Постанова

від 11.11.2020 по справі 408/489/20-ц

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Булгакова Г.В.

Доповідач -Гаврилюк В.К.

Справа № 408/489/20-ц

Провадження № 22-ц/810/467/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду:

головуючого судді Гаврилюка В.К.,

суддів Карташова О.Ю., Коновалової В.А.,

за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідача Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури - Семенцова Олена Юріївна,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Булгакової Г.В. в смт. Біловодськ Луганської області,

за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури , третя особа - ОСОБА_3 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначила, що працювала в Комунальному закладі Станично-Луганський районний будинок культури прибиральником службових приміщень з 05 березня 2002 року, свої трудові обов`язки виконувала сумлінно. 18 жовтня 2019 року вона разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали на території, чистили клумби та прибирали територію установи.

23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 дізналась, що завідувачем господарства ОСОБА_6 була складена доповідна записка стосовно неї, згідно з якою, вона 18 жовтня 2019 року була відсутня на роботі більше 3-х годин без поважних причин. Того ж дня, 23 жовтня 2019 року, відбулися збори трудового колективу на яких було прийняте рішення про її звільнення з посади прибиральника службових приміщень, згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Наказом від 23 жовтня 2019 року № 87 начальник РБК звільнив її з роботи за прогул без поважних причин 18 жовтня 2019 року (була відсутня на роботі більше трьох годин протягом робочого дня: з 10 години до 13 години 30 хвилин).

ОСОБА_1 зазначає, що правил внутрішнього трудового розпорядку Станично-Луганського районного будинку культури вона не порушувала та її діями не завдано будь-якої шкоди інтересам відповідача, а тому вважає, що була звільнена з роботи незаконно.

Позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила суд поновити строк на звернення до суду, визнати наказ від 23 жовтня 2019 року № 87 про звільнення незаконним та скасувати, поновити її на посаді прибиральника службових приміщень Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури , стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 29 травня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури , третя особа - ОСОБА_3 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 травня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 18.10.2019 року вона разом з працівниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали на території Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури , їх бачили всі працівники закладу.

Жодного розпорядження про надання письмових пояснень вона не отримувала і тільки в судовому засіданні довідалась про наявність акту від 18.10.2019 року про відсутність її на робочому місті та про акт від 23.10.2019 року про відмову від надання пояснень про причини відсутності на робочому місті.

Згідно з п. 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку від 03.01.2017 року для співробітників РБК початок роботи встановлено з 8.00 години, перерва на відпочинок та прийняття їжі з 12.00 до 12.30 години, але в доповідній Іванчиної Н.М., вказано, що вона була відсутня на роботі з 10.00 до 13.30 години, а тому, враховуючи час перерви 30 хвилин, вона була відсутня 3 години, а не більше, що є обов`язковою умовою вважати відсутність на роботі прогулом.

Вказує, що судом зазначено, що вона не спростувала докази про неповажність причин відсутності на роботи, тоді як вона взагалі наполягає на тому, що була на роботі весь робочий день .

В підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач просила приєднати до справи її звернення до прокурора Станично-Луганського району з його відповіддю та звернення до голови Станично-Луганської РДА з відповіддю.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що стосовно ОСОБА_1 директор видавав наказ від 19.06.2019 року № 46-1 про оголошення догани за порушення трудової дисципліни, з попередженням про подальше звільнення в разі повтору порушення трудової дисципліни та невиконання своїх посадових обов`язків. З наказом ОСОБА_1 була ознайомлена. Знаючи про відповідальність за порушення Правил внутрішнього розпорядку, за невиконання наказів і розпоряджень директора та завідувача господарством, невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов`язків, 18.10.2019 року знову відбувся факт відсутності ОСОБА_1 - прибиральниці службових приміщень КЗ Станично-Луганський районний будинок культури на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, який підтверджується доповідною запискою завідувача господарством КЗ Станично-Луганський районний будинок культури Іванчиної Н.М., актом про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці від 18.10.2019 року, актом про відмову від дачі пояснень про причини відсутності на робочому місці ОСОБА_1 від 23.10.2019 року, де зазначений час 13:40 годин, що й вважається підставою для звільнення за ст. 40 п.4 КЗпП України

Відповідач вказав, що ОСОБА_1 протягом 2017-2019 років, систематично не виконує правила внутрішнього трудового розпорядку, свої посадові обов`язки, ігнорує розпорядження та накази свого безпосереднього начальника, тобто директора та завідувача господарством.

В судовому засіданні позивач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що 18 жовтня 2019 року працювала разом з позивачкою орієнтовно з 8 до 10 години ранку, після чого вона її не бачила до 13.30 години.

Також свідок ОСОБА_4 пояснила колегії суддів, що її пояснення в матеріалах справи від 25 жовтня 2019 року не відповідають дійсності та були написані нею під тиском позивача, однак нею не наведено обставин в чому саме виразився такий тиск.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що 18 жовтня 2019 року позивачка була відсутня на робочому місці з 9.10 години до 13.30 години.

Свідок ОСОБА_6 , на питання суду, не змогла пояснити, яким чином у доповідній записці від 18 жовтня 2019 року міститься посилання на акт про відмову надати письмове пояснення від 23 жовтня 2019 року та припустила що вона могла помилитись.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, представника відповідача, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Проте зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Згідно з частиною 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивачка зверталася за захистом своїх прав до Луганської місцевої прокуратури №2 Прокуратури Луганської області, до Голови Станично-Луганської районної державної адміністрації, до Станично-Луганської відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Луганській області (а.с.63-66).

За вказаних встановлених обставин колегія суддів вважає, що позивач вчасно не звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин, оскільки вона намагалася захистити свої права в несудовий спосіб в силу необізнаності в нормах діючого законодавства, а тому такий строк підлягає поновленню.

Що стосується розгляду справи по суті, то колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача ОСОБА_1 05 березня 2002 року було прийнято на роботу на посаду техробітника в Станично-Луганський РБК, наказ № 17 від 04 березня 2002 року (а.с. 6).

З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що згідно з рішенням 3-ї сесії шостого скликання від 17 грудня 2010 року Станично-Луганський районний будинок культури перейменовано в Комунальний заклад Станично-Луганський районний будинок культури та згідно з наказом від 28 вересня 2018 року №21 назва посади техробітник змінена на прибиральник службових приміщень (а.с. 4,5), що також підтверджується довідкою КЗ Станично-Луганський районний будинок культури від 22 листопада 2019 року №157 (а.с. 7).

Наказом в.о. директора КЗ Станично-Луганський районний будинок культури Воржева А.М. від 19 червня 2019 року № 46-1 прибиральнику службових приміщень ОСОБА_1 було оголошено догану за здійснення порушення трудової дисципліни та попереджено під підпис про подальше звільнення в разі повторного порушення трудової дисципліни (а.с. 34).

Відповідно до розділу 5 п. 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку КЗ Станично-Луганський РБК , погоджених в.о. директора КЗ Станично-Луганський районний будинок культури ОСОБА_3 03 січня 2017 року, з якими під підпис були ознайомлені працівники закладу, зокрема і позивач ОСОБА_1 , час початку та закінчення щоденної роботи, перерви для відпочинку та приймання їжі встановлюється таким: для співробітників РБК початок роботи - 8.00; перерва на відпочинок та харчування - 30 хв. (з 12.00 до 12.30); закінчення роботи - 16.30 (а.с. 31-33).

18 жовтня 2019 року було складено акт про відсутність на робочому місці прибиральника службових приміщень КЗ Станично-Луганський РБК ОСОБА_1 з 10 години до 13 годин 30 хвилин (протягом робочого часу) (а.с. 36).

Як вбачається із акту про відмову дачі пояснень про причини відсутності на робочому місці від 23 жовтня 2019 року, прибиральник службових приміщень ОСОБА_1 відмовилася давати пояснення про причини її відсутності на робочому місці 18 жовтня 2019 року з 10 години до 13 годин 30 хвилин (а.с. 35).

Доповідною запискою завідувача господарством КЗ Станично-Луганський районний будинок культури Іванчиної Н.М. було повідомлено в.о. директора КЗ Станично-Луганський районний будинок культури Воржева А.М. про факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин 18 жовтня 2019 року та запропоновано в табелі використання робочого часу зазначити про вказаний факт, як прогул без поважних причин, та порушити питання про її звільнення (а.с. 8).

Згідно з протоколом № 1 зборів трудового колективу КЗ Станично-Луганський районний будинок культури від 23 жовтня 2019 року було вирішено звільнити з роботи прибиральника службових приміщень ОСОБА_1 за прогул без поважних причин (а.с.9).

Наказом в.о. директора КЗ Станично-Луганський районний будинок культури Воржева А.М. від 23 жовтня 2019 року № 87 позивача ОСОБА_1 звільнено з посади прибиральника службових приміщень за прогул без поважних причин 18 жовтня 2019 року, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 10).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності прогулу позивача, тобто, факт її відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без жодних поважних причин, доведений, а тому звільнення позивача з займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з прогулом проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства, уповноваженим органом, правомірно.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 статті 40 КЗпП України).

Передбаченим пунктом 4 статті 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 24 Постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року №9 зі змінами, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).

Таким чином, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки установлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Отже прогул це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Однак колегія суддів зазначає, що всупереч зазначеним нормам законодавства, з матеріалів справи та пояснень сторін не вбачається, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці саме більше трьох годин.

Крім того, позивач звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи безпідставність застосування до неї дисциплінарного стягнення, стверджувала, що 18.10.2019 року вона знаходилася на своєму робочому місці та виконувала свої функціональні обов`язки.

Таке твердження позивача підтверджується пояснювальною ОСОБА_4 (а.с.11), з якої вбачається, що 18.10.2019 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прибирали територію з 10 по 12 години, також це твердження не спростоване відповідачем, а судом першої інстанції не надано жодної оцінки даним поясненням.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Проте доповідна записка від 18 жовтня 2019 року, на підставі якої прийнято наказ про звільнення ОСОБА_1 викликає сумніви у її достовірності.

З матеріалів справи вбачається, що доповідна записка завідувача господарством КЗ Станично-Луганський районний будинок культури Іванчиної Н.М., якою було повідомлено в.о. директора КЗ Станично-Луганський районний будинок культури Воржева А.М. про факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин 18 жовтня 2019 року, датована 18 жовтня 2019 року, однак у додатку зазначено посилання на акт від 23 жовтня 2019 року (а.с. 8). Отже вказана доповідна записка не могла бути складена 18 жовтня 2019 року, що свідчить про те що вона не відповідає дійсності, а тому колегія суддів не може визнати доповідну записку достовірним доказом.

Зазначені обставини свідчать про недотримання порядку застосування трудової дисципліни відповідачем та одночасно унеможливлюють доведення вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді прогулу.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Однак, суд на вказані обставини уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про законність звільнення позивача.

З урахуванням встановлених обставин та вищевказаних положень закону колегія суддів вважає, що відповідачем не дотримано положення трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 з посади прибиральника службових приміщень КЗ Станично-Луганський районний будинок культури , а тому наявні правові підстави для поновлення незаконно звільненого працівника на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним.

Згідно з пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року №58, днем звільнення працівника вважається останній день його роботи.

Тобто день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 звільнено з посади 23 жовтня 2019 року і саме з цієї дати вона підлягає поновленню.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають врахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідок, наданих в судовому засіданні представником Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури , заробітна плата позивача становить 8346,00 грн., з яких 4173,00 грн. за серпень 2019 року, 4173,00 грн. за вересень 2019 року.

Виходячи з того, що загальна кількість відпрацьованих днів склала 42 дні, середньоденний заробіток позивача становить 198,71 грн.

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить період із 24 жовтня 2019 року (день після звільнення) до 11 листопада 2020 року (дата ухвалення рішення) і складає 264 робочих дні.

Отже, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача (198,71 грн. х 264 робочі дні) складає 52459,44 грн. (за виключенням податків та обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню із цієї суми).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 статті 430 ЦПК України рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Пунктом 13 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4204 грн. (вимога про поновлення на роботі 840,80 грн. + вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 840,80 грн. = 1681,60 + 2522,40грн. (за подачу апеляційної скарги - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 29 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури , третя особа - ОСОБА_3 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури Воржева А.М. від 23 жовтня 2019 року № 87 про звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральника службових приміщень за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральника службових приміщень Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури .

Стягнути з Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури (код ЄДРПОУ 37475168, місцезнаходження: вул. Центральна, 26, смт. Станиця Луганська, Луганська область, 93600) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2019 року по день ухвалення рішення 11 листопада 2020 року в розмірі 52459 (п`ятдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн. 44 коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального закладу Станично-Луганський районний будинок культури (код ЄДРПОУ 37475168, місцезнаходження: вул. Центральна, 26, смт. Станиця Луганська, Луганська область, 93600) на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204 грн.

Постанова в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 16 листопада 2020 року.

Головуючий В.К. Гаврилюк

Судді О.Ю. Карташов

В.А. Коновалова