Рішення

від 03.11.2020 по справі 910/9334/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020Справа № 910/9334/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Олексіївський комбінат продтоварів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про стягнення 1 540 660,09 грн.

Представники:

від позивача: Коноваленко Є.Л.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Олексіївський комбінат продтоварів звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО про стягнення 1540660,09 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати поставленого товару за договором поставки № 071218-08/1г від 07.12.2018, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1223857,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 28134,29 грн, 3% річних у розмірі 29606,73 грн та пеню у розмірі 259061,88 грн.

До позову долучено заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО в межах ціни позову та судових витрат заявника, разом в сумі 1705970,00 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2020 в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на ціну позову, категорію та складність спору, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Разом з позовом позивачем подано клопотання про витребування доказів, згідно з яким позивач просив суд витребувати у ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві інформацію щодо наявності відкритих на ім`я відповідача банківських рахунків в банках та інших фінансових установах, та реквізити цих рахунків.

За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для витребування заявленої у клопотанні інформації, оскільки, позивачем не надано обґрунтування щодо того, які обставини може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, що в свою чергу мають значення для встановлення фактичних обставин справи з огляду на предмет заявлених позовних вимог, тому, суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 28.07.2020.

23.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з запровадженням на території України карантинних заходів.

28.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

У підготовче засідання 28.07.2020 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду, враховуючи клопотання відповідача, у підготовчому засіданні 28.07.2020 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 08.09.2020.

10.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла відповідь на відзив.

08.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Разом з тим, підготовче засідання призначене на 08.09.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на навчанні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 суд ухвалив: підготовче засідання призначити на 06.10.2020.

За наслідками розгляду повторної заяви позивача про забезпечення позову, яка 20.08.2020 надійшла через відділ діловодства суду, ухвалою суду від 15.09.2020 відмовлено в її задоволенні.

У підготовче засідання 06.10.2020 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

08.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

У судове засідання 03.11.2020 прибув представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Представники відповідача в судове засідання не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 03.11.2020, за відсутності представників відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 03.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 071218-08/1г (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (накладних) згідно замовлення покупця, яка (які) є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Постачальник зобов`язується здійснити доставку на умовах визначених нижче і передати товар покупцю протягом трьох календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності підписаного сторонами графіку, домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні покупця. Сторони погодили, що місце доставки товару - рампа Логістичного центру або торгівельного закладу покупця (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій сторонами. Ціна товару в специфікації повинна вказуватися як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях та включати не більше двох знаків після коми. У накладних ціна товару повинна вказуватися з округленням до цілих копійок та при кожній наступній поставці не може перевищувати цін, узгоджених у специфікації. Підвищення цін на продовольчі товари може здійснюватися не частіше одного разу в місяць, а на товари не продовольчої групи не частіше одного разу в квартал.

Оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 76 календарних днів з дати поставки товару (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 5000,00 грн у т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії даного договору після підписання сторонами акту звірки.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, але в будь якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору (п. 9.1 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ АТС 01.06.2018 було укладено договір № Е18-633 про надання послуг доступу до програмної продукції на умовах постачання, за яким ТОВ АТС бере на себе зобов`язання надати послуги доступу до платформи EDI NETWORK на умовах постачання програмної продукції.

Так, через платформу EDI NETWORK у період з 04.01.2019 по 15.05.2020 між позивачем та відповідачем здійснювався обмін електронними документами щодо погодження поставки товару за Договором.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору протягом 2019-2020 років позивачем було здійснено ряд поставок, що підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати поставленого товару за договором поставки № 071218-08/1г від 07.12.2018 в повному обсязі, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 1223857,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 28134,29 грн, 3% річних у розмірі 29606,73 грн та пеню у розмірі 259061,88 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 07.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 071218-08/1г, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Судом було встановлено, що з січня 2019 року по березень 2020 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3667738,49 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000024, №РН-0000025, №РН-0000049, №РН-0000050, №РН-0000098, №РН-0000099, №РН-0000124, №РН-0000125, №РН-0000175, №РН-0000210, №РН-0000211, №РН-0000269, №РН-0000270, №РН-0000307, №РН-0000308, №РН-0000352, №РН-0000397, №РН-0000437, №РН-0000438, №РН-0000481, №РН-0000482, №РН-0000523, №РН-0000524, №РН-0000557, №РН-0000558, №РН-0000608, №РН-0000609, №РН-0000665, №РН-0000716, №РН-0000717, №РН-0000742, №РН-0000743, №РН-0000766, №РН-0000796, №РН-0000797, №РН-0000837, №РН-0000838, №РН-0000880, №РН-0000881, №РН-0000923, №РН-0000924, №РН-0000971, №РН-0001016, №РН-0001017, №РН-0001039, №РН-0001062, №РН-0001132, №РН-0001133, №РН-0001168, №РН-0001169, №РН-0001223, №РН-0001264, №РН-0001265, №РН-0001303, №РН-0001304, №РН-0001353, №РН-0001354, №РН-0001411, №РН-0001412, №РН-0001435, №РН-0001436, №РН-0001474, №РН-0001475, №РН-0001525, №РН-0001526, №РН-0001580, №РН-0001581, №РН-0001624, №РН-0001625, №РН-0001684, №РН-0001685, №РН-0001733, №РН-0001794, №РН-0001795, №РН-0001830, №РН-0001887, №РН-0001930, №РН-0002004, №РН-0002156, №РН-0002208, №РН-0002259, №РН-0002326, №РН-0002327, №РН-0002351, №РН-0000054, №РН-0000055, №РН-0000104, №РН-0000203, №РН-0000204, №РН-0000479, №РН-0000480, №РН-0000560.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 5.4 Договору оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 76 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 5.5 Договору сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 5000,00 грн у т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну дії даного договору після підписання сторонами акту звірки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив товар частково, станом на дату розгляду справи заборгованість за вищевказаними накладними становить 1223857,19 грн.

При цьому, суд зазначає про необґрунтованість твердження відповідача, що заборгованість ТОВ Гіппо за договором поставки № 071218-08/1г становить 750567,37 грн, оскільки, відповідачем не було надано до суду власного контррозрахунку та відповідних документів на підтвердження викладених у відзиві обставин.

Акт звірки взаєморозрахунків, який відповідач просив суд запропонувати здійснити сторонам, не є первинним документом, який беззаперечно підтверджує обсяг заборгованості, а відтак, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо доказів оплати товару, поданих відповідачем разом з відзивом, суд зазначає, що надані платіжні доручення № 22422 від 01.07.2020, № 22883 від 06.07.2020, № 23644 від 13.07.2020 на загальну суму 150000,00 грн містять лише посилання на договір № 071218-08/1г від 07.12.2018 та не містять посилання на видаткові накладні за якими здійснюється оплата, при цьому, позивач зазначає, що вказані кошти зараховані ним як повна оплата за накладними № РН-0000688, № РН-0000689 та часткова оплата за накладною № РН-0000733, вимоги про стягнення боргу за якими в межах даної справи заявлені не були, з огляду на що підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення 150000,00 грн відсутні.

Тобто, станом на дату ухвалення рішення, матеріали справи не містять доказів оплати товару за Договором в повному обсязі, а строк оплати відповідно до положень Договору за вищевказаними накладними є таким, що настав. З огляду на викладене, суд приходь до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1223857,19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 28134,29 грн та 3% річних у розмірі 29606,73 грн за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат по кожній з накладних починаючи з першого дня порушення строку оплати, встановленого п. 5.4 Договору, разом з тим позивачем враховано дати часткових оплат поставленого товару, відтак, розрахунок позивача є обґрунтованим, а вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 28134,29 грн та 3% річних у розмірі 29606,73 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 259061,88 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 даного договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого строку оплати, встановлених законом обмежень щодо періоду нарахування та розміру пені, суд зазначає, що розрахунок позивача є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 259061,88 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення у даній справ на шість місяців з дати його прийняття, оскільки, як зазначає відповідач, негайне виконання рішення може привести до суттєвого погіршення фінансового становища Товариства.

Приписами ст. 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що підприємство знаходиться в складному фінансовому становищі.

Однак, суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що свідчать про неможливість виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

23.04.2020 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Голянд Полатай і Партнери (виконавець) був укладений договір юридичного обслуговування № 12/23.04.2020, відповідно до якого виконавець на замовлення клієнта надає юридичні послуги (надання консультацій, складання процесуальних та інших документів, представництво в органах судової, виконавчої влади та інше).

Відповідно до п. 2.5 договору № 12/23.04.2020 якщо додатковою угодою передбачено сплату авансу, то оплата здійснюється на підставі такої угоди, протягом 5 календарних днів на поточний рахунок виконавця. Оплата послуг в іншій частині здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Оплата здійснюється шляхом перерахування клієнтом коштів на поточний банківських рахунок виконавця.

Пунктами 2, 3 Додаткової угоди № 2 до Договору юридичного обслуговування № 12/23.04.2020 передбачено, що загальна вартість послуг, які надаються виконавцем клієнту орієнтовно буде складати 150000,00 грн; клієнт сплачує на користь виконавця авансовий платіж у розмірі 30000,00 грн протягом трьох днів з моменту отримання рахунку від виконавця.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 19.06.2020 загальна вартість виконаних робіт складає 112500,00 грн, загальна вартість витрат складає 3800,00 грн.

Судом встановлено, що 22.06.2020 позивач сплатив адвокатському об`єднанню кошти у розмірі 30000,00 грн за надання професійної правничої допомоги за договором, що підтверджується платіжним дорученням № 6831 від 22.06.2020, доказів, які б підтверджували сплату решти 82500,00 грн, а також доказів понесення витрат на суму 3800,00 грн матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, каб. 33; ідентифікаційний код: 32650231) на користь Приватного підприємства "Олексіївський комбінат продтоварів" (61001, м. Харків, провулок Аптекарський, 9, корп. 1, кв. 59; ідентифікаційний код: 22717081) основний борг у розмірі 1223857 (один мільйон двісті двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн 19 коп., пеню у розмірі 259061 (двісті п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят одну) грн 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 28134 (двадцять вісім тисяч сто тридцять чотири) грн 29 коп., 3% річних у розмірі 29606 (двадцять дев`ять тисяч шістсот шість) грн 73 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 23109 (двадцять три тисячі сто дев`ять) грн 90 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.11.2020

Суддя Ю.В. Картавцева