; КВЕД 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Для здійснення господарської дільності ТОВ "КАЙРАС" орендує основні засоби, зокрема:

- згідно Договорів суб-оренди № 24-07-10С від 06 серпня 2018 року, № 24-07-15С від 06 серпня 2018 року в ТОВ "Компанія "Алларіс" позивачем взято в оренду офісне приміщення за адресою: 03065, м. Київ, пр-т Космонавта Комарова, буд. 24 літера Ж, офіс 9;

- згідно Договору оренди № 125 від 03 вересня 2018 року в ТОВ "Лірун" та Акту приймання-передачі від 03 вересня 2018 року позивачем взято в оренду офісно-складські приміщення площами 140 м. кв. та 500 м. кв., що розташовані за адресою м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90;

- згідно Договору оренди транспортних засобів та механізмів № ДГ-0000080 від 27 грудня 2018 року в ТОВ "Лірун" позивачем взято в оренду: 1) автовежу ЗІЛ 431410 ВС 22 НОМЕР_1 ; 2) автокран КС-55-712 НОМЕР_5; 3) вантажний автомобіль марки RENAULT державний номер НОМЕР_2 ; 4) вантажний автомобіль марки: FAW державний номер НОМЕР_3 ;

- згідно Договору оренди (найму) транспортного засобу від 16 вересня 2019 року в ОСОБА_1 взято в оренду екскаватор гусеничний JCB JS330LС, державний номерний знак: НОМЕР_4 ;

- згідно Договору оренди спецтехніки без екіпажу № 1801 від 06 вересня 2019 року в ФОП ОСОБА_2 позивачем взято в оренду екскаватор ТЕRЕХ ТС260 LС;

Так, 03 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЙРАС" та Дочірнім підприємством "Житомирська механізована колона" приватного акціонерного товариства "Київсільелектро" було укладено Договір про постачання товару № 0308К від 03 серпня 2018 року.

На виконання умов Договору про постачання товару № 0308К від 03 серпня 2018 року ТОВ "КАЙРАС" направило 21 серпня 2019 року на ДП "Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро" Рахунок-фактуру № СФ 000018 на оплату товару - провід АС-120/27 на суму 1 662 684, 19 грн, в т.ч. ПДВ.

Так, 30 жовтня 2019 року ДП "Житомирська механізована колона" ПрАТ "Київсільелектро" згідно платіжного доручення № 12224 перерахувало на користь ТОВ "КАЙРАС" передоплату за товар згідно Рахунку-фактури № СФ 000018 в сумі 609 233, 99 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання вимог чинного податкового законодавства ТОВ "КАЙРАС було складено та засобами телекомунікаційного зв`язку направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 24 від 30 жовтня 2019 року.

Згідно квитанції від 15 листопада 2019 року, зареєстрованої ЄРПН за № 9273142314, реєстрація податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року була зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року вказано невідповідність вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

У вказаній вище квитанції Головного управління ДПС у місті Києві, позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог вказаної вище квитанції податкового органу, ТОВ "КАЙРАС" було подано до Головного управління ДПС у місті Києві пояснення та копії документів, що підтверджують здійснення господарської операції, за результатами якої позивач подав на реєстрацію податкову нагадану № 24 від 30 жовтня 2019 року, зокрема: копію Договору постачання товару № 0308К від 03 серпня 2018 року; копію Рахунку-фактури № СФ-0000108 від 21 серпня 2019 року; копію банківської виписки; копію Договору поставки № 0301К-1 від 03 січня 2018 року; копію Рахунку-фактури від 21 серпня 2019 року.

Однак, комісією Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийняте рішення № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року.

В рішенні № 1456491/42217764 від 14 лютого 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року, як підставу у відмові в реєстрації податкової накладної податковим органом було вказано наступне: "ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні".

Вважаючи протиправними вище вказане рішення, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 24 від 30 жовтня 2019 року, позивач звернувся до комісії ДПС з питань розгляду скарг зі скаргою на рішення Комісії Головного управління ДПС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Комісія ДПС з питань розгляду скарг прийняла рішення № 5054/42217764/2, яким залишила скаргу ТОВ "КАЙРАС" без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкової накладної без змін. Як підставу у залишення скарги позивача без задоволення комісія ДПС з питань розгляду скарг у своїх рішенням зазначила: "ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, скалдаських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки фактури/інвойси".

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем спірних рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування та зобов`язання вчинити певні дії.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність належного обґрунтування відповідачем 2 підстав відмови у реєстрації поданих позивачем податкових накладних за умови подання останнім всіх необхідних документів, на підтвердження здійснення господарської операції, має своїм наслідком скасування оскаржуваного рішення ГУ ДПС у м. Києві із покладенням на ДПС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 177), податкові накладні/розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, P < P м х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; P м - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

Пунктом 12 Порядку № 1246 встановлено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Дане положення кореспондує п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Приписи п. 14 Порядку №117 визначають, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Колегією суддів враховується, що окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що згідно чинного законодавства він наділений повноваженнями на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно встановлена безпідставність зупинення реєстрації податкових накладних, як передумови прийняття відповідного рішення комісією відповідача 2, адже у квитанціях № 1 вказано недеталізовані критерії ризиковості.

Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що з аналізу змісту Порядку, встановлено, що хоча їх визначення покладено на КМ України, його положеннями не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено п.201.16 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Судом першої інстанції звернуто увагу, а апелянтом не спростовано, що у квитанції конкретного переліку документів, які мають бути подані позивачем, не вказано, з огляду на що, позивачем подано перелік документів, яким підтверджується специфіка його діяльності та реальності господарської операції, відображеної у податковій накладній № 24 від 30 жовтня 2019, на власний розсуд.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі колегія суддів звертає увагу, що це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Незважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що були надані в електронному варіанті відповідачу 2, комісією ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення, яким позивачу відмовлено у реєстрації податковій накладній № 24 від 30 жовтня 2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податків копій первинних документів.

Так, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані копії документів, повністю підтверджують реальність господарських операцій, на підставі якої позивачем складено податкову накладну № 24 від 30 жовтня 2019року.

Однак, всупереч наданих документів, відповідачем 2 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту вказаного рішення вбачається, що останнє не містить конкретної інформації щодо підстав його прийняття.

Довід апелянта у апеляційній скарзі про ненадання позивачем документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки надані позивачем документи підтверджували фактичне здійснення операцій з постачання позивачем товару на адресу контрагенту, кількісні та вартісні показники цих операцій і були достатніми для реєстрації податкових накладних.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б давали підстави вважати, що відповідач довів правомірність оскаржуваних позивачем рішень.

Крім того, жодної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, всупереч визначеній у рішенні підставі його прийняття, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Тобто, відповідачем 2 не зазначено мотивів та підстав прийняття оскаржуваних рішень.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року по справі № 0940/1240/18, від 12 листопада 2019 року по справі №816/2183/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема у справі "Рисовський проти України" підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, власне, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява N33202/96, п.119 та п.120, ECHR 2000-I; "Онер`їлдіз проти Туреччини", заява N48939/99, п.128, ECHR 2004-XII; "Москаль проти Польщі", заява N10373/05, п.51).

Так, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N55555/08, п.74; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N36900/03, п.37).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п.58; "Ґаші проти Хорватії", заява N32457/05, п.40; "Трґо проти Хорватії", заява N35298/04, п.67).

Таким чином, з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган у Квитанції № 9273142314 у зв`язку зі встановленням ризиковості платника податків за вищевказаними Критеріями, зобов`язаний був не лише зазначити загальний пункт або підпункт таких Критеріїв, на підставі яких зупинено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, а й вказати безпосередньо реєстраційний номер цих Критеріїв та дату їх прийняття, а також розрахований показник за кожним критерієм, якому, на його думку, відповідає платник податку. Невиконання контролюючим органом зазначеної вимоги призводить до обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких документів на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 360/1050/19 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Поряд із цим, на думку колегії суддів, не є достатнім також загальне посилання контролюючим органом у Квитанції на "надання документів", необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, адже перелік таких документів насамперед повинен бути конкретизованим та чітким. Дотримання вимоги чіткості і недвозначності щодо інформації, яка зазначена у Квитанціях, є особливо важливим з огляду на наслідки недотримання платником податків вимог щодо надання повного переліку документів як підстави для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації ПН у ЄРПН.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Поряд із цим, згідно із частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Між тим ефективний засіб правового захисту, у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Разом із тим за вимогами пункту 19 Порядку № 1246 та пункту 28 Порядку № 117 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У пункту 20 Порядку № 1246 також зазначено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Порядків № 1246 та № 117 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, а тому з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙРАС" № 24 від 30 жовтня 2019 року датою її фактичного отримання, у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ "КАЙРАС" у цій частині також підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01 від 06 вересня 2005 року, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що за відсутності належного мотивування контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, належні і допустимі докази реальності господарських операцій позивача з контрагентами були надані, а окремі недоліки первинної документації не можуть спростовувати правильності згаданих висновків суду першої інстанції.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: А. Б. Парінов

В. В. Файдюк