Рішення

від 09.11.2020 по справі 910/13080/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2020Справа № 910/13080/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Восток Енерджі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Новотрейд

про стягнення 177.883,29 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

31.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Восток Енерджи до Товариства з обмеженою відповідальністю Новотрейд про стягнення 177.883,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 18/03 від 18.03.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 501.120,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 14 від 20.03.2020. Всупереч умовам договору, яким встановлено, що відповідач бере на себе зобов`язання по оплаті товару протягом одного банківського дня з моменту відвантаження відповідної партії товару, відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару у розмірі 336.120,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 611 від 26.03.2020 та № 718 від 10.08.2020. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з останнього 177.883,29 грн, з яких 165.000,00 грн основного боргу, 9.749,18 грн пені, 1.184,52 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1.949,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/13080/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.09.2020 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову - 177.883,29 та судового збору - 2.668,25 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Новотрейд № НОМЕР_1 в ПАТ Банк Восток .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.09.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 35 (номер відправлення 0105474965836), яка згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.09.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 07.09.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 11.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105474965836, а тому відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 26.09.2020 включно.

07.10.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання про надання матеріалів справи № 910/13080/20 для ознайомлення.

07.10.2020 від відповідача до суду надійшла заява про продовження відповідачу процесуального строку для надання відзиву на позов. В обґрунтування поданої до суду заяви відповідач зазначає, що останнім не було отримано копії позовної заяви ТОВ Восток Енерджи , а про відкриття провадження у справі № 910/13080/20 відповідачу стало відомо з офіційного сайту Судова влада України та Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 відмовлено відповідачу у продовжені встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позов.

27.10.2020 відповідачем до суду подано пояснення по справі, в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що товарно-транспортна накладна № 2019/03-20-01 з боку відповідача не підписана, а підписана лише позивачем та водієм ТОВ Сітонія-Ойл , а тому позивачем не виконано обов`язку з поставки нафтопродуктів за договором. Вважає, що позивачем не підтверджено факт поставки та отримання товару відповідачем, за який позивач вимагає стягнути заборгованість в межах даної справи. Відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Восток Енерджі (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Новотрейд (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 18/03 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у заявках, що складаються покупцем в електронному вигляді та надсилаються на електронну адресу постачальника на умовах даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 11.1 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та діє до 31.12.2020 в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до п. 3.4 договору фактична кількість поставленого товару відображається в перевізних документах та є підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.3 договору за результатами поставки та приймання-передачі товару сторони підписують товарно-транспортні та видаткові накладні.

Відповідно до п. 5.4 договору у термін не пізніше 3-х робочих днів з моменту одержання покупцем товарно-транспортних накладних, покупець зобов`язаний підписати товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, і по одному оригінальному екземпляру направити поштою постачальнику рекомендованим листом.

Згідно з п. 6.2 договору ціна та кількість товару за даним договором складається з загальної вартості і кількості товару, що поставляється згідно видаткових накладних за даним договором протягом терміну його дії.

Пунктом 6.3 договору передбачено наступні умови оплати кожної партії товару: 100% попередня оплата на підставі рахунку-фактури постачальника або оплата протягом одного банківського дня з моменту відвантаження відповідної партії товару. Ціна товару зазначена у рахунку-фактурі є остаточною і є дійсною виключно протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення рахунку-фактури.

В матеріалах справи наявна заявка відповідача № 1903/1 від 19.03.2020, адресована позивачу, на відвантаження товару згідно договору у кількості 30000 літрів, дата відвантаження 20.03.2020, доставка здійснюється автомобільним транспортом НОМЕР_3, причіп НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , автопідприємство ТОВ Сітонія-Ойл .

Позивачем згідно договору виставлено відповідачу рахунок № 13 від 19.03.2020 про сплату дизельного палива ДП-Л-ЄВРО5-ВО у кількості 30000 літрів, загальною вартістю 501.120,00 грн.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 501.120,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 14 від 20.03.2020, яка підписана та скріплена печатками обох сторін.

Згідно платіжного доручення № 611 від 26.03.2020 відповідачем з посиланням в призначенні платежу на рахунок-фактуру № 13 від 19.03.2020 перераховано позивачу оплату за дизельне паливо кошти в розмірі 331.120,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 15/07/01 від 15.07.2020 з вимогою сплатити заборгованість за договором в розмірі 170.000,00 грн (501.120,00 грн - 331.120,00 грн. дана претензія була надіслана відповідачу 18.07.2020 рекомендованою кореспонденцією № 0308300506714, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 18.07.2020.

Проте відправлення за № 0308300506714 не було вручено адресату та 05.08.2020 повернуто відправнику поштовим відділенням зв`язку за закінченням терміну зберігання, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з цим, 10.08.2020 відповідачем здійснено перерахування позивачу коштів в сумі 5.000,00 грн згідно платіжного доручення № 718 від 10.08.2020 в призначенні платежу якого вказано оплата ДТ згідно рахунку-фактури № 13 від 19.03.2020.

В матеріалах справи наявна товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 2019/03-20-01 від 20.03.2020, яка з боку відповідача не підписана.

Слід зазначити, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи, та є одним із документів, який можуть використовувати для списання ТМЦ, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Посилання відповідача на те, що товар не поставлено відповідачу, оскільки товарно-транспортна накладна ним не підписана не приймаються судом до уваги, оскільки за умовами договору за результатами поставки сторони підписують не лише товарно-транспортні накладні, а й видаткові накладні; також за умовами договору загальна кількість товару що поставляється підтверджується видатковими накладними; більш того перерахування коштів відповідачем здійснено не у вигляді попередньої оплати, а вже після підписання видаткової накладної, тобто своїми діями відповідач підтвердив отримання товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої згідно матеріалів справи складає 165.000,00 грн (501.120,00 грн - 331.120,00 грн - 5.000,00 грн).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого та встановленого товару в розмірі 165.000,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом 3 (трьох) календарних днів після настання термінів оплати передбачених п. 6.3 цього договору та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 9.749,18 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 9.749,18 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1.184,52 грн інфляційних втрат та 1.949,59 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.184,52 грн інфляційних втрат та 1.949,59 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Восток Енерджі підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5.000,00 грн слід зазначити наступне.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести позивач у зв`язку з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу становить 5.000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

11.08.2020 між позивачем (клієнт) та адвокатом Джеджея Луїзою Анатоліївною (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги № 110820, відповідно до якого адвокат прийняв на себе обов`язок надавати правову допомогу по захисту та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва з приводу розгляду справи до ТОВ Новотрейд про стягнення заборгованості, пені та процентів.

Підтвердженням того, що Джеджея Луїза Анатоліївна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000697 від 19.04.2019.

13.08.2020 між позивачем та адвокатом складено акт надання послуг, відповідно до якого вартість послуг становить 5.000,00 грн (до складу послуг входить: усна консультація з вивчення документів, розрахунок ціни позову, складання позовної заяви).

Доказів сплати позивачем адвокату послуг в сумі 5.000,00 грн не подано.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача в сумі 5.000,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новотрейд (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 35, код ЄДРПОУ 39181623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Восток Енерджі (03035, м. Київ, Солом`янська площа, 2, код ЄДРПОУ 42943137) 165.000 (сто шістдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 9.749 (дев`ять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 18 коп. пені, 1.184 (одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн 52 коп. інфляційних втрат, 1.949 (одна тисяча дев`ятсот сорок дев`ять) грн 59 коп. - 3% річних, 2.668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 25 коп. витрат по сплаті судового збору, 5.000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова