Постанова

від 17.11.2020 по справі 520/15888/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 р.Справа № 520/15888/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) по справі № 520/15888/2020

за позовом ОСОБА_1

до Лозівської міської територіальної виборчої комісії Лозівського району Харківської області

про визнання рішення, дій (бездіяльності) протиправними, визнання недостовірними результатів виборів, скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2020, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Лозівської міської територіальної виборчої комісії Лозівського району Харківської області (далі - відповідач), в якому просить суд, після зміни:

визнати рішення, дії (бездіяльність) відповідача протиправними щодо порушення її права на чесні вибори, право на точне і достовірне встановлення результатів виборів депутатів Лозівської міської ради Харківської області в єдиному багатомандатному виборчому окрузі щодо невідповідності зміни меж територіальних виборчих округів з цифрами підрахунку голосів виборців, бо цифри у протоколі відповідача про результати виборів депутатів Лозівської міської ради не відповідають цифрам постанови відповідача №22 від 05.09.2020, постанові №24 від 16.09.2020 та протоколам дільничних виборчих комісій, зокрема, виборчої комісії №631002;

визнати протиправними дії відповідача по складанню протоколу про результати виборів депутатів Лозівської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі від 06 листопада 2020 року;

визнати недостовірними результати виборів депутатів Лозівської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі, встановлені Лозівською міською територіальною виборчої комісією Лозівського району Харківської області 06 листопада 2020 року;

скасувати протокол відповідача про результати виборів депутатів Лозівської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі, складений 06 листопада 2020;

визнати вибори депутатів Лозівської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі такими, що не відбулися, бо голосування у день голосування не було організовано і проведено відповідно до Виборчого кодексу України на всіх виборчих дільницях виборчих округів №4 і №5;

зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення повторних виборів депутатів Лозівської міської ради Харківської області у єдиному багатомандатному виборчому округу з виборів депутатів Лозівської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому округу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, недотримання норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є головою правління Лозівської районної організації політичної партії Сила і честь та першим кандидатом у депутати Лозівської районної ради Харківської області від політичної партії Сила і честь .

Постановою відповідача № 22 від 05.09.2020 Про утворення територіальних виборчих округів з виборів депутатів Лозівської міської ради визначено кількість та утворено територіальні виборчі округи з виборів депутатів Лозівської міської ради в межах Лозівської міської об`єднаної територіальної громади.

Постановою відповідача №24 від 16.09.2020 Про внесення змін до додатку до постанови №22 від 05.09.2020 у зв`язку з технічною помилкою внесено зміни до додатку до постанови №22 від 16.09.2020.

06.11.2020 відповідачем оформлено протокол про результати виборів депутатів Лозівської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено, крім посилань на загальні норми, визначені Конституцією України та Виборчим кодексом України, яким чином оскаржуваний протокол відповідача від 06.11.2020 про результати виборів депутатів Лозівської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі вплинув на її права вільно обирати та бути обраним на місцевих виборах, які проводилися 25.10.2020.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду за таким.

У відповідності до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частинами 1, 2, 5 ст. 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі №21-5361а15; у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 504/4148/16.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй позовній заяві позивач зазначає про порушення її прав, що передбачені ст.ст. 55, 69 Конституції України, а саме: права на чесні вибори, на точне і достовірне встановлення результатів виборів депутатів Лозівської міської ради Харківської області в єдиному багатомандатному виборчому окрузі щодо невідповідності зміни меж територіальних виборчих округів з цифрами підрахунку голосів виборців.

Так, на думку позивача, цифри у протоколі відповідача про результати виборів депутатів Лозівської міської ради від 06 листопада 2020 не відповідають цифрам постанови відповідача №22 від 05.09.2020, постанові №24 від 16.09.2020 та протоколам дільничних виборчих комісій, зокрема, виборчої комісії №631002.

Крім цього, позивач зауважує на неоприлюдненні відповідачем своїх постанов №22 від 05.09.2020 та №24 від 16.09.2020 про зміну меж територіальних виборчих округів.

В апеляційній скарзі позивач посилається на відсутність динаміки у цифрах орієнтовної кількості виборців по вказаних територіальним округам після внесення змін до меж територіальних виборчих округів з цифрами підрахунку голосів виборців.

Колегія суддів вважає, що наведені вище обставини не вказують на конкретні, реальні порушення, допущені відповідачем, з посиланням на норми чинного законодавства України, що стосуються (зачіпають) індивідуально виражених прав чи інтересів позивача як виборця та кандидата у депутати.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що самі по собі посилання на загальні норми Конституції України та ст. 5 КАС України не доводять на конкретні порушення допущені відповідачем.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на порушення відповідачем ст.ст.254, 255, 256 Виборчого кодексу України.

Між тим, колегія суддів, в силу приписів ч.5 ст. 308 КАС України, не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права позивача під час вирішення питання про сплату судового збору не під час відкриття провадження, а під час постановлення рішення, колегія суддів зазначає, на таке.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 273 КАС України суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 246 КАС України визначено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Колегія суддів вважає, що зміст рішення суду першої інстанції відповідає вимогам діючого процесуального законодавства, а чинне законодавство не обмежує суд у можливості вирішити питання розподілу судових витрат після вирішення самої справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про розголошення головою відповідача ОСОБА_2 , на думку позивача, її особистих даних через мережу Facebook - у вигляді загальнодоступної публікації, то колегія суддів зазначає, що обставини, що виникли після прийняття рішення судом першої інстанції, не стосуються спірних правовідносин та не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

Питання розгляду справи без відзиву на позовну заяву суд першої інстанції визначив у відповідності до ч. 6 ст. 162 КАС України, за якою у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, колегія суддів керується п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підтвердження свого права на звільнення від сплати судового збору позивачем надано належні докази під час подання апеляційної скарги (а.с. 210, 211).

Стосовно письмових пояснень позивача про неотримання відзиву на апеляційну скаргу та ненадання його відповідачем до суду апеляційної інстанції, то колегія суддів керується положеннями ст. 304 КАС України.

Так, за змістом ч.ч. 1, 4 ст. 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 271, 272, 273, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 по справі № 520/15888/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко