Постанова

від 09.11.2020 по справі 628/3284/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року

м. Харків

справа № 628/3284/19-ц

провадження № 22ц/818/3472/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б.

за участю секретарів - Колосовської А.Р., Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідачі - ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, представниця відповідача - ОСОБА_4 , Фермерське господарство Колос ,

позивачка за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,

відповідачі за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , представниця відповідачки за зустрічним позовом - Лежніна В.О., Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, представниця відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_4,

третя особа за зустрічним позовом - Фермерське господарство Колос ,

за участі прокурора Ізюмської місцевої прокуратури,

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник прокурора Харківської області, представниця особи, яка подала апеляційну скаргу - Пєскова Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 03 квітня 2020 року в складі судді Барабанової В.В.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства Колос про визнання права постійного користування на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, який в подальшому уточнила.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня зі ОСОБА_3 мати - ОСОБА_6 .

Зазначила, що у 2016 році на все відоме на той час майно ОСОБА_6 нею та ОСОБА_3 отримані свідоцтва про право на спадщину за законом по Ѕ частині.

Водночас, у вересні 2019 року із листа Фермерського господарства Колос вона дізналася, що у померлої на праві постійного користування перебували дві земельні ділянки.

Зокрема, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серія ХР-19-00-000837 від 01 серпня 1997 року, ОСОБА_6 надано у постійне користування 31 га землі (кадастровий номер земельної ділянки: 6323785500:10:000:0213) на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та згідно Державного акту на право постійного користування землею, серія ХР-19-00-000833 від 12 серпня 1999 року, ОСОБА_6 надано у постійне користування 19 га землі (кадастровий номер земельної ділянки: 6323782000:01:000:0209) на території Ягідненської сільської ради Куп`янського району Харківської області (віднесення до Ягідненської сільської ради здійснено при реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі).

Вказала, що про існування вказаних державних актів на момент оформлення спадщини їй відомо не було, а тому вона не подавала їх державному нотаріусу у 2016 році.

Зазначила, що вона є спадкоємцем першої черги за законом та проживала із матір`ю на момент її смерті, тому у жовтні 2019 року звернулася до державного нотаріуса із додатковою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на все нововиявлене спадкове майно.

Однак, постановою державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Колосовської С.О. від 25 жовтня 2019 року їй відмовлено у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 на земельні ділянки, передані спадкодавцю на праві постійного користування для ведення фермерського господарства, оскільки землі з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства не можуть належати громадянам на праві постійного користування та не можуть передаватись у спадщину.

Вказала, що має право успадкувати та оформити право постійного користування землею, що належало за життя її матері, однак через відмову нотаріуса позбавлена можливості здійснити це в позасудовому порядку.

Просила у порядку спадкування за законом визнати за нею право постійного користування земельною ділянкою площею 19 га з кадастровим номером 6323782000:01:000:0209, яка знаходиться на території Ягідненської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та земельною ділянкою площею 31 га з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213, яка знаходиться на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області; вирішити питання щодо судових витрат.

У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Фермерське господарство Колос про визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона є рідною дочкою ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказала, що 24 жовтня 1997 року проведено державну реєстрацію створення Фермерського господарства Колос як форми підприємництва громадянки України ОСОБА_6 , яка була його єдиним засновником та головою.

Зазначила, що 25 липня 2016 року державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Колосовською С.О. після смерті ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за законом їй та її сестрі ОСОБА_1 по Ѕ частині майнових прав засновника Фермерського господарства Колос , та в подальшому відповідні зміни внесені до статуту господарства.

Разом з тим, на момент відкриття спадщини ОСОБА_6 належало, в тому числі, право постійного користування земельними ділянками, яке досі зареєстровано за нею.

Вказала, що у лютому 2020 року звернулася до державного нотаріуса із додатковою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на нововиявлене спадкове майно.

Однак, постановою державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Колосовської С.О. від 03 лютого 2020 року їй відмовлено у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері на земельні ділянки, передані спадкодавцю на праві постійного користування для ведення фермерського господарства.

Зазначила, що право постійного користування земельною ділянкою входить до складу спадщини, тому за нею як спадкоємцем першої черги після смерті матері підлягає визнанню право постійного користування Ѕ частиною вказаних земельних ділянок.

Просила у порядку спадкування за законом визнати за нею право постійного користування Ѕ частиною земельної ділянки площею 19 га з кадастровим номером 6323782000:01:000:0209, яка знаходиться на території Ягідненської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та Ѕ частиною земельної ділянки площею 31 га з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213, яка знаходиться на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 03 квітня 2020 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково; визнано за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування Ѕ частиною земельної ділянки, площею 19 га з кадастровим номером 6323782000:01:000:0209, яка знаходиться на території Ягідненської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та право постійного користування Ѕ частиною земельної ділянки площею 31 га з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213, яка знаходиться на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області;

зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 - задоволено; визнано за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування Ѕ частиною земельної ділянки, площею 19 га з кадастровим номером 6323782000:01:000:0209, яка знаходиться на території Ягідненської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та право постійного користування Ѕ частиною земельної ділянки площею 31 га з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213, яка знаходиться на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області;

стягнуто зі ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерского Господарства Колос на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 348,20 грн, сплачений при подачі позовної заяви до суду, в рівних частках, по 128,00 грн з кожного;

стягнуто з ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 840,80 грн, сплачений при подачі зустрічної позовної заяви до суду, в рівних частках, по 420,40 грн з кожного.

Також у рішенні суду вказано, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 31 жовтня 2019 року про забезпечення позову, а саме: заборона Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області вчиняти дії щодо поділу земельної ділянки площею 19 га з кадастровим номером 6323782000:01:000:0209, яка знаходиться на території Ягідненської сільської ради Куп`янського району Харківської області, та земельної ділянки площею 31 га з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213, яка знаходиться на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, заборона приймати накази (інші рішення) про припинення права постійного користування спірними земельними ділянками, про надання дозволу на виготовлення проекту відведення спірних земельних ділянок або їх частин, проекту поділу цих земельних ділянок або їх частин, інших документацій із землеустрою, їх затвердження та передання у власність, користування, оренду, емфітевзис чи на іншому речовому праві, виставляти на земельні торги спірні земельні ділянки або земельні ділянки, що входять до складу спірних земельних ділянок - продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Не погоджуючись з рішенням суду заступник прокурора Харківської області та Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подали апеляційні скарги, в яких просили рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та зустрічного позову у повному обсязі. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області також просило вирішити питання щодо судових витрат.

Заступник прокурора Харківської області вказав, що право користування земельною ділянкою, яке виникло на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Вважав, що ані законодавством, чинним на момент отримання ОСОБА_6 права користування землею, ані чинним нині законодавством не передбачено можливості успадкування права постійного користування землею. Вказав, що наразі законом передбачено можливість отримання земельної ділянки в постійне користування лише державними або комунальними підприємствами, отже законодавство щодо цього питання є чітким та передбачуваним у застосуванні; у позивачок не могли виникнути обґрунтовані сподівання на подальшу передачу права постійного користування спірними земельними ділянками у порядку спадкування, що виключає порушення їх прав та можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини. Вказав, що визнання судом за фізичними особами права постійного користування землею сільськогосподарського призначення державної власності у порядку спадкування грубо порушує встановлений законом порядок набуття права на землю та майнові інтереси держави, що становить суспільний інтерес. Зазначив, що судом не враховано практику Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, зокрема, у справах № 6-2329цс16 та №6-3113цс15.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вказало, що між власником земельних ділянок та ОСОБА_6 не укладався договір, який би передбачав можливість передачі в порядку спадкування права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), тому відсутні підстави для визнання за спадкоємицями права користування чужою земельною ділянкою. Вказало, що посилання суду на рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційним пункт 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою, є некоректним, оскільки цим рішенням не вирішувались питання щодо спадкування права постійного користування землею. Зазначило, що наявність відомостей про ОСОБА_6 як землекористувача у Державному земельному кадастрі не є підставою для висновку про можливість успадкування права користування землею після її смерті. Вказало, що правові позиції Верховного Суду, на які посилалась ОСОБА_3 у зустрічному позові, висловлені у справах з іншими фактичними обставинами, зокрема, щодо правовідносин з довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а не постійного користування нею.

11 червня 2020 року та 17 червня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких вона вважала рішення суду законним, а апеляційні скарги - необґрунтованими. При цьому посилалася на те, що від правових висновків, на які посилається прокурор та Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в апеляційних скаргах щодо права користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право володіння земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, яке припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини, Велика Палата Верховного Суду відступила в постанові від 20 листопада 2019 року та наголосила, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України. У переліку прав, що не підлягають спадкуванню, не зазначено право постійного користування земельною ділянкою, яке не може бути успадковане. Спадкоємець стає учасником правовідношення з постійного користування землею. Вказала, що як вбачається з практики ЄСПЛ право постійного користування землею є активом з огляду на наявність законного сподівання ( правомірного очікування ) землекористувача на реалізацію своїх прав щодо користування землею, тому таке право є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав дюдини і основоположних свобод, а отже підлягає спадкуванню.

04 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких вона зазначила, що ОСОБА_6 отримала спірну земельну ділянку площею 19 га для ведення фермерського господарства у 1999 році, і до смерті не створила (не зареєструвала) нове селянське фермерське господарство, у такому разі право постійного користування земельною ділянкою може бути успадковане.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право постійного користування земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані, та враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємицями прав, які за життя належали їхній матері ОСОБА_6 , за ними має бути визнано право постійного користування земельними ділянками в порядку спадкування.

Проте, повністю з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними дочками ОСОБА_6 (а. с. 14, 15, 225, 226-229, том 1).

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею, серія ХР-19-00-000837, дата реєстрації в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 01 серпня 1997 року, № 237, ОСОБА_6 надано у постійне користування земельну ділянку площею 31,0 га на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (кадастровий номер 6323785500:10:000:0213). Вказану земельну ділянку надано для розширення селянського (фермерського) господарства (а. с. 18-18а, том 1).

Згідно Державного акту на право постійного користування землею, серія ХР-19-00-000833 від 12 серпня 1999 року, ОСОБА_6 надано у постійне користування земельну ділянку площею 19,0 га (кадастровий номер 6323782000:01:000:0209) на території Ягідненської сільської ради Куп`янського району Харківської області (віднесення до Ягідненської сільської ради здійснено при реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі). Вказану земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 19-20, 26-30, том 1).

Інформація щодо вказаних земельних ділянок внесена до Державного земельного кадастру (а. с. 21-31, том 1).

Право постійного користування вказаними земельними ділянками зареєстроване за ОСОБА_6 , що підтверджується витягом із Державного земельного кадастру № НВ-6311409492019 від 22 жовтня 2019 року та витягом із Державного земельного кадастру № НВ-6311409552019 від 22 жовтня 2019 року. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення фермерського господарства, категорія - землі сільськогосподарського призначення (а. с. 114-115, том 1).

24 жовтня 1997 року проведено державну реєстрацію створення Фермерського господарства Колос , що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, серія А00 № 168092 (а. с. 103, том 1).

Згідно пунктів 1, 3 статуту Фермерського господарства Колос , затвердженого його головою 29 вересня 1997 року та зареєстрованого 03 жовтня 1997 року, Фермерське господарство Колос є формою підприємництва громадянки України ОСОБА_6 , яка виявила бажання виготовляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію. Головою Фермерського господарства Колос є його засновник, приватна особа, громадянка України ОСОБА_6 (а. с. 104-107, том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла (а. с. 13, том 1).

ОСОБА_6 не залишила заповіту на випадок своєї смерті, що встановлено нотаріусом за даними спадкового реєстру.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли її дочки - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по Ѕ частині спадкового майна кожна.

Зокрема, 25 липня 2016 року державним нотаріусом Куп`янської державної нотаріальної контори Колосовською С.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 її дочкам - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по Ѕ частині майнових прав засновника Фермерського господарства Колос (а. с. 234, том 1).

Як вбачається з пункту 1.5 статуту Фермерського господарства Колос , затвердженого протоколом загальних зборів від 01 серпня 2016 року, майнові права засновника господарства належать по Ѕ частині ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 235-244, том 1).

Як вбачається з листа Фермерського господарства Колос від 16 вересня 2019 року ОСОБА_6 на праві постійного користування належали дві земельні ділянки площею 31 га та 19 га, та наразі голова господарства вирішує питання щодо звернення до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з метою оформлення документів на вказані земельні ділянки, в тому числі, шляхом їх поділу (а. с. 17, том 1).

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Колосовської С.О. із додатковою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, що перебували у постійному користуванні її матері.

Постановою державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Колосовської С.О. від 25 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6 на земельні ділянки, передані спадкодавиці на праві постійного користування для ведення фермерського господарства, та роз`яснено її право звернутись до суду за місцем знаходження нерухомого майна за захистом своїх майнових прав (а. с. 31, том 1).

Постанова нотаріуса мотивована тим, що відповідно до статей 92, 93 Земельного Кодексу України, що діяв на час відкриття спадщини і діє на сьогоднішній день, землі з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства не належать до таких, що можуть належати громадянам на праві постійного користування та можуть передаватись у спадщину, в той час як на день передачі спадкодавиці цих земельних ділянок право постійного користування громадян для цієї категорії земель було передбачено. Тому на даний час видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки, передані спадкодавиці на праві постійного користування для ведення фермерського господарства, немає можливості. Також, немає можливості видати такі свідоцтва на майнові права - право постійного користування земельними ділянками.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11 жовтня 2019 року № 9885-СГ у зв`язку із припиненням зі смертю користувача земельної ділянки ОСОБА_6 права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 19,0000 га, для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до державного акта на право постійного користування землею, зазначену земельну ділянку віднесено до земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення. Вказаний державний акт визнано таким, що втратив чинність, у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки (а. с. 2-3, 39, том 2).

Як вбачається з витягу із Державного земельного кадастру № НВ-6311486232019 від 04 листопада 2019 року та листа Міськрайонного управління у Куп`янському районі та м. Куп`янську Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 21 грудня 2019 року цільове призначення земельної ділянки площею 19,0 га (кадастровий номер 6323782000:01:000:0209) на території Ягідненської сільської ради Куп`янського району Харківської області змінено на землі запасу (а. с. 166-167, том 1).

У лютому 2020 року ОСОБА_3 також звернулася до державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Колосовської С.О. із додатковою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, що перебували у постійному користуванні її матері.

Однак, постановою державного нотаріуса Куп`янської державної нотаріальної контори Колосовської С.О. від 03 лютого 2020 року їй відмовлено у видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері на земельні ділянки, передані спадкодавиці на праві постійного користування для ведення фермерського господарства, з вказаних вище підстав (а. с. 230-232, том 1).

Статтею 7 ЗК України у редакції на час виникнення права постійного користування землею у ОСОБА_6 передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності , громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України у редакції, чинній на час відкриття спадщини, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту частини 2 статті 92 ЗК України у вказаній редакції вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам і фермерським господарствам не передбачена.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною першої статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 131 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Склад спадщини визначений статтею 1218 ЦК України. Так, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частинами третіми цих статей.

Разом з тим, у статті 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі, на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України Про фермерське господарство ).

Згідно з частинами першою, шостою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, від 18 березня 2019 року у справі № 472/598/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 587/260/17, від 21 березня 2019 року у справі №185/1677/17, від 03 квітня 2019 року у справі №525/1385/16-ц, від 16 вересня 2019 року у справі № 542/462/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 376/252/15-ц.

Проте, пунктом 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тобто, право постійного користування землею переходить від засновника (постійного користувача) до селянського (фермерського) господарства та, відповідно, не може бути об`єктом спадкування лише за наявності юридичного складу; спочатку - отримання засновником у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства; потім - проведення державної реєстрації селянського (фермерського) господарства.

Як вбачається з матеріалів справи право постійного користування земельними ділянками площею 31,0 га та 19,0 га, які розташовані відповідно на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (кадастровий номер 6323785500:10:000:0213) та Ягідненської сільської ради Куп`янського району Харківської області (кадастровий номер 6323782000:01:000:0209), надано ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства: право постійного користування земельною ділянкою площею 31,0 га - 01 серпня 1997 року, право постійного користування земельною ділянкою площею 19,0 га - 12 серпня 1999 року. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_6 було створено тільки одне Фермерське господарство Колос - 24 жовтня 1997 року. Інших фермерських господарств, починаючи з 24 жовтня 1997 року ОСОБА_6 не створювала, що підтверджується листом Куп`янської районної державної адміністрації від 07 серпня 2020 року, в якому зокрема, зазначено, що у період з 12 серпня 1999 року по 17 листопада 2015 року за ОСОБА_6 не зареєстровано інших селянських (фермерських) господарств.

Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, судова колегія вважає, що право постійного користування земельною ділянкою площею 31,0 га, яке надано для створення фермерського господарства і яке створено, не є об`єктом спадкування після смерті ОСОБА_6 , оскільки входить до майна фермерського господарства. Тому, висновок суду щодо того, що право постійного користування земельною ділянкою площею 31,0 га є об`єктом спадкування, є помилковим, оскільки мета, для якої надавалося це право, реалізована. У зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову та зустрічного позову позивачкам.

В іншій частині рішення суду, а саме, в частині визнання за позивачками права постійного користування земельною ділянкою площею 19, 0 га в порядку спадкування в рівних частках необхідно залишити без змін, оскільки після отримання державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою 19,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_6 не створила (не зареєструвала) нове селянське (фермерське) господарство. Матеріали справи не містять доказів того, що державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 19,0 га надавався для розширення вже створеного ОСОБА_6 селянського (фермерського) господарства. Не доведено цього і в суді апеляційної інстанції.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційних скарг заступником прокурора Харківської області та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області сплачено судовий збір по 2408,40 грн кожним.

Оскільки апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено частково, з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір на користь прокуратури Харківської області в сумі 1206,90 грн, в рівних частках, по 603, 45 грн з кожної, а також на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в сумі 1206,90 грн, в рівних частках, по 603, 45 грн з кожної.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 03 квітня 2020 року - змінити, скасувавши його в частині визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , права постійного користування Ѕ частиною земельної ділянки площею 31 га з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213, яка знаходиться на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району, Харківської області та в частині визнання за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , права постійного користування Ѕ частиною земельної ділянки площею 31 га з кадастровим номером 6323785500:10:000:0213, яка знаходиться на території Петропавлівської сільської ради Куп`янського району, Харківської області та в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства Колос про визнання права постійного користування на земельні ділянки в порядку спадкування за законом та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Фермерське господарство Колос про визнання права постійного користування земельними ділянками у порядку спадкування в цій частині - відмовити.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь прокуратури Харківської області судовий збір в розмірі 1206,90 грн за подачу апеляційної скарги по 603, 45 грн з кожної.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір в розмірі 1206,90 грн за подачу апеляційної скарги по 603, 45 грн з кожної.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді А.В. Котелевець

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 16 листопада 2020 року.