ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6811/20 Справа № 201/5182/20 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Деркач Н.М.,
суддів: Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.,
за участю секретаря Бондаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 червня 2020 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Максіфрут про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ТОВ Максіфрут про стягнення заборгованості.
Позивачем разом із позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просить суд: -накласти арешт на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), які перебувають на рахунках, відкритих в установах банків, або надійдуть на ці рахунки у майбутньому; -накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Максіфрут (код за ЄДРПОУ 41566114, 49000, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 5), які перебувають на рахунках, відкритих в установах банків, або надійдуть на ці рахунки у майбутньому; -накласти арешт на все рухоме, нерухоме майно та на грошові кошти ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), які перебувають на рахунках, відкритих в установах банків, або надійдуть на ці рахунки у майбутньому.
В обґрунтування зазначеної заяви представник позивача зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.
До набрання законної сили рішенням у цивільній справі №201/5182/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ТОВ Максіфрут про стягнення заборгованості вжито заходи забезпечення позову шляхом:
-накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах суми 4 200 000,00 грн.;
-накладення арешту на виявлені в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову банківські рахунки ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах суми 4 200 000,00 грн.;
-накладення арешту на виявлені в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Максіфрут (49000, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 5, код ЄДРПОУ 41566114) в межах суми 4 200 000,00 грн.;
-накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в межах суми 4 200 000,00 грн.;
-накладення арешту на виявлені в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову банківські рахунки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в межах суми 4 200 000,00 грн.
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки судом першої інстанції на порушення вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України, необґрунтовано застосовано заходи забезпечення позову, крім того, вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленими позовними вимогами та обставинами справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступні обставини.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та банківські рахунки відповідачів, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, ураховуючи характер та обсяг позовних вимог.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Незважаючи на прохальну частину апеляційної скарги ОСОБА_1 про повне скасування оскаржуваної ухвали, враховуючи зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка зводиться до незгоди з ухвалою суду в частині порушення прав ТОВ «Максіфрут» та ОСОБА_1 , апеляційний суд не надає оцінку оскаржуваній ухвалі в іншій частині, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України, суд за заявою сторони має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття таких заходів може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 п.1-10 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договорами позики та поруки.
В заяві про забезпечення позову позивач посилається на імовірність відчуження відповідачами свого нерухомого чи рухомого майна, і як наслідок - неможливість виконання рішення суду у майбутньому.
Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не пересвідчився у тому, що невжиття заходів забезпечення позову саме шляхом накладення арешту може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, не врахував відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам, та помилково дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно та банківські рахунки відповідачів.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається із заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, у ній не наведено жодних обставин, які б давали підстави вважати, що рішення суду може бути не виконане з боку ТОВ «Максіфрут» та ОСОБА_1 .
Позивачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду. Доказів вчинення відповідачами дій, спрямованих на реалізацію майна щодо якого містилась заборона його відчуження, не встановлено, а тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами та таким, що буде обмежувати права власника та третіх осіб, оскільки накладення арешту зокрема на банківські рахунки відповідачів унеможливлює отримання заробітної плати найманими працівниками ТОВ «Максіфрут» , а також отримання державою відповідних податків та зборів.
Апеляційний суд наголошує, що відповідно до вищезгаданих роз`яснень Пленуму ВСУ, судам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Відповідно до п.5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.
Апеляційний суд приходить до висновку, що застосування такого засобу забезпечення позову як арешт позивачем належним чином не вмотивовано і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності.
Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з вищенаведених підстав.
Не підлягає задоволенню клопотання апелянта про стягнення судового збору, оскільки станом на теперішній час спір між сторонами по суті не вирішено.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2020 року про забезпечення позову в частині накладення арешту на виявлені в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Максіфрут (49000, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 5, код ЄДРПОУ 41566114) в межах суми 4 200 000,00 грн.; -накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в межах суми 4 200 000,00 грн.; -накладення арешту на виявлені в ході примусового виконання ухвали про забезпечення позову банківські рахунки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в межах суми 4 200 000,00 грн. - скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Максіфрут про стягнення заборгованості в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Максіфрут , які перебувають на банківських рахунках та в частині накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та грошові кошти ОСОБА_1 , які перебувають на банківських рахунках.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Судді: Н.М. Деркач
Л.О. Каратаєва
І.Ю. Ткаченко
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.11.2020 |
Оприлюднено | 17.11.2020 |
Номер документу | 92879709 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Деркач Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні