Рішення

від 12.11.2020 по справі 908/2066/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/71/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2020 Справа № 908/2066/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2066/20

за позовом Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

до відповідача-1: Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70545, Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Польова, буд. 1)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (70545, Запорізька область, Оріхівський район, с. Червона Криниця, вул. Зоряна, буд. 1)

про визнання недійсним договору, зобов`язання звільнити земельну ділянку

За участю представників учасників справи:

від прокуратури: Маруєва Т.В., службове посвідчення № 052430 від 07.03.2019;

від позивача: Нікогосян Л.В., довіреність № 0-8-0.62-123/62-20 від 14.09.2020;

від відповідача-1: Дяченко С.М., витяг з ЄДРПОУ, паспорт;

від відповідача-2: Білова О.А., довіреність № 140-ю від 10.09.2020

СУТЬ СПОРУ:

11.08.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 37/4-10513вих20 від 31.07.2020) Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» про визнання недійсним договору про співпрацю від 15.09.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» та Комунальним закладом «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» повернути Комунальному закладу «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2323987800:03:003:0228 площею 50,0000 га, яка розташована на території Преображенської сільської ради за межами населеного пункту, шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки з Комунальним закладом «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2066/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.08.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2066/20 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/71/20, підготовче засідання призначено на 15.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.09.2020 відкладено підготовче засідання на 13.10.2020

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.10.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/2066/20, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.11.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.11.2020.

У судове засідання 12.11.2020 з`явилися представники прокуратури та сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 12.11.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням письмових пояснень позивача, які містяться в матеріалах справи. Просили позов задовольнити на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , норм Цивільного та Господарського кодексів України та визнати недійсним договір про співпрацю від 15.09.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» та Комунальним закладом «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське» повернути Комунальному закладу «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2323987800:03:003:0228 площею 50,0000 га, яка розташована на території Преображенської сільської ради за межами населеного пункту, шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки з Комунальним закладом «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

03.11.2020 від Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури надійшло письмове клопотання, в якому повідомлялося, що юридичну особу «Прокуратура Запорізької області» перейменовано в «Запорізька обласна прокуратура» без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб, просив врахувати вищезазначену інформацію при розгляді справи, зокрема при вирішенні питання щодо розподілу судового збору.

Відповідач-1 проти позову усно заперечив, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач-2 проти позову заперечив у повному обсязі, про що зазначив у письмовому відзиві, що надійшов до суду 07.09.2020. Вважає, що оспорюваний договір містить в собі умови договору про надання послуг, що відповідає ст. 901 ЦК України, та умови ст. 839 ЦК України щодо виконання роботи з матеріалу підрядника та його засобами. Зазначає про хибність висновку прокурора про передачу земельної ділянки в користування відповідачу-2.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 15.09.2020 від Першого заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури, прокуратура не погодилася з доводами, викладеними у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 121511, виданого 30.10.2006 на підставі розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 30.05.2003 № 126, Преображенський НВК Школа-дитсадок є постійним користувачем земельної ділянки площею 50,0000 га у межах згідно з планом, розташованої на території Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення дослідних та навчальних цілей. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 017.

Рішенням 8 сесії 7 скликання Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області змінено засновника Оріхівську районну раду Запорізької області на Преображенську сільську раду Оріхівського району Запорізької області Комунального закладу Преображенський навчально-виховний комплекс Школа-дитсадок Оріхівської районної ради Запорізької області; змінено найменування Комунального закладу Преображенський навчально-виховний комплекс Школа-дитсадок Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області на Комунальний заклад «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (відповідач-1).

Відповідно до п.п. 1.11, 7.3 статуту КЗ «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області головною метою закладу та його філій є забезпечення реалізації права громадян на здобуття дошкільної, повної загальної середньої освіти. Заклад та його філії відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норми з їх охорони.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 24.06.2020, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області не здійснювалась передача земельної ділянки з кадастровим номером 2323987800:03:003:0228 площею 50,0000 га до комунальної власності Преображенської сільської об`єднаної територіальної громади Оріхівського району Запорізької області. За інформацією відділу в Оріхівському районі станом на 01.01.2013 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі вчинено запис щодо реєстрації державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 121511 від 30.10.2006 № 017, видано Преображенський НВК Школа-дитсадок . Земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельну ділянку Преображенському НВК Школа-дитсадок .

З матеріалів справи слідує, що 15.09.2019 між Комунальним закладом «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (Сторона 2, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (Сторона 1, відповідач-2) укладений договір про співпрацю.

Відповідно до п. 1.1 договору сторони зобов`язуються сумісно діяти з метою навчання по вирощуванню сільськогосподарської продукції та отримання навичок з обробітку земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва та в створенні сумісного прибутку на площі 50,00 га, розташованої на території Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області.

Згідно з п. 1.2 договору керівництво для ведення загальних поточних справ по обробітку земель накладається на ТОВ «Преображенське» , яке має самостійно приймати рішення по всіх питаннях, пов`язаних з обробітком земель.

Відповідно до п. 2.3 договору Сторона 2 (відповідач-1) зобов`язується надати земельні ділянки для виробництва сільськогосподарської продукції з метою участі в створенні сумісного прибутку.

Згідно з п. 2.4 договору Сторона 1 (відповідач-2) зобов`язалася: здійснювати обробіток землі, придбати посівний матеріал та інші необхідні матеріали за свій рахунок з подальшим погашенням за рахунок прибутку; приймати участь грошовими операціями по мірі необхідності, а також трудовою участю у створенні спільної діяльності; проводити розрахунки, пов`язані з обробітком земельної ділянки; своєчасно здійснювати розрахунки; подавати звіт в Державні органи.

У розділі 3 договору сторони визначили порядок розрахунку. Згідно з п. 3.1 з доходу, отриманого від співробітництва, сторонами відшкодовуються витрати, пов`язані з участю в співробітництві, податки, збори та інші грошові зобов`язання, які виникли в результаті співробітництва.

Прибуток, отриманий після відшкодування витрат сторонами, розподіляється між сторонами пропорційно внесених затрат: друга сторона отримує 85000,00 грн., незалежно від суми отримання прибутку; за 1 га сума сплати становить 1700,00 грн.; перша сторона отримує залишок прибутку (п. 3.2). Розрахунки між сторонами здійснюються одноразово по завершенню збору сільськогосподарської продукції (п. 3.3).

Відповідно до п. 6.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020.

Під час розгляду дійсної справи у суді між відповідачами-1,2 була укладена додаткова угода від 01.09.2020 про розірвання договору про співпрацю від 15.09.2019.

Прокурор просив визнати недійсним вказаний вище договір про співпрацю, укладений між відповідачами, посилаючись на порушення відповідачами вимог законодавства під час укладення спірного договору про співпрацю, у зв`язку з чим останній є удаваним правочином та підлягає визнанню недійсним.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Підставою для представництва інтересів держави в даній справі прокурор вказує порушення інтересів держави, оскільки ТОВ «Преображенське» незаконно набуто право користування земельною ділянкою. Інтереси держави мають чітке формулювання та вмотивовані у позовній заяві, поданій прокурором.

Відповідно до п. 1, п.п. 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Запорізької області.

У листі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 24.06.2020, адресованого Першому заступнику керівника Токмацької місцевої прокуратури, зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у зв`язку з приписами п. 1 положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, пп. 3 п. 6 положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ч. 1 ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель не зверталось до суду з позовом до Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» .

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 сформований правовий висновок, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурором було направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області повідомлення від 30.07.2020 в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів.

Частиною другою статті 1131 ЦК України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Частиною першою статті 1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Зі змісту статей 1130-1133 ЦК України вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб, які завдяки своїм вкладам досягають спільної мети.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

При цьому, суд зазначає, що зміст спірного договору та його правова природа не залежать від його назви.

Статтями 13, 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату укладення спірного договору) визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, договір оренди землі укладається саме на платній основі.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату укладення спірного договору) визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що порядок проведення між сторонами розрахунків передбачений п.п. 3.2, 3.3 договору про співпрацю, відповідно до яких прибуток, отриманий після відшкодування витрат сторонами, розподіляється між сторонами пропорційно внесених затрат: друга сторона отримує 85000,00 грн., незалежно від суми отримання прибутку (за 1 га сума сплати становить 1700,00 грн.); перша сторона отримує залишок прибутку. Розрахунки між сторонами здійснюються одноразово по завершенню збору сільськогосподарської продукції.

Такі розрахунки, згідно наведених вимог Закону України "Про оренду землі", є фактично орендною платою за право користування земельною ділянкою для, в даному випадку, вирощування сільськогосподарської продукції (п. 1.1 договору) та отримання відповідачем-1 плати за користування цією земельною ділянкою.

Порівняльний аналіз положень спірного договору з положеннями як глави 77 Цивільного кодексу України, так і ст.ст. 5, 13, 15 Закону України "Про оренду землі", в частині визначення його умов, дає підстави стверджувати, що між відповідачами в даній справі фактично був укладений договір оренди земельної ділянки.

Тобто, ТОВ Преображенське у будь-якому випадку набуває право власності на весь урожай, оскільки в обов`язковому порядку сплачує грошові кошти Комунальному закладу «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, що фактично являється сумою орендної плати за користування землею та в цілому нівелює поняття спільної діяльності, адже за таких умов відповідач-1 фактично отримує грошові кошти від іншої сторони за договором (конкретно встановлену договором суму, яка вирахувана виходячи з плати за 1 га землі), що не відповідає принципам спільної діяльності. Визначення у договорі фіксованої суми, яку отримує комунальний заклад за результатами спільної діяльності, як фактичний користувач спірної земельної ділянки, свідчить про те, що сторонами при укладенні договору не враховані розмір вкладу кожного учасника у спільній діяльності, господарський результат та комерційний ризик. За таких обставин, вказаний платіж за своєю правовою природою фактично є платою ТОВ Преображенське за користування землею, тобто орендною платою.

У судовому засіданні 12.11.2020 представник відповідача-2 заявив, що земельна ділянка оброблялася власною сільськогосподарською технікою відповідача-2 та засівалася його власним посівним матеріалом.

У листі від 20.02.2020 вих. № 65 КЗ «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області зазначено, що на балансі установи рахується вантажний автомобіль ГАЗ-САЗ, в Омельницькій філії вантажний автомобіль ГАЗ 5205, які не використовуються для обробки земельної ділянки. Звітність відповідно до договору надає ТОВ Преображенське . Відповідно до договору про співпрацю від 15.09.2019 установа не оприбутковує врожай з земельної ділянки, а лише отримує частину прибутку після відшкодування витрат сторонами. В результаті використання земельної ділянки в 2019 році установа отримала прибуток у розмірі 85000,00 грн., який використаний на поліпшення матеріально-технічної бази установи (придбання будівельних матеріалів для ремонту класів, придбання меблів, жалюзі, тощо).

Тобто, відповідач-1 не здійснює жодних видів сільськогосподарських робіт на спірній земельній ділянці. Також, у відповідача-1 за договором немає жодних зобов`язань щодо сплати коштів відповідачеві-2.

Так, у договорі про співпрацю від 15.09.2019 не визначено обов`язки відповідача-1, виконання яких призведе до досягнення спільної мети; договором не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об`єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів статей 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов`язаннями.

Відповідачами не надано жодних доказів, які б свідчили про здійснення сторонами саме сумісного вирощування сільськогосподарських культур.

Проаналізувавши умови оспорюваного договору та враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що договір про співпрацю від 15.09.2014, укладений між відповідачами, не містить ознак ані договору про спільну діяльність, ані договору підряду, ані договору про надання послуг, а також не є змішаним договором.

Отже, між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються.

Відтак, суд приходить до висновку, що умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельної ділянки.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинений саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинений, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Така позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема Касаційним господарським судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 916/935/17 та Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

Отже, встановивши, що спільної діяльності за спірним договором не велося, а відбувалось платне користування відповідачем-2 земельною ділянкою, наданою відповідачем-1 у користування для отримання прибутку, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частинами першою, восьмою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до статті 95 ЗК України землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

З огляду на зазначене, державний акт на право постійного користування землею не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку у користування, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 23.10.2019 у справі № 904/8549/17, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18.

Статтею 124 Земельного кодексу України (частини 1, 2) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Враховуючи зміст вищенаведених умов оспорюваного правочину, досліджуючи правову природу вказаного договору, суд вважає, що договір про співпрацю від 15.09.2014 є недійсним, оскільки не відповідає нормам законодавства, на підставі яких він був укладений, а саме приписам статей 92, 95, 96, 124 ЗК України та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Отже, позовна вимога про визнання недійним договору про співпрацю від 15.09.2019 є правомірною та судом задовольняється.

Стосовно укладення між сторонами угоди від 01.09.2020 про розірвання договору про співпрацю від 15.09.2019 суд зазначає таке.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами угоди про припинення такого договору не може розцінюватися як підстава, зокрема, для закриття припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони, у даному випадку прокурора, права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі № 905/1227/17.

Суд також задовольняє позовну вимогу про зобов`язання ТОВ «Преображенське» повернути КЗ «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2323987800:03:003:0228 площею 50,0000 га. Суд виходить з того, що, як встановлено судом, та не заперечувалося сторонами, вказана земельна ділянка фактично передана у користування відповідачу-2, який здійснює її обробіток, вирощує на ній сільськогосподарські культури. Відсутність акту приймання-передачі земельної ділянки від відповідача-1 до відповідача-2 не спростовує висновків суду.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів-1,2, суд враховує, що спір виник внаслідок неправильних дій як відповідача-1, так і відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про співпрацю від 15.09.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (код ЄДРПОУ 30338510) та Комунальним закладом «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (код ЄДРПОУ 20527353).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (70545, Запорізька область, Оріхівський район, с. Червона Криниця, вул. Зоряна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30338510) повернути Комунальному закладу «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70545, Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ 20527353) земельну ділянку з кадастровим номером 2323987800:03:003:0228 площею 50,0000 га, яка розташована на території Преображенської сільської ради за межами населеного пункту, шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки з Комунальним закладом «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70545, Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ 20527353).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (70545, Запорізька область, Оріхівський район, с. Червона Криниця, вул. Зоряна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30338510) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57, отримувач - Запорізька обласна прокуратура, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2020 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Основа» Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області (70545, Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ 20527353) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57, отримувач - Запорізька обласна прокуратура, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2020 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 17 листопада 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко