Рішення

від 17.11.2020 по справі 400/2430/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 р. № 400/2430/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2020 р. № 0000480-5005-140 і вимоги від 10.04.2020 р. № 178519-50,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївського управління ГУ ДПС у Миколаївській області від 16.01.2020 р. № 0000480-5005-1402.

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Миколаївського управління ГУ ДПС у Миколаївській області від 10.04.2020 р. № 178519-50.

Ухвалою від 20.07.2020р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що відповідач в порушення положень Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про наявність у позивача обов`язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в результаті чого протиправно визначив суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зазначено, що позивач є власником нежитлової будівлі ковбасного цеху загальною площею 1102,02 кв.м. з службовими будівлями та спорудами з 26.12.2012 року, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Дані приміщення використовує для здійснення підприємницької діяльності. Належність даних об`єктів до будівель промисловості підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. З урахуванням Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 до групи 125 "Будівлі промислові та склади" належить клас 1251 "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні приміщення, а відтак в силу підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідач заперечував проти позову, про що вказав в письмовому відзиві на позовну заяву. Відповідач зазначив, що згідно з підпунктом є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, об`єктом оподаткування є будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи.складські приміщення промислових підприємств. У 2020 році фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податок нараховується контролюючими органами за місцем їх податкової адреси (місцем реєстрації) за 2019 рік. Разом з тим, Законом України від 7 грудня 201 7 року № 2245-VIII внесені зміни до ПК України, зокрема, з 01.01.2018 року до п. 266.10 ст. 266 ПК України доданий пп. 266.10.3. відповідно до якого, податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п 102.1 ст. 102 ПК України, тобто за останні 1095 дні. Враховуючи вищенаведене, нарахування податку за 2017 та 2018 роки є правомірними. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської ради, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, залежно від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України). Чинне законодавство України не містить правової норми, яка б чітко визначала поняття промислове підприємство. У фізичної особи ОСОБА_1 перебував нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1102 кв. метрів на праві приватної власності. У свою чергу, позивач не надав документи, які свідчать про використання нежитлової будівлі ковбасного цеху у своїй господарській діяльності. Заява на проведення звірки з наданням документів, які б свідчили про належність об`єкту до будівель промисловості на нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 . загальною площею 1102 кв. метрів, від платника до контролюючого органу з моменту отримання 06.02.2020р. податкового повідомлення-рішення від 16.01.2020 № 0000480-5005-1402 не надходила. Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно.

У відповіді на відзив позивач підтримав свої позовні вимоги викладені в позові та вказав, що згідно ст.45 Господарського Кодексу України, підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця, тому ковбасний цех, який належить позивачу як фізичній особі, використовується ним не тільки приватним підприємцем (ст.50 Цивільного Кодексу України), а і як засновником, власником і директором в організаційній формі ТОВ Кафар-Україна (ст.114 Цивільного Кодексу України), що дозволено законодавством України та закріплено в ст. 42 Конституції України та ст. 43 Господарського Кодексу України. ТОВ Кафар-Україна та ФОП ОСОБА_1 мають всі необхідні дозволи на провадження даної господарської діяльності, приміщення, технічне обладнання, договори та угоди. Виробництво м`ясних та ковбасних виробів та їх реалізація є господарською (підприємницькою) діяльністю ТОВ Кафар-Україна і ФОП ОСОБА_1 . В підтвердження самого факту цільового використання нерухомого майна ковбасного цеху надаємо роздруківку з електронної статистичної звітності ТОВ Кафар-Україна (фізична-особа підприємець не подає статистичної звітності за законодавством) за 2017, 2018, 2019 рік, відповідно якої за адресою по АДРЕСА_4 ТОВ Кафар-Україна була виготовлена продукція за кодом 10.13.14.60, з зазначенням кількості виготовленої продукції. За Н11П (номенклатура продукції промислової), затвердженою наказом Держкомстату України від 30.08.2002 № 320 (зі змінами), наказами Держстату від 17.12.2012 № 520 (зі змінами), від 26.12.2017 № 334; Головою Держстату від 12.12.2018 № 17.4-12/43-18, є вироби ковбасні та подібні продукти з м`яса, субпродуктів чи крові тварин та подібні вироби і харчові продукти на їхній основі (крім виробів ковбасних з печінки і готових продуктів та страв). Місце виготовлення продукції за кодом 10.13.14.60 співпадає з місцезнаходженням нежитлового приміщення - ковбасного цеху, власником якого є ОСОБА_1 . Виробником продукції за кодом 10.13.14.60 є ТОВ Кафар-Україна , власником, засновником і директором якого є ОСОБА_1 . Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки згідно підпункту є п. 266.2.2. ст. 266 ПКУ, ковбасний цех позивача не є об`єктом оподаткування, що підтверджується документально.

У судове засідання 13.08.2020 року сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази та надавши їм належної правової оцінки, судом встановлено наступне.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать такі об`єкти нерухомого майна: власником нежитлової будівлі ковбасного цеху загальною площею 1102,02 кв.м. з службовими будівлями та спорудами з 26.12.2012 року, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської ради, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, залежно від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1.5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України).

Відповідач, як контролюючий орган, обчислив суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо зазначених вище об`єктів нерухомості з урахуванням ставок податку, встановлених рішеннями Миколаївської міської ради.

Враховуючи вище зазначене, застосовані ставки податку як до такого, що підпадає під інші будівлі :

- за 2017 рік - 0,25 % від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 згідно з абз. б) пп. 1.1.5 п. 1.1 ст. 1 рішення Миколаївської міської ради від 16.03.2017 № 17/3 Про внесення змін та доповнення до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 № 7/3 Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва , зі змінами та доповненнями;

- за 2018 рік - 0,25 % від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2018 згідно з абз. д) п. 2.7 ст. 2 рішення Миколаївської міської ради від 13.07.2017 № 22/3 Про внесення змін та доповнення до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 № 7/3 Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва , зі змінами та доповненнями;

- за 2019 рік - 0,25 % від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2019 згідно з абз. д) п. 2.7 ст. 2 рішення Миколаївської міської ради від 13.07.2017 № 22/3 Про внесення змін та доповнення до рішення Миколаївської міської ради від 07.07.2011 № 7/3 Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва , зі змінами та доповненнями .

Головним управління ДПС у Миколаївській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 16.01.2020 р. № 0000480-5005-1402.

- податкову вимогу від 10.04.2020 р. № 178519-50.

Позивач 19.02.2020 року скориставшись процедурою адміністративного оскарження, подав скаргу до Державної фіскальної служби України на зазначене податкові повідомлення-рішення (аркуш справи 9-10).

Державна податкова служба України прийняла 14.04.2020 рішення про результати розгляду скарги, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 22.05.2019 без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою позивач звернувсь із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України,є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Отже, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2020 у справі №№820/3556/17, дійшов висновку, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості , лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник зокрема вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета будівлі промисловості , оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття промисловість , у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки будівлі промислові , які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт ґ підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівель промисловості , зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій будівлі промислові , законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Спірне податкове повідомлення-рішення податкова вимога прийняті відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Баланс інтересів у спірних правовідносинах досягнутий шляхом реалізації відповідачем норм права при визначенні податкового зобов`язання позивачу без свавільного втручання та без покладення надмірного тягара.

Застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2020 у справі №№820/3556/17.

Судом встановлено, що нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: нежитлової будівлі ковбасного цеху загальною площею 1102,00 кв.м., з службовими будівлями та спорудами з 26.12.2012 року, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить позивачу на праві власності, відноситься до будівель промисловості. Вказана обставина не заперечується сторонами у справі.

Також судом встановлено, що позивач є керівником іншої юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Кафар-Україна , яка також знаходиться за юридичною адресою м.Миколаїв, вул. Поздовжня восьма, буд.33б та основним видом діяльності якої згідно КВЕД 10.13 є виробництво м`ясних продуктів.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 - Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 - Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 - Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 - Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості , 1251.8 - Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 - Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Згідно з технічним паспортом на виробничий будинок (ковбасний цех) та інформаційною довідкою - характеристикою, спірна будівля має виробничо - промислове призначення, клас 1251, за підкласом 1251.5 "Будівля підприємств харчової промисловості", підклас 1251.9 " Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне", тобто, є будівлею промисловості.

Як встановив суд, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з основним видом КВЕД 47.22 (роздрібна торгівля м`ясом і мясними продуктами в спеціалізованих магазинах).

Отже, об`єкт нерухомості - ковбасний цех відповідає видам господарської діяльності підприємця.

Разом з тим, під час розгляду справи не підтверджено належними доказами, що позивач використовує вказаний об`єкти нерухомого майна у своїй підприємницькій діяльності з виробництва власної продукції. Позивач надав до матеріалів справи Звіти про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2017, 2018, 2019 роки ТОВ Кафар Україна , а не ФОП ОСОБА_1 . Оскаржувані податкова вимога та податкове повідомлення-ріщення винесені відповідачем у відношенні до ОСОБА_1 , а не до ТОВ Кафар Україна , керівником якого також є громадянин ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач як фізична особа-підприємець належних доказів щодо цільового використання нежитлової будівлі ковбасного цеху у виробничій діяльності до суду не подав.

За таких умов, об`єкт нерухомості (будівля ковбасного цеху), який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Отже, вирішуючи в межах цієї конкретної справи питання правомірності визначення податкового зобов`язання, з огляду на всі фактичні обставини даної справи, враховуючи положення Основного Закону, зокрема статті 13 Конституції України: Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству ; статті 67 Конституції України, Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом , а також дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України в частині його повноважень та функцій, суд визнає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що визначення позивачу податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкового повідомлення-рішення від 16.01.2020 р. № 0000480-5005-1402 податкової вимоги від 10.04.2020 р. № 178519-50, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

У силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43189120) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов