Рішення

від 13.11.2020 по справі 464/5949/18

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/5949/18

пр.№ 2/464/33/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2020 року м.Львів

Cихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

секретар судового засідання Мерза Д.С.

справа № 464/5949/18

учасники справи :

позивач ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

відповідачі: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради

Львівська міська рада

Міністерство оборони України

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львів Міністерства оборони України

Львівське комунальне підприємство Бондарівка

вимоги: визнання права користування квартирою

представники учасників справи:

позивача - ОСОБА_5

відповідача Сихівської РА ЛМР - Кузів О.М.

відповідача Львівської міської ради та третьої особи Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР - Синьовський Б.В.

третьої особи КЕВ м.Львів - Швед О.Б.

Обставини справи

Позивач у жовтні 2018 року звернулась до Сихівського районного суду м.Львова із позовом, в якому просить визнати за нею право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , покликаючись, що у встановленому законом порядку набула право користування таким.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідачем Сихівською райадміністрацією подано відзив, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, що квартира має статус службової, і такий не є належним відповідачем за заявленими вимогами.

Ухвалою суду від 02 січня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі в справі в якості третьої особи Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР.

Ухвалою суду від 25 березня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі в справі в якості третьої особи КЕВ м.Львів.

Ухвалою суду від 10 липня 2019 року закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, за клопотанням представника позивача залучено до участі в справі в якості відповідачів Львівську міську раду та Міністерство оборони України.

У судовому засіданні при розгляді справи у суді:

позивач та її представник позов підтримали та пояснили, що відсутній оригінал ордеру на вселення, що позбавляє права на укладення договору з ЛМКП Львівводоканал ;

представники відповідачів Львівської міської ради та Сихівської райадміністрації проти позову заперечили за безпідставністю позовних вимог.

Інші учасники справи, будучи повідомленими про розгляд справи, до суду не з`явилися, що згідно із вимогами ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Мотиви та висновки суду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із листів КЕВ м.Львів від 25 липня 2018 року № 3159 та від 17 квітня 2019 року № 1993, квартира АДРЕСА_1 має статус службової, яку у 1976 року згідно із службовим ордером № 2898 надано двірнику будинкоуправління № 2 Львівської квартирно-експлуатаційної частини району ОСОБА_6 (основний квартиронаймач).

Позивач має з 05 вересня 1991 року зареєстроване місце проживання у даній квартирі та з довідок житлового органу ЛКП Бондарівка можна дійти висновку, що така набула право користування такою як член сім`ї наймача, адже ОСОБА_6 бабця позивача.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2010 року № 193-р Про передачу нерухомого військового майна у м.Львові з урахуванням рішень Львівської міської ради житлові будинки Міністерства оборони України, у тому числі будинок АДРЕСА_2 , передані у власність територіальної громади м.Львова 21 жовтня 2015 року. Відомості про зміну статусу квартири відсутні.

Позивач звернулась до Сихівської районної адміністрації щодо зміни договору найму житлового приміщення, однак у зв`язку із невідповідністю поданих документів в повній мірі переліку, затвердженому рішенням виконавчого комітету від 09 лютого 2018 року № 120, такі повернуто без вирішення питання по суті звернення.

Після цього позивач звернулась до суду із вимогами про визнання права на користування квартирою.

При цьому суд звертає увагу, що Сихівською райадміністрацією відмовлено у зміні договору найму, натомість вимоги сформульовано як визнання право користування житловим приміщенням.

З урахуванням предмету і підстав позову, оскільки саме на позивача покладено процесуальний обов`язок визначитися з такими, спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, ЦК України та житлового законодавства:

ст.47 Конституції України - кожен має право на житло;

ч.1 ст.310 ЦК України - фізична особа має право на місце проживання;

ч.ч.1, 2 ст.61 ЖК УРСР - користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер;

ст.65 ЖК УРСР - наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням;

ст.ст.103, 104 ЖК УРСР - договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім`ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і цим Кодексом. Член сім`ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу;

ст.123 ЖК УРСР - до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених ст.ст.73 - 76, 79 - 83, 85, 90, ч.6 ст.101, ст.ст.103 - 106 цього Кодексу.

У ході розгляду встановлено, що позивач з часу народження зареєстрована у спірній квартирі, де і безперешкодно проживає. Порушення будь-яких житлових чи інших прав позивача, пов`язаних із квартирою, не встановлено. Неможливість укладення договорів із виконавцями житлових послуг згідно із вимогами Закону України Про житлово-комунальні послуги є голослівним.

З урахуванням принципу змагальності сторін, згідно з яким саме на позивача покладено обов`язок доведення своїх позовних вимог, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, заявлені вимоги про визнання права на користування житловим приміщенням з урахуванням положень законодавства щодо неможливості зміни договору житлового найму при користуванні службовим житлом позивачем, яка користується правовою допомогою адвоката, не доведені, що є її процесуальним обов`язком.

У даному випадку суд погоджується із доводами представників відповідачів щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Судом не встановлено як наявності спору між сторонами, який би повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, так і порушення, невизнання чи оспорення відповідачами прав позивача щодо користування спірною квартирою. При цьому суд зауважує, що завданням цивільного судочинства, визначеним ст.2 ЦПК України, є ефективний захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а не ілюзорний.

Відсутність порушеного права, що встановлюється при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Підсумовуючи наведене, виходячи із наведених норм права та обставин справи, оцінюючи аргументи сторін та докази за своїм внутрішнім переконанням (ст.89 ЦПК України), суд не знайшов підстав для задоволення позову, у зв`язку із чим у задоволенні такого слід відмовити. У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний висновок суду.

За положеннями ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Розподіл судових витрат

У порядку ст.141 ЦПК України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, Міністерства оборони України про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.354 ЦПК України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ;

відповідачі:

Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, код 25258931, м.Львів, пр.Червоної Калини,66;

Львівська міська рада, код 04055896, м.Львів, пл.Ринок,1;

Міністерство оборони України, код 00034022, м.Київ Повітрофлотський проспект,6;

треті особи:

ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 м.Львів, ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 ;

Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР, код 34814670, м.Львів, пл.Ринок,1;

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львів Міністерства оборони України, код 07638027, м.Львів, вул.Батуринська,2;

Львівське комунальне підприємство Бондарівка , код 31658250, м.Львів, вул.Гашека,15.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 листопада 2020 року.

Суддя О.В.Тімченко