Постанова

від 10.11.2020 по справі 553/2759/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2759/18 Номер провадження 22-ц/814/1770/20Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді : Одринської Т.В.

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.

за участю секретаря судових засідань - Ряднини І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, Полтавської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватного підприємства " Полтавське бюро технічної інвентаризації " Інвентаризатор", Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю " Натаір" про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -

за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Полтавської області

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 січня 2019 року

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року позивач звернувся з позовом до відповідачів, в якому просив визнати за ТзОВ Натаір право власності на громадський будинок (кафе з житловими приміщеннями) з самочинно збудованими, прибудованими та переобладнаними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , у складі: літ. А-2 - кафе з житловими приміщеннями; літ. А 1-2 - житлова прибудова; літ. А-1 - прибудова; літ. А1-1 - підвал; літ. А 2-1 - кафе; літ. А 3-1 - прибудова; літ. А 4-1 - прибудова; літ. А 5-1 - прибудова; літ. а - сходи; літ. а 1 - тамбур; літ. а 2 - ґанок; літ. а 3 - ґанок; літ. а 4 - ґанок; літ. а 5 - ґанок; літ. а 6 - прибудова; літ. а 7 - прибудова; літ. а 8 - прибудова; літ. а 9 - навіс; літ. а 10 - навіс; літ. а 11 - навіс; літ. а 12 - ґанок; літ. а 13 - веранда; літ. а 14 - сходи; літ. Б-1 - торговий кіоск; № 1 - ворота; № 2 - огорожа; № 3 - замощення; № 4 - хвіртка, № 5 - мангал (далі разом - самочинно збудовані та переобладнані приміщення).

Позов мотивовано тим, що 12 березня 2015 року між ТОВ Натаір та Полтавською міською радою укладено договір оренди землі, площею 1398 кв.м, у тому числі, 199 кв.м для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, строком дії з 25 вересня 2015 року до 25 вересня 2019 року. На земельній ділянці знаходиться громадська будівля, площею 1064 кв.м, належна на праві власності ТзОВ Натаір .

Здійснюючи господарську діяльність, ТзОВ Натаір самочинно збудувало та переобладнало такі приміщення: А 1-2 площею 26 кв. м (приміщення № 33); А 1-2 площею 24,3 кв. м (приміщення № 36); а 1 площею 8,4 кв. м (приміщення № 69); а 6 площею 3,6 кв. м (приміщення № 70); а 6 площею 2,6 кв. м (приміщення № 71); а 6 площею 1,2 кв. м (приміщення № 72); а 6 площею 1,2 кв. м (приміщення № 73); а 6 площею 5,3 кв. м (приміщення № 74); а 7 площею 3,4 кв. м (приміщення № 75); а 7 площею 8,8 кв. м (приміщення № 76); а 8 площею 11,8 кв. м (приміщення № 77 ); А 1-2 площею 31,1 кв. м (приміщення № 63 ); А 1-2 площею 21,5 кв. м (приміщення № 68); А 1-2 площею 12,8 кв. м (приміщення № 68 г).

Позивач подав заяву до ТзОВ Натаір про вихід з товариства, однак виділити частку у статутному капіталі ТзОВ Натаір , яка би була пропорційною реальній вартості відповідного майна, неможливо через наявність самочинно збудованих і переобладнаних приміщень.

Комунальне підприємство Полтавське міське бюро технічної інвентаризації Полтавської міської ради на замовлення позивача виготовило технічний паспорт на громадський будинок (кафе із житловими приміщеннями) за адресою: АДРЕСА_1 .

ТзОВ Натаір звернулось до виконавчого комітету з проханням визнати право власності на самочинно збудовані об`єкти. У відповіді виконавчий комітет вказав, що питання визнання права власності на самочинно збудоване майно вирішує суд. Тому, на думку позивача, є підстави визнати право власності на самочинно збудовані та переобладнані приміщення за ТзОВ Натаір .

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 08 січня 2019 року позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що позивач у встановленому законом порядку звертався до компетентного органу з питань прийняття об`єктів самочинного будівництва в експлуатацію, однак той йому відмовив і роз`яснив право звернутися з позовом до суду. Крім того, суд встановив, що самочинно збудовані об`єкти збудовані з дотриманням технічних, будівельних, пожежних та санітарних норм.

Прокуратура Полтавської області, в особі першого заступника прокурора Полтавської області Глушка А., діючи в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Полтавській області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду і прийняти нове про закриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що товариство, здійснивши самочинне будівництво, до компетентних державних органів, не зверталося, а відповідь Полтавської міської ради та виконавчого комітету Подільської районної у місті Полтаві ради по суті питання щодо самочинного будівництва не є відмовою позивачу з даного питання. Крім того, вважає, що позивач не має права представляти інтереси юридичної особи - ТОВ Натаір , яка у справі є третьою особою, а не позивачем. Наголошує, що спірна земельна ділянка передана у строкову оренду товариству, а не позивачу, а звіт про технічне обстеження дачного будинку не є належним доказом дотримання будівельних, санітарно-епідеміологічних норм та правил пожежної безпеки та ін.

Вважає, що районний суд замінив собою органи державної влади, уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно та визнав на нього право власності без посилання на те, що право власності визнається на самочинне будівництво з дотриманням процедури введення в експлуатацію.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі. Ухвалюючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір є господарським, оскільки спірні правовідносини виникли щодо права власності на майно в ході здійснення підприємницької діяльності ТзОВ Натаір в особі його директора ОСОБА_1 , який є ФОП.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що прокурор у вказаній справі є належним суб`єктом оскарження рішення місцевого суду, оскільки органи державного архітектурно-будівельного контролю у цій справі неналежно здійснюють захист інтересів держави, а саме: Державна архітектурно-будівельна інспекція України самостійно не вжила заходи для оскарження рішення суду першої інстанції, а Департамент цієї інспекції у Полтавській області, який не має статусу юридичної особи, повідомив обласну прокуратуру про відсутність можливості оскаржити таке рішення.

Крім того, Великої Палати Верховного Суду скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції зазначила, що предмет і підстави позову вказують, що спірні правовідносини щодо самочинно збудованих і переобладнаних приміщень стосуються ТзОВ Натаір і органів місцевого самоврядування, до компетенції яких належить розпорядження землями відповідних територіальних громад (пункт а частини першої статті 12 Земельного кодексу України). Суб`єктний склад сторін справи, якими є фізична особа, виконавчий комітет і міська рада, теж вказує на відсутність між цими особами спору, що виник з корпоративних відносин. Таким чином, висновок апеляційного суду про необхідність вирішення спору позивача з міською радою та виконавчим комітетом за правилами господарського судочинства є помилковим.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2015 між Полтавською міською радою (орендодавець) та ТОВ Натаір , в особі його директора Мельника С.І., (орендар) укладено договір оренди землі. За умовами договору орендар приймає в оренду земельні ділянки для експлуатації та обслуговування житлових та нежитлових приміщень, будівля прохідної, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.14-16/

Об`єктом оренди є земельна ділянка: площею 1398 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:12:001:0240; земельна ділянка площею 14 кв.м., кадастровий номер - 5310136700:12:001:0241; земельна ділянка площею 199 кв.м, кадастровий номер - 5310136700:12:001:0221. Право на земельну ділянку визначене відповідно до частки ТОВ Натаір в проїзді спільного користування і становить 100/199 - 100 кв.м. Термін дії договору з 25.09.2015 по 25.09.2019 (пункти 2.1, 2.2, 3.1 Договору).Договір зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації записів договорів оренди землі вчинено запис 17.03.2015 № 65-п.

На вказаній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна - громадська будівля кафе з житловими приміщеннями площею 1064,2 кв.м. Право власності на вказане приміщення належить ТОВ Натаір , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2013 №5807664.

Учасниками ТОВ Натаір є: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . /а.с.23-26/

Відповідно до проекту переобладнання власних будівель під офісні приміщення та кафе з добудовами на ділянці по АДРЕСА_1 , погодженого та затвердженого головним архітектором м.Полтави 08.03.2003 та дозволу №347 від 12.08.2004 Полтавської міської інспекції державного будівельного контролю відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої за №1195 від 14.10.2004 головним управління у справах містобудування, позивачем здійснено переобладнання та добудова зазначених приміщень /а.с.54-84/.

Згідно листа Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 04.01.2019 №01-02-01-14/18, відповідно до протоколу засідання тимчасової комісії з розгляду питань самочинного будівництва в м. Полтава (№Пр/01.3/01 від 02.01.2019) при розгляді питання стосовно визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а саме: добудови літ. А 1-2 площею 26 кв. м (приміщення № 33); А 1-2 площею 24,3 кв. м (приміщення № 36); а 1 площею 8,4 кв. м (приміщення № 69); а 6 площею 3,6 кв. м (приміщення № 70); а 6 площею 2,6 кв. м (приміщення № 71); а 6 площею 1,2 кв. м (приміщення № 72); а 6 площею 1,2 кв. м (приміщення № 73); а 6 площею 5,3 кв. м (приміщення № 74); а 7 площею 3,4 кв. м (приміщення № 75); а 7 площею 8,8 кв. м (приміщення № 76); а 8 площею 11,8 кв. м (приміщення № 77 ); А 1-2 площею 31,1 кв. м (приміщення № 63 ); А 1-2 площею 21,5 кв. м (приміщення № 68); А 1-2 площею 12,8 кв. м (приміщення № 68 г), до громадського будинку - кафе з житловими приміщеннями на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , з огляду на надані документи, вирішено у судовому засіданні покластися на розсуд суду./а.с.48/

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказав, що він як учасник ТОВ Натаір , подав заяву про вихід з товариства разом з часткою майна ТОВ. Проте, виділити частку в майні ТОВ Натаір , пропорційну в статутному капіталі товариства, що належить позивачу та її подальше переоформлення є неможливим у зв`язку з наявністю ряду добудов та перепланувань нерухомого майна.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що самочинно збудовані об`єкти позивача збудовані з дотриманням технічних будівельних, пожежних та санітарних норм. Позивач у встановленому законом порядку звертався до компетентного органу з питань прийняття об`єктів самочинного будівництва до експлуатації, але йому було відмовлено та роз`яснено право звернення до суду з вказаним позовом. Враховуючи позицію Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо заявлених позовних вимог, районний суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може виходячи з наступного.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до вимог ст. 4, ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України необхідно зробити висновок, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо дотримання цільового призначення земель, а й до випадків, коли відсутнє таке порушення, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Аналіз норм права, викладених у зазначених частинах статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому необхідно ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об`єкта.

Законодавством визначено порядок введення в експлуатацію самочинно збудованих приміщень і суд не має права підміняти собою державні органи, до компетенції яких віднесено вирішення даних питань. Рішення уповноваженого органу про відмову в прийнятті в експлуатацію спірних приміщень в матеріалах справи відсутнє. В разі незгоди з таким рішенням зацікавлена особа має право оскаржити його до суду.

Даного порядку позивачем дотримано не було.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо особі належить певне суб`єктивне право на річ, то така особа вправі звернутися до суду з вимогою про визнання за нею цього права.

Встановлено, що об`єкт самочинного будівництва знаходиться на земельній ділянці територіальної громади міста, якою на підставі договору оренди до 25.09.2019 року користувалося ТзОВ Натаір .

З даним позовом звернувся ОСОБА_1 та наполягав на захисті його особистих майнових прав як фізичної особи. При цьому, позивач просить визнати не своє право власності, а право власності ТзОВ Натаір . Тобто, предмет і підстави позову вказують, що спірні правовідносини щодо самочинно збудованих і переобладнаних приміщень стосуються ТзОВ Натаір і органів місцевого самоврядування, до компетенції яких належить розпорядження землями відповідних територіальних громад (пункт а частини першої статті 12 Земельного кодексу України).

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно відповідно до положень ч. 3 ст. 376 ЦК України, оскільки вказані норми права дають можливість визнати право власності на самочинно збудоване майно лише за особою, яка на відповідній правовій підставі користується земельною ділянкою та має відповідний дозвіл та належно затверджений проект, а також необхідною умовою є відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об`єкта.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а в інтересах інших осіб - лише у випадках, встановлених законом (частини перша та друга статті 4 ЦПК України ).

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити, так як останній фактично звернувся за захистом прав ТзОВ Натаір за відсутності відповідних повноважень, оскільки позивач діє як фізична особа, а не директор вказаного товариства.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, в зв`язку з чим рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений прокуратурою судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1057,20 грн, підлягає стягненню в розмірі 50 відсотків задоволеності вимог апеляційної скарги в розмірі 528,60 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Полтавської області - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 січня 2019 року - скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Подільської районної у м. Полтаві ради, Полтавської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватного підприємства " Полтавське бюро технічної інвентаризації " Інвентаризатор", Департаменту Державної архітектурно - будівельної інспекції у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю " Натаір" про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Полтавської області сплачений судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 528,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13.11.2020року.

Головуючий суддя: Т.В.Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П.Пікуль