Рішення

від 17.11.2020 по справі 640/19298/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/19298/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЛАМПАДА-А до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю ЛАМПАДА-А (далі також - ТОВ ЛАМПАДА-А , позивач) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі також - ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу від 24 червня 2020 року № 129.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю порушення позивачем вимог законодавства, встановлення відповідачем яких стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, позивач акцентує увагу на порушенні порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним рішення, з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі повідомлення ГУ Держпродспоживслужби в Київській області про продукцію, яка не відповідає встановленим вимогам та/або становить серйозний ризик від 20 грудня 2019 року № Р-5782-2019, Держпродспоживслужбою України доручено ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві здійснити за ланцюгом постачання позапланову перевірку характеристик продукції TOB ЛАМПАДА-А .

ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві видано та оформлено наказ від 01 червня 2020 року № 2657 та направлення від 01 червня 2020 року № 1892 на проведення позапланової невиїзної перевірки TOB ЛАМПАДА-А (03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3) в термін з 12 червня 2020 року по 17 червня 2020 року за місцезнаходженням органу ринкового нагляду: м. Київ, вул. Межигірська, буд 25, каб. 6.

Під час проведення позапланової перевірки встановлено введення в обіг продукції, а саме електричного обладнання та освітлювальної апаратури: світильник ТМ ДЕКОРА , мод. МББ Зеус 2*60 Вт max , Е27, арт. 15322, білий, виробник: TOB ЛАМПАДА-А , 03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3, пов. 7, дата виробництва: березень 2017, ш/к 4823043814658 (далі також - продукція), відповідно до протоколу випробувань № 2527-1-2019 від 06 грудня 2019 року, виданого ДП Укрметртестстандарт , щодо якої встановлено, що продукція не відповідає вимогам ДСТУ EN 60598-2-1:2015 за пунктами:

1.5 (3.2) маркування немає, на світильнику не промарковано наступне:

- торгова марка (торговий знак) або найменування виробника чи відповідального постачальника;

- номінальна напруга у вольтах;

- споживана потужність;

- модель (тип);

- 1.5 (4.7.2) - наявний контакт дротин багатожильного проводу з доступними для дотику металевими частинами;

- 1.8 (7.2.1) - світильник не має засобів для заземлення;

- 1.11 (8.2.1) - не забезпечено захист від ураження електричним струмом: є доступ стандартним випробувальним щупом до гвинтових затискачів патрона лампи;

- 1.5 (13.2.1) - клемна колодка недостатньо теплотривка, діаметр відбитку - 3.0 мм;

- 1.15 (13.3.2) - клемна колодка горить більше 30 секунд.

За сценарним планом ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція, визначено серйозний рівень загрози.

Також встановлено, що продукція не відповідає вимогам Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1077, та Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1067, а саме: на самому обладнанні не нанесено знак відповідності, найменування виробника, імпортера та їх поштові адреси, при можливості нанесення.

За результатами перевірки було складено акт перевірки характеристик продукції від 17 червня 2020 року № 2657/126 та протокол № 2657/126 про виявлене(і) порушення вимог Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції та статті 15 Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції .

На підставі встановленого відповідачем правопорушення було прийнято постанову про накладення штрафу від 24 червня 2020 року № 129, якою за введення в обіг продукції, що становить серйозний ризик, до TOB ЛАМПАДА-А застосовано штраф у розмірі 102 000, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції , законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України Про загальну безпечність нехарчової продукції , інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 1 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції встановлені вимоги - вимоги щодо нехарчової продукції (далі - продукція) та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності , технічний регламент - нормативно-правовий акт, в якому визначено характеристики продукції або пов`язані з ними процеси та методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, додержання яких є обов`язковим. Він може також включати або виключно стосуватися вимог до термінології, позначень, пакування, маркування чи етикетування в тій мірі, в якій вони застосовуються до продукції, процесу або методу виробництва.

Згідно з ч. 1 статті 11 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності , відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов`язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Закону України Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності , відповідність продукції вимогам технічних регламентів може бути забезпечена шляхом застосування національних стандартів та/або технічних специфікацій, посилання на які містяться у відповідних технічних регламентах. У технічному регламенті зазначається, чи відповідність продукції таким національним стандартам та/або технічним специфікаціям є єдиним способом, чи одним із способів задоволення відповідних вимог технічного регламенту.

Відповідно до ч. 3 статті 30 Закону України Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності , виробник шляхом нанесення знака відповідності технічним регламентам ним самим або його уповноваженим представником вказує на те, що він бере на себе відповідальність за відповідність продукції всім застосовним вимогам, визначеним у відповідних технічних регламентах, якими передбачене нанесення знака відповідності технічним регламентам.

Згідно з п. 4 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1067 (далі - Технічний регламент № 1067), електрообладнання може бути надано на ринку України тільки у разі, коли після виготовлення відповідно до належної інженерної практики з питань безпечності, що застосовується в Україні, воно не становить загрози здоров`ю та безпеці людей і свійських тварин або майну за умови належного монтажу, обслуговування та застосування за своїм призначенням. Основні елементи цілей, пов`язаних з безпечністю, для електрообладнання зазначені в додатку 2.

Також, згідно з п. 7 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1077 (далі - Технічний регламент № 1077), обладнання може бути надано на ринку та/або введено в експлуатацію тільки в разі, коли воно відповідає вимогам цього Технічного регламенту за умови залежного встановлення, обслуговування та використання за призначенням.

В контексті наведеного, позивач стверджує, що надані ним у якості доказів сертифікати відповідності № UА1.173.0001118-17 та № UAO.YT.021811-20, декларації про відповідність № UA.TR.082D.00107-16 та № UA.TR.076.D-021815-20 самі по собі свідчать про відповідність продукції TOB ЛАМПАДА-А вимогам технічних регламентів.

Так, відповідно до п. 10 Технічного регламенту № 1067, виробники забезпечують застосування процедур, необхідних для підтримання відповідності серійного виробництва електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту. Повинні враховуватися зміни в конструкції чи характеристиках продукції та зміни в національних стандартах, зазначених у пункті 34 цього Технічного регламенту, міжнародних або національних стандартах, зазначених у пунктах 35 і 36 цього Технічного регламенту, або інших технічних специфікаціях, шляхом посилання на які декларується відповідність електрообладнання.

Аналогічне положення закріплене і в п. 15 Технічного регламенту № 1077, відповідно до якої виробники забезпечують застосування процедур, необхідних для підтримання відповідності серійного виробництва вимогам цього Технічного регламенту. При цьому враховуються зміни в конструкції чи характеристиках апаратури та зміни в національних стандартах, визначених у пункті 38 цього Технічного регламенту, або в інших технічних специфікаціях, шляхом посилання на які декларується відповідність апаратури.

Отже, отримання сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність не гарантує відповідності усього серійного виробництва електрообладнання вимогам Технічного регламенту № 1067 та Технічного регламенту № 1077. В основу сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність покладено протоколи випробувань конкретного зразка продукції за конкретним реєстраційним номером, що означає лише, що саме цей зразок відповідає вимогам технічних регламентів, а відповідно до п. 10 Технічного регламенту № 1067 та п. 15 Технічного регламенту № 1077, виробники забезпечують застосування процедур, необхідних для підтримання відповідності серійного виробництва продукції вимогам цих Технічних регламентів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що національні стандарти можуть змінюватися, у тому числі скасовуватися та змінюватися іншими стандартами, і виробники зобов`язані враховувати зазначені зміни та відповідним чином реагувати на них.

Таким чином, наявність декларації про відповідність, сертифікату відповідності та інших документів не виключає можливих порушень вимог технічних регламентів, адже під час проведення випробовування продукції щодо відповідності, випробовування стосуються лише випробувального зразка, а не всієї продукції, яка в подальшому буде реалізовуватись по ланцюгу постачання. Саме тому законодавчо і передбачено відповідальність суб`єктів господарювання за невідповідність вимогам технічних регламентів.

Суд звертає увагу на те, що актом перевірки від 17 червня 2020 року № 2657/126 встановлено невідповідність продукції позивача вимогам технічного регламенту № 1067 та технічного регламенту 1077 не лише за формальними ознаками (нанесення маркування (знаку відповідності технічним регламентам) безпосередньо на світильнику), але за своїми механічними характеристиками: наявний контакт дротин багатожильного проводу з доступними для дотику металевими частинами; світильник не має засобів для заземлення; не забезпечено захист від ураження електричним струмом: є доступ стандартним випробувальним щупом до гвинтових затискачів патрона лампи; клемна колодка недостатньо теплотривка, діаметр відбитку - 3.0 мм; клемна колодка горить більше 30 секунд; за сценарним планом ймовірності виникнення ризику, що може становити продукція, визначено серйозний рівень загрози.

Разом з тим, за час розгляду справи позивачем не було надано суду будь-яких доводів щодо такої позиції відповідача.

Відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності , відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов`язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та статті 12 цього Закону.

Пунктом 34 Технічного регламенту № 1067 закріплюється презумпція відповідності електрообладнання, передбачено, що перелік національних стандартів для цілей застосування цього Технічного регламенту (далі - перелік національних стандартів) затверджується та оприлюднюється відповідно до закону. Відповідність електрообладнання стандартам, які включені до переліку національних стандартів, або їх частинам надає презумпцію відповідності такого електрообладнання цілям, пов`язаним з безпечністю, які охоплюються такими стандартами чи їх частинами.

Аналогічне положення закріплено і на рівна п. 38 Технічного регламенту № 1077.

Суд звертає увагу на те, що ДСТУ EN 60598-2-1:2015 включено до затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 лютого 2019 року № 309 Переліку національних стандартів, що ідентичні гармонізованим європейським стандартам та відповідність яким надає презумпцію відповідності обладнання вимогам Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1067.

Із наведеного вбачається, що твердження позивача про те, що правові засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції не містять конкретного зобов`язання щодо відповідності продукції виробника саме нормам ДСТУ, а навпаки, законодавством встановлено, що така продукція повинна відповідати вимогам технічних регламентів, є безпідставним, що підтверджується наведеним вище, законодавством передбачено, що саме відповідність електрообладнання стандартам, які включені до переліку національних стандартів, надає презумпцію відповідності такого електрообладнання цілям, пов`язаним з безпечністю, а відтак, відповідності технічним регламентам. Зафіксована ж у даному разі актом перевірки від 17 червня 2020 року №2657/126 невідповідність продукції позивача вимогам ДСТУ EN 60598-2-1:2015 і означає в нашому випадку порушення технічних регламентів.

Щодо доводів позивача про те, що нанесення маркування (знаку) відповідності технічним регламентам безпосередньо на світильнику не є можливим або невиправданим через характер продукції, зокрема по тій причині, що така продукція втрачає товарний вигляд, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 11 Технічного регламенту № 1067, виробники забезпечують, щоб на електрообладнанні, яке вони ввели в обіг, було зазначено тип, номер партії чи серійний номер або інший елемент, який дає змогу його ідентифікувати, а в разі, коли розмір або характер електрообладнання не дає змоги цього зробити, щоб необхідна інформація була зазначена на його пакуванні або в документі, що супроводжує таке електрообладнання.

Згідно з п. 12 Технічного регламенту № 1067, виробники зазначають своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та контактну поштову адресу на електрообладнанні, а якщо це неможливо, на його пакуванні чи в документі, що супроводжує таке електрообладнання. В адресі повинно зазначатися єдине місце, за яким можна зв`язатися з виробником. Контактні дані наводяться згідно з вимогами закону щодо порядку застосування мов.

Відповідно до п. 16 Технічного регламенту № 1077, виробники забезпечують нанесення позначення на апаратуру, яку вони ввели в обіг, типу, номера партії чи серійного номера або іншого елемента, який дає змогу її ідентифікувати, а у разі, коли через розмір або характер апаратури нанесення відповідного позначення неможливе, необхідна інформація зазначається на її пакуванні або в документі, що супроводжує таку апаратуру.

Відповідно до п. 17 Технічного регламенту № 1077, виробники зазначають своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку (знак для товарів і послуг) та контактну поштову адресу на апаратурі, а у разі, коли зазначення відповідної інформації неможливе, на її пакуванні чи в документі, що супроводжує таку апаратуру. В адресі повинне зазначатися одне місце, за яким можна зв`я5атися з виробником. Контактні дані наводяться згідно з вимогами закону про порядок застосування мов.

Суд звертає увагу на те, що позивач, обґрунтовуючи ненанесення інформації безпосередньо на електрообладнання та заявляючи про неможливість відповідного нанесення з огляду на те, що така продукція втрачає товарний вигляд, ні під час перевірки відповідачем, ні до суду, не надав доказів неможливості зазначення інформації на самому електрообладнанні, оскільки законодавець визначив, що лише у разі неможливості така інформація зазначається на його пакуванні чи в документі, що супроводжує таке електрообладнання.

При цьому, з огляду на наведені положення технічних регламентів, вбачається що неможливість зазначення інформації на самому електрообладнанні стосується технічних характеристик продукції, зокрема через:

- розмір;

- матеріал;

- можливість пошкодження продукції під час зазначення інформації, що унеможливить використання продукції за призначенням.

Якщо наведені обставини унеможливлюють зазначення інформації, визначеної технічними регламентами, на саму продукцію так, щоб вона була видима, розбірлива і незмивна, та виробником не передбачена на продукції табличка з технічними даними, лише в такому випадку відповідна інформація повинна бути зазначена на пакування чи в документі, що супроводжує таке електрообладнання.

Матеріали справи підтверджують, що продукція має достатні розміри, матеріал та інші параметри, що в повній мірі дають можливість для зазначення усієї інформації на самій продукції, тому відповідною технічним регламентам продукція у даному випадку може вважатися лише за умови нанесення необхідної інформації на саме електрообладнання.

Більше того, за час розгляду справи позивачем не було надано суду доказів здійснення нанесення необхідної інформації на пакуванні або в документі, що супроводжує відповідне електрообладнання, що додатково підтверджує допущення ним порушень вимог технічних регламентів.

Позивач зазначає, що після введення в обіг продукції (14 серпня 2018 року) до моменту перевірки в магазині АНЖІО (19 листопада 2019 року) пройшло багато часу, тому позивач не повинен нести відповідальності, оскільки, на думку позивача, є підстави вважати, що продукція могла стати такою, що становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам після введення її в обіг, внаслідок дій або бездіяльності інших осіб.

Так, відповідно до вимог статті 45 Закону України Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції , виробник, уповноважений представник, імпортер або інша особа, яка відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, не несе відповідальності, встановленої статтею 44 цього Закону, якщо доведе, що, зокрема, з урахуванням усіх обставин відповідна продукція після введення її в обіг стала такою, що становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, внаслідок дій або бездіяльності інших осіб чи непереборної сили.

Разом з тим, позивачем ні під час перевірки, ні до суду не було надано жодних доказів того, що продукція після введення її в обіг стала такою, що становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, внаслідок дій або бездіяльності інших осіб, а тому наведене вище твердження позивача суд вважає необґрунтованим.

Щодо доводів позивача з приводу процесу здійснення перевірки, необхідно зазначити, що, питання правомірності дій ГУ Держпродспоживслужби в Київській області при перевірці ПФ АНЖІО не є предметом розгляду у даній справі, оскільки оскаржувана постанова грунтується на висновках, покладених в основу акту перевірки від 17 червня 2020 року № 2657/126.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що доводи позивача, на підставі яких він просить скасувати постанову про накладення штрафу № 129 від 24 червня 2020 року, є безпідставними, а тому суд на вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної постанови на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, доходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вона відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю ЛАМПАДА-А (03134, місто Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 3; код ЄДРПОУ 37164297) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (03151, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 12; код ЄДРПОУ 40414833) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк