Постанова

від 16.11.2020 по справі 120/6574/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6574/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Тетяна Михайлівна

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

16 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року (м. Вінниця, 12 листопада 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької обласної про оскарження дій та бездіяльності,

В С Т А Н О В И В :

11 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, в якому просив:

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43769110, щодо застосування при організації та проведенні виборів у місті Вінниці 25 жовтня 2020 року та при встановленні результатів голосування з виборів Вінницького міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28 червня 1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 14 січня1998 року № 14/98-ВР виборчих прав громадян, у тому числі позивача;

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43769110, щодо не дотримання нею принципу верховенства права, а також не застосування при організації та проведення місцевих виборів 2020 року на території міста Вінниці, а також при встановленні результатів голосування з виборів Вінницького міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року норм прямої дії Конституції України (254к/96- ВР) введеної в дію спеціальним Законом України від 28.06.1996 року № 254/96-ВР та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях Голос України 13.07.1996 року та Відомості Верховної Ради України від 23.07.1096 року, № 30, стаття 142;

- визнати Вінницьку міську територіальну виборчу комісію Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43769110, органом, який не мав законних повноважень організовувати та проводити місцеві вибори у місті Вінниці, а також органом, який не має прав і повноважень встановлювати результати голосування з виборів Вінницького міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року у зв`язку з утворенням цього органу неналежним суб`єктом права;

- визнати вибори Вінницького міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі 25 жовтня 2020 року організовані та проведені на підставі Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" та Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396-ІХ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 7, № 8, № 9, ст.48) такими, що не можуть вважатись вільними;

- визнати Протокол Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 43769110, від 06 листопада 2020 року про встановлення результатів про результати голосування з виборів Вінницького міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі незаконним;

- визнати такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року N 6-рп 2005 наступні Закони України:

№ 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст.68;

№ 586-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.142;

№ 742-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143;

№ 1401-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 28, ст.532;

№ 2680-VIII від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50;

№ 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, № 38, ст.160;

- визнати Постанову Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація визначеного пунктом 4.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України 6-пр/2005 від 05 жовтня 2005.

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 169 КАС України.

Із таким судовим рішенням позивач не погодився та подав апеляційну скаргу. Вважає, що ухвалу постановлено з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить скасувати ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не виконав вимог закону щодо перевірки поданої позовної заяви приписам ст. ст. 160, 161, п. 1 ст. 171 , п. 3 ст. 172 КАС, не з`ясував, чи належить справу розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.

Зазначає, що судом не враховано висновки суду у справі №120/5426/20-а за аналогічними вимогами в окремій частині, які були предметом розгляду в суді з прийняттям рішення (п.8 вимог).

Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення судом ст. 55 Конституції України, що призвело до наслідків, які істотно впливають на визнання результатів місцевих виборів 25.10.2020 року у м. Вінниці.

Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

В контексті положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Приймаючи судове рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з частиною п`ятою статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Відтак, відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Виборчі спори потребують вирішення за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених у статтях 268-276, 278, 279 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 273 КАС України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб`єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму.

Суб`єктам відповідного виборчого процесу, крім виборців, надано право на звернення до суду з таким позовом незалежно від того, чи порушені їхні права, свободи та інтереси, або від того, чи уявно вони вважають про таке порушення.

В силу ч. 2 ст. 273 КАС України виборці мають право на звернення до суду у вказаному порядку лише в разі порушення їхніх виборчих прав або інтересів щодо участі у виборчому процесі .

Відповідно до ст. ст. 275, 276 КАС України за таких самих умов виборець може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум, а також дії чи бездіяльність кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб`єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб`єктів виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори чи референдум.

Під виборчими правами та інтересами виборця щодо участі у виборчому процесі особисто необхідно розуміти не тільки право голосу на відповідних виборах, а й участь у роботі виборчих комісій як членів цих комісій, у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за виборами та інших заходах у порядку, визначеному законами України.

У зазначених випадках під час вирішення виборчих спорів судам необхідно перевіряти не лише правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а й встановлювати наявність порушення ними прав, свобод та інтересів, законних прав або охоронюваних законом інтересів позивача. Відсутність наявності такого порушення є підставою для відмови в задоволенні позовної заяви.

Отже, в позовній заяві у справах даної категорії, обов`язково повинен бути вказаний статус позивача із зазначенням документа, який підтверджує цей статус. Якщо ці відомості відсутні, то така позовна заява залишається без руху з установленням строку для усунення її недоліків.

Позовна заява фізичної особи (громадянина України), яка звернулася до суду не за захистом виборчих прав, а інших прав, свобод та інтересів, не може розглядатися адміністративним судом за правилами, встановленими статтями 273-277 КАС України, а в разі належності спору до юрисдикції адміністративних судів повинна розглядатися за загальними правилами, встановленими КАС України.

Спори, що виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються його, не належать до виборчих спорів згідно КАС України, а тому розглядаються у загальному порядку.

Якщо на стадії судового розгляду справи буде встановлено, що позивач звернувся до суду згідно з особливостями, встановленими статтями 273- 277 КАС України, але справа не підлягає розгляду в такому порядку, то суд повинен закінчити її розгляд в загальному порядку, встановленому КАС України, лише в разі, якщо ця справа належить до юрисдикції адміністративного суду. Якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд повинен закрити провадження у справі.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд першої інстанції наведених вимог закону не врахував і тому прийняв поспішне рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що дана справа хоч і має певний специфічний порядок розгляду та спеціальну процедуру регламентовану ст.273-277 КАС України, проте невиконання вимог закону щодо порядку прийняття позовної заяви та відкриття провадження, щодо повернення позовної заяви, не надає можливості позивачу довести свою позицію щодо обґрунтованості вчинених процесуальних дій чи негайно та у найкоротший час виправити можливі недоліки, які на думку суду перешкоджають подальшому розгляду справи, що в свою чергу ставить під загрозу можливість належного захисту порушених прав заявників.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі « Bellet v. France» , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про повернення позовної заяви ОСОБА_1 є передчасним.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду із стадії вирішення питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.