Постанова

від 10.11.2020 по справі 160/5969/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/5969/20 Суддя І інстанції - Жукова Є.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 р. №0029142-5840-0432 на загальну суму 33 729,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у 2019 році при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не врахована пільга, яка встановлена пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує що суд першої інстанції не врахував того факту, що використання позивачем житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 з метою одержання доходів не може бути доведеним таким єдиним доказом як лист Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області від 19.05.206 року № 287. Вказує що він здійснює підприємницьку діяльність за іншими видами діяльності, ніж оренда нерухомості.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник контролюючого органу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, копії яких містяться в матеріалах справи судом встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано об`єкт житлової нерухомості, а саме: житловий будинок загальною площею 523 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, контролюючим органом, на підставі даних з Державного реєстру речових прав, винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 р. №0029142-5840-0432 з податку на нерухоме майно за 2019 р. на загальну суму 33 729,92 грн.

Відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 23.04.2020 р. №0029142-5840-0432 встановлено: 4173 грн. * 0,4% /100 = 16,69 грн/кв.м. 16,69 грн/кв.м. * 523 кв.м. + 25000 грн. = 33 729,92 грн.; 4173 грн. - мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2019 р., відповідно до ЗУ Про Державний бюджет України станом на 2019 рік ; 0,4% - ставка податку; 523 кв.м. - площа об`єкта оподаткування; 25000 грн. - згідно п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України.

На підставі викладеного вище, позивачу, як власнику об`єкта оподаткування - житлового будинку, винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 р. №0029142-5840-0432 з податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019 р. у розмірі 33 729,92 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 р. за №0029142-5840-0432 було направлено на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано особисто 30.04.2020 р.

Листом від 19.05.2016 р. №287 Східницька селищна рада м.Борислава Львівської області адресованого заступнику начальника-начальнику Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ Скоропаду В.О., повідомила останнього, що належний позивачу - ОСОБА_1 на праві власності об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та відсутності у позивача пільг при сплаті податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, передбаченого пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є встановлення місцевих податків і зборів, затвердження їх ставок, а також прийняття рішень щодо надання пільг з їх сплати відповідно до вимог ПК України.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Кодексу).

При цьому ПК України містить ряд норм, відповідно до яких передбачається щорічне прийняття рішень органів місцевого самоврядування стосовно встановлення місцевих податків та зборів.

Так, згідно з підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів належать, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Враховуючи вищезазначені положення ПК України органи місцевого самоврядування мають щорічно (до 15 липня року) приймати рішення про встановлення місцевих податків і зборів, здійснювати перегляд розміру ставок місцевих податків і зборів або продовжувати дію попередніх рішень, що були прийняті.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 143 Конституції України.

Згідно з пп. 266.3.1 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Також, підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 цього ж кодексу визначено пільги із сплати податку, базою оподаткування якого є об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, а саме:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир і житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на 180 кв. метрів.

Відповідно до пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

З аналізу зазначених правових норм що регулюють порядок сплати податку з житлової нерухомості вбачається, що саме на органи місцевого самоврядування покладається обов`язок інформувати контролюючі органи зокрема щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст.266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:

об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Ставка податку згідно з рішенням Східницької селищної ради від 11.07.2018 р. №489 Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік становить 0,4 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Станом на 01 січня 2019 р. ЗУ Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено, що мінімальна заробітна плата становить 4173,00 грн.

Спростовуючи доводи позивача щодо ненадання останньому, у відповідності до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України пільг зі сплати податку, суд першої інстанції вірно посилався на наявність інформації, наданої Східницькою селищною радою м. Борислава Львівської області до контролюючого органу - Богуславського відділення Дрогобицької ОДПІ листом від 19.05.2016 р. №287, в якому зазначається, що належний позивачу - ОСОБА_1 на праві власності об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

При цьому колегією суддів зазначається, що позивач в свою чергу не звертався до контролюючого органу щодо проведення звірки даних, зокрема наявності права на користування пільгою щодо сплати податку та не спростував дані викладені в листі Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області від 19.05.2016 р. №287.

Доводами викладеними в апеляційній скарзі зазначених висновків суду першої інстанції не спростовано.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 12 листопада 2020 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник