Рішення

від 03.11.2020 по справі 910/6432/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020Справа № 910/6432/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Інвестмент"

про стягнення 465 572,61 грн.

Представники:

від позивача: Мартьянова Л.В.

від відповідача: Сайко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Інвестмент" про стягнення 465572,61 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати коштів за надані послуги з централізованого опалення у період з вересня 2014 року по січень 2020 року, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 324502,89 грн, пеню у розмірі 34952,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 80982,39 грн та 3% річних у розмірі 25134,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 12.05.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати виклад обставин заявлених ним позовних вимог стосовно вказівки на договір №420160/3юр від 31.12.2014 в рахунках-фактурах на оплату, надати копію цього договору чи зазначити про неможливість його подання; надати докази направлення відповідачу зокрема копії позовної заяви від 04.05.2020 №09/УПНюр/237 та довіреності від 28.04.2020 №69. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

18.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 23.06.2020.

22.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням на території України карантинних заходів.

У підготовче засідання 23.06.2020 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.

Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що відповідачем не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 183 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення підготовчого засідання, зокрема, не зазначено об`єктивних причин неможливості прибуття в підготовче засідання та не надано жодних доказів, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відповідача судом відмовлено.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду, у підготовчому засіданні 23.06.2020 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 14.07.2020.

13.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

У підготовче засідання 14.07.2020 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні оголошено перерву 11.08.2020.

06.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 11.08.2020 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні оголошено перерву 22.09.2020.

22.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою зібрання та надання до суду додаткових доказів.

У підготовче засідання 22.09.2020 прибули представники сторін.

У підготовчому засіданні оголошено перерву 29.09.2020.

29.09.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

У підготовче засідання 29.09.2020 прибув представник відповідача, представники позивача в підготовче засідання не прибули.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд зазначає наступне.

Так, у клопотанні відповідач зазначає, що для з`ясування обставин задекларованого розміру заборгованості за послуги з опалення і гарячого водопостачання, що потребують спеціальних знань, є необхідним призначення у даній справ економічної експертизи, тому просить суд призначити у даній справі судову експертизу на вирішення якої поставити наступне питання: чи підтверджується документально, заявлений у позовних вимогах позивачем розмір заборгованості за поставлені відповідачу в період з вересня 2014 року по січень 2020 року, послуги з централізованого опалення в тому об`ємі і кількості, що передбачені законодавством України? .

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Однак, жодного обґрунтування щодо неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів (тобто, разом з відзивом) клопотання відповідача про призначення експертизи не містить.

Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки, воно є необґрунтованим та відмовляє в задоволенні такого клопотання.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, суд вказує наступне.

Обґрунтовуючи клопотання позивач зазначає, що Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва безпосередньо отримувало від позивача послуги з централізованого опалення, тобто, позов фактично пред`явлено до неналежного відповідача, а відтак, рішення у даній справі вплине на права та обов`язки зазначеної особи.

За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано, яким чином рішення суду у даній справі щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Інвестмент" як власника нежилих приміщень за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна Юрія, будинок 15 може вплинути на права та обов`язки Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва (балансоутримувача будинку), зокрема, якими правами/обов`язками буде наділено вказану особу/змінено її права чи обов`язки/позбавлено прав чи обов`язків відносно предмета спору за наслідками розгляду спору у даній справі, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про залучення третьої особи судом відмовлено.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

У судове засідання 03.11.2020 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 03.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ

Відповідно до положень Закону України Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії від 10.04.2014 №1198-VII (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку № 15 по проспекту Гагаріна в місті Києві здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", що підтверджується наявним в матеріалах справи переліком, затвердженим Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 01.09.2014 на підставі ліцензії.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 15.12.2010 нежилі приміщення (літ. А), загальною площею 306,2 кв. м за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна Юрія, будинок 15, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Мон Інвестмент (код ЄДРПОУ 33638016).

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

23.07.2014 у газеті Хрещатик (№103(4503)) Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" розміщено повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.

Проте, як зазначає позивач, обов`язку щодо укладення договору відповідачем виконано не було.

З вересня 2014 року по січень 2020 року позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 324502,82 грн. Претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило.

08.08.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № ДЕЗ-1657 з вимогою сплатити суму боргу та пропонував укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, проте, відповідачем відповіді на претензію надано не було.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати коштів за надані послуги з централізованого опалення у визначений період, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 324502,89 грн, пеню у розмірі 34952,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 80982,39 грн та 3% річних у розмірі 25134,86 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачалося право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція також зазначена у постанові ВСУ від 30.10.2013 № 6-59цс13.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 2 ст. 32 Закону передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

З 29.12.2015 року облік теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється по проспекту Гагаріна, 15 приладом комерційного обліку СВТУ 11Т (копія акту постановки приладу комерційного обліку приладів теплової енергії споживача наявний в матеріалах справи), готовим до опалювального сезону згідно акту про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до опалюваного сезону 2016-2017 та згідно акту № 1104 щодо 2018-2019.

Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду у будинку № 15 по проспекту Гагаріна в місті Києві підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами, а саме: № 28210 від 21.10.2014 підключення; № 35013 від 06.04.2015 відключення, № 40692 від 06.10.2015 підключення, № 46448 від 01.04.2016 відключення, № 53914 від 05.10.2016 підключення, № 57563 від 01.03.2017 відключення, № 63613 від 02.10.2017 підключення, № 68172 від 03.04.2018 відключення, № 801 від 31.10.2018 підключення, № 4275 від 06.04.2019 відключення, № 6213 від 25.10.2019 підключення.

Показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень.

Згідно довідки про дані будинку КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва (балансоутримувача будинку) опалювальна площа нежитлового приміщення відповідача складає 306,20 м2.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що за період з вересня 2014 року по січень 2020 року відповідачем було спожито послуги з централізованого опалення на загальну суму 324502,89 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості з наданих позивачем послуг з централізованого опалення за спірний період сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються обставини надання позивачем послуг відповідачу, разом з тим, положеннями законодавства визначено обов`язок споживачів оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому, суд наголошує, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, а, відтак, твердження відповідача, викладені у відзиві є необґрунтованими.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованими.

У зв`язку з простроченням оплати позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 34952,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 80982,39 грн та 3% річних у розмірі 25134,86 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими, оскільки, строк оплати послуг - не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, а боржник (відповідач) є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг за період з вересня 2014 року по січень 2020 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки, Законом України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого Закону, а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" до таких правовідносин не застосовуються.

Нарахування пені здійснено позивачем щодо суми боргу у розмірі 6798,22 грн за лютий 2019 року (період нарахування з 21.03.2019 до 21.09.2019), 5729,49 грн за березень 2019 року (період нарахування з 21.04.2019 по 21.10.2019), 3466,66 грн за квітень 2019 року (період нарахування з 21.05.2019 по 21.11.2019), 855,59 грн за жовтень 2019 року (період нарахування з 21.11.2019 по 29.02.2020), 6416,95 грн за листопад 2019 року (період нарахування з 21.12.2019 по 29.02.2020).

Суд зазначає, що визначені позивачем періоди та сума щодо якої здійснюється нарахування є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.

Разом з тим, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про застосування до вимог позивача про стягнення основної суми боргу, нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України та пені строку позовної давності, що встановлений статтями 257, 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо господарська санкція (пеня) нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не надано будь-яких пояснень з приводу причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Ураховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, з огляду на заявлені позивачем періоди нарахування, дату звернення до суду з даним позовом - 05.05.2020, суд доходить висновку про застосування позовної давності до вимог про стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат за період з вересня 2014 року по березень 2017 року, а також щодо пені за період з 21.03.2019 по 04.05.2019, оскільки позовна давність до зазначених вимог за вказаний період сплинула, що в силу ст. 267 Цивільного кодексу України має наслідком відмову в позові в цій частині.

З огляду на викладене вище, до стягнення з відповідача, ураховуючи вирахування сум за період пропуску позовної давності, підлягає сума основного боргу в розмірі 178348,53 грн, 3% річних у розмірі 8726,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 16283,31 грн.

Щодо пені, суд окремо звертає увагу на положення Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", яким встановлено, що загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу, відтак, враховуючи, також, приписи даної норми, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 21405,99 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мон Інвестмент" (02002, м. Київ, вул. Каховська, 64; ідентифікаційний код: 33638016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; ідентифікаційний код: 37739041) основний борг у розмірі 178348 (сто сімдесят вісім тисяч триста сорок вісім) грн 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 16283 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн 31 коп., 3% річних у розмірі 8726 (вісім тисяч сімсот двадцять шість) грн 66 коп., пеню у розмірі 21405 (двадцять одна тисяча чотириста п`ять) грн 99 коп. та судовий збір у розмірі 3371 (три тисячі триста сімдесят одну) грн 47 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.11.2020

Суддя Ю.В. Картавцева